Постанова

від 06.08.2024 по справі 615/2367/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» серпня 2024 року

м. Харків

справа № 615/2367/23

провадження № 22ц/818/2354/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю.М., Пилипчук Н. П.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_2 ,

відповідач - Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 березня 2024 року в складі судді Левченка А.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 батько ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є бабою ОСОБА_1 по лінії батька.

Зазначила, що інших спадкоємців крім неї немає.

Вказала, що після смерті баби відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилалася на те, що 10 травня 2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіної С.З. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний вище будинок із надвірними будівлями, який належав померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Харківською Універсальною біржою 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н, оскільки зазначений договір нотаріально не посвідчений та не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документу.

Вказала, що спадкодавиця набула право власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу нерухомості № У-05-598-Н від 21 травня 1996 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Угода була зареєстрована Харківською Універсальною біржою 21 травня 1996 року. Надалі, спадкодавиця зареєструвала своє право власності на спірний будинок у Валківському бюро технічної інвентаризації, 11 липня 1997 року за № 439 (книга 3).

Зазначила, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна існувала колізія норм права. Частина 1 статті 227 ЦК УРСР та частина 2 статті15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ водночас регулювали порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі й укладених на товарних біржах, а враховуючи рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, угода купівлі-продажу нерухомого майна не потребувала нотаріального посвідчення. Між сторонами був укладений договір купівлі-продажу. Будь-які суперечки між сторонами угоди були відсутні, протизаконних умов угода не містила та не порушувала права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.

Вважала, що оскільки житловий будинок набутий спадкодавицею правомірно, вона має право отримати його у власність в порядку спадкування за законом.

Просила визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 28 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовну заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що спадкодавиця правомірно набула право власності на спірний будинок, який після її смерті ввійшов до складу спадщини. Зазначила, що сам факт нездійснення нотаріального посвідчення договору не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно набуто.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представниця позивачки підтримала доводи позову, апеляційної скарги та просила її задовольнити. При цьому посилалася на правову позицію Верховного Суду з приводу розгляду справ цієї категорії. Зазначила, що на той час законодавство вимагало реєстрації нерухомості в бюро технічної інвентаризації, придбаної на товарній біржі, що і було зроблено спадкодавицею та підтверджено матеріалами справи. Крім того, земельна ділянка, на якій знаходиться спадкове майно, належить спадкодавиці на праві власності. З моменту придбання цього будинку та до дня смерті спадкодавиця проживала в ньому. Реєстрації спадкового майна за іншими особами немає.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спадкодавиця не набула право власності на спірний будинок, він не увійшов до складу спадщини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 , а ОСОБА_7 батьком (а.с.15 том 1).

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано 15 грудня 1976 року (а.с.110 том 1).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 (а.с.13 том 1).

Таким чином ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.109 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.12,104 том 1).

Як копії вбачається з копії договору купівлі-продажу № У-05-598-Н від 21 травня 1996 року продавець ОСОБА_5 продає, а покупець ОСОБА_4 придбає житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 32,9 квм.

Даний договір зареєстровано на Харківській Універсальній біржі 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н та міститься відмітка про реєстрацію у Валківському бюро технічної інвентаризації, 11 липня 1997 року за № 439 (книга 3) (а.с.16-17,226 том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Новомерчицької сільської ради № 73 від 22 вересня 2000 року надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво літньої кухні при домоволодінні в АДРЕСА_1 (а.с.48 том 1).

Матеріали справи містять копію технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 20 травня 1996 року (а.с.19-25 том 1).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 351412234 від 23 жовтня 2023 року за параметрами пошуку АДРЕСА_1 , інформація про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, відсутня (а.с.31 том 1).

10 травня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мітякіною С.З. заведено спадкову справу № 11/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56105018 від 10 травня 2019 року (а.с.26,106 том 1).

Постановою приватного нотаріуса № 361/02-31 від 09 листопада 2019 року відмовлено неповнолітній ОСОБА_1 , яка діє за згодою та у присутності матері ОСОБА_8 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому Харківською Універсальною біржою 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н, оскільки відповідний договір, оформлений без нотаріального посвідчення суперечить законодавству України та не може бути прийнятий для вчинення нотаріальної дії в якості правовстановлюючого документа на цей об`єкт нерухомого майна (а.с.32-34 том 1).

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями глави 89 ЦК України визначено порядок оформлення права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і зареєструвати право на таку спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на таке майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу № У-05-598-Н від 21 травня 1996 року продавець ОСОБА_5 продає, а покупець ОСОБА_4 придбає житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 32,9 кв м. Даний договір зареєстровано на Харківській Універсальній біржі 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н та міститься відмітка про реєстрацію у Валківському бюро технічної інвентаризації, 11 липня 1997 року за № 439 (книга 3).

Рішенням Виконавчого комітету Новомерчицької сільської ради № 73 від 22 вересня 2000 року надано дозвіл ОСОБА_4 на будівництво літньої кухні при домоволодінні в АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса № 361/02-31 від 09 листопада 2019 року відмовлено неповнолітній ОСОБА_1 , яка діє за згодою та у присутності матері ОСОБА_8 , у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , якій належав померлій ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому Харківською Універсальною біржою 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н, оскільки відповідний договір, оформлений без нотаріального посвідчення суперечить законодавству України та не може бути прийнятий для вчинення нотаріальної дії в якості правовстановлюючого документа на цей об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено статтею15Закону України«Про товарнубіржу» №1956-ХІІвід 10грудня 1991 року, згідно частини 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями статті 47ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною 2 статті 48 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів

За пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі частини 2 статті 47ЦК України за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно статей 227, 242 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина 1 статті 128 ЦК УРСР), а у відповідності до статті 153ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523свю23) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 488/1937/17 (провадження № 61-4994св19) та в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 490/5891/19 (провадження № 61-18668св21), зазначивши наступне.

Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання.

Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те, чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР1963року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору.

Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнані недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України2003року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року;

На рівні ЦК УРСР1963року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів.

У частині другій статті 15Закону України«Про товарнубіржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227ЦК УРСР1963року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15Закону «Протоварну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі.

Спеціальна норма (частина друга статті 15Закону України«Про товарнубіржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lexspecialisderogatgenerali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15Закону України«Про товарнубіржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lexposteriorderogatpriori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Аналізуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що за життя ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який оформлено договором купівлі-продажу № У-05-598-Н від 21 травня 1996 року та зареєстровано на Харківській Універсальній біржі 21 травня 1996 року за № У-05-598-Н, про що міститься відмітка про реєстрацію у Валківському бюро технічної інвентаризації, 11 липня 1997 року за № 439 (книга 3).

Посилання суду першої інстанції на те, що договір купівлі-продажу № У-05-598-Н від 21 травня 1996 року, нотаріально посвідчений не був, такий договір є недійсним в силу положень статті 47 ЦК УРСР, тобто є таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з того, що укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Таким чином наявне у спадкодавиці ОСОБА_4 право власності на спірний житловий будинок є об`єктом спадкування після її смерті.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених у цій справі обставин, права позивачки підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті її баби на спірне нерухоме майно.

Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 096,28 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 644,42 грн, а всього 2 713,70 грн підлягає стягненню з Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Стягнути з Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 2 713,70 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

Н. П. Пилипчук

Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року