Рішення

від 06.08.2024 по справі 927/419/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2024 року справа № 927/419/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. Вячеслава Чорновола, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 02910114, в інтересах держави в особі позивача: Прилуцької міської ради, вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 34209057

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів, пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846

до відповідача-2: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради, вул. Земська, 11А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 22819410

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 354684,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Ходико О.Є., прокурор;

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Прохоренко М.М., адвокат, довіреність від 01.11.2023;

від відповідача-2: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 18.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 7 від 27.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 8 від 28.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 01.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 25.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 08.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 17.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладеної між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів до місцевого бюджету Прилуцької міської територіальної громади грошових коштів у сумі 354684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами: № 6 від 18.08.2021, № 7 від 27.08.2021, № 8 від 28.09.2021, № 9 від 01.10.2021, № 10 від 25.10.2021, № 11 від 08.11.2021, № 12 від 17.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України Про публічні закупівлі та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Ухвалою суду від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2024; учасникам справи встановлено строки для подання письмових заяв по суті.

Ухвала суду від 06.05.2024 направлена прокурору, позивачу та відповідачу-1 до їх електронних кабінетів, відповідачу-2 засобами поштового зв`язку.

21.05.2024 від відповідача-1 через систему «Електронний суд», у встановлений судом строк, надійшов відзив на позов від 21.05.2024, у якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Прилуцької міської ради у цій справі, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі за Законом України Про публічні закупівлі, відтак не може бути позивачем в цій справі. На думку відповідача-1, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду, на підставі п.2 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач-1 вважає, що спірні додаткові угоди укладені відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі». Вказує, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, тому відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленою в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір та всі додаткові угоди до нього є правомірними. За доводами відповідача-1 спірні додаткові угоди укладені відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі, факт коливання ціни кожного разу був підтверджений документально, сторони правомірно вносили зміни до договору декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі. Відповідач-1 зазначив про те, що кошти, стягнення яких вимагає прокурор, були сплачені на підставі Договору та спірних додаткових угод, які не є нікчемними і не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатися безпідставно набутими коштами. Відповідач-1 вказав, що обсяг спожитої електричної енергії визначається згідно приладів обліку за конкретний розрахунковий період оператором комерційного обліку та є підставою для формування актів прийому-передачі та виставлення рахунків, та відповідає потребам споживача та фактичному споживанню електроенергії. Недійсність додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані спірним договором, який недійсним не визнається, тобто зобов`язання є договірними. Відповідач-1 заперечив щодо застосування до даних правовідносин приписів ст. 216, 1212 ЦК України. Відповідач-1 вважає, що на момент укладення між сторонами договору та спірних додаткових угод, а також виконання сторонами умов договору, постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин (а.с. 159-183 т. 1).

22.05.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі від 22.05.2024, у якій позивач просить розглядати без участі його представника. Також повідомив про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 196-197 т. 1).

24.05.2024 від Прилуцької окружної прокуратури через систему «Електронний суд», у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив від 24.05.2024, у якій прокурор вважає належно обґрунтованими підстави представництва інтересів держави в особі Прилуцької міської ради. Прокурор зазначає, що надані відповідачем документи не можуть виступати як належне і беззаперечне підтвердження коливання ціни на ринку природного газу. Прокурор вказує, що укладення спірних додаткових угод про збільшенні ціни понад 77% та зменшення обсягів поставок є недобросовісною діловою практикою з боку продавця та грубо порушує інтереси держави. Прокурора зазначив про те, що у разі визнання спірних угоди недійсними, чинною буде ціна, визначена умовами договору, підстава набуття грошових коштів відпаде, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути Прилуцькій міській раді, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України (а.с. 200-205 т. 1).

У підготовче засідання 28.05.2024 прибули представники прокуратури та відповідача-1. Представник позивача та відповідача-2 у підготовче засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 28.05.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 29 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 09.07.2024, про що позивач та відповідач-2 повідомлені ухвалою суду від 28.05.2024 (з урахуванням ухвали суду від 29.05.2024 про виправлення описки), яка направлена позивачу до його електронного кабінету та відповідачу-2 засобами поштового зв`язку.

29.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1, у встановлений судом строк, надійшли заперечення на відповідь на відзив від 29.05.2024, у яких відповідач зазначив, що оспорювані додаткові угоди укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач-1 вказує на те, що жодна із спірних додаткових угод не містить вимог щодо збільшення ціни товару понад 10%, отже відповідна вимога ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами дотримана. (а.с. 1-21 т. 2).

03.07.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 03.07.2024, у якій позивач просить суд розглядати справу без його участі. Також повідомив про підтримання позовних вимог у повному обсязі (а.с. 36 т. 2).

У підготовче засідання 09.07.2024 прибули представник прокуратури та відповідача-2. Позивач та відповідач-1 були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи.

У підготовчому засіданні 09.07.2024 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.07.2024, про що позивача та відповідача-2 повідомлено ухвалою суду від 10.07.2024, яка направлена позивачу до його електронного кабінету та відповідачу-2 засобами поштового зв`язку.

15.07.2024 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 15.07.2024, у якій позивач просить суд розглядати справу без його участі. Також повідомив про підтримання позовних вимог у повному обсязі (а.с. 47-48 т. 2).

У судове засідання 24.07.2024 прибули представники прокуратури та відповідача-1. Позивач та відповідач 2 у судове засідання не прибули.

У судовому засіданні 24.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.08.2024, про що позивача та відповідача-2 повідомлено ухвалою суду від 24.07.2024, яка направлена позивачу до його електронного кабінету та відповідачу-2 засобами поштового зв`язку.

У судове засідання 06.08.2024 прибули представники прокуратури та відповідача-1. Позивач та відповідач-2 у судове засідання не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600946176300.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (відповідач-1) 25.01.2021 на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщено оголошення про проведення переговорної процедури UA-2021-01-25-005121-b на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) на 2021 рік обсягом 766500 кВт/год, очікуваною вартістю 1920000,00 грн (а.с. 62-65 т. 1).

За результатами проведеної процедури закупівлі Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (відповідач-1) (а.с. 67 т.1).

Згідно звіту про результати проведення закупівлі UA-2021-01-25-005121-b Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради проведено закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) на 2021 рік обсягом 766500 кВт/год, очікуваною вартістю 1920000,00 грн, сума визначена в договорі про закупівлю 1920000,00 грн, учасник, з яким укладений договір Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (а.с. 68 т. ).

10.02.2021 між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністбю Енера Чернігів (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі споживач) постачальником електричної енергії (далі постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

За пунктами 2.1., 2.2. та 3.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Обсяги: 766500 кВт/год.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до Договору, - 01.01.2021.

Згідно 3.3 Договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком № 2 до Договору.

За умовами пунктів 5.1. - 5.3. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) 2,504892372 грн з ПДВ.

У разі надання у установленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення):

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача у разі надання Постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Сума Договору складає 1920000,00 грн з ПДВ.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Інформація про чинну ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Згідно п. 5.13 Договору після прийняття Споживачем комерційної пропозиції Постачальника внесення змін до неї можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, за ініціативою Постачальника з попередженням за 20 днів і правом Споживача або прийняти пропозицію, або розірвати Договір. Після настання дати, вказаної в попередженні Постачальника, і за відсутності заяви Споживача про розірвання Договору (при факті споживання будь-якого обсягу електричної енергії) Договір вважається зміненим відповідно до запропонованих умов.

Постачальник має право змінити ціну на електричну енергію, в тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передача та/або розподілу електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни (п. 7.1.7 Договору).

Постачальник зобов`язаний публікувати на офіційному веб-сайті детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її в дію (п.7.2.5 Договору).

Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (п. 13.4 Договору).

За п. 13.6 Договору в разі внесення змін до істотних умов Договору про закупівлю в випадках, передбачених частиною 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

Про зміни до Договору, у тому числі до комерційної пропозиції, постачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача, крім випадків, зазначених в п. 2 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону, що діяла на момент укладання Договору.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п. 14.2 Договору).

За умовами п. 14.1 Договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, а саме до 31.12.2021, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджені в установленому порядку (п. 13.5 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» звернулось з листом (а.с. 82 т.1) б/н та б/д до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради щодо зміни ціни. У листі відповідач-1 повідомив відповідача-2 про те, що станом на 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідач-1 надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати (далі ТПП).

Експертним висновком Харківської ТПП № 1842/21 від 10.08.2021 (а.с. 83 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України за 1 мВт/год за липень (01.07-31.07) 2021 року становила 1444,05 грн; за 05.08.2021 1988,79 грн; відсоток коливання ціни +37,72%.

18.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 6 (а.с. 81 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 705882 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 2,71989 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 6 від 18.08.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 2,504892 грн (з ПДВ) до 2,71989 грн (з ПДВ), або на 8,57 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулося з листом (а.с. 86 т. 1) б/н та б/д до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради щодо зміни ціни, у якому відповідач-1 повідомив, що станом на 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідач-1 надав експертний висновок Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 1934/21 від 18.08.2021 (а.с. 85 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год на 05.08.2021 становила 1988,79 грн (без ПДВ); станом на 09.08.2021 2240,53 грн; відсоток зміни ціни +12,65%.

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 7 (а.с. 84 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.08.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,99% та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 649442 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 2,95638 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 7 від 27.08.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 2,71989 грн (з ПДВ) до 2,95638 грн (з ПДВ), або на 8,7 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів відповідним листом (а.с. 88 т. 1) повідомило Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради про зміну ціни, у якому відповідач-1 вказав, що станом на 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідач-1 надав експертний висновок Харківської ТПП.

Ціновою довідкою Харківської ТПП № 2277-3/21 від 21.09.2021 (а.с. 89 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год на 12.09.2021 становила 1889,08 грн (без ПДВ); станом на 17.09.2021 2374,09 грн; відсоток зміни ціни +25,67%.

28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 8 (а.с. 87 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,41% та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 599741 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 3,20138 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 8 від 28.09.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 2,95638 грн (з ПДВ) до 3,20138 грн (з ПДВ), або на 8,29 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулося до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради з листом (а.с. 91 т. 1) про зміну ціни, у якому відповідач-1 повідомив, що станом на 01.08.2021 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідач-1 надав експертний висновок Харківської ТПП.

Ціновою довідкою Харківської ТПП № 2277-4/21 від 21.09.2021 (а.с. 92 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год на 06.09.2021 становила 2261,59 грн; станом на 14.09.2021 2596,47 грн; відсоток зміни ціни +14,81%.

01.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 9 (а.с. 90 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,37 % та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 553585 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 3,46830 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 9 від 01.10.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 3,20138 грн (з ПДВ) до 3,46830 грн (з ПДВ), або на 8,34 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулося до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради з листом (а.с. 94 т. 1) про зміну ціни, у якому відповідач-1 повідомив, що відповідно постанови НКРЕКП від 30.07.2021 № 1227 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діє в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідач-1 надав експертний висновок Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 2631/21 від 21.10.2021 (а.с. 95 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 14.09.2021 становила 2596,47 грн; станом на 19.10.2021 2840,05 грн; відсоток коливання ціни +9,38%.

25.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 10 (а.с. 93 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,38 % та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 510565 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 3,730542 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 10 від 25.10.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 3,46830 грн (з ПДВ) до 3,730542 грн (з ПДВ), або на 8,42 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулося до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради з листом про зміну ціни (а.с. 97 т. 1), у якому відповідач-1 повідомив, що відповідно до постанови НКРЕКП від 30.07.2021 № 1227 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни відповідач-1 надав експертний висновок Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 2710/21 від 29.10.2021 (а.с. 98 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год:

- станом на 03.10.2021 становить 2535,12 грн; станом на 28.10.2021 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81%;

- станом на 19.10.2021 становить 2840,05 грн; станом на 28.10.2021 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63%.

08.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 11 (а.с. 96 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 02.10.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,63 % та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 469585 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 4,088715 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 11 від 08.11.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 3,730542 грн (з ПДВ) до 4,088715 грн (з ПДВ), або на 8,72 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулося до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради з листом (а.с. 100 т. 1) про зміну ціни, у якому відповідач-1 повідомив, що відповідно до постанови НКРЕКП від 30.07.2021 № 1227 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 відбулось різке підвищення законодавчо встановленого рівня ціни на електричну енергію, що діють в торговій зоні ОЕС України, зокрема для годин мінімального навантаження з 1243,71 грн до 2000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 60,81%); для годин максимального навантаження з 2655,99 грн до 4000 грн за 1 МВт/год (зростання ціни 50,60%). У підтвердження коливання ціни відповідач- надав експертний висновок Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської ТПП № 2849/21 від 10.11.2021 (а.с. 101 т. 1) установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 МВт/год станом на 28.10.2021 становить 3113,44 грн; станом на 06.11.2021 3415,42 грн; відсоток коливання ціни +9,70%.

17.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» та Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради уклали додаткову угоду № 12 (а.с. 99 т. 1) про внесення змін та доповнень до Договору, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год на 9,7 % та викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція», п. 2.2 Договору у такій редакції:

- обсяги 431460 кВт/год.

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) 4,451107 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 12 від 17.11.2021 ціна за 1 кВт/год збільшилася з 4,088715 грн (з ПДВ) до 4,451107 грн (з ПДВ), або на 8,86 %.

На підставі Договору у період з серпня по листопад 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» поставило Комунальному підприємству електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради електричну енергію в загальному обсязі 268253 кВт/год, вартістю 1026628,92 грн за ціною, обумовленлю спірними додатковими угодами до Договору, про що свідчать двосторонні акти приймання-передавання товарної продукції активної електроенергії: № 240171ВЦ/130385/1 від 13.09.2021 на суму 180782,64 грн (обсяг споживання 61150 кВт), № 240171ВЦ/145607/1 від 13.10.2021 на суму 179592,05 грн (обсяг споживання 51781 кВт/год), № 240171ВЦ/160807/1 від 10.11.2021 на суму 361720,49 грн (обсяг споживання 88468 кВт/год), № 240171ВЦ/176974/1 від 09.12.2021 на суму 304533,74 грн (обсяг споживання 66854 кВт/год).

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради повністю розрахувалося за спожиту електроенергію в указаному періоді на суму 1026628,92 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 81 від 14.09.2021 на суму 180782,64 грн, № 83 від 18.10.2021 на суму 179592,05 грн, № 85 від 12.11.2021 на суму 361720,49 грн, № 87 від 13.12.2021 на суму 304533,74 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказав, що на підставі додаткових угод №№ 6-12 до договору № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладених з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 1,946214628 грн (з 2,504892372 грн до 4,451107 грн) або на 77,7%, в той час як замовлений обсяг постачання по указаним додатковим угодам зменшився. Замовник Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради, здійснив оплату товару за ціною значно вищою, ніж була визначена тендерною документацією, при цьому, обсяг поставленої електроенергії значно скоротився.

За твердженням прокурора порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни за електроенергію після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з даним позовом суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Положення вказаної норми відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Можливість використання відповідачем-1 безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу-1 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурор подав позов в особі Прилуцької міської ради в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді, незабезпеченням нею раціонального витрачання бюджетних коштів.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Прилуцької міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1, 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (ч. 1 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування).

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону (ч. 1 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування).

За пунктами 2.1 Статуту Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням міської ради 26.05.2022 № 12, підприємство створене з метою розвитку та підвищення рівня виробництва, сприяння формуванню конкурентного середовища, насичення ринку товарів та послуг за рахунок сфери виробництва, товарообміну, впровадження новітніх розробок і технологій з метою вирішення економічних та соціальних проблем і одержання відповідного прибутку.

Предметом діяльності підприємства є: виконання робіт по зовнішньому освітленню, експлуатація світлофорних об`єктів, встановлення та поновлення дорожніх знаків та інші (п. 2.2 Статуту).

Засновником (власником) підприємства є територіальна громада м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області (п. 1.5 Статуту).

За п. 3.1, 3.3 Статуту підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство для досягнення поставленої мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, бути позивачем та відповідачем у судах.

Майно підприємства, у тому числі внесене в статутний капітал підприємства, перебуває у комунальній власності та є власністю територіальної громади м. Прилуки. (п. 4.2 Статуту).

Джерелами формування майна та коштів підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески власника або уповноваженого ним органу, капітальні вкладення і дотації з бюджету (п. 4.4. Статуту).

За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. За п. 3 ч. 5 цієї статті головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Таким чином, Прилуцька міська рада є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради, яке є в свою чергу одержувачем вказаних коштів.

Закупівля електричної енергії за Договором від 10.02.2021 № 240171ВЦ та оскаржуваними до нього додатковими угодами проведена за рахунок коштів місцевого бюджету.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Абзацами першим та другим п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Таким чином, Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо постачання електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 від 21.06.2023.

Згідно із ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.49.) зазначено, що оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Прилуцька окружна прокуратура зверталась до Прилуцької міської ради з листом № 54-77-2093вих-24 від 20.03.2024 (а.с. 21 т. 1), у якому прокурор повідомив, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень.

Прилуцька міська рада листом від 25.03.2024 № 02-16/2009 повідомила Прилуцьку окружну прокуратуру про те, що міською радою не планується подання позову.

Прилуцька міська рада підтвердила нездійснення жодних заходів на усунення допущених порушень.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки використання коштів місцевого бюджету Прилуцької міської ради становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування підприємством незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиття уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

В порядку ч. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про подання позову в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, відтак доводи відповідача-1 про залишення позову без розгляду, судом відхилені.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2 уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №240171ВЦ від 10.02.2021 за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Законом України Про публічні закупівлі.

Виходячи з умов пунктів 2.2., 5.1. Договору, п.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) обсяги постачання електричної енергії становлять 766500 кВт/год; ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год 2,504892372 грн. з ПДВ; загальна сума Договору 1920000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Оспорюваними додатковими угодами №6-12 змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 2,504892372 грн. з ПДВ до 4,451107 грн. за 1кВт/год та зменшено кількість товару з 766500 кВт/год до 431460 кВт/год. Як зазначає прокурор, фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 77,7%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено, порівняно з погодженою під час закупівлі.

За висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається.

Зміна ціни на товар за спірними додатковими угодами здійснена вже на поставлений та спожитий позивачем природний газ.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №-12 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021 та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021.

З наведеного випливає, що оскаржувані додаткові угоди укладено сторонами на підставі п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (про що зазначено в п.1 цих угод).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Згідно з п.3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача в разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п.13.2. Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є Додатком №5 до ПРРЕЕ, та у п.14.2. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, в разі відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 ст. 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

У підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач надав експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021 та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021.

Перераховані експертні висновки та цінові довідки торгово-промислової палати містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю, при цьому, їх порівняння включає й час, що передував укладенню Договору.

Експертний висновок № 1842/21 від 10.08.2021 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 6 від 18.08.2021) порівнює середньозважені ціни на електроенергію в липні та станом на 05 серпня 2021 року без урахування періоду часу, у який укладений Договір та моменту встановлення його ціни (10.02.2021) та її подальшого перегляду (01.08.2021).

Експертний висновок № 1934/21 від 18.08.2021 (яким обґрунтоване укладення додаткової угоди № 7 від 27.08.2021) порівнює середньозважені ціни на електроенергію станом на 05.08.2021 та на 09.08.2021, без урахування періоду часу, в який укладений Договір та встановлена його ціна (10.02.2021).

У той час, як експертні висновки №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021 та цінові довідки №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021 (якими обґрунтовано укладення додаткових угод № 8 від 28.09.2021, №8 від 31.08.2021, №9 від 01.10.2021, №10 від 25.10.2021, №11 від 08.11.2021, №12 від 17.11.2021 порівнюють певні дати (обрані хаотично) в різних розрахункових періодах.

Водночас п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88-90) зробила наступний правовий висновок, що є обов`язковим для врахуванням судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України: ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення додаткових угод №№ 6-12 змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 12,504892372 грн до 4,451107 грн за 1 кВт/год, тобто фактично вартість 1 кВт/год (одиниця товару) збільшилася на 1,946214628 грн або на 77,7%.

Суд проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі) а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін (починаючи з 01.08.2021), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +77,7%.

Виходячи з даних, опублікованих на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua), дійсно можна простежити тенденцію коливання ціни на ринку, при цьому таке коливання протягом дії Договору мало місце як у сторону збільшення, так і в сторону зменшення (оскільки ціна змінюється щодобово).

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а, відповідно, й у зміні відповідних умов договору. Навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради мало беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача-1 про збільшення ціни підписало спірні додаткові угоди. Як наслідок, ціна 1 кВт/год електричної енергії зросла на 77,7%.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№ 6-12 до Договору 240171ВЦ від 10.02.2021 недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача-1 грошових коштів у розмірі 354684,00 грн.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 за подібних обставин дійшла висновку про те, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава їх отримання внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка природного газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору відповідач-1 повинен був поставити відповідачу-2 електричну енергію за ціною 2,504892372 грн., в т.ч. ПДВ за 1 кВт/год.

Як встановив суд, відповідачем-1 у період з серпня по листопад 2021 року поставлено відповідачу-2 електричну енергію в обсязі 268253 кВт/год, яку останнім сплатчено у розмірі 1026628,92 грн.

Враховуючи ціну, обумовлену відповідачем-1 та відповідачем-2 у п. 5.1 Договору, Додатку № 2 до Договору Комерційна пропозиція, відповідач-2 повинен був сплатити відповідачу за спожиту у серпні-листопаді 2021 року електричну енергію кошти у розмірі 671944,89 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 354684,02 грн. (1026628,92 грн-671944,89).

Визначена судом сума надмірно сплачених коштів відповідачем-2 становить більшу суму, ніж прокурором заявлено, однак це не впливає на заявлені позовні вимоги і суд вирішує спір саме у межах заявлених позивачем вимог.

Отже, отримана відповідачем-1 оплата у сумі 354684,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на підставі 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 354684,00 грн. підлягають задоволенню.

Доказами у справі відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясування усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак за рахунок відповідачів підлягає відшкодуванню сплачений до Державного бюджету України судовий збір у сумі 26516,26 грн, в рівних частинах по 13258,13 грн з кожного.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів» та Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 354684,00 грн. задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 18.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.08.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 01.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 25.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 08.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 17.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 240171ВЦ від 10.02.2021, укладену між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Прилуцької міської ради (код 22819410) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код 41823846).

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846) до місцевого бюджету Прилуцької міської територіальної громади (отримувач ГУК у Чернігівській області/тг м. Прилуки/24060300, код 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA538999980314090544000025737) грошові кошти у сумі 354684,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 13258,13 грн. судового збору.

6. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради (вул. Земська, 11А, м. Прилуки, Чернігівська область, код 22819410) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) 13258,13 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2024.

Суддя М.О. Демидова