Рішення

від 25.07.2024 по справі 925/592/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/592/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд»

до Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича

про стягнення 9114,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № С800/01/24 від 03.01.2024 у розмірі 9114,30 грн: 5815,37 грн основного боргу, 2907,68 грн штрафу, 328,34 грн пені, 33,84 грн 3 % річних, 29,07 грн інфляційних нарахувань.

Понесені судові витрати - сплачений судовий збір позивач просить також покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань за договором щодо повної оплати за поставлений товар.

Позов пред`явлений до суду за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач позов не визнає, оскільки позовні вимоги не доведено належними і допустимими доказами.

Ухвалою від 13 травня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Від Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича надійшли:

21.05.2024 відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін,

27.05.2024 клопотання про призначення експертизи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» надійшли:

09.05.2024 клопотання про долучення до матеріалів справи картки рахунку № 361 з 03.01.2024 по 08.05.2024, яка містить відомості про здійснені господарські операції між сторонами, яка через технічну помилку не була додана до позовної заяви,

21.05.2024 відповідь на відзив,

27.05.2024 заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог відповідач зазначає, що спір виник з приводу оплати вартості товару за однією поставкою - лосося охолодженого у кількості 10,2 кг за видатковою накладною № 0450590 від 14.02.2024 на суму 5814,00 грн.

Так, 14 лютого 2024 року у торгову точку, де відповідач здійснює господарську діяльність, позивачем був доставлений товар. Відповідача не було на місці і рибу залишили вантажнику. Пізніше відповідач оглянув товар та виявив, що риба неякісна, про що одразу повідомив телефоном представника позивача. 15 лютого 2024 року було складеного акт огляду, в якому зазначено всі недоліки поставленого неякісного товару, який з огляду на обмежений термін зберігання та реалізації повинен був замінити постачальник (позивач) та направити свого представника для такого огляду та заміни. Незважаючи на належне повідомлення постачальника, відповідачу неодноразово було відмовлено у заміні товару і він був змушений вже письмово звертатись до позивача.

Неякісний товар довелося утилізувати власними силами, про що складено акт утилізації рибної продукції від 20 лютого 2024 року.

Відповідач наголошує, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та свідомо вводить в оману суд, не надавши всіх доказів (документів), які стосуються даної ситуації, а саме листів (переписки) відносно поставки товару неналежної якості, яких було близько десяти, видаткову накладну № 0450590 від 14.02.2024, яку відповідач не підписував. У графі «Отримав» не вказується хто розписався за отримання товару (прізвище, ініціали, тощо). Отже даний документ не є належним, допустимим та достовірним доказом у справі.

Відповідач стверджує, що особисто не приймав товар і нікого не уповноважував на прийняття товару, письмово звертався до позивача з вимогою провести заміну неякісного товару на підставі статей 678, 688 Цивільного кодексу України, позивач відмовив у задоволенні його законних та обґрунтованих вимог.

Відповідач звертає увагу на неналежність й недопустимість як доказу видаткової накладної № 0370163 від 06.02.2024, оскільки в ній не міститься підпису отримувача, відповідно накладна не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документу, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач замовчує ту обставину, що звертався у квітні 2024 року до суду із заявою про видачу судового наказу з тими самими вимогами.

Оскільки фактично між сторонами існують суперечності щодо отримання/неотримання товару належної якості за наявними у справі видатковими накладними, відповідач вважає, що необхідно встановити приналежність підпису на видатковій накладній № 0450590 від 14.02.2024 та на товарно-транспортній накладній № 0450590 від 14.02.2024 саме йому, тому звернувся з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просить доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На думку відповідача з`ясування потребують такі питання:

Чи виконано підпис від імені ФОП Смалій Артема Сергійовича біля слів справа «отримав(ла)» у видатковій накладній № 0450590 від 14.02.2024 та біля слів справа «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» на товарно-транспортній накладній № 0450590 від 14.02.2024, однією особою - ФОП Смалій А.С. чи іншою(ми) особою(ми)?

Чи виконано підпис від імені ФОП Смалій Артема Сергійовича, розташований у правому нижньому куті біля слів справа «отримав(ла)» у видатковій накладній № 0450590 від 14.02.2024 однією особою - ФОП Смалій А.С. чи іншою(ми) особою(ми)?

Чи виконано підпис від імені ФОП Смалій Артема Сергійовича, розташований у правому нижньому куті біля слів справа «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» на товарно-транспортній накладній № 0450590 від 14.02.2024 року, однією особою - ФОП Смалій А.С. чи іншою(ми) особою(ми)?

Для проведення експертизи просить надати експерту оригінали договору № С800-01-24 від 03.01.2024, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, підписи на яких підлягають дослідженню, та містять вільні зразки підпису, які витребувати у позивача.

Позивач у відповіді на відзив зокрема зазначив, що відповідачу був поставлений товар належної якості, про що свідчить декларація виробника про якість товару, яка надавалася разом із видатковою накладною. Відповідач під час приймання товару не заявив претензій щодо якості товару.

Твердження відповідача про те, що поставлений товар був неналежної якості, спростовують його ж твердження про те, що товар відповідач не приймав. Зазначене також підтверджується листуванням сторін.

Щодо доданих відповідачем до відзиву фото, відео риби (лосося) (відео до суду не надавалося, примітка суду), акту огляду від 15.02.2024, акту утилізації рибної продукції від 20.02.2024 зазначає, що на їх підставі неможливо ідентифікувати чи це той товар, який був поставлений позивачем відповідачу, чи якийсь інший товар. Дані матеріали жодним чином не підтверджують те, що позивач поставив неякісний товар. Акт огляду та акт утилізації складений однією особою - відповідачем, до того ж відповідач разом зі своїми листами/вимогами не надавав ті позивачу.

У заяві позивач заперечив проти клопотання відповідача про призначення у справі експертизи, оскільки підпис, який міститься у видатковій накладній № 0450590 від 14.02.2024 в графі отримав, також наявний у: договорі купівлі-продажу № С800/01/24 від 03.01.2024, що укладений між сторонами в реквізитах покупця; зразках підписів матеріально-відповідальних осіб, які використовуються для прийняття цінностей від ТОВ «ФЛАГМАН СІФУД» згідно з договором в графах зразок підпису та підпис керівника; видатковій накладній № 0120060 від 12.01.2024 в графі отримав (видаткова накладна № 0120060 від 12.01.2024 повністю оплачена відповідачем, заборгованість по ній відсутня).

Матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, що він не отримував товар. Позивачем також зареєстровані податкові накладні та ТТН.

На клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, позивач зазначає, що вони у відповідача наявні і відповідач міг долучити їх до свого клопотання.

Ухвалою від 13.06.2024 Господарський суд Черкаської області постановив задовольнити клопотання Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 25.07.2024.

Ухвалою від 22.07.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У призначене на 25.07.2024 судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач у заяві просив суд розглядати справу без участі його представника, за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відсутністю енергопостачання, відповідно - можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, для забезпечення процесуальних прав відповідача на підтримання клопотання про призначення експертизи, надання аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, що підтверджені доказами доданими до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи проводити за відсутності представників учасників справи з таких підстав:

відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України) (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 910/14025/20);

суд забезпечив участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за відповідною заявою;

матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, позиція відповідача викладена безпосередньо у відзиві;

відповідно до графіка погодинних відключень електроенергії на офіційному сайті ПАТ «Черкасиобленерго» по Черкаській області графіки будуть застосовуватися 25.07.2024 (дата судового засідання) з 16:00 до 22:00.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати підписана вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАГМАН СІФУД» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем СМАЛІЙ А.С. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № С800/01/24 від 03.01.2024, відповідно до умов якого продавець протягом терміну дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах визначених цим договором (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною договору.

Даний договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей договір, повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання (п. 6.2 Договору).

Відповідно до умов договору сторони погодили

3.1. Прийом та передача Товару відносно його кількості здійснюється на підставі врахованої кількості місць і згідно з їх ваговим маркуванням ваги-нетто по трафарету. У випадку виявлення відмінностей ваги-нетто від трафаретної ПОКУПЕЦЬ зобов`язаний на місці, в процесі прийому Товару узгодити вагу-нетто з ПРОДАВЦЕМ.

3.2. Момент переходу права власності на Товар до ПОКУПЦЯ і, відповідно, ризиків, яких може зазнати Товар, є момент підписання ПОКУПЦЕМ видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.

3.3. У підтвердження відповідності якості Товару, який передається згідно з чинним ДОГОВОРОМ, ПРОДАВЕЦЬ за вимогою ПОКУПЦЯ передає останньому документи (оригінали або копії), що передбачені чинним законодавством України стосовно якості Товару.

3.4. Пакування Товару повинно відповідати чинним стандартам України і забезпечувати збереження Товару при транспортуванні і зберіганні. Товар повинен бути відповідно маркованим.

4.1. Вартість Товару визначається сумарною вартістю переданого Товару згідно відповідних видаткових накладних протягом всього терміну дії даного ДОГОВОРУ.

4.2. ПОКУПЕЦЬ сплачує вартість отриманого Товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України.

4.3. ПОКУПЕЦЬ зобов`язується повністю сплатити вартість отриманого Товару на поточний рахунок ПРОДАВЦЯ протягом семи календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

4.5. У випадку порушення ПОКУПЦЕМ п. 4.3. чинного ДОГОВОРУ, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЕВІ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого ПОКУПЦЕВІ Товару за кожний календарний день прострочення оплати. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань не припиняється через шість місяців від дня, коли ці зобов`язання мали бути виконанні.

4.6. У випадку порушення ПОКУПЦЕМ п. 4.3. чинного ДОГОВОРУ більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЕВІ штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого ПОКУПЦЕВІ Товару.

4.7. Платіж вважається здійсненим з моменту зарахування грошей на поточний рахунок ПРОДАВЦЯ.

4.8. При наявності заборгованості у ПОКУПЦЯ перед ПРОДАВЦЕМ за раніше отриманий Товар, при надходженні оплати за Товар, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується ПРОДАВЦЕМ як оплата за раніше переданий, але не оплачений Товар, або (на вибір ПРОДАВЦЯ), у разі нарахування ПРОДАВЦЕМ неустойки відповідно до п. 4.5. або п. 4.6. даного ДОГОВОРУ, згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, сума оплати, незалежно від цільового призначення платежу, зараховується ПРОДАВЦЕМ в першу чергу як оплата неустойки.

4.9. СТОРОНИ досягли згоди, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Суд зазначає, що на підставі договору у продавця виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними № 0120060 від 12.01.2024, № 0120061 від 12.01.2024, № 0370163 від 06.02.2024, № 0450590 від 14.02.2024 на загальну суму 45 471,77 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 39 656,40 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №@2PL253210 від 10.01.2024 на суму 26 906,40 грн, № MAB7291144 від 12.02.2024 на суму 12 750,00 грн.

Грошові кошти на підставі п. 4.8. договору позивач зарахував таким чином: 26 907,77 грн в якості оплати поставленого товару згідно з видатковими накладними №№ 0120060, 0120061; 12 748,63 грн в якості часткової оплати поставленого товару згідно з видатковою накладною № 0370163 від 06.02.2024, (заборгованість за цією видатковою накладною становить 1,37 грн).

Позивач зазначає, що видаткова накладна № 0370163 від 06.02.2024 не повернута відповідачем, тому додає копію картки рахунку 361, яка містить інформацію про здійснені господарські операції між сторонами за весь період господарських взаємовідносин. 06 лютого 2024 року позивачем було відвантажено відповідачу товар, перелік якого наведено у видатковій накладній № 0370163 на суму 12 750,00 грн, а 12 лютого 2024 року від відповідача на рахунок позивача надійшла оплата за товар в розмірі 12 750,00 грн.

Неоплаченою залишається сума у розмірі 5815,37 грн.

Позивач надав оформлені за фактом поставки відповідачу товару в межах договору копії податкових накладних: № 0120060 від 12.01.2024, № 0120061 від 12.01.2024, № 0370163 від 06.02.2024, № 0450590 від 14.02.2024 з відповідними квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН.

Видаткова накладна № 0450590 має посилання на договір, місце складання Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152, товар: лосось охолоджений 5-6, кількість 10,2 кг на суму 5814,00 грн, ПДВ 969,00 грн, засвідчена підписами обох сторін. Відповідач стверджує, що накладну не підписував, товар не приймав і нікого не уповноважував на прийняття товару.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому при розгляді справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 06.04.2021 у справі № 910/11720/19).

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягає відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

У такому випадку, дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму. Відповідна позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Позивач як продавець товару здійснив дії щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, тим самим відобразив здійснення господарських операцій за договором у податковому обліку.

У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність підпису отримувача на видатковій накладній не спростовує факту поставки товару за цією накладною.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст. 76-79 ГПК України, суд дійшов висновку про належне виконання постачальником своїх зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару згідно з накладною № 0450590 на загальну суму 5814,00 грн.

Відповідач був зобов`язаний сплатити вартість товару в строк до 22.02.2024, і цей строк є таким, що настав.

Відповідачем не було спростовано факт належного постачання товару позивачем та не надано доказів належного виконання зобов`язання з оплати вартості отриманого товару, а тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 5815,37 грн за поставлений товар.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 662 цього Кодексу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказів того, що у позивача станом на момент передачі товару були наявні претензії щодо якості товару або невідповідності супровідних документів умовам договору, до матеріалів справи сторонами не надано.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно з ч. 1 ст. 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Системний аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що покупець має право на обмін або відшкодування вартості отриманого товару тільки у випадку доведеності того, що такий товар на момент передачі мав недоліки (був неякісним), і що його недоліки виникли не у зв`язку з порушенням правил його експлуатації ти зберігання.

Відповідач зазначає, що йому був поставлений товар неналежної якості, який не може бути використаний за призначенням та який йому довелося утилізувати, позивач за його зверненнями товар не замінив, тому у позивача відсутнє право вимагати оплату товару.

Відповідач надав копію акту огляду від 15.02.2024, за змістом якого Смалій Артем Сергійович , одноосібно, являючись фізичною особою - підприємцем склав даний акт огляду товару, що надійшов 14.02.2024 на його адресу АДРЕСА_1 та посвідчив таке: надходження товару відбулося згідно товаросупровідних документів - видаткова накладна №0450590 від 14.02.2024 року товарно-транспортна накладна №0450590 від 14.02.2024 року; постачальник - ТОВ «Флагман Сіфуд» (код 39369112) підстава здійснення поставки - договір купівлі-продажу №С800/01/24 від 03.01.2024 року; ініціатор проведення огляду - Покупець, ФОП Смалій А.С.; об`єкт огляду (товар) - лосось охолоджений 5-6, вага 10,2 кг здійснена фотофіксація - так; здійснена відеофіксація - так. Шляхом візуального та тактильного огляду виявлено: «патологічні зміни плоті, відшарування шкіри від плоті, структура плоті рихла, наявність відшарування кісток від плоті». Висновок: «товар не придатний дня продажу споживачам, не приймається Покупцем».

Відповідач звернувся до позивача з заявою від 16.02.2024 про обмін-повернення товару неналежної якості. Позивач у відповідь листом від 19.02.2024 № 19/01/24-1 повідомив, що Товариство не може здійснювати контроль і перевірку за тим чи дотримуються умови зберігання для відповідного товару після його поставки покупцю; товар поставлений за видатковою накладною № 0450590 від 14.02.2024 на момент поставки був належної якості; ФОП Смалій А.С. прийняв товар за видатковою накладною № 0450590 від 14.02.2024 не заявивши жодних претензій до якості товару, що, в тому числі, підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідач у відповідь на лист № 19/01/24-1 зазначив, що при поставці та прийнятті товару фізично був відсутній; за видатковою накладною № 0450590 від 14.02.2024 товар не приймав та не підписував, тому момент переходу права власності на товар, а також відповідно і ризики, яких зазнає товар не відбулися і лежать безпосередньо на ТОВ «ФЛАГМАН СІФУД»; вимагає заміни товару або його повернення; зауважує, що на його прохання надати документи, передбачені п 3.3 договору щодо якості товару, було відмовлено. Позивач у відповідь листом від 19.02.2024 № 19/01/24-2 повідомив, що поставка товару підтверджується видатковою накладною, декларацію виробника про якість товару було надано.

Відповідач у відповідь на лист № 19/01/24-2 просив забрати товар. Позивач листом від 20.02.2024 № 19/02/24-1 оскільки договір ВН та ТТН складені і підписані обома сторонами, підтверджують здійснення відповідної господарської операції, відповідач є власником товару.

Позивач 23.02.2024 звернувся до відповідача з вимогою вих. № 23/02/2024-01 про оплату товару. Відповідач у відповідь на вимогу, повідомив, що особисто не підписував ВН, переходу права власності на товар не відбулося, товар неналежної якості, який знаходиться у нього на зберіганні, необхідно забрати.

Таким чином, у цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця - відповідача.

Так, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І, відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 №904/974/21, від 06.12.2022 №925/1429/21 від 02.02.2023 у справі №916/604/21.

На думку відповідача, долучені до матеріалів справи докази, зокрема акт огляду, фото, акт утилізації, листування між сторонами свідчать про те, що позивач поставив неякісний товар, відповідно у того відсутні підстави вимагати оплати товару до його заміни на товар належної якості.

Суд зазначає, що умовами укладеного сторонами договору не було врегульовано порядку складання документів, які б підтверджували факт отримання товару неналежної якості, порядку пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками товару, порядку виклику представників сторін для повернення товару, тощо.

Неможливо й встановити, що саме стало причиною псування товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п. 4.6. договору у випадку порушення ПОКУПЦЕМ п. 4.3. чинного ДОГОВОРУ більше ніж на 25 (двадцять п`ять) календарних днів, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЕВІ штраф в розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) несплаченої вартості переданого ПОКУПЦЕВІ Товару.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 2907,68 грн, суд визнає його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

За умовами п. 4.5. договору у випадку порушення ПОКУПЦЕМ п. 4.3. чинного ДОГОВОРУ, ПОКУПЕЦЬ сплачує ПРОДАВЦЕВІ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої вартості переданого ПОКУПЦЕВІ Товару за кожний календарний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 328,34 грн за період 22.02.2024 - 02.05.2024 на суму 5814,00 грн, суд дійшов висновку, про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу.

Суд врахував правовий висновок, викладений у Постанові ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, згідно з яким, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 29,07 грн інфляційних втрат за період 22.02.2024 - 02.05.2024 на суму 5814,00 грн та 33,84 грн 3 % річних за той же період.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив його обґрунтованість, відповідність періоду нарахування та сумі боргу, застосованим судом до спірних відносин норм законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» (вул. Броварська, 152, селище міського типу Велика Димерка, Броварський район, Київська область, 07442, код ЄДРПОУ 39369112):

5815,37 грн основного боргу,

2907,68 грн штрафу,

328,34 грн пені,

33,84 грн 3 % річних,

29,07 грн інфляційних нарахувань

2422,40 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 06 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз