Рішення

від 06.08.2024 по справі 469/132/19

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.08.2024 Справа №469/132/19

2/469/39/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 (у режимі відеоконференцзв"язку)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Березанський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Орган опіки та піклування Березанської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк Ольга Борисівна, про встановлення факту родинних відносин та визнання правочину недійсним,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 06 лютого 2019 року звернулася до суду з вказаним позовом, у подальшому уточненим, у якому просила встановити, що вона є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з прилеглими надвірними спорудами та будівлями та земельної ділянки площею 0,2477 га кадастровий номер 48209822001:05:004:0016 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_5 та малолітньою ОСОБА_4 , інтереси якої представляли її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. в реєстрі за №1025, посилаючись на те, що спірний будинок разом із земельною ділянкою вибули з володіння спадкодавця не з її волі.

Позивач зазначала, що ОСОБА_5 не могла підписати вказаний договір у зв"язку з поганим зором та неписьменністю; за життя ОСОБА_5 договір не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто його укладення приховувалось законними представниками відповідача, яка на час укладення договору була малолітньою, у цей період ОСОБА_5 продовжувала проживати у будинку, сплачувала за нього комунальні послуги і користувалась пільгами зі сплати земельного податку за земельну ділянку як пенсіонер, що свідчить про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, та відсутність наміру ОСОБА_5 продавати вказане майно. Крім того, грошей за продане майно ОСОБА_5 не отримувала.

Зважаючи на викладене, на підставі ст.203, ч.3 ст.209, ст.215 ЦК України позивач вважала, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним.

Укладенням спірного договору порушено право позивача як спадкоємця померлої ОСОБА_5 на отримання спадщини; про існування договору позивач дізналась після смерті матері у 2018 році.

05 березня 2019 року судом відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року здійснено заміну первісної третьої особи Орган опіки та піклування Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Коблівської сільської ради.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат Дорошенко А.В. заявлені вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Представник позивача зазначила, що ОСОБА_5 на час укладення договору мала вік 85 років, а тому мала поганий зір, бачила лише обриси предметів, та була неграмотна, у зв"язку з чим не могла прочитати договір при його укладенні. Зазначала, що батьки ОСОБА_4 , яка на час укладення договору була малолітньою, не мали доходів та значного домашнього господарства, а автомобіль продали за декілька років до цього, а тому не могли сплатити продавцю ціну договору. Крім того, після укладення договору ОСОБА_5 продовжувала проживати у проданому будинку до дня своєї смерті, користувалась пільгами по сплаті за землю.

Позивач пояснила, що її мати ОСОБА_5 була сиротою, не писала, не читала (була неписьменна) та не бачила, визначала людей по голосах. Коли мати працювала у колгоспі, у відомостях про заробітну плату розписувався бригадир. Відповідач у 6-річному віці не могла самостійно використовувати повноваження власника та користувача будинку.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення вимог про встановлення факту родинних відносин не заперечував. У іншій частині позову просив відмовити. Просив у разі визнання судом позовних вимог обгрунтованими застосувати наслідки спливу позовної давності, так як угоду укладено у межах сім"ї, позивач з 2009 року знала про намір матері продати будинок, питання продажу будинку було на розгляді сільської ради, яка прийняла відповідне рішення як орган опіки і піклування. Зазначав, що батьки ОСОБА_4 мали заощадження, які дозволили придбати будинок дочці, вони працювали, та відсутність домашнього господарства не впливала на забезпеченість сім"ї. Звернув увагу, що за умовами договору будинок залишався у користуванні ОСОБА_5 , так як п.9 договору передбачено лише символічну передачу майна, яке придбавалось для майбутнього проживання дитини. Сплата комунальних послуг здійснювалась матір"ю відповідача, ОСОБА_7 , особовий рахунок не переоформлювався, так як майно залишалось у користуванні продавця. Проведення повного розрахунку підтверджене сторонами у договорі. Посилався на недоведеність викладених позивачем обставин щодо фізичного стану ОСОБА_5 , яка не була визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, а також на незазначення позивачем правових підстав для визнання договору недійсним. У частині вимог позивача про стягнення судових витрат зазначав про їх неспівмірність.

У наданому до суду відзиві представника відповідача ОСОБА_8 від 03 травня 2019 року заявлено про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності, визнання тієї обставини, що позивач є донькою ОСОБА_5 , проте відсутність підстав для задоволення факту родинних відносин за відсутності у спадкодавця права власності на продане за спірним договором майно; відзив також грунтується на недоведеності посилань позивача на поганий зір та неписьменність спадкодавця, необгрунтованості та недоведеності вимог про визнання правочину недійсним. Представник відповідача звертав увагу суду на те, що функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запроваджене лише з 01 січня 2013 року; погодження сторонами договору постійного проживання продавця у будинку, у зв"язку з чим договори про надання комунальних послуг не переоформлювались, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Законний представник на той час неповнолітнього відповідача, ОСОБА_6 , 13 серпня 2019 року надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити та застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що питання укладення договору обговорювалось з позивачем неодноразово, зазначав, що ОСОБА_5 , сином якої є ОСОБА_6 , не скаржилась на стан зору, вміла читати без сторонньої допомоги, робила власноручні записи та листувалась із ним, у день укладання договору у його присутності самостійно прочитала та власноруч підписала договір, а після його укладення залишилась жити у проданому будинку, витрати на утримання якого сплачувались за рахунок спільних коштів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; до досягнення повноліття відповідача ОСОБА_6 проживає у спірному будинку з 2014 року.

