Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/6242/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2024Справа № 910/6242/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 24 347,87 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (далі - Товариство) та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 24 347,87 грн, з яких: 22 879,03 грн - заборгованість з відшкодування частини вартості предмета лізингу, 1 468,84 грн - заборгованість з винагороди за користування предметом лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем договором фінансового лізингу від 8 квітня 2021 року № K7VKFLO110509, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним з Банком відповідним договором поруки від 8 квітня 2021 року № K7VKFLO110509/DP.

Оскільки одним із відповідачів у цій справі є фізична особа (не підприємець), суд ухвалою від 22 травня 2024 року звернувся до Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання такого відповідача.

28 травня 2024 року на електронну пошту суду надійшла відповідь Відділу з питань реєстрації проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 червня 2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6242/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цієї ж ухвалою суду було визначено строк відповідачам для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 3 червня 2024 року була направлена та доставлена до електронних кабінетів відповідачів 3 червня 2024 року (19 година 01 хвилина), що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку відповідних електронних листів.

Проте, Товариство та ОСОБА_1 в установлений строк відзивів на позовну заяву не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

1 липня 2024 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшла заява від цієї ж дати, у якій позивач повідомив, що ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачами погашена не була.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

8 квітня 2021 року між Товариством та Банком укладений договір фінансового лізингу № K7VKFLО110509, за умовами якого Банк взяв на себе зобов`язання набути у власність предмет лізингу: гідравлічний вертикальний прес-пакувальник JPA1070T40M, "Nantong Jiabao Machinery CO.,LTD", країна-виробник - Китай, рік випуску - 2020 рік, серійний номер - 2021014720, та передати його в користування Товариству на визначений даним правочином строк, а Товариство - сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цією угодою.

Даний правочин підписаний сторонами із використанням електронного цифрового підпису у визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронні довірчі послуги" порядку.

Відповідно до пункту 1.2. договору строк лізингу - 7 квітня 2024 року.

За змістом пункту 1.6.3. цієї угоди майно повинне бути передане Товариству протягом 3-х календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в пункті 1.4. договору, на рахунок, відкритий згідно з пунктом 1.5. цього ж правочину. Строк передачі майна може змінюватись у залежності від дотримання продавцем строку постачання майна за договором купівлі-продажу, укладеного між Банком та продавцем, про що Банк попередньо повідомляє Товариство.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача Банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна (додаток № 4), не пізніше 3-х календарних днів після внесення авансового платежу на рахунок, відкритий згідно з пунктом 1.5 цього договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном (у тому числі ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання зазначеного майна).

Загальна вартість майна за договором становить 329 915,89 грн з ПДВ, та розраховується за правилами пункту 2.1.1. (пункт 2.1. зазначеного правочину в редакції договору від 19 квітня 2021 року про внесення змін до договору фінансового лізингу).

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 до договору (пункт 2.2. вказаного правочину).

За умовами пункту 2.1.1.1. договору (у редакції договору від 19 квітня 2021 року про внесення змін до договору фінансового лізингу) сплата авансових платежів здійснюється відповідно до умов, визначених цим пунктом, зокрема: перший авансовий платіж - у розмірі 164 704,03 грн, підлягає сплаті протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору фінансового лізингу на відкритий Банком спеціальний рахунок; другий авансовий платіж - у розмірі 507,83 грн, підлягає сплаті в день укладення договору про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Загальна сума лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Товариству майна, становить 164 704,03 грн з ПДВ, згідно з додатком № 2 до цього правочину (пункт 2.1.1.2. у редакції договору від 19 квітня 2021 року про внесення змін до договору фінансового лізингу).

Пунктом 2.2.1. зазначеного правочину передбачені обов`язкові платежі Товариства, зокрема, винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення договору, а саме: винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50,00 грн; разова винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу, що входить до складу лізингових платежів по договору, у розмірі 0,5 % від суми фінансування (загальної суми лізингових платежів згідно з пунктом 2.1.1.2. цього договору) на дату укладення даного правочину, які сплачуються у гривневому еквіваленті за курсом цього договору. У випадку збільшення курсу, Товариство додатково (не пізніше дати передачі майна) сплачує винагороду в розмірі 0,5 % від суми збільшення.

За пунктом 2.2.2. договору Товариство сплачує Банку винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном та 360 днів у році, у дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що у випадку порушення Товариством зобов?язань по сплаті передбачених даним правочином лізингових платежів, винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком № 2 до договору.

Умовами пункту 7.2. договору на Товариство покладено обов`язок сплачувати лізингові платежі, які включають: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; проценти та винагороди за отримане в лізинг майно; інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором, - не пізніше дати, зазначеної в додатку № 2, на рахунок, відкритий згідно з пунктом 1.5 цього договору.

За пунктом 11.1. наведеного правочину останній набуває чинності з моменту його підписання. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу та втрачає свою силу після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому.

19 квітня 2021 року сторонами вказаного правочину було складено та підписано акт прийому майна на відповідальне зберігання.

У додатку № 2 до договору від 19 квітня 2021 року про внесення змін до договору фінансового лізингу сторони погодили графік відшкодування вартості майна, переданого Товариству.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Товариством зобов`язань за договором фінансового лізингу № K7VKFLO110509, 8 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено договір поруки № K7VKFLO110509/DP (з урахуванням положень, внесених укладеним між сторонами договором про внесення змін до договору поруки від 19 квітня 2021 року), предметом якого є надання поруки поручителем перед Банком за виконання Товариством зобов`язань за вищевказаним договором фінансового лізингу по сплаті: вартості майна за договором, що становить 329 915,89 грн на взяття у лізинг майна згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору фінансового лізингу, у тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 165 211,86 грн та підлягає сплаті у строки, зазначені у договорі фінансового лізингу; зі сплатою винагороди за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном та 360 днів у році, у дату сплати процентів, якою є 25-е число кожного поточного місяця, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у договорі фінансового лізингу. Якщо під час виконання договору фінансового лізингу зобов`язання лізингоодержувача, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

За умовами пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з умовами цього пункту поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 2.1.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання лізингоодержувачем якого-небудь зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, Банк має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Банком вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Банк звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Банком як солідарний лізингоодержувач у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань за договором фінансового лізингу незалежно від факту направлення чи ненаправлення Банком поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до пункту 4.1. договору поруки його сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього правочину.

З наявного в матеріалах справи акта прийому-передачі майна від 22 квітня 2024 року вбачається, що Банк передав, а Товариство - прийняло у лізинг, обумовлене вказаним договором майно.

Судом встановлено, що на виконання пункту 2.3. договору для здійснення Товариством лізингових та інших платежів за даним правочином Банком було відкрито рахунок № НОМЕР_2.

Проте, у порушення взятих на себе зобов`язань Товариство встановлені умовами договору лізингові платежі сплатило лише частково, внаслідок чого у лізингоодержувача утворилась заборгованість зі сплати, зокрема, вартості переданого в лізинг майна у розмірі 22 879,03 грн, а також прострочена заборгованість зі сплати винагороди за користування цим майном у сумі 1 468,84 грн. Наведені обставини додатково підтверджуються наданими позивачем банківськими виписками за період з 8 квітня 2021 року по 15 травня 2024 року та відображені у поданому Банком розрахунку заборгованості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Банком та Товариством договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Відповідно до статті 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Разом із цим, за частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Докази наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення умов договору поруки матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за договором поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором фінансового лізингу № K7VKFLO110509.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 ГК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на нас розгляду даної справи судом встановлена сума простроченої заборгованості зі сплати відшкодування вартості переданого лізингоодержувачу в лізинг майна у розмірі 22 879,03 грн, а також сума простроченої заборгованості зі сплати винагороди за користування цим майном у розмірі 1 468,84 грн, що підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документів, які свідчать про погашення спірної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів вказаних сум грошових коштів, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Банку підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Банк сплатив 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 20 травня 2024 року № BOJ6O0520B3YTT на вищевказану суму.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, Україна, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; ідентифікаційний код 31111758) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 22 879 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 03 коп. заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу, 1 468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 84 коп. заборгованості з винагороди за користування предметом лізингу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 5 серпня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко