Рішення

від 24.07.2024 по справі 179/597/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/597/24

2/179/379/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року селище Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко О.Ю.

за участю: секретаря судового засідання Хорольської І.П.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «ТКАЧ» до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Новомосковське лісове господарство», Державна екологічна інспекція Придніпровського округу про зобов`язання вчинити дії, пов`язані з приведенням земельної ділянки в попередній стан, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Селянська (фермерське) господарство «ТКАЧ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ДП «Новомосковське лісове господарство», Державна екологічна інспекція Придніпровського округу про зобов`язання вчинити дії, пов`язані з приведенням земельної ділянки в попередній стан.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 січня 2024 року між СФГ «Ткач» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди належної відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1041, площею 5,4552 га, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 7 років з автоматичним поновленням дії договору, який 24 січня 2024 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав державним реєстратором Магдалинівської селищної ради Дніпропетровської області Горобець О.П., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 71302013 від 26.01.2024, номер запису про інше речове прав №53454451.

Відповідно до п.2.5 Договору оренди передбачено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Після укладення та реєстрації Договору оренди, позивачу стало відомо що з 5,4552 га земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1041, яка була передана йому за договором оренди, фактично у його користуванні перебуває тільки 4,1456 га (рілля), в той час як інша частина орендованої земельної ділянки - площею 1,3096 га, зайнято лісосмугою, яка утворилася в результаті самовільного розростання дерев та чагарників полезахисної лісосмуги, що підтверджується актом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки від 10.10.2023, наданим відповідачем на вимогу позивача.

Пунктом 9.3 та 9.4 договору оренди, які визначають права та обов`язки орендаря (позивача) за договором, не передбачено повноважень щодо самостійного видалення самосійних насаджень на орендованій земельній ділянці, навіть якщо вони унеможливлюють використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Маючи на меті належне виконання умов договору оренди та здійснення користування земельною ділянкою у повному її розмірі, позивачем було пред`явлено відповідачу претензію, як до власника земельної ділянки та орендодавця за договором, якою вимагав усунути перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою, шляхом проведення вирубки самосіву дерев, кущів та чагарників, які займають площу 1,3096 га від земельної ділянки, що була передана у користування позивача та встановлено чотирнадцяти денний термін з дня отримання для надання відповіді, який закінчився 16 лютого 2024 року. Дану претензію відповідач отримав 02 лютого 2024 року, однак станом на день звернення до суду з позовом позивачем від відповідача не було отримано відповіді. Звертає увагу суду на те, що порушення прав та інтересі позивача, як орендаря з договором, відображається в тому, що фактична площа земельної ділянки, орендованої позивачем на підставі договору суттєво зменшилася в результаті розростання полезахисної лісосмуга за рахунок самосійних насаджень дерев та чагарників на територію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває на праві приватної власності відповідача, а тому такі насадження не відносяться до категорії лісів. В результаті чого позивач фактично позбавлений можливості здійснювати обробіток всієї площі земельної ділянки, як це передбачено договором оренди, що тягне за собою зменшення суми прибутку фермерського господарства від вирощування сільськогосподарської продукції тільки на частині земельної ділянки, в той час як розмір орендної плати за договором, який підлягає обов`язковій сплаті позивачем відповідачу, був встановлений з розрахунку всієї площі земельної ділянки.

Крім того, чинне законодавство України передбачає виключне право власника земельної ділянки на здійснення відповідних дій, спрямованих на видалення (порубку, спилювання, корчування) таких самосійних насаджень на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці сільськогосподарського призначення. Також, положення договору оренди не містять закріплення даних повноважень за орендарем.

Враховуючи невиконання відповідачем претензії про усунення перешкод у користуванні земельною ділянок, позивач звертається з даним позовом для захисту його порушених прав.

На підставі викладеного позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 за свій рахунок привести земельну ділянку, площею 5,4522 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:1041), яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в попередній стан, що дозволяє її використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом проведення впродовж 30 календарних днів робіт по вирубці, спилюванню, корчуванню самосійних дерев та чагарників, вивезення рештків деревини на площі 1,3096 га в межах земельної ділянки площею 5,4552 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:1041), розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Ухвалою від 28.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

17.04.2024 року від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій останній вказав, що позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти обов`язку вчинення ним, як власником земельної ділянки, відповідних дій щодо приведення належної йому земельної ділянки у попередній стан. Просив суд врахувати при винесенні рішення, що на даний час не має фінансової можливості вчинити всі необхідні дії, спрямовані на приведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в належний стан. Також просив провести розгляд цивільної справи у його відсутність (а.с.50).

Ухвалою від 25.04.2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 05.06.2024 року залучено до участі у розгляді справи правонаступника третьої особи Державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Новомосковське лісове господарство», визнано обов`язковою явку представника позивача та відповідача у судове засідання для пояснень по суті позову.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Ямковий В.Ф. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що підприємство зверталось до Личківської сільської ради з заявою про надання дозволу на видалення самосійних дерев на земельній ділянці, однак отримало відмову.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення (а.с.65).

Представник третьої особи - Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.

Треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Новомосковське лісове господарство», Державна екологічна інспекція Придніпровського округу повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення повісток до зареєстрованого кабінету в підсистемі «Електронний суд», представників у судове засідання не направили, письмових пояснень, заяв та клопотань від представників третіх осіб до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та представників третіх сторін.

Вислухав пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,4552 га (з них 5,4552 га - рілля), кадастровий номер №1222384000:01:002:1041, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою Дніпропетровська область, Новомосковський (Магдалинівський) район, що підтверджується витягом з Державного реєтру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13163830 від 21.11.2013 року, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.17-8).

15 січня 2024 року між СФГ «ТКАЧ» та ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі, за умовами якого відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1222384000:01:002:1041, площею 5,4552 га, з них 5,4552 га ріллі, що знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком на 7 років (а.с.20-22).

Земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва (п.5.1 договору). Відповідно до п.2.5 Договору, земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.01.2024 року державним реєстратором Магдалинівської селищної ради Горобець О.П. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 71302013 віл 26.01.2024, номер запису про інше речове право 53454451 (а.с19-22).

15.01.2024 року між СФГ «Ткач» та ОСОБА_2 підписано акт визначення меж земельної ділянки загальною площею 5,4552 га, в тому числі 5,4552 га рілля, в натурі із земель власності, яка розташована на території Личківської сільської ради для використання за цільовим призначення згідно умов вищевказаного договору оренди (а.с.23).

Згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди від 15.01.2024 року, ОСОБА_2 передав СФГ «ТКАЧ» земельну ділянку площею 5,4552 га, розташовану на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:01:002:1041, а СФГ «ТКАЧ» прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду. Відповідно до акту, земельна ділянка знаходиться в належному стані для її цільового використання (а.с.24).

Як вбачається з Акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.10.2023 року, геодезистом 1 категорії ОСОБА_3 в присутності власника земельної ділянки ОСОБА_2 та орендаря ОСОБА_4 , при встановленні меж земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дніпропетровської області Новомосковського району Личківської сільської ради (загальною площею 5,4552 га, з них рілля - 41456 га та лісосмуга - 1,3096 га) було виявлено, що з 5,4552 га ріллі 1,3096 га становить полезахисна лісосмуга. Акт підписаний виконавцем робіт ОСОБА_5 , сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 та землевласником ОСОБА_2 (а.с.26-28).

02 лютого 2024 року СФГ «Ткач» було пред`явлено відповідачу ОСОБА_2 претензію з вимогою негайно провести вирубку самосіву дерев, кущів та чагарників на орендованій позивачем земельній ділянці площею 5,4552 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1041, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та повідомити орендаря в 14 денний термін з дня отримання претензії. Вказана претензія отримана відповідачем 02.02.2024 року, про що свідчить його підпис (а.с.29).

21.02.2024 року СФГ «ТКАЧ» звернулося до Личківської сільської ради з Клопотанням від 20.02.2024 №20/02/24 про надання дозволу на приведення земель, що знаходяться в оренді СФГ «ТКАЧ» у відповідність до їх цільового призначення шляхом видалення самосійних і порослевих дерев на землях сільськогосподарського призначення, розташованих на території Личківської ТГ Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.121)

Листом від 07.03.2024 №300 виконкомом Личківської сільської ради на адресу СФГ «ТКАЧ» надано лист, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку зі змінами у діючому законодавстві Личківська ТГ дозволів на приведення земель до відповідності з їх цільовим призначенням наразі не надає (а..с.122).

Надаючи оцінку встановленим в ході судового розгляду обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.319 , 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на порушення його прав, як орандаря за договором земельної ділянки, оскільки фактична площа земельної ділянки, орендованої позивачем на підставі договору, суттєво зменшилася в результаті розростання полезахисної лісосмуги за рахунок самосійних насаджень дерев та чагарників на територію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває на праві приватної власності відповідача, а тому такі насадження не відносяться до категорії лісів, їх видалення не потребує спеціального дозволу, а тому відповідач, як власник земельної ділянки, повинен привести земельну ділянку в попередній стан, який дозволяє її використання за призначенням.

Разом з тим, як вбачається з Акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.10.2023 року, геодезистом 1 категорії ОСОБА_3 в присутності власника земельної ділянки ОСОБА_2 та орендаря ОСОБА_4 , при встановленні меж земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1041 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дніпропетровської області Новомосковського району Личківської сільської ради (загальною площею 5,4552 га, з них рілля - 41456 га та лісосмуга - 1,3096 га) було виявлено, що з 5,4552 га ріллі 1,3096 га становить полезахисна лісосмуга. Акт підписаний виконавцем робіт ОСОБА_5 , сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 та землевласником ОСОБА_2 (а.с.26-28).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій охороні підлягають природні території та об`єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об`єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об`єктів, що визначаються законодавством України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою КМУ від 22.07.2020 №650 (далі - Правила), ці Правила є обов`язковими для виконання усіма власниками, орендарями та користувачами земельних ділянок, на яких розташовано полезахисні лісові смуги (далі - землекористувачі).

Полезахисні лісові смуги - штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь від негативного впливу природних та антропогенних факторів (п.2 Правил).

Відповідно до п.3 Правил землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції. Для проведення рубок догляду, реконструктивних рубок видається лісорубний квиток відповідно до статті 69 Лісового кодексу України.

У разі коли стан насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення дерев здійснюється у найкоротші строки з подальшим оформленням акта та лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ч.ч.1 -3 ст.57-1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Таким чином, для проведення рубки дерев у лісових насадженнях (у тому числі полезахисних лісосмугах), власнику земельної ділянки необхідно отримати спеціальний дозвіл - лісорубний квиток.

Доводи позивача про те, що відповідно до ст.10 Закону України «Про рослинний світ» власник земельної ділянки може здійснювати на своїй ділянці вирубку дерев без спеціального дозволу, суд вважає необґрунтованими, оскільки стаття 10 Закону України «Про рослинний світ» не регулює спірні правовідносини.

Крім того, доказів того, що частина земельної ділянки площею 1,3096 га зайнята лісосмугою, яка утворилася в результаті самовільного розростання дерев та чагарників полезахисної лісосмуги на територію земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває на праві приватної власності відповідача (актів обстеження, матеріалів лісовпорядкування або інш.) сторонами суду не надано.

Доводи представника позивача щодо порушення відповідачем права позивача, як орендаря земельної ділянки на користування всією площею земельної ділянки, як передбачено договором оренди землі, суд не приймає до уваги, оскільки акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складений 10.10.2023 року, тобто до укладення договору оренди земельної ділянки. Крім того, сторони не позбавлені можливості переглянути умови договору оренди земельної ділянки, з урахуванням фактичної площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо визнання відповідачем позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Проте, з огляду на вищевикладене, визнання позову ОСОБА_2 суперечить закону, а тому в даному випадку не має правового значення.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «ТКАЧ» до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська районна державна адміністрація, Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Новомосковське лісове господарство», Державна екологічна інспекція Придніпровського округу про зобов`язання вчинити дії, пов`язані з приведенням земельної ділянки в попередній стан - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство «ТКАЧ», ЄДРПОУ 32152129, юридична адреса: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Личкове

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Новомосковська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04052324, юридична адреса: 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Шевченка, буд.7.

Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04340112, юридична адреса: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Личкове, вул.Центральна, буд.103.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії Новомосковське лісове господарство, ЄДРПОУ 45042763, місцезнаходження: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул.Червоний кут, буд.1.

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу, ЄДРПОУ 43877118, юридична адреса: 50103, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, буд.92.

Повний текст рішення складений 05 серпня 2024 року.

Суддя О.Ю.Кравченко