Відповідач у судове засідання не з"явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена.

Треті особи у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Представник Березанського відділу ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надала заяву про розгляд справи без її участі, щодо заявлених позивачем вимог поклалась на розсуд суду.

Представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Коблівської сільської ради надав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Приватний нотаріус Мартинюк О.Б. надала відзив, у якому просила заявлені позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на те, що перед посвідченням договору до нотаріуса звернулась ОСОБА_5 , яка бажала оформити договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за яким майно буде належати неповнолітній дитині ОСОБА_4 , при укладенні договору продавцю було надано всю інформацію з переліком документів, необхідних для посвідчення договору; сторонами надано нотаріусу всі необхідні документи; при посвідченні договору нотаріусом встановлено особу продавця ОСОБА_5 , яка не перебувала у хворобливому стані, чітко і ясно відповідала на поставлені питання і настояла на тому, щоб особисто підписати договір; сумнівів у її дієздатності не виникало. Продавець не була неписьменною та особисто підписала договір у присутності нотаріуса та представників малолітньої дитини, а також заяви, що нерухоме майно є її особистою власністю. Нотаріусом було дотримано всі передбачені законом вимоги щодо посвідчення договору. Зазначала про відсутність у позивача права оспорювання договору, а також про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як нотаріусом проведена державна реєстрація договору у Державному реєстрі правочинів відповідно до діючого на той час законодавства.

Дослідивши надані учасниками докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо встановлення факту родинних відносин

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення цього факту необхідне позивачеві для прийняття спадщини після смерті матері; у позасудовому порядку встановлення факту родинних відносин є неможливим через помилки у документах позивача та її матері, ОСОБА_5 , які неможливо усунути через смерть ОСОБА_5 , що вбачається з роз"яснення Березанського районного відділу ДРАЦС (т.1, а.с.14)

Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_5 учасниками справи не оспорюється та підтверджується також даними паспорта позивача, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Коблеве Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.9) та після укладення шлюбу змінила дівоче прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 (т.1, а.с.15), копіями свідоцтва про народження позивача (т.1, а.с.16), запису про народження ОСОБА_11 (т.1, а.с.19), витягом про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_12 (т.1, а.с.20), свідоцтвом про смерть ОСОБА_12 (т.1, а.с.21), свідоцтвом про право на спадщину за законом про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 його дружиною ОСОБА_5 (т.1, а.с.10), витягами з погосподарських книг Коблівської сільської ради (т.1, а.с.22-31), поясненнями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_5 всі називали ОСОБА_16 і позивач є її донькою.

Таким чином, наявні підстави для встановлення судом факту того, що позивач є дочкою ОСОБА_5 .

Щодо вимог про визнання правочину недійсним

Оскільки судом встановлено, що позивач є дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач на підставі ст.1261 ЦК України є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_5 та прийняла спадщину після її смерті, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою у порядку ч.1 ст.1269 ЦК України (т.1, а.с.55).

На момент смерті спадкодавця інші особи разом з нею постійно не проживали та не були зареєстровані, до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини інші спадкоємці не звертались, чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_12 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіт відсутній, що вбачається з оглянутої судом спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

На підставі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На підставі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі визнання спірного договору недійсним передане за ним майно увійде до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є позивач.

Як вбачається з матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за реєстровим № 1025 від 30 червня 2010 року (т.1, а.с.65-98), ОСОБА_5 як продавець та малолітня ОСОБА_4 як покупець (від імені якої діяли її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 12 травня 2010 року № 39), уклали договір, за яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок з усіма прилеглими надвірними господарчими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за ціною 121291 грн., з яких 66387 грн. сплачено за житловий будинок, а 54904 грн. - за земельну ділянку.

Як зазначено у вступній частині цього договору, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам"яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та підписано у її присутності сторонами, їх особи та дієздатність, а також повноваження представників і належність продавцю предмета договору перевірено та роз"яснено, що відповідно до ст.182 ЦК України право власності на житловий будинок і земельну ділянку підлягає державній реєстрації у відповідних органах, які здійснюють державну реєстрацію .

Пунктом 4 цього договору підтверджено, що продавець одержав від покупця 121291 грн. до складання цього договору, ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору, оскільки сторони встановили, що умови щодо сплати ціни договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст.631 ЦК України). На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

У пункті 9 договору сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу майна. Прийняття представниками покупця від продавця ключів від житлового будