Рішення

від 01.07.2024 по справі 219/7401/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/7401/21

Провадження № 2/229/76/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024року Дружківський міський суд Донецької області

у складі судді ХомченкоЛ.І.

секретар Бондаренко А.С.

за участю представника

позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства ,,Яковлівське ,, про визнання наказу про звільнення незаконним ,поновлення на роботі ,та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Яковлівське» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила визнати наказ від 29 червня 2021 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_2 », незаконним та скасувати його та поновити її на посаді діловода комунального підприємства «Яковлівське» з 30 червня 2021 року, а також стягнути з Комунального підприємства «Яковлівське» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по день винесення рішення суду.

В обґрунтування позову зазначила, що позивачка ОСОБА_2 , з 03 лютого 2020 року була прийнята на роботу на посаду діловода до Комунального підприємства «Яковлівське». Комунальне підприємство «Яковлівське» є юридичною особою, що має всі притаманні повноваження. Двадцять восьмого квітня 2021 року її було ознайомлено з повідомленням, що на підставі структури та загальної численності працівників комунального підприємства «Яковлівське», затвердженої Соледарським міським головою Бахмутського району Донецької області 10 лютого 2021 року, її персонально попередили про розірвання трудового договору у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Та вже двадцять дев?ятого червня 2021 року її було ознайомлено з наказом від 29 червня 2021 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_2 », де в резолютивній частині вказано, що її, ОСОБА_2 діловода КП «Яковлівське», 29 червня 2021 року, пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Підстава: повідомлення з 28 квітня 2021 року (мовою оригіналу). Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов?язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. І лише за наявності права на звільнення працівника власник реалізує його на свій розсуд: він вправі звільнити працівника або не звільняти. Вважає, що у відповідача не було підстав для видання наказу 24-к від 29.06.2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », так як ніяких підстав для цього не було. Не було підстав для скорочення штату, так як на підприємстві згідно структури та штатний розпис від 03.02.2021 року затвердженого Соледарським міським головою Бахмутського району Донецької області штат не тільки не зменшився, а навіть збільшився на 4 одиниці з 31 до 35 осіб». Згідно статті 43 К3пП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою радою трудового колективу, що також записано в колективному договорі Комунального підприємства «Яковлівське» на 2019-2021 рік, що прийнятий на зборах трудового колективу КП «Яковлівське» строком на 3 роки. Однак такої згоди не надавалося, так як не було звернення як такого. Причому, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі її відсутності допускається лише за її письмовою заявою. Позивачку на засідання профспілкового органу не викликали, письмової згоди розглядати дане питання про її звільнення не надавала. Щодо порядку вивільнення працівників, то це питання вирішено в статті 492 КЗпП України. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також вакансії, які з?являються протягом строку попередження. Нехтуючи цією нормою трудового законодавства та після неодноразового нагадування відповідачу про саме одночасного попередження про звільнення та надання їй інформації щодо всіх вакантних посад в закладі, вона не отримала відповідь. Позивачці достовірно було відомо, що з дня попередження про її звільнення, тобто після 28 квітня 2021 року було прийнято на різні посади декілька людей. З оскаржуваного наказу не вбачаються підстави для звільнення її за скороченням штату. Вважає, що у наказі про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов?язаний навести конкретні підстави для її звільнення не обмежуючись лише стандартними фразами. Крім того, в Інструкції по веденню трудової книжки вказується, що запис про звільнення в трудовій книжці робиться у відповідності з наказом про звільнення. Однак в наказі № 24-к від 29.06.2021 р не вказані підстави звільнення, лише п.1 ст. 40 КЗпП України, а в трудовій книжці є запис «звільнено за скорочення штатів п.1.ст. 40 КпП України» (мовою оригіналу). Запис в трудову книжку повинна робити лише посадова особа, в її ж трудовій книжці запис зроблено від імені інспектора кадрів, але такої посадової особи в штатному розписі підприємства немає.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.07.2021 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до відзиву представника відповідача від 13.01.2022 року № 13, в якому вказано, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються повністю з таких підстав: Комунальне підприємство «Яковлівське» створено рішенням Яковлівської сільської ради від 09.07.2007 року № 5/16-159. Статут КП «Яковлівське» затверджений рішенням Соледарської міської ради від 23.02.2017 року № 7/3-75. Відповідно до вимог п 6.2.6 Статуту КП «Яковлівське» визначення структури підприємства та встановлення структури відноситься до повноважень Соледарської міської ради - власника підприємства. Відповідно до п.6.2.7 Статуту керівник підприємства здійснює прийом на роботу і звільнення працівників підприємства, та до п.6.6 самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком віднесених законодавством та статутом до компетенції Соледарської міської ради. У період з 03.02.2020 року громадянка ОСОБА_2 працювала на посаді діловода КП «Яковлівське» відповідно до наказу № 8-к від 31.01.2020 року. Відповідна посада була передбачена штатним розписом підприємства, веденого в дію Наказом від 31.12.2020 року № 32к/тр. Проте, згідно наказу від 12.02.2021 року № 4к/тр затверджено новий штатний розпис керівних робітників, спеціалістів, службовців, робітників структурних підрозділів комунального підприємства «Яковлівське», яким зі штатного розпису виведено деякі штатні одиниці, зокрема посаду діловода. Відповідно до ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. На підставі статті 49-2 Кодексу законів про працю України, на виконання наказу від 12.02.2021 року № 4к/тр, структури та загальної чисельності працівників КП «Яковлівське», затвердженої Соледарським міським головою Бахмутського району Донецької області 10.02.2021 року, не пізніше ніж за два місяці перед звільненням, позивача письмово, персонально, 28 квітня 2021 року, попереджено про скорочення посади діловода, майбутнє розірвання трудового договору у зв?язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників. З відповідним повідомленням позивач була ознайомлена, що підтверджено її власноручним підписом. Наказом від 29.06.2021 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_2 » було звільнено з посади діловода на підставі пункту 1 статті 40 кодексу законів про працю України. З відповідним наказом позивач була ознайомлена. На момент звільнення 29.06.221 року на підприємстві були відсутні вакантні посади, тому інша робота не могла бути запропонована. Позивач не відноситься до пільгових категорій, на яких розповсюджується дія статті 184 КЗпП України, щодо заборони звільнення деяких категорій осіб. Таким чином, при вивільненні позивача та розірванні з ним трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України було дотримано вимоги чинного законодавства України. Щодо згоди профспілкового органу на звільнення позивача, то розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України здійснюється за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, якщо працівник є її членом. Проте, позивачем не надано жодних доказів того, що він є членом профспілкового комітету. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем всупереч процесуального обов`язку, в розпорядження суду належних та допустимих доказів не надано, намагаючись перекласти тягар доведення обставин, які є предметом доказування на відповідача, що не узгоджується з принципом змагальності. Тому відповідач вважає, що твердження позивача щодо незаконного звільнення є надуманими та безпідставними. Просить суд відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

11.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він просить суд, визнати наказ від 29 червня 2021 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_2 », де в резолютивній частині вказано, що ОСОБА_2 діловода КП «Яковлівське», 29 червня 2021 року звільнити з посади п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України незаконним та скасувати його; поновити ОСОБА_2 на посаді діловода КП «Яковлівське» з 30 червня 2021 року; стягнути з КП «Яковлівське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по 11.04.2024 року в розмірі 275545,80 (двісті сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок п`ять) гривень з розрахунку: заробітна плата за квітень 2021 року 8153,06 гривень, травень 5435,37 гривень, робочі дні в квітні 21, у травні 14, середньомісячна заробітна плата 7549,20 гривень, а середньоденна 377,46 гривень, кількість днів вимушеного прогулу 730 днів.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги. ,надав пояснення аналогічно викладеним у позові, та пояснив ,що крім того в попередженні про звільнення позивача дата 28.04.2024 року написана не позивачем ,а фактично позивача було повідомлено на свята на початку травня .

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи було повідомлено належним чином, надав письмові заперечення ,просив у позові відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступні обставини ..

Як вбачається з наказу від 31.12.2020 року № 32к/тр «Про затвердження штатного розпису», посада діловода була передбачена штатним розписом КП «Яковлівське» (а.с.11-12).

Відповідно до листа Соледарської міської ради від 03.02.2021 року №335/18-19 до КП «Яковлівське» направлено для складання штатний розпис підприємства, затверджену 03.02.2021 року структуру та загальну чисельність працівників комунального підприємства «Яковлівське» (а.с. 8-10). З якого вбачається, що посада діловода не передбачена.

Відповідно до наказу 12.02.2021 року № 4к/тр «Про затвердження та введення в дію штатного розпису керівників, спеціалістів, службовців, робітників структурних підрозділів КП «Яковлівське», яким затверджено та введено в дію з 12 лютого 2021 року штатний розпис керівних робітників, спеціалістів, службовців, робітників структурних підрозділів КП «Яковлівське» у кількості 34 штатні одиниці (а.с. 51). Яким зі штатного розпису виведено деякі штатні одиниці, зокрема і посаду діловода.

Позивачку ОСОБА_2 письмово, персонально попереджено про розірвання трудового договору у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Але як вбачається з повідомлення, то позивачка поставила свій підпийсь ,що ознайомлена з ним ,але дату власноруч не писала ,дата 28.04.2021 на цьому повідомлені виконана іншою особою ,що підтверджується поясненнями представника позивача (а.с. 4). Таким чином у судовому засіданні не встановлено той факт ,що позивача попереджена про розірвання трудового договору у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці вчасно за два місяця ,що є порушенням норм Кодексу законів про працю України.

Наказом від 29.06.2021 року № 24-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача ОСОБА_2 звільнено з посади діловода на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (а.с. 5).

З запису трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що відповідно до наказу № 8-к від 31.01.2020 року ОСОБА_2 03.02.2020 року прийнята на посаду діловода КП «Яковлівське». А 29.06.2021 року звільнено за скорочення штатів п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, згідно наказу № 24-к від 29.06.2021 року (а.с. 6-7).

Відповідно п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказомМіністерства праціУкраїни,Міністерства юстиціїУкраїни,Міністерства соціальногозахисту населенняУкраїни від29.07.1993№ 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Згідно п. 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого

внесено запис,наказ (розпорядження),його датаі номер. Отже у трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення, у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу про звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи..

Відповідно до довідки головного бухгалтера КП «Яковлівське» про суми виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 , заробітна плата станом на 09.07.2021 року виплачена у повному обсязі (а.с. 46).

Згідно довідки КП «Яковлівське» від 12.10.2021 року № 126, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 на посаді діловода за квітень 2021 року та травень 2021 року складає 7549,20 гривень (а.с. 26).

Відповідно до структури та загальної чисельності працівників КП «Яковлівське», затвердженої Соледарським міським головою Бахмутського району Донецької області від 29.09.2021 року, передбачено всього по підприємству 1,5 штатних одиниць, а саме посада директора 1 одиниця, головний бухгалтер 0,5 (а.с. 43-44).

Рішенням Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 27.10.2021 року № 8/12-363 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи комунального підприємства «Яковлівське», припинено шляхом ліквідації юридичну особу - комунальне підприємство «Яковлівське» (ідентифікаційний код 34433559), місцезнаходження: 84542, Донецька область, Бахмутський район, село Яковлівка, вулиця Нижня, 20-А (а.с. 27-30).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Яковлівське» станом на 11.11.2021 року знаходиться в стані припинення (а.с. 47-50).

Пунктом 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з пункту 5 статті 104 юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок виконання рішення про припинення юридичної особи встановлений статтею 105 Цивільного кодексу України.

Згідно відповіді № 505424 від 23.03.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Комунальне підприємство «Яковлівське» перебуває в стані припинення.

Між сторонами склалися трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з системного тлумачення частин першої та другої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Представник відповідач в письмових запереченнях зазначав, що на момент звільнення ОСОБА_2 29.06.2021 року на підприємстві були відсутні вакантні посади, тому інша робота не могла бути запропонована, але для підтвердження вказаної обставини не надав доказів ,а саме штатного розгладжу на квітень ,травень ,червень .Тому вказане зауваження представника відповідача до уваги суд не бере.

Позивач в своїй заяві вказувала, що їй стало відомо про те, що після 28.04.2021 року до підприємства на різні посади прийнято декілька людей, але доказів цього суду не було надано, як і того, чи були на момент звільнення вакантні посади та які саме. На спростування зазначеної вказаної обставини відповідачем не надано доказів.

А тому, суд дійшов висновку про порушення КП «Яковлівське» норм КЗпП України при проведенні скорочення посади діловода та при звільненні ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення зі КП «Яковлівське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.06.2021 року по день винесення рішення суду. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі №369/10046/18 (провадження №61-9664в019) зроблено висновок про те, що «виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватися як плата за виконану роботу. Отже, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону №108/95-В, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника...».

Тобто, відповідальність настає лише за умови наявності вини роботодавця.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі ,так як вони обґрунтований вимогами діючого законодавства і знайшли своє підтвердження доказами у судовому засіданні . Слід визнати наказ від 29 червня 2021 року № 24-к Про звільнення ОСОБА_3 по пункту 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України незаконним та скасувати його. Поновити ОСОБА_3 на посаді діловода комунального підприємства Яковлівське з 30 червня 2021 року.

Стягнути з комунального підприємства ,,Яковлівське,, на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по 30 .06.2024 року в розмірі 300458 гривень 16 копійок з розрахунку 730 (робочі дні ) х 377, 46 (середньоденний заробіток =300458 гривень 16 копійок.

Керуючись ст.ст. 258,259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, суд,

.

У Х В А Л И В :

Визнати наказ від 29 червня 2021 року № 24-к Про звільнення ОСОБА_3 по пункту 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_3 на посаді діловода комунального підприємства Яковлівське з 30 червня 2021 року.

Стягнути з комунального підприємства ,,Яковлівське,, на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по 30 .06.2024 року в розмірі 300458 гривень 16 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

У повному обсязі рішення складено 05.07.2024 року.

Суддя Л.І.Хомченко

01 липня 2024 р.