Постанова

від 24.07.2024 по справі 914/970/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/970/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (колегія суддів: Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 в частині пункту 12 додатку; визнання права постійного користування на земельну ділянку,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до відповідачів: 1) Акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація"; 2) Львівської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою,

за участю представників:

АТ "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" - Шумелда Р. Р.,

АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" - Гарбузюк Р. О.,

Львівської міської ради - Коржевич У. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" (далі - АТ "БМУ "Львівгазифікація") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 № 2780 (в редакції ухвали від 25.04.2019 № 4939) в частині пункту 12 Додатку щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:020:0009 та визнання права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:05:020:0009. Позов мотивовано тим, що АТ "БМУ "Львівгазифікація" є користувачем вказаної земельної ділянки, а відповідачем Львівською міською радою не визнається його право користування такою земельною ділянкою.

2. Поряд з цим, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "Львівгаз") звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: АТ "БМУ "Львівгазифікація" та Львівської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:05:020:0009 за АТ "Львівгаз". Позов мотивовано тим, що саме третя особа є законним землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі Державного акту Б № 040843 на право користування земельною ділянкою, виданого у 1987 році Виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" створено 16.05.1951 згідно наказу Мінкомунгоспу України у складі тресту "Львівгаз" на правах юридичної особи (назва на момент створення Будівельно-монтажна контора).

4. 22.08.1975 постановою Ради Міністрів УРСР № 400 "Про удосконалення планування і посилення економічного стимулювання роботи газозбутових підприємств і організацій" вирішено: зосередити управління газозбутовими підприємствами і організаціями в Міністерстві комунального господарства УРСР, поклавши на нього забезпечення газопостачання споживачів незалежно від їх відомчої підпорядкованості в межах виділених лімітів (пункт 1); затвердити розроблену Міністерством комунального господарства УРСР схему управління газопостачання, яка передбачає, зокрема, перехід на управління по три ланковій системі: Міністерство комунального господарства УРСР - республіканське об`єднання - виробниче об`єднання, підприємство (пункт 2); виробничому об`єднанню можуть бути підпорядковані окремі самостійні підприємства, що користуються правами, передбаченими Положенням про соціалістичне державне виробниче підприємство. Об`єднання, якому підпорядковані самостійні підприємства, виступає по відношенню до них як вищестоящий орган (пункт 2); створено Львівське виробниче об`єднання газового господарства "Львівгаз" на місці ліквідованого Львівського обласного виробничого тресту по експлуатації газового господарства "Львівгаз". Таким чином, змінено організацію усієї газозбутової системи на державному рівні; проведено першу реорганізацію газозбутових підприємств, за результатами якої трести перетворено у Виробничі об`єднання.

5. З 1975 року Львівське будівельно-монтажне управління Спеціалізоване рембудуправління № 1 ВО "Львівгаз" (надалі Будівельно-монтажне управління) на правах підприємства входило до складу Львівського виробничого об`єднання газового господарства "Львівгаз", яке для Будівельно-монтажного управління було вищестоящим органом і органом господарського управління.

6. Судами установлено, що 05.03.1980 начальник Будівельно-монтажного управління звернувся до директора радгоспу "Львівський" Пустомитівського району із заявою про виділення земельної ділянки площею 1,8 га для побудови виробничої бази управління.

7. У травні 1980 року складений план землекористування радгоспу "Львівський" із зазначенням вибору земельної ділянки під розміщення виробничої бази РБУ № 1 ВО "Львівгаз".

8. 12.12.1980 складено Акт вибору земельної ділянки під розміщення виробничої бази спеціалізованого ремонтно-будівельного управління № 1 виробничого об`єднання "Львівгаз", у складані та підписанні якого взяв участь представник РМУ № 1 ВО "Львівгаз".

9. У 1984 році філіалом Проектного інституту № 3 у м. Львові розроблена проектна документація (шифр № 2541) "Будівництво виробничої бази "СРБУ №1 в/о Львівгаз" (Спеціалізованого рембудуправління № 1 ВО "Львівгаз").

10. 18.07.1986 Наказом № 166 Міністерства житлово-комунального господарства УРСР затверджено робочий проект на будівництво виробничої бази СРБУ № 1 в/о Львівгаз.

11. У лютому-березні 1987 року план вибору земельної ділянки перепогоджений, у зв`язку із зміною площі, необхідної для будівництва виробничої бази, а саме: з 1,8 га на 2,5 га, за підписом представника РБУ № 1 ВО Львівгаз, директора радгоспу "Львівський" та головного інженера-землевпорядника Пустомитівського району.

12. Поряд з тим, директором радгоспу "Львівський" надано висновок "Про погодження вибору земельної ділянки під будівництво виробничої бази БМУ ВО Львівгаз", згідно якого Будівельно-монтажному управлінню Виробничого обєднання Львівгаз приступити до освоєння ділянки лише після оформлення відводу в установленому порядку.

13. 14.02.1987 року представником радгоспу "Львівський" (користувачем земельної ділянки) та Будівельно-монтажним управлінням ВО Львівгаз (підприємство, що заінтересоване у відводі земельної ділянки) складено Акт визначення збитків і втрат сільського виробництва зв`язаних з вилученням земельних ділянок, за яким саме на Будівельно-монтажне управління ВО Львівгаз покладено обов`язок відшкодувати радгоспу Львівський", затверджені цим Актом збитки від вилучення земельної ділянки.

14. 19.02.1987 Виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів прийнято рішення №99 "Про затвердження акту визначення збитків і втрат с/г виробництва в зв`язку з відведенням земель БМУ в/о Львівгаз під будівництво виробничої бази", за яким на БМУ ВО Львівгаз покладено обов`язок відшкодувати радгоспу "Львівський" затверджені цим Актом збитки від вилучення земельної ділянки.

15. 18.06.1987 рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів №300 "Про видачу державного акта на право користування землею Львівському виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз" затверджено встановлені межі та розміри землекористування та прийнято рішення про видачу державного акта на право користування землею Львівському виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз" площею 2,5 га під будівництво виробничої бази будівельно-монтажного управління за рахунок земель радгоспу "Львівський".

16. На виконання вказаного рішення видано Державний акт на право користування землею Б №040843, але не Будівельно-монтажному управлінню, а ВО "Львівгаз".

17. Пізніше Будівельно-монтажне управління вийшло зі складу ВО "Львівгаз", а згодом воно було корпоратизоване шляхом перетворення на акціонерне товариство, його правонаступником є позивач - АТ "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація". У свою чергу, було приватизоване і ВО "Львівгаз".

18. Так, судами установлено, що 11.10.1991 Львівське будівельне монтажне управління разом з іншими будівельно-монтажними підприємствами підписало Установчий договір про створення державного галузевого об`єднання /концерн корпорація/ по газифікації "Укргазифікація".

19. Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 104 від 17.10.1991 (далі Наказ №104): створено у складі Держжитлокомунгоспу України галузевий концерн по газифікації "Укргазифікація"; звільнено Наукове-виробниче об`єднання газопостачання та газифікації "Укргаз" і обласні виробничі об`єднання газового господарства від виконання функцій управління підрядною діяльністю по газифікації і прийнято рішення передати їх створеному концерну "Укргазифікація"; установлено, що концерн "Укргазифікація" є правонаступником Науково-виробничого об`єднання газопостачання та газифікації "Укргаз" з питань підрядної діяльності по газифікації; об`єднання та організації, що входять до складу концерну, зберігають самостійність і права юридичної особи; взаємовідносин між об`єднаннями і організаціями, що входять до складу концерну, а також між ними і концерном, визначаються укладеними договорами і статутом концерну. Також пунктом 11 наказу визначено, що Комісія має подати у комітет для затвердження розподільний акт / баланс до 01.12.1991.

20. Як наслідок, ПАТ "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" стало одним із засновників (учасників) Галузевого концерну по газифікації "Укргазифікація", утвореного в жовтні 1991 року як правонаступника Науково-виробничого об`єднання газопостачання та газифікації "Укргаз" з питань підрядної діяльності по газифікації. Засновниками Концерну також є ПАТ "Чернігівгазбут", ПАТ "Будівельно монтажне управління по газифікації", ПрАТ "Криворіжгазбуд".

21. 22.01.1992 на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 104 від 17.10.1991 складено Акт приймання передачі будівельно-монтажних організацій від Науково-виробничого об`єднання по газопостачанню та газифікації "Укргаз" у галузевий державний концерн по газифікації "Укргазифікація", затверджений головою Держжитлокомунгоспу України, "… у тому, що за станом на 1 жовтня 1991 року проведена передача будівельно-монтажних організацій /… Львівське БМУ…/ від науково-виробничого об`єднання по газопостачанню та газифікації "Укргаз" у галузевий державний концерн по газифікації "Укргазифікація". Передача проведена зі всіма активами і пасивами по передавальному балансу на 01.10.1991 з основними засобами та позаобіговими активами, нормованими обіговими коштами, грошовими коштами в розрахунках та джерелами їх покриття, коштами та витратами капітального будівництва та джерелами його фінансування, затвердженими для них планами виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного забезпечення".

22. Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 133 від 31.12.1991 реорганізовано науково-виробниче об`єднання "Укргаз" та обласні виробничі об`єднання газового господарства, об`єднавши останні в корпорацію "Укргаз".

23. Відповідно до вимог абзацу 9 пункту 4 вказаного наказу, корпорація здійснює функції по оперативному управлінню державним майном підприємств та організацій газового господарства, що входять до її складу. Відповідно до вимог пункту 6 вказаного наказу, корпорація "Укргаз" набула повноважень на ліквідацію та реорганізацію підприємств.

24. За наведених обставин, правонаступником прав та обов`язків, в т.ч. і майнових, призначених для виконання функцій по газопостачанню як НВО "Укргаз", так і виробничих об`єднань, в результаті цієї реорганізації стала корпорація "Укргаз".

25. Наказом по Виробничому об`єднанню "Львівгаз" № 85 від 20.07.1992 переіменовано Львівське виробниче об`єднання газового господарства "Львівгаз" на Львівське Державне підприємство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".

26. Наказом Державного комітету України по нафті і газу "Держкомнафтогаз" № 101 від 11.03.1994 "Про створення АТ "Львівгаз" створено Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на базі державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".

27. Розпорядженням Шевченківської районної місцевої адміністрації м. Львова № 1331 від 27.10.1994 на виконання Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств" та на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу "Держкомнафтогаз" № 101 від 11.03.1994 вирішено перереєструвати з виданням свідоцтва про перереєстрацію Львівське державне підприємство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".

28. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" наказом № 15 від 31.01.1995 "Про утворення АТ "Львівгаз" підтверджує, що ВАТ "Львівгаз", створене на базі державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", є правонаступником підприємства; утворено в складі АТ "Львівгаз" філії на правах виробничих одиниць.

29. Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", що відбувалися 26.07.2010, вирішено змінити назву товариства "Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у зв`язку із приведенням у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства".

30. Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", що відбувалися 23.03.2019, вирішено змінити назву товариства "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на "Акціонерне товариство "Оператор газорозподільчої системи "Львівгаз", скорочене найменування ПАТ "Львівгаз" на АТ "Львівгаз".

31. Відповідно до Статуту АТ "Львівгаз" (нова редакція, 2019 рік) товариство є юридичною особою (господарським товариством) приватного права за законодавством України, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", а також інших нормативно-правових актів України. Товариство створене на підставі рішення Державного комітету по нафті та газу № 101 від 11 березня 1994 шляхом перетворення Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93. У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз". Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз".

32. Відповідно до Статуту Львівського державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", затвердженого 16.12.1991, Львівське державне підприємство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" є правонаступником Львівського виробничого об`єднання газового господарства "Львівгаз", яке було засноване наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 299 від 05.09.1975 та № 158 від 10.08.1988. Аналогічні відомості про підстави заснування Львівського виробничого об`єднання газового господарства "Львівгаз", правонаступником якого є Львівське державне підприємство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", внесені також у Статут Львівського державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" в редакції, затвердженій 21.08.1992.

33. Судами також встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 11.10.1995 № 2254 на підставі Державної програми приватизації майна державних підприємств, визначено спосіб приватизації Львівського державного будівельно-монтажного управління концерну "Укргазифікація".

34. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 1797 від 10.07.1996 Львівське державне будівельно-монтажне управління концерну "Укргазифікація" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "БМУ "Львівгазифікація" та затверджено його статут.

35. Рішенням чергових загальних зборів акціонерів № 3 від 04.02.2013 Відкрите акціонерне товариство "БМУ "Львівгазифікація" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація".

36. Згідно зі Статутом ПАТ "БМУ "Львівгазифікація" в редакції, затвердженій 04.02.2013, воно створене згідно з наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області від 10.07.1996 № 1797 шляхом перетворення в процесі приватизації Львівського БМУ концерну "Укргазифікація", яке є правонаступником РБУ ВО "Львівгаз", відповідно до указів Президента України від 26.11.1994 № 699 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" та від 19.03.1996 № 194-96 "Про завдання та особливості приватизації майна у 1996 році".

37. Наказом Реєстраційної палати Департаменту економічної політики та ресурсів Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 24.07.1996 скасовано державну реєстрацію Львівського державного будівельно-монтажного управління (дата реєстрації 24.02.1994).

38. Судами установлено, що на замовлення ПАТ "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" спеціалізована землевпорядна організація виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва виробничої бази будівельно-монтажного управління загальною площею 2,5000 га за адресою: місто Львів, промзона "Сигнівка" (район вулиці Північної).

39. 22.09.2017 за результатами розгляду заяви АТ "БМУ "Львівгазифікація" державний кадастровий реєстратор зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 2,5 га з присвоєнням кадастрового номера 4610136300:05:020:0009, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2017№ НВ-4605692022017.

40. Згідно з даними з Державного земельного кадастру за кадастровим номером 4610136300:05:020:0009 зареєстрована земельна ділянка з видом використання - для будівництва виробничої бази будівельно-монтажного управління, місце розташування - м. Львів, промзона «Сигнівка» (район вулиці Північної), цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна, площа земельної ділянки - 2,5000 га. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,3251 га, охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту 0,6714 га, право проходу та проїзду на велосипеді 0,0174 га, 0,0204 га.

41. Ухвалою Львівської міської ради від 07.12.2017 № 2780 "Про затвердження переліку земельних ділянок, які призначені для продажу на земельних торгах у формі аукціону", затверджено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону, згідно з додатком; надано дозвіл Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу на земельних торгах у формі аукціону, перелічених у додатку. В переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону, за порядковим номером 1 зазначена земельна ділянка на вул. Данила Апостола, промзона "Сигнівка", орієнтовною площею 7,6 га, на яку, за твердженнями Львівської міської ради, накладається спірна земельна ділянка площею 2,5 га, яка перебуває у користуванні позивача.

42. Ухвалою Львівської міської ради від 25.04.2019 № 4939 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 07.12.2017 №2780, а саме: у додаток до вказаної ухвали, шляхом вилучення пункту 1, доповнення пунктами 12, 13, якими до переліку земельних ділянок, що призначені для продажу на земельних торгах у формі аукціону, включено дві земельні ділянки, серед яких і земельна ділянка на вул. Данила Апостола, промзона "Сигнівка" (ділянка 1), орієнтовною площею 5,1 га (пункт 12 Додатку). Пропонована категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; пропоноване цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На вказану земельну ділянку накладається земельна ділянка площею 2,5 га з кадастровим номером 4610136300:05:020:0009, що не заперечується відповідачем у справі.

43. Львівським окружним адміністративним судом розглядалась справа №380/2824/21 за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, державного кадастрового реєстратора Карбовник О. Р., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" про визнання протиправними дій та скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії виключити з Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,5 га з кадастровим номером 4610136300:05:020:0009.

44. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 закрито провадження в адміністративній справі № 380/2824/21; роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції господарського суду. Вказана ухвала залишена без змін постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 та Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 380/2824/21.

45. Відтак, Львівська міська рада не визнає АТ "БМУ "Львівгазифікація" користувачем земельної ділянки площею 2,5 га кадастровий номер 4610136300:05:020:0009 на підставі державного акта про право користування землею, виданого Пустомитівською районною радою народних депутатів № Б040843 у 1987 році.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

46. 15.12.2023 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення про відмову у позові АТ "БМУ "Львівгазифікація" та про задоволення позову АТ "Львівгаз". Визнано за АТ "Львівгаз" право постійного користування земельною ділянкою площею 2,5 га кадастровий номер 4610136300:05:020:0009, що розташована в промзоні "Сигнівка" м. Львова, на підставі Державного акта Б №040843 на право користування земельною ділянкою, площею 2,5 га, в межах згідно з планом землекористування, виданого у 1987 році Виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз".

47. Рішення суду мотивоване тим, що Львівське будівельно-монтажне управління входило у склад Виробничого об`єднання "Львівгаз" як самостійна юридична особа, а в жовтні 1991 стало частиною створеного концерну "Укргазифікація", тобто з того часу зв`язок з ВО "Львівгаз" припинився і вони продовжили існувати як дві самостійні юридичні особи; при цьому, доказів того, що виходячи зі складу ВО "Львівгаз", Будівельно-монтажне управління мало у користуванні земельну ділянку 2,5 га і продовжило користування нею у зв`язку із входженням до складу Концерну, немає, як і немає доказів того, що вихід Будівельно-монтажного управління зумовив припинення існування ВО "Львівгаз" та його прав на землю. Суд резюмував, що позивач не є користувачем тих прав, за захистом яких він звернувся до суду з відповідною позовною заявою, та не довів, що він є правонаступником Львівського виробничого об`єднання газового господарства "Львівгаз", якому видано Державний акт на право користування землею у 1987 році, а також що він є законним користувачем спірної земельної ділянки. Поряд з тим, рішення суду мотивоване тим, що правонаступником суб`єкта, якому було видано Державний акт на право користування землею, є третя особа у цій справі. Саме Виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз" у 1987 році видано Державний акт на користування землею, право постійного користування на яку є предметом позовів позивача і третьої особи.

48. 15.04.2024 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про задоволення позову АТ "БМУ "Львівгазифікація" та відмову у позові АТ "Львівгаз". Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 07.12.2017 № 2780 (в редакції ухвали від 25.04.2019 №4939) в частині пункту 12 Додатку щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:020:0009. Визнано право постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:05:020:0009 за АТ "БМУ "Львівгазифікація".

49. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Львівське будівельно монтажне управління Виробничого об`єднання "Львівгаз" у період з 22.08.1975 по 17.10.1991 було підприємством у складі підприємства та не мало повної господарської самостійності, а його органом господарського управління було Виробниче об`єднання "Львівгаз". Відповідно, речові права Львівське БМУ ВО "Львівгаз" набувало через ВО "Львівгаз" як орган господарського управління, в порядку, передбаченому статтею 29 Цивільного кодексу УРСР, пункту 10 Положення №731 та пункту 2 Постанови Ради Міністрів УРСР №400 від 22.08.1975. На підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №104 від 17.10.1991 відбулась реорганізацію газозбутових підприємств у спосіб виділення з виробничих об`єднань підприємств по газифікації. Апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок реорганізації ВО "Львівгаз", що мало у своєму складі Львівське будівельно монтажне управління та структурні підрозділи по газопостачанню, утворилось: 1) ВО "Львівгаз" з функціями, майном, правами та обов`язками, необхідними для газопостачання та 2) Львівське державне БМУ концерну "Укргазифікація" з функціями, майном, правами та обов`язками, необхідними для газифікації. Внаслідок реорганізації Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" виділилось зі складу виробничого об`єднання "Львівгаз" з усім майном (правами та обов`язками), призначеним для виконання функцій управління підрядною діяльністю по газифікації, по передавальному балансу станом на 01.10.1991 з основними засобами та позаобіговими активами, нормованими обіговими коштами, грошовими коштами в розрахунках та джерелами їх покриття, коштами та витратами капітального будівництва та джерелами його фінансування, затвердженими для них планами виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного забезпечення. Апеляційний суд виснував, що оскільки в процесі виділення до Львівського БМУ перейшли усе майно, права та обов`язки, необхідні для здійснення діяльності з газифікації, а ВО "Львівгаз" звільнено від виконання функцій управління підрядною діяльністю по газифікації, спірна земельна ділянка, надана для будівництва виробничої бази Будівельно-монтажного управління, площею 2,5 га, право користування якою посвідчено державним актом № Б040843, у жовтні 1991 року в порядку правонаступництва перейшла до Львівського БМУ. Разом з тим, АТ "Львівгаз" під час розгляду справи не надало жодного доказу на підтвердження того, яке саме майно та право користування яким майном закріплене за ним Українською газовою корпорацією "Укргаз". Отже, за висновком апеляційного суду, станом на 31.12.1991 право постійного користування спірною земельною ділянкою виробничому об`єднанню вже не належало, оскільки таке в порядку правонаступництва перейшло до Львівського БМУ, що виділилось з об`єднання 17.10.1991.

Короткий зміст касаційної скарги

50. У касаційній скарзі АТ "Львівгаз" просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову АТ "Львівгаз" і в цій частині залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

51. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив, що суд апеляційної інстанції застосовав пункт 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України, пункт 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтю 392 Цивільного кодексу України, статтю 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 8, 34 Закону України "Про підприємництво" без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, а саме:

- у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України;

- у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 927/409/19 та від 08.04.2020 у справі № 910/10353/19 щодо застосування пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 591/2393/18 та від 21.11.2018 у справі № 920/615/16 щодо застосування статті 392 Цивільного кодексу України ;

- у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у праві № 910/4288/20, від 10.05.2023 у справі № 920/1448/21, від 12.09.2023 у справі № 902/930/21, від 23.02.2022 у справі № 906/705/19 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 8, 34 Закону України "Про підприємництво".

52. АТ "Львівгаз" також вказало, що суд апеляційної інстанції помилково застосував частину першу статті 34 Закону "Про підприємства в Українській РСР" без урахування правил частини п`ятої статті 3 цього Закону і застосував норми Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство всупереч приписам постанови Верховної Ради України "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"; стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведеного Положення під час дії Закону "Про підприємства в Українській РСР" та Закону України "Про підприємництво" щодо правових наслідків виходу підприємства зі складу об`єднання.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

53. У відзиві на касаційну скаргу АТ "БМУ "Львівгазифікація" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, наполягаючи на дотриманні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на відповідності висновків апеляційного суду правовим позиціям Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

54. Предметом спору у даній праві є: право постійного користування земельною ділянкою площею 2,5 га кадастровий номер 4610136300:05:020:0009, що розташована в промзоні "Сигнівка" м. Львова, на підставі Державного акта Б № 040843; визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2780 від 07.12.2017 (в редакції ухвали № 4939 від 25.04.2019) в частині пункту 12 Додатку щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:020:0009.

55. Львівська міська рада заперечує позовні вимоги позивача та третьої особи із самостійними вимогами з тих підстав, що на її думку право постійного користування припинилося на підставі статті 27 Земельного кодексу УРСР (стаття 141 Земельного кодексу України) у зв`язку із припинення діяльності підприємства, а саме реорганізацією Виробничого об`єднання "Львівгаз"; документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена без рішення міської ради.

56. Апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок реорганізації Виробничого об`єднання "Львівгаз" на підставі наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 104 від 17.10.1991, Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" виділилось зі складу виробничого об`єднання "Львівгаз" з усім майном (правами та обов`язками), призначеним для виконання функцій управління підрядною діяльністю по газифікації, по передавальному балансу станом на 01.10.1991 з основними засобами та позаобіговими активами, нормованими обіговими коштами, грошовими коштами в розрахунках та джерелами їх покриття, коштами та витратами капітального будівництва та джерелами його фінансування, затвердженими для них планами виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного забезпечення, в тому числі й із земельною ділянкою, наданою рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.06.1987 № 300 "Про видачу державного акта на право користування землею Львівському виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз" для здійснення капітального будівництва виробничої бази".

57. При цьому апеляційний суд відхилив доводи Львівської міської ради щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою у позивача з моменту його приватизації, зазначивши, що приписи, наведені у пункті 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) та пункту "в" частини першої статті 141 чинного Земельного кодексу України, застосовуються лише в тому випадку, коли припинення особи виключає правонаступництво, адже в обидвох нормах мова йде про припинення діяльності державного підприємства (що не відбулось у даному випадку), а не про припинення підприємства.

58. Разом з тим, за відсутності доказів щодо припинення постійного користування спірною земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом (зокрема на підставі рішень компетентних органів влади), апеляційний суд визнав, що при прийнятті оспорюваного рішення (ухвали) Львівською міською радою порушено вимоги частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, згідно з якою, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

59. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

60. Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 3 Закону України "Про підприємства в Українській РСР" та Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство у подібних правовідносинах, а саме у спорах, пов`язаних з правовими наслідками виходу підприємства, яке є самостійною юридичною особою, з об`єднання.

61. У касаційній скарзі АТ "Львівгаз" посилається, зокрема на те, що у спорі, що розглядається, відсутні правовідносини реорганізації підприємств у формі виробничого об`єднання та правових наслідків такої реорганізації, спір стосується виходу підприємства з об`єднання підприємств. Скаржник вважає, що вихід самостійного підприємства із складу об`єднання з належними йому за відокремленим балансом активами на підставі частини п`ятої статті 3 Закону України "Про підприємства в Українській РСР" за своєю правовою природою не є реорганізацією шляхом виділення, яке передбачене частиною шостою статті 34 цього Закону. При виході підприємства із складу об`єднання реорганізація об`єднання не відбувається, оскільки нові підприємства не утворюються, розподіл активів не здійснюється, розподільний акт (баланс) не складається.

62. На переконання скаржника, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що у спірному випадку відбувся саме вихід Будівельно-монтажного управління із складу об`єднання, а не реорганізація об`єднання шляхом виділення з нього Будівельно-монтажного управління.

63. Колегія суддів погоджується з таким доводом скаржника та зазначає, що відносини виробничого об`єднання та підприємств регулювалися Положенням про соціалістичне державне виробниче підприємство, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 04.10.1965 №731 (Положення №731).

64. Відповідно до пункту 2 Положення № 731 Соціалістичне державне виробниче підприємство має самостійний баланс і є юридичною особою.

65. Згідно з пунктом 9 цього Положення підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями тим закріпленим за ним майном, на яке за законодавством Союзу РСР та союзної республіки може бути стягнуто стягнення. Підприємство не відповідає за зобов`язаннями організації, якій воно підпорядковане, а також за зобов`язаннями інших підприємств та організацій. Організація, якій підпорядковане підприємство, відповідає за його зобов`язанням. Вилучення цих правил допускаються у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР чи союзної республіки. Держава не відповідає за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави.

66. Пункт 10 Положення № 731 встановлює, що комбінат, трест чи інша господарська організація, якій підпорядковані самостійні підприємства, діє стосовно як орган господарського управління. Цим положенням вищий орган, якому підпорядковане підприємство, наділяється низкою повноважень органу управління, наприклад надання дозволу на розпорядження майном у певних випадках, затверджувати підприємству перспективні та річні планові завдання за встановленими показниками, доводити підприємству планові завдання, змінювати їх (пункти 16, 44, 47 Положення № 731) тощо.

67. Отже, вираз "входження підприємства до складу комбінату, тресту, виробничого об`єднання", який часто вживався у радянські часи, був радше побутовим, ніж юридичним. Він не означав, що одна юридична особа (підприємство) є складовою частиною іншої юридичної особи (комбінату, тресту, виробничого об`єднання). Він означав лише, що комбінат, трест, виробниче об`єднання здійснює по відношенню до підприємства певні управлінські функції. При цьому у Положенні № 731 вираз "входить до складу" застосовувався виключно до виробничих одиниць, які не є самостійними підприємствами (пункти 7, 10 Положення № 731), тобто які не є юридичними особами.

68. Відповідно і вираз "вихід підприємства зі складу комбінату, тресту, виробничого об`єднання" не означав ані реорганізації комбінату, тресту, виробничого об`єднання, ані виділення з цих юридичних осіб нової юридичної особи. Такий вихід означав лише, що комбінат, трест, виробниче об`єднання втрачали повноваження щодо управління підприємством. При цьому як до виходу, так і після нього комбінат, трест, виробниче об`єднання з одного боку та підприємство з іншого були окремими юридичними особами, кожен з яких мав власне майно.

69. Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (чинного на час існування спірних правовідносин) як одну з форм припинення юридичної особи визначала реорганізацію шляхом: злиття, поділу або приєднання. При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

70. Одночасно стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в аналогічній редакції) додатково визначала одним із способів реорганізації юридичної особи виділення, та встановлювала, що при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. Також за змістом цієї норми підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

71. З наведеного вбачається, що в ході реорганізації неминуче утворюються нові підприємства або припиняються існуючі шляхом виключення їх з Державного реєстру; реорганізація підприємства, при здійсненні якої як на початку, так і в кінці цього процесу фігурує лише одна юридична особа, є перетворенням.

72. При цьому судами попередніх інстанції обставин реєстрації в Державному реєстрі нових підприємств чи реєстрації припинення існуючих підприємств внаслідок реорганізації виробничого об`єднання не встановлено, у зв`язку з чим реорганізація Виробничого об`єднання "Львівгаз", як Державного підприємства "Львівгаз", відбувалась шляхом їх перетворення.

73. Тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку з виходом Будівельно-монтажного управління із складу Виробничого об`єднання "Львівгаз" відбулась реорганізація останнього, а внаслідок такої реорганізації Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" виділилось зі складу виробничого об`єднання "Львівгаз" з усім майном (правами та обов`язками), призначеним для виконання функцій управління підрядною діяльністю по газифікації.

74. Водночас колегія суддів звертає увагу на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, які вказують на намір всіх учасників процедури надання права постійного користування (самого БМУ, радгоспу, виконавчого комітету райради) надати таке право саме Будівельно-монтажному управлінню, а не Виробничому об`єднанню. На це, серед іншого, вказує і формулювання рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.06.1987 № 300: "Про видачу державного акта на право користування землею Львівському виробничому об`єднанню газового господарства "Львівгаз" для будівництва виробничої бази будівельно-монтажного управління».

75. Колегія суддів бере до уваги, що за часів панування командно-адміністративної економіки різні суб`єкти права в повсякденній свідомості змішувались, ототожнювались чи погано розрізнялися, бо майже вся економіка була державною. Про це свідчить і наведений вище популярний вираз "входження підприємства до складу комбінату, тресту, виробничого об`єднання", який призводив до сприйняття однієї юридичної особи як складової іншої. При цьому на практиці подібна плутанина зазвичай не мала практично значущих наслідків саме тому, що всі важливі питання вирішувалися радше засобами командно-адміністративної системи, ніж правовими засобами.

76. Тому колегія суддів дійшла висновку, що право постійного користування набуло насправді не Виробниче об`єднання, а Будівельно-монтажне управління. Формулювання, застосоване у рішенні виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 18.06.1987 № 300, відповідно до якого таким правом наділене Виробниче об`єднання, є суто формальним, а тому не може братися до уваги.

77. Водночас для вирішення питання про те, чи є позивач - АТ "БМУ "Львівгазифікація" правонаступником Будівельно-монтажного управління в частині права постійного користування земельною ділянкою судам слід було встановити обставини приватизації Будівельно-монтажного управління. Відповідно до закону така приватизація може здійснюватися, зокрема, шляхом корпоратизації державного підприємства з подальшим продажем акцій.

78. Судами установлено, що перетворення Будівельно-монтажного управління "Львівгазифікація" у Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" було здійснено шляхом приватизації на виконання державної програми про роздержавлення економіки.

79. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

80. Пунктом 6 Указу Президента України „Про корпоратизацію підприємств", Кабінету Міністрів України запропоновано затвердити Положення про порядок корпоратизації підприємств.

81. Згідно з пунктом 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств № 508 від 05.07.1993 - з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

82. Таким чином, внаслідок організаційно-правових перетворень та передачі до статутного фонду державного підприємства об`єктів нерухомого майна до його правонаступника переходить право власності, зокрема, на всі будівлі і споруди корпоратизованого підприємства, що знаходяться на земельних ділянках, щодо яких останньому був виданий акт на право користування землею. Акціонерне товариство в порядку правонаступництва набуває право власності на об`єкти нерухомості корпоратизованого підприємства, що були включені до його статутного фонду.

83. Проте, суд першої інстанції обмежився констатацією того, що в серпні 1995 року прийнято рішення № 1829 про приватизацію підприємств згідно з додатком, серед яких визначено і Львівське держане будівельно-монтажне управління концерну "Укргазифікація"; на виконання цього рішення 10.07.1996 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області № 1797 затверджено план приватизації Львівського будівельно-монтажного управління концерну "Укргазифікація" і перетворено державне підприємство Львівське будівельно-монтажне управління концерну "Укргазифікація" у відкрите акціонерне товариство, затверджено тимчасовий статут Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація"; 24.07.1996 скасовано державну реєстрацію Львівського державного будівельно монтажного управління, а згідно з випискою з Єдиного державного реєстру Акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація" зареєстровано 24.07.1996.

84. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що начальником регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області 08.06.2006 на виконання наказу № 1797 складено перелік майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація", і в такому переліку відомості про земельну ділянку відсутні. При цьому суд першої інстанції не надав жодної оцінки цій обставині.

85. Суд апеляційної інстанції не виправив помилок суду першої інстанції, а обставини відсутності у переліку майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Львівгазифікація", відомостей про земельну ділянку не дослідив і залишив поза увагою.

86. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

87. Невстановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин унеможливлює ухвалення справедливого рішення у справі, а відтак і досягнення завдань господарського судочинства.

88. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

89. З огляду на викладене вище, Суд вважає передчасним надання оцінки іншим доводам касаційної скарги, зокрема стосовно застосування судом апеляційної інстанції статті 116 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 392 Цивільного кодексу України, статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 8, 34 Закону України "Про підприємництво".

Щодо клопотання Львівської міської ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

90. Під час касаційного перегляду справи Львівська міська рада заявила клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, посилаючись на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 згідно з яким: право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття такого права, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

91. Необхідність відступлення від зазначеного висновку Львівська міська рада мотивує змінами суспільного контексту, а саме: сплата юридичними особами приватної форми власності за користування земельними ділянками лише земельного податку, розмір якого суттєво відрізняється від розміру потенційної орендної плати, яку такі юридичні особи мали б платити у разі використання землі комунальної власності на праві оренди, а не на праві постійного користування.

92. Частиною третьою статті 302 ГПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

93. Частина четверта статті 303 ГПК України встановлює, що в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд викладає мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

94. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

95. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

96. Водночас Львівська міська рада у контексті критеріїв для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не навела вагомих і достатніх аргументів, які свідчили б про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу -неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення, зміна суспільного контексту.

97. При цьому колегія суддів враховує, що вихідними даними для визначення розміру плати за землю є нормативна грошова оцінка, яка є однаковою як для визначення земельного податку, так і для встановлення орендної плати, та встановлюється технічною документацією, що затверджується рішенням органу місцевого самоврядування (статті 20, 23 Закону України "Про оцінку земель"). Ставки як земельного податку, так і орендної плати за землі комунальної власності встановлює орган місцевого самоврядування (пункт 10.3. статті 10, стаття 274, пункт 288.5. статті 288 Податкового кодексу України). За наведених обставин висновки Верховного Суду щодо застосування норм права про перехід права постійного користування до правонаступників не впливають на формування розмірів земельної плати.

98. Отже, колегія суддів, виходячи з наведених вище мотивів і міркувань, дійшла висновку про відсутність вмотивованої, обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

100. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

101. З огляду на зазначене, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції є такими, що ухвалені без встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та без належного дослідження зібраних у справі доказів, тому вони підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Судові витрати

102. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2023 у справі № 914/970/22 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач