Рішення

від 31.07.2024 по справі 916/1745/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1745/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Дрань Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, 6-В; код ЄДРПОУ 39030671)

про стягнення 72 278,80 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Кривич О.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Дрань Сергій Михайлович, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна», в якому просить суд стягнути з відповідача 72 278,80 грн за виконане перевезення.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про транспортно-експедиційні послуги № 051023-ДРН від 05.10.2023 в частині оплати здійсненого перевезення за міжнародною товаротранспортною накладною CMR № б/н від 18.10.2023.

Вказує, що 16.10.2023 отримав від відповідача транспортну заявку на перевезення вантажу № 16.10.2023-3, у відповідності з якою приступив до виконання міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Тиврів (Вінницька обл.) - м. Констанца (Румунія), на підтвердження чого було складено міжнародну товаротранспортну накладну CMR № б/н від 18.10.2023.

Стверджує, що виконав перевезення за вищевказаною заявкою та виставив відповідачу рахунок від 20.11.2023 на суму 72 278,80 грн, який відповідач за умовами п. 4.2. Договору мав сплатити протягом 14-ти банківських днів з моменту оформлення рахунку, тобто до 08.12.2023.

Втім, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату у визначені Договором строки, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1745/24, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.05.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

08.05.2024 надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

13.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить залишити позовні вимоги без задоволення.

У відзиві відповідач не заперечує факту укладення з позивачем Договору № 051023-ДРН від 05.10.2023 та надсилання останньому Заявки на перевезення вантажу № 16.10.2023-3 від 16.10.2023.

При цьому звертає увагу, що за вказаною заявкою позивачем надавалися послуги перевезення вантажу - свіжих яблук вагою брутто 21900,00 кг, 1100 коробок, 21 піддон. Вказує, що контейнер був завантажений 18.10.2023 та прибув до місця розвантаження 17.11.2023. Зазначає, що некоректне оформлення позивачем заявки в Системі онлайн-бронювання місця в черзі для перетину кордону для міжнародних вантажних перевізників (єЧерга) призвело до очікування повторної черги для перетину державного кордону України та запізнення на заплановане за графіком завантаження судна із порту Констанца, внаслідок чого швидкопсувний вантаж, який вимагає безперервної підтримки необхідної температури в холодильному рефрижераторному контейнері, перевозився позивачем майже місяць. Зауважує, що після розвантаження контейнеру від вантажоодержувача надійшла інформація про виявлення пошкодженого товару внаслідок порушення температурного режиму при транспортуванні, товар було виявлено зі слідами биття, пошкодження, цвілі та гнилі, а кількість дефектного товару склала 17 % від загальної кількості вантажу.

Вказує, що вантажоотримувач (ASKAF GENERAL TRADING L.L.C.) направив на адресу вантажовідправника (ТОВ «Прайм Беррі Трейдінг»), а останній - на адресу ТОВ «КТЛ Україна» претензію з вимогою про відшкодування пошкодженого вантажу на суму 2000,00 дол. США, що стало підставою для направлення відповідачем на електронну пошту позивача вимоги про відшкодування пошкодженого вантажу на суму 2000,00 дол. США, яку позивач не виконав, зважаючи на що відповідач утримав кошти за неналежно виконане перевезення в межах суми претензії.

20.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголосив, що питання пошкодження вантажу виходять за межі предмета спору. Водночас звернув увагу, що розвантаження контейнеру відбулось в порту Констанца 20.11.2023, а в подальшому вантаж транспортувався морським перевізником до порту Джабель-Алі (ОАЕ) до 23.01.2024, коли відбулось розвантаження товару з морського судна. Посилаючись на доводи відповідача щодо надсилання 01.02.2024 на адресу позивача претензії щодо пошкодження товару, позивач акцентує, що відповідна претензія була направлена більш ніж через два місяці після розвантаження транспортного засобу. При цьому посилається на приписи ч. 1 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з якими якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі. Виснує, що коли вантажоодержувачем були встановлені обставини пошкодження вантажу, то вони мали бути оформлені письмово в момент розвантаження, однак не пізніше семиденного строку з моменту завершення перевезення.

З метою надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд протокольною ухвалою від 27.05.2024 відклав судове засідання на 01.07.2024.

10.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.07.2024 та до 31.07.2024.

24.04.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де відповідач звернув увагу суду на порушення позивачем строків доставки вантажу та температурного режиму при транспортуванні швидкопсувного вантажу.

26.07.2024 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

30.07.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

31.07.2024 за результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

05.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна» як замовником та Фізичною особою-підприємцем Дрань Сергієм Михайловичем як виконавцем (перевізником) укладено Договір про транспортно-експедиційні послуги № 051023-ДРН (далі - Договір; а.с. 6-9), згідно з п. 1.1. якого замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а виконавець (перевізник) зобов`язується організовувати перевезення їх автомобільним транспортом у міжміському та/або місцевому сполученні, а при необхідності - у міжнародному сполученні, за узгодженими маршрутами у визначені місця призначення та в строки, і передавати одержувачам.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезень здійснюється виконавцем (перевізником) на підставі заявок, які оформлюються замовником в письмовій або в усній (засобами телефонного зв`язку) або електронній формі та погоджуються виконавцем (перевізником) в письмовому (електронному або усному) вигляді за загальним правилом за 3 (три) дні до початку навантаження. За обопільною згодою сторони можуть погодити умови конкретного перевезення вантажу пізніше або в день завантаження, що засвідчується підписанням сторонами відповідної заявки. Узгодження конкретного перевезення може бути погодженим також за допомогою засобів електронної пошти або факсу.

Письмові заявки оформлюються сторонами на кожний випадок перевезення вантажу і є невід`ємною частиною даного Договору… (п. 2.6. Договору).

Підпунктом 3.1.8. п. 3.1. Договору передбачено обов`язок відповідача оплачувати послуги позивача в розмірі, згідно погоджених сторонами тарифних ставок.

Згідно з п. 4.1. Договору за надані транспортно-експедиційні послуги замовник оплачує виконавцю плату за ставками, узгодженими сторонами в наданій замовником заявці або узгодженими за допомогою електронної пошти або факсимільного зв`язку.

Розрахунок за транспортне обслуговування за цим Договором проводиться замовником на підставі рахунків виконавця протягом 14-ти банківських днів з моменту його оформлення. Розрахунки між виконавцем та замовником здійснюються після фактичного перевезення і передачі вантажу виконавцем уповноваженій замовником особі. Спосіб розрахунку: шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця або шляхом видачі готівки з каси замовника уповноваженому представнику виконавця, якщо таке не суперечить чинному законодавству України (п. 4.2. Договору).

16.10.2023 відповідачем оформлено заявку № 16.10.2023-3 до Договору (далі - Заявка; а.с. 10-11), якою погоджено умови перевезення вантажу, а саме:

- маршрут: Тиврів, Вінницька обл. (Україна) - Констанца (Румунія);

- виконавець: ФОП Дрань С.М.;

- авто: СВ4160ЕК / СВ0943ХF;

- дані про водія: Стукало Леонід / +380 (93) 909 7465;

- адреса завантаження: Тиврів (Вінницька обл.);

- адреса розвантаження: порт Констанца;

- митне відправлення: на місці;

- митне прибуття: згідно CMR;

- найменування: яблука;

- особливі вимоги: CMR;

- тип автомобіля, н/пр.: реф;

- додаткові умови: при поломці рефустановки, протягом 24 годин повідомити замовника і вжити заходів для забезпечення збереження вантажу, з інформуванням замовника; надавати за запитом дані термограми вантажу; у разі ненадання інформації, перевізник бере на себе відповідальність за псування вантажу; CHED та інші документи відправляти одразу після оформлення на електронну пошту Natalia.Almiz@ktlukraine.com;

- вага, кг: 22 000;

- об`єм, куб.м: 60;

- температурний режим: +2 - +4 С;

- дата і час завантаження: 17.10.2023;

- сума фрахту та умови оплати: 2000 долл. НБУ (включаючи витрати по митниці).

У Заявці сторони узгодили, що обов`язковою умовою повної оплати є надання виконавцем замовнику оригіналів: договору, заявки, рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 шт., ТТН / CMR з мокрою печаткою виконавця та відміткою про розвантаження (2 екземпляри). Дані документі мають бути відправлені в строк не більше як 7 календарних днів після розвантаження за адресою: Нова Пошта Одеса, відділення № 119, Ірина Бойчук, НОМЕР_2 .

На підтвердження виконання Заявки на перевезення позивач надав до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (а.с. 12), згідно з якою вантаж було отримано вантажоодержувачем 20.11.2023 (графа 24 CMR).

Як зазначає позивач, 07.12.2023 на виконання умов Заявки уповноваженій особі відповідача направлено ряд оригіналів документів, які підтверджують виконання перевезення, що відповідачем не заперечувалося. Докази направлення Новою Поштою документів, як це передбачено Заявкою, наявні у матеріалах справи (а.с. 13-14).

При цьому, як зазначає позивач, з метою спонукання відповідача здійснити оплату, перед зверненням до суду останньому було повторно направлено документи Укрпоштою (вимогу, заявку, CMR, акт, рахунок), докази чого також наявні у матеріалах справи (а.с. 15-16).

Відповідач не заперечує факту здійснення позивачем перевезення вантажу згідно узгодженого в Заявці маршруту. Водночас зазначає, що внаслідок порушення позивачем при наданні послуг перевезення строку транспортування та коливання температурного режиму відбулось пошкодження вантажу у контейнері.

У якості доказів пошкодження вантажу та коливання температури в контейнері відповідач надав до матеріалів справи звіт з інформацією про отримання зіпсованого товару на розвантаженні «Відбір зразків при отриманні продукції», наданий вантажоодержувачем (ASKAF GENERAL TRADING L.L.C.), а також записи реєстратора даних температурного режиму рефрижераторного контейнерного обладнання.

Також у матеріалах справи наявна претензія Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Беррі Трейдінг» (вантажовідправника) № 63 від 02.02.2024, адресована відповідачу, з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 2 000,00 дол. США, понесених в результаті пошкодження 17% від загальної кількості вантажу.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 72 278,80 грн заборгованості за виконане перевезення.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у справі вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Як з`ясовано судом, між сторонами у даній справі на підставі укладеного між ними Договору виникли правовідносини перевезення вантажів.

У відповідності зі ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Статтею 311 визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За приписами ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У відповідності з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Статтею 6 Закону України «Про транспорт» визначено, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, суб`єктами господарювання у морських портах, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Транспортне експедирування здійснюється відповідно до законодавства. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

09.09.2006 набрав чинності Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».

Згідно з даним Законом Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (далі - Конвенція).

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За ст. 30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже було зазначено, відповідач не заперечує факту доставки вантажу та отримання від позивача визначених Заявкою документів.

При цьому в процесі дослідження доказів по справі, а саме міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, суд встановив факт здійснення позивачем перевезення вантажу за Заявкою відповідача.

У Заявці сторони узгодили розмір оплати за перевезення вантажу, який становить 2000,00 дол. США. Заявкою водночас було передбачено, що кошти сплачуються в гривнях за курсом НБУ.

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач пояснив, що за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень, при розрахунках за послуги перевезення використовується курс НБУ, встановлений на день розвантаження, адже саме датою розвантаження виготовляється рахунок (у гривнях). Дата розвантаження за даними графи 24 CMR - 20.11.2023. Курс НБУ на вказану дату складав 36,1394 грн за 1 долар США.

Враховуючи вказані обставини, позивач розрахував плату за перевезення, яка становить 72 278,80 грн та з приводу стягнення якої виник спір у даній справі.

Розмір розрахованої позивачем суми відповідачем при розгляді справи також не заперечувався.

Строки оплати Заявкою не визначені. Водночас у відповідності з п. 4.2. Договору розрахунок за транспортне обслуговування за цим Договором проводиться замовником на підставі рахунків виконавця протягом 14-ти банківських днів з моменту його оформлення. Розрахунки між виконавцем та замовником здійснюються після фактичного перевезення і передачі вантажу виконавцем уповноваженій замовником особі. Спосіб розрахунку: шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця або шляхом видачі готівки з каси замовника уповноваженому представнику виконавця, якщо таке не суперечить чинному законодавству України.

