Рішення

від 06.08.2024 по справі 910/4064/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2024Справа №910/4064/24

За позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект"2. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,

на стороні відповідачів -

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КмаСпецТрейд"

2. Компанії з обмеженою відповідальністю "Келмос Енетрпрайзес Лімітед"

3. ОСОБА_2

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання провести реєстраційні дії

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи в судове засідання, призначене на 16.07.2024, не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, якому просить суд:

1) визнати трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" припиненими з 16.02.2024, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

2) зобов`язати Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію провести реєстраційну дію з виключення запису " ОСОБА_1 - керівник" з відомостей про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зв`язку з його звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" з 16.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що, маючи намір звільнитись із посади директора відповідача та вийти із складу засновників останнього, ним у січні 2024 року було подано нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" та заяву про звільнення з посади директора відповідача, однак будь-якого зв`язку з органом управління відповідача немає, рішення про звільнення позивача не прийнято, як і рішення про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників, у зв`язку з чим було порушено конституційні права позивача та позбавлено його можливості припинити трудові правовідносини із товариством.

Позовні вимоги до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації обґрунтовані бездіяльністю відповідача-2 щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" на підставі звернення (запиту).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4064/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору; витребувано у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект"; призначено у справі підготовче засідання на 07.05.2024.

19.04.2024 через відділ діловодства суду від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

23.04.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

25.04.2024 через систему "Електронний суд" від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.

В підготовче засідання 07.05.2024 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "КмаСпецТрейд", Компанію з обмеженою відповідальністю "Келмос Енетрпрайзес Лімітед", ОСОБА_2 в якості третіх осіб 1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів; встановлено третім особам строк для надання пояснень щодо заяв по суті спору; відкладено підготовче засідання на 30.05.2024.

17.05.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення 30.05.2024 підготовчого засідання за відсутності його представника.

У зв`язку з неявкою учасників справи в підготовче засідання 30.05.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 20.06.2024.

14.06.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

В підготовче засідання 20.06.2024 представники учасників справи, які були повідомлені про місце, дату та час його проведення належним чином, своїх повноважних представників не направили, відповідач-1 та треті особи про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №910/4064/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/4064/24 по суті на 16.07.2024.

В судове засідання, призначене на 16.07.2024, учасники справи явку своїх представників не забезпечили, позивач та відповідач-2 просили здійснювати розгляд справи №910/4064/24 без участі їх представників, відповідач-1 та треті особи про причини неявки своїх представників не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про призначене на 16.07.2024 засідання та надходження від позивача та відповідача-2 заяв про розгляд справи №910/4064/24 без участі їх представників, в той час як відповідач-1 та треті особи про причини неявки своїх представників не повідомили суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

Згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект", оформленого протоколом №13/02/13 від 13.02.2013, ОСОБА_1 було призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" (ідентифікаційний код 33241037), про що було внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" (ідентифікаційний код 33241037) є:

1) Компанія з обмеженою відповідальністю "Келмос Ентерпрайзес Лімітед" (резидент Республіки Кіпр) із часткою в статутному капіталі 11 850,00 грн, що складає 50% статутного капіталу;

2) ОСОБА_1 (громадянин України) із часткою в статутному капіталі 2 370,00 грн, що складає 10% статутного капіталу;

3) ОСОБА_2 (громадянин України) із часткою в статутному капіталі 3 555,00 грн, що складає 15% статутного капіталу;

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "КмаСпецТрейд" (резидент Російської Федерації) із часткою в статутному капіталі 5 925,00 грн, що складає 25% статутного капіталу.

02.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" із заявою про намір вийти із складу учасників відповідача-1, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В. та зареєстрованою у реєстрі за №564. Також ОСОБА_1 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" заяву про вихід із складу засновників та заяву про звільнення з посади директора. Направлення вказаних заяв відповідачу-1 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.01.2024, накладною відділення поштового зв`язку №5400800843410 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 02.01.2024.

19.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про здійснення реєстраційної дії, пов`язаної із його виключенням із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

Рішенням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №144646558423 від 01.02.2024 відмовлено у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" за заявою ОСОБА_1

Як вказує позивач по сьогоднішній день питання його звільнення за поданою ним заявою не вирішено, у зв`язку із чим і просить суд визнати припиненими трудові відносин з відповідачем-1 з 16.02.2024 та зобов`язати відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису " ОСОБА_1 - керівник".

Спір у даній справі виник через правову невизначеність позивача стосовно перебування на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

Як вбачається з матеріалів справи позивач висловив волевиявлення про припинення трудових відносин та намагається виключити із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про себе як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект", проте через відсутність учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" рішення про зміну керівника, яке може бути підставою для виключення відомостей про позивача як керівника, не прийнято.

Наведене, на думку позивача, створює перешкоди у реалізації ним своїх прав та незручності у житті.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Нормами Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147, 159, 161) та Господарського кодексу України (стаття 89) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Матеріалами справи підтверджується факт призначення позивача на посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект", про що внесені відомості до відповідного реєстру.

За змістом ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" звільнення керівника здійснюється за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Отже, перед судом постало питання як може керівник домогтися припинення своїх відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" та внесення відповідного запису до реєстру у разі відсутності загальних зборів учасників товариства або тривалий час не прийняття ними відповідного рішення.

При цьому, суд обізнаний із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, проте відзначає, що така правова позиція не містить відповіді на питання "як бути керівнику, якщо а) учасники не з`явилися на скликані збори, б ) учасники з`явилися проте не проголосували за рішення про звільнення керівника?".

Як і раніше, а особливо після початку повномасштабної військової агресії Російською Федерацією, існують так звані "покинуті" товариства, учасники яких втратили інтерес до ведення бізнесу та не припинили діяльність юридичної особи у передбаченому законом порядку.

Дехто виїхав за кордон, а деякі в силу наявності громадянства держави агресора не можуть / не хочуть здійснювати діяльність на території України.

По суті керівники таких товариств стають заручниками своєї посади, адже наявність відомостей про перебування їх на посаді керівника такого товариства створює труднощі у житті (ускладнено влаштування на роботу, а особливо на державну службу, додаткові питання, пов`язані із фінансовим моніторингом, обов`язки у поданні фінансової звітності із настанням відповідальності тощо).

В даному випадку позивач просить припинити його трудові відносини, однак суд не погоджується з тим, що трудові відносини між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" наявні.

В аспекті тлумачення Конституційним Судом України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України, суд відзначає, що керівник товариства має із товариством представницькі функції, та може перебувати у трудових відносинах.

Наведене полягає у сутності правової природи будь-якої юридичної особи, від імені якої діє фізична особа (керівник чи інший уповноважений), і такі особи перебувають у представницьких правовідносинах.

З аналізу Кодексу законів про працю України вбачається, що характерними ознаками трудових відносин є оплатність (систематична виплата заробітної плати за процес праці, а не результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; обов`язок роботодавця надати робоче місце; надання відпустки тощо.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування між позивачем та відповідачем-1 трудових відносин (наприклад, ОСОБА_1 не надано копії трудової книжки із відповідним записом, доказів виплати відповідачем-1 позивачу заробітної плати, надання відповідачем-1 позивачу оплачуваних відпусток тощо), а відтак припинення відносин неможливе.

Суд розумний і він розуміє, що позивач ототожнюючи поняття представницьких функцій із трудовими відносинами, по суті намагається припинити відносини представництва із Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

У судовій практиці неодноразово підіймалося питання можливості товариства усунути членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та безліч інших).

В такій категорії справ сформовано наступні висновки:

"Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим відсторонення відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.".

Аналогічним чином Конституційний Суд України у описаному вище рішенні визначав, що компетентний орган може прийняти рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу та наділення або позбавлення їх повноваженнями на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Тобто товариство має абсолютне право в будь-який момент припинити представницькі відносини із фізичною особою, яка є його представником (керівником чи іншою особою).

Загальне регулювання правовідносин доручення (представництва) містяться в Главі 68 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 1008 Цивільного кодексу України передбачено, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

По суті товариство є довірителем, а керівник повіреним, з урахуванням особливостей щодо форми делегування повноважень (акт товариства про призначення на посаду, замість договору чи довіреності), обсягу повноважень (визначені статутом і законом, а не обумовлені договором/довіреністю).

Оскільки товариство може в будь-який момент припинити представницькі правовідносини, то і повірений (керівник) в будь-який момент може відмовитися від наданих повноважень, а відмова від такого права на відмову є нікчемною.

Беззаперечно, умовами статуту товариства чи контракту можуть бути визначені певні особливості реалізації такої відмови (завчасне попередження тощо), проте в будь-якому разі право на таку відмову не може бути обумовлене фактом голосування учасників товариства за таке рішення чи пошуком іншого керівника на заміну.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема такі відомості про юридичну особу як відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Приписами частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладені приписи законодавства, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, вбачається, що а) керівник в розумінні такого Закону є представником, тобто з визначеною особою існують представницькі відносини б) внесені до Єдиного державного реєстру про особу, уповноважену на представництво інтересів товариства, є достовірними, тобто підтверджують існування представницьких відносин.

В той же час, технічна процедура ведення реєстру не передбачає ситуації, коли керівник прийняв рішення про припинення представництва, а товариство не ухвалило з цього приводу жодного акту. При цьому, відсутність такого регулювання не може бути перешкодою для реалізації фізичною особою (повіреним) права на відмову від представницьких функцій.

Відтак, така фізична особа знаходиться у стані правової невизначеності, оскільки правовий зв`язок представництва припинений, проте в силу приписів ст.ст. 7, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" треті особи вважають існування цих правовідносин дійсними.

Поряд з цим, суд не вважає, що надані ст. 277 Цивільного кодексу України права на спростування недостовірної інформації створює належний захист фізичної особи на правову визначеність.

Як встановлено судом, у цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення трудових відносин як факту, а саме за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов`язків у відносинах представництва з Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

Тому, сформульована в позові вимога про визнання припиненим трудових відносин не відповідає дійсній меті ініційованого судового провадження, у зв`язку з чим не може бути визнана належним способом захисту.

Водночас суд звертає увагу на те, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови у позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суб`єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов`язана сторона. Суб`єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов`язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв`язку з поняттям суб`єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об`єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб`єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов`язкам, тобто виступає як "суб`єктивне право, що може виникнути у майбутньому".

Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив, що і суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов`язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами (п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).

В даному випадку прагнення позивача одержати судове рішення про встановлення правової визначеності у його відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" щодо припинення представницьких правовідносин є очевидним і не викликає сумніву, і таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав інших учасників.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

При цьому, у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду було визнано як належним способом захисту інтересу сторони у правовій визначеності шляхом визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку).

У постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 Великою Палатою Верховного Суду було фактично уточнено свій правовий висновок та зазначено, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

З урахуванням викладеного, імплементуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд вважає, що єдиним належним способом захисту інтересів позивача в розрізі існуючою правової невизначеності є визнання припиненими представницьких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" із внесенням відповідного запису до реєстру, що забезпечить ефективність наданого судового захисту та унеможливить необхідність вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з визнанням припиненими повноважень ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення з виключення запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект", то судом не вбачається, а позивачем не доведено допущення Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією неправомірної поведінки чи порушення норм законодавства, що унеможливлює задоволення позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії.

Однак, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура припинення повноважень директора товариства має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому наявність запису в Реєстрі про позивача як керівника відповідача-1 продовжуватиме для ОСОБА_1 правову невизначеність у правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект", чим повністю нівелює можливість захисту його порушених прав, незважаючи на задоволення вимоги про визнання припиненими повноважень позивача як директора відповідача-1.

Приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підлягає виключенню запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект".

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача-1 з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати припиненими повноваження ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41; ідентифікаційний код 33241037).

3. Виключити запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як керівника (директора) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41; ідентифікаційний код 33241037).

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машенергокомплект" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41; ідентифікаційний код 33241037) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. Видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 06.08.2024.

Суддя Р.В. Бойко