Рішення від 18.07.2024 по справі 911/1173/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1173/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп»

прo стягнення 56 757,51 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Українцева К.Л.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» прo стягнення 56 757,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; зобов`язано відповідача надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; запропоновано відповідачу подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.06.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.06.2024 року та клопотання щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Оскільки відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, встановлений ухвалою суду від 14.05.2024 року, вказане клопотання підлягає задоволенню, а розгляд справи підлягає здійсненню за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.07.2024 року.

У судове засідання 18.07.2024 року представник позивача не з`явився, позивачем подано клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач в ході розгляду справи позовні вимоги заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.07.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Фізичною особою-підприємцем Любарською Світланою Михайлівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» прo стягнення заборгованості за надані та не оплачені послуги у сумі 54600,00 грн., 3% за користування чужими грошовими коштами у сумі 834,71 грн. та інфляційні втрати у сумі 1322,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Фізичною особою підприємцем Любарською Світланою Михайлівною (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» (відповідач) складено акт надання послуг № СЛО-2302-03 від 23.02.2022 року, згідно якого Фізична особа підприємець Любарська Світлана Михайлівна надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» прийняло послуги автокрана у кількості 78 годин загальною вартістю 54600,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № СЛО-2302-03 від 23.02.2022 року.

Однак, в порушення домовленостей та вимог чинного законодавства, відповідачем не проведено розрахунок за надані послуги.

У зв`язку з чим, позивачем складено та надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості б/н від 18.10.2023 року. До вимоги були долучені підтверджуючі документи та акт звірки взаємних розрахунків за відповідний період. Відповідачем вимога залишена без відповіді та без задоволення.

Як зазначає позивач, строк оплати послуг вважається таким, що настав через сім днів з дати надіслання вимоги про оплату, а саме з 25.10.2023 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 834,71 грн. 3% річних та 1322,80 грн. інфляційних за період прострочення з 26.10.2023 року по 29.04.2024 року.

В ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував, зазначив, що добровільно сплатив основний борг, що підтверджується платіжною інструкцією № 34 від 10.05.2024 на суму 54 600,00 грн.

Щодо задоволення заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 834,71 грн. та інфляційних у розмірі 1322,80 грн., заперечував. Зазначив, що не отримував від позивача вимогу про сплату заборгованості б/н від 18.10.2023 року.

З огляду на відсутність конкретної дати отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості та повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, відповідач вважає, що строк оплати не настав на момент звернення позивачем до суду із зазначеним позовом.

Також відповідач заперечував заявлену позивачем до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., посилаючись на її неспівмірність.

Судом досліджено та встановлено, що в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем вимоги про сплату 18.10.2023 року.

Відповідачем не наведено іншої дати отримання вимоги про оплату. В той же час, відповідач, який отримав послуги, мав усвідомлювати необхідність їх оплати. До того ж, ціна наданих послуг зазначена у акті надання послуг № СЛО-2302-03 від 23.02.2022 року, який підписаний відповідачем.

За наведених обставин, суд не приймає посилання відповідача на ненастання строку виконання зобов`язання з оплати отриманих послуг.

Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 54 600,00 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів y спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини та норми законодавства, враховуючи наявний факт прострочення відповідачем термінів оплати, позовні вимоги про стягнення з відповідача 834,71 грн. 3% річних та 1322,80 грн. інфляційних, що нараховані на прострочену заборгованість, правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 834,71 грн. 3% річних та 1322,80 грн. інфляційних, в решті вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, оскільки саме його неправильні дії спричинили подання позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 3 028,00 грн.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн., надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 4 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи критерії реальності, обґрунтованості та співмірності адвокатських витрат, у відповідності до приписів ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають адвокатські витрати в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 126, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» прo стягнення 56 757,51 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» (ідентифікаційний код 38377054, місцезнаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул. Соборна, буд. 1-В) на користь Фізичної особи підприємця Любарської Світлани Михайлівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) 834,71 грн. 3% річних, 1322,80 грн. інфляційних, 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі № 911/1173/24 в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Любарської Світлани Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтеп» прo стягнення 54 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 06.08.2024 року