Рішення

від 25.07.2024 по справі 443/387/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/387/24

Провадження №2/443/254/24

РІШЕННЯ

іменем України

25 липня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Жидачівська міська рада Львівської області, Служба у справах дітей Жидачівської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Колтоновського О.О.

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Жидачівська міська рада Львівської області, Служба у справах дітей Жидачівської міської ради, в якій просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстраційного обліку.

Обгрунтування позиції сторін.

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 покликається на те, що він проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 . Згідно з поквартирною карточкою для вселення у дану квартиру було видано ордер № 1 від 20.05.1975 на двох осіб. Реєстрація за місцем проживання відбулася 23.05.1975 двох осіб за ордером: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6. На час надання квартири для поселення сім`ї ОСОБА_1 , (1975 рік) будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі та утриманні ЖЕУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», тому будь-якою іншою інформацією, що підтверджує надання квартири ОСОБА_1 . Жидачівське МВУКГ не володіє. При передачі житлового будинку АДРЕСА_2 (у 2000 році) на баланс Жидачівського МВУКГ були передані тільки поквартирні карточки та технічний паспорт на будинок, інша документація не передавалась. Згідно акту обстеження фактичного місця проживання від 31.01.2024 встановлено, що згідно з відомостями програмного комплексу «Реєстр територіальних громад» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано троє чоловік а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а фактично проживає ОСОБА_1 з 2005 року по теперішній час. Громадяни: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 з 2010 року. ОСОБА_2 записана його донькою, але він не є її біологічним батьком. Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 20.12.2023 № 2259 до складу домогосподарства входять заявник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач звернувся із зверненням про отримання пільги, а саме житлової субсидії. У зв`язку з тим, що за вказаною адресою зареєстровано, окрім нього, ще двоє осіб, він отримав відмову. Окрім того, відповідно до виписки № 4482 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого його стан як пацієнта середньої важкості. Оскільки йому не призначено субсидії, тому останній неодноразово звертався до відповідачки ОСОБА_2 з метою добровільного зняття з місця реєстрації. Однак остання не реагує на прохання та не допомагає. Крім того, ордер на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 , знаходиться у відповідачки, однак остання на його вимогу повернути відмовляється. Відповідачка ОСОБА_2 також має будинкову книжку відносно цієї квартири. У вказаній квартирі немає особистих речей ОСОБА_2 , ні її доньки. За квартирою не доглядає і не сплачує за комунальні послуги. Разом з нею в квартирі зареєстрована її донька ОСОБА_3 , яка на даний час є малолітньою. Враховуючи те, що відповідачка з донькою не цікавляться житлом, не беруть участь в його утриманні, а також їхня реєстрація позбавляє позивача можливості отримати житлову субсидію, керуючись вимогами ст.ст.71,72 Житлового кодексу України, вважає за необхідне визнати відповідачок такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняти з реєстраційного обліку.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 29.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 20.03.2024 /а.с.19-20/.

20.03.2024 у зв`язку із заявленим клопотанням представника відповідачів підготовче засідання відкладено на 11.04.2024 /а.с.37-38/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.04.2024 у зв`язку з клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 01.05.2024 /а.с.67/.

01.05.2024 у зв`язку із заявленим клопотанням представника відповідача у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2024 /а.с.81-85/.

14.05.2024 цивільна справа №443/387/24 знята з розгляду у зв`язку з тим, що суддя Равлінко Р.Г. відповідно да наказу суду №27/В від 13.05.2024 перебував у відпустці /а.с.94/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.05.2024 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.06.2024 /а.с.109-110/.

06.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2024 для надання оригіналу медичної довідки /а.с.124-127/.

Розгляд справи по суті відбувся 25.07.2024 за участю позивача та його представника.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що донька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають, оскільки в них склались неприязні стосунки. Площа квартири є маленькою, щоб в ній проживало троє людей, а тому позивач у 2005 році змінив у квартирі замки та не дав ключів відповідачам, так як донька ОСОБА_2 не є його біологічною дочкою, а внучка ОСОБА_3 взагалі ніколи не проживала у даній квартирі, а була лише приписана. Також зазначив, що він є пенсіонером та має багато супутніх хворіб, а через те, що у квартирі крім нього прописані ще відповідачки, то він не може отримати субсидію. Відтак, зважаючи на вищенаведене просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явились. Представник відповідачів, адвокат Чорненький Я.Б., подав письмові пояснення згідно який зазначив, що ОСОБА_1 є батьком відповідачки ОСОБА_2 . Відповідно до вироку Жидачівського районного суду Львівської області у кримінальній справі №1-40 (1996р.) від 05.02.1996 ОСОБА_1 був засуджений до 12 років позбавлення волі. Після звільнення із місць позбавлення волі приблизно у 2004-2005 роках, позивач вселився проживати у спільну квартиру, де на той час проживала ОСОБА_2 із дочкою від першого шлюбу ОСОБА_5 , 2001 року народження, яка на той час була малолітньою. При цьому він часто проявляв щодо неї та дитини зневагу, систематично вчиняв сварки та суперечки, а також висловлював погрози, та хворів на інфекційну хворобу. Внаслідок такої поведінки позивача, дочка ОСОБА_2 стала боятись і часто хворіти, а також через те, що вони могли заразитись від батька інфекційною хворобою, відповідачка змушена була перейти тимчасово проживати в інше житлове приміщення. Згодом вона намагалась повернутись проживати у спірну квартиру, однак ОСОБА_1 змінив замки на вхідних дверях, чим створив їй перешкоди у користуванні квартирою. У 2007 році батько звертався до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до неї та її дочки ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на житло, а ОСОБА_2 було подано зустрічний позов про вселення. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області у цивільній праві №2-974/2007 від 29.11.2007 у позові ОСОБА_1 було відмовлено, а її позов задоволено. Відповідачкою ОСОБА_6 також було отримано виконавчий лист на виконання вказаного вище рішення суду, однак вона його не звертала до примусового виконання, оскільки зрозуміла, що не зможе проживати разом із ОСОБА_1 , який так себе поводить, тобто вимушена була з поважних причин не проживати у спірній квартирі, а жити на орендованій квартирі. У січні 2011 вона одружилась із ОСОБА_7 , та перейшла жити у належну на той час його матері квартиру АДРЕСА_4 , яка у подальшому перейшла у власність чоловіка, де проживає без реєстрації зараз разом із дочкою, яку після народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно із вимогами чинного законодавства зареєструвала за своїм місцем реєстрації у спірній квартирі. Таким чином, представник відповідачів вважає, що причини через які відповідачка ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі є поважними. Щодо підстав для визнання відповідачки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка малолітньою такою, що втратила право на користування спірною квартирою зазначає, що підстава, на якій місце проживання малолітньої відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорюється, а тому вважається, що вона за фактом народження набула права користування цим житлом на законних підставах. Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати і особистих житлових прав. Тому зважаючи на вищенаведене просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей Жидачівської міської ради будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Подав пояснення, згідно яких просить розглядати справу без участі представника Жидачівської міської ради Львівської області, позов не підтримує та просить відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 2017 проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі разом із ОСОБА_1 не проживають. Про причини їхнього не проживання йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засідання зазначила, що ОСОБА_1 є її рідним братом, Після повернення ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_10 переїхала жити в іншу квартиру, оскільки між ними існують неприязні стосунки.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, а також свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб та розміру платежів за житлово-комунальні послуги від 20.12.2023 №3959 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу домогосподарств (зареєстрованих) входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Загальна площа квартири складає 25,86 м. кв /а.с.10/.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 21.02.2024 вих. №51 Жидачівським МВУКГ повідомлено, що по квартирі АДРЕСА_6 заведена поквартирна карточка, копія якої додається. Згідно по квартирної карточки видно, що для вселення у дану квартиру було видано ордер №1 від 20.05.1975 на двох осіб. Реєстрація за місцем проживання відбулася 23.05.1975 двох осіб за оредером: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6. На час надання квартири для поселення сім`ї ОСОБА_1 , (1975 рік) будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі та в утриманні ЖЕУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВАТ «Жидачівського целюлозно парепрового комбінату», тому будь- якою іншою інформацією що підтверджує надання квартири ОСОБА_1 . Жидачівське МВУКГ не володіє. При передачі житлового будинку АДРЕСА_2 ( у 2000 році) на баланс Жидачівського МВУКГ були передані тільки поквартирні карточки та технічний паспорт на будинок, інша документація не передавалась /а.с.7/.

Згідно прописки у даній квартирі за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , прописані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.7 на звороті - 8 на звороті/.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов господарства/фактичного місця проживання особи №279 від 20.12.2023 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає заявник ОСОБА_1 . Дочка заявника разом з його внучкою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживають за іншою адресою. Заявник проживає сам /а.с.11-12/.

Згідно акту обстеження фактичного місця проживання громадян за адресою: АДРЕСА_1 від 31.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 зареєстрована: АДРЕСА_1 ; проживає: АДРЕСА_3 /а.с.9/.

Згідно виписки №4482 зі медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 з 10.10.2023 по 20.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області із діагнозом артеросклероз артерій кінцівок та супутнім діагнозом есенціальна (первинна) гіпертензія /а.с.13/.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18.04.1981 відділом ЗАГС Жидачівського райвиконкому Львівської області, ОСОБА_11 народилась. ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено відповідний актовий запис № 56, а її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_12 /а.с.59/.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 22.01.2011 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 22.01.2011 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №1. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_13 » /а.с.60/.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 виданого 30.04.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №45, а її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 /а.с.62/.

Згідно рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 29.11.2007 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування на житло відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Позов ОСОБА_11 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про вселення у квартиру задоволено та видано виконавчий лист /а.с.63-64/.

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради №84 від 26.03.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність визнання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщеням та зняття її з реєстраційного обліку /а.с.45/.

Згідно висновку органу опіки та піклування про недоцільність визнання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщеням та зняття її з реєстраційного обліку, виконавчий комітет Жидачівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку /а.с.46-49/.

Згідно технічного паспорту на кв. АДРЕСА_4 , власником даного житла є ОСОБА_14 , житлова площа 28,4 кв.м. /а.с.65/.

Відповідно до вироку Жидачівського районного суду Львівської області від 05.02.1996 , який набрав законної сили 13.02.1996, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 94 КК України і призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудових колоніях посиленого режиму /а.с.90-92/.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю в позивача перешкод у користуванні квартирою, через зареєстроване місце проживання у ньому інших осіб, які не проживають у ньому.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX).

Так, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 41 Конституції України та частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до приписів статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями частин першої-другої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

У той же час згідно частини другої статті 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК УРСР) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

Тобто, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у порядку статей 71, 72 ЖК УРСР доказуванню сторонами та встановленню судами підлягають обставини тривалості тимчасової відсутності особи у житловому приміщенні, а також поважність причин такої відсутності. Натомість у випадку вирішення спору на підставі статті 107 ЖК УРСР обставини поважності тимчасової відсутності особи в житловому приміщенні доказуванню сторонами та встановленню судами не підлягають, а значення має доведення обставини вибуття особи на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

Мотивована оцінка наведеного учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 існують неприязні відносини, внаслідок спору щодо використання спірної квартири. Окрім того, позивач не визнає відповідачку своєю біологічною донькою, та враховуючи площу квартири спірної квартири всього 25, 86 кв.м., вважає, що в ній недостатньо місця для проживання трьох людей, а тому у 2005 році він змінив у квартирі замки, ключі від яких відповідачам не давав.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що відсутність відповідачів у спірній квартирі має вимушений характер, оскільки, між сторонами існують неприязні відносини, які перешкоджають відповідачам проживати у спірній квартирі.

В позовній заяві позивач пред`явивши позов також покликається на статтю 107 ЖК УРСР та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у зв`язку з їх вибуттям відповідачів на постійне місце проживання в інше житлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 з 2010 року.

При цьому судом встановлено, що в 2007 році позивач звертався до суду з позовом про визнання відповідачки ОСОБА_2 ( ОСОБА_15 ) такою, що втратила право користування квартирою на підставі положень статей 71 (справа № 2-974/2007). Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 29.11.2007 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування на житло відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Позов ОСОБА_11 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про вселення у квартиру задоволено та видано виконавчий лист /а.с.63-64/. Даним рішенням встановлено, що відповідачка не проживає в спірній квартирі з поважних причин, що відповідно до вимог ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 361/6668/15 (провадження № 61-25867св18), зроблено висновок, що: «основною умовою втрати права користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 107 ЖК Української РСР, є наявність у наймача або члена його сім`ї іншого постійного місця проживання. При цьому слід встановити таке місце проживання із зазначенням його адреси та дослідити належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд до іншого населеного пункту, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)».

Судом встановлено, та визнається сторонами, що у січні 2011 відповідачка одружилась із ОСОБА_7 , та перейшла жити у належну на той час його матері квартиру АДРЕСА_4 , яка у подальшому перейшла у власність чоловіка, де відповідачка проживає без реєстрації разом із дочкою, яку після народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно із вимогами чинного законодавства зареєструвала за своїм місцем реєстрації у спірній квартирі.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт вибуття відповідачів на інше постійне місце проживання, а відсутність відповідачів у спірній квартирі з огляду на наявність неприязних відносин між сторонами має вимушений і тимчасовий характер, а тому приходжу до висновку про відсутність передбачених у ст.ст.71,72,107 ЖК УРСР підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного у постнанові від 11 травня 2023 року в справі №462/6846/21.

Надані позивачем акти, на підтвердження умов непроживання , суд до уваги не бере, оскільки вони тільки засвідчують факт непроживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однах в них не зазначено причин непроживання.

Також в судовому засіданні свідки підтвердили тільки факт непроживання відповідачів, однак причини непроживання вказати не змогли. Більше того свідок ОСОБА_9 підвердила факт неприязних відносин, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 .

Доводи позивача про те, що через реєстрацію відповідачів у спірній квартирі, останній не може оформити субсидію, не заслуговують на увагу зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про стягнення з відповідачів сплачених витрат на оплату комунальних послуг.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Верховний Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про те, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування.

З врахування вищенаведеного при встановлених судом обставинам, враховуючи висновок органу опіки та піклування про недоцільність визнання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради №84 від 26.03.2024, виконавчий комітет Жидачівської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним визнання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, суд приходить до висновку про відсутність передбачених у ст.ст.71,72,107 ЖК УРСР підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність передбачених у ст.ст.71,72,107 ЖК УРСР підстав для задоволення позову в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, то в задоволенні позову в частині зняття відповідачів слід також відмовити.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Жидачівська міська рада Львівської області, Служба у справах дітей Жидачівської міської ради, про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_6 та зняття їх з реєстраційного обліку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2024.

Суддя Р.Г. Равлінко