За таких обставин, строк оплати вартості перевезення є таким, що настав.

Наявність спірної заборгованості відповідач не спростував, доказів її оплати до матеріалів справи не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 278,80 грн заборгованості за виконане перевезення підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про понесення збитків в результаті пошкодження вантажу при транспортуванні суд враховує, що в межах даної справи не заявлено вимог про стягнення збитків внаслідок дій перевізника. При цьому, з огляду на доводи відповідача, підлягає доведенню протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З цього приводу суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 910/8772/17, відповідно до якої «…відшкодування збитків під час перевезення є окремою складовою даних правовідносин, яка обумовлена іншим предметом доказування та матеріально-правовим обґрунтуванням вимог. Суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності чи відсутності збитків в результаті пошкодження вантажу та наявності вини позивача під час перевезення товару, вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову у даній справі було встановлення факту здійснення позивачем перевезення товару та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором перевезення. Позовних вимог щодо відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням вантажу у даній справі не заявлялось.».

З огляду на викладене, суд зазначає, що вказані доводи відповідача про неналежне виконання позивачем умов Договору перевезення можуть бути покладені в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків, в той час як у даній справі відповідачем не було заявлено зустрічного позову в порядку ст. 180 ГПК України, предметом якого були б вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна» про стягнення понесених збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач також просив стягнути на свою користь суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 9 500,00 грн. Водночас, у разі задоволення позову, також просив стягнути з відповідача 23 000,00 грн у якості відшкодування гонорару успіху.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

В процесі дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, що 01.03.2024 між ФОП Дрань С.М. (довіритель) та адвокатом Лоза В.М. (повірений) укладено договір про правову допомогу, згідно з п. 1.1. якого повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ «КТЛ Україна» та з цією метою: 1) здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.); 2) провести заходи позасудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу та ін. (0,5 год.); 3) здійснити арифметичні розрахунки (0,5 год.); 4) здійснити аналіз судової практики (1 год.); 5) підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (12 год.); 6) вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (5 год.).

Згідно з п. 2.1. договору про правову допомогу за здійснення дій, що визначені в п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 9 500,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору про правову допомогу розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

При задоволенні позову повірений отримує премію в сумі 3 000,00 грн (п. 2.3. договору про правову допомогу).

12.04.2024 ФОП Дрань С.М. сплатив адвокату Лозі В.М. кошти за договором про правову допомогу у розмірі 9 500,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 02-04 від 12.04.2024 (а.с. 19).

12.04.2024 позивачем та адвокатом підписано Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 9 500,00 грн (а.с. 20).

Крім того, до матеріалів справи надано ордер серії ВО № 1074684 від 12.04.2024 на надання адвокатом Лозою В.М. правничої допомоги Фізичній особі-підприємцю Дрань С.М.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано належні докази понесення у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 9 500,00 грн.

Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, з огляду на критерії розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 9 500,00 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.

З приводу "гонорару успіху" у розмірі 23 000,00 грн, який позивач просить стягнути у разі задоволення позову, суд зазначає наступне.

По-перше, п. 2.3. договору про правову допомогу позивач та адвокат узгодили, що при задоволенні позову останній отримує премію у сумі 3 000,00 грн, з огляду на що заявлення до стягнення 23 000,00 грн у якості "гонорару успіху" є необґрунтованим.

Крім того, при розгляді вимоги щодо оплати "гонорар успіху" адвоката суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до яких, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Проаналізувавши наданий представником позивача обсяг послуг, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з позивача на користь відповідача 9 500,00 грн витрат на правову допомогу, без покладення на відповідача додаткових витрат шляхом стягнення гонорару успіху у розмірі 23 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дрань Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, 6-В; код ЄДРПОУ 39030671) про стягнення 72 278,80 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЛ Україна» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, 6-В; код ЄДРПОУ 39030671) на користь Фізичної особи-підприємця Дрань Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 72 278,80 грн заборгованості, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору, 9 500,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 31 липня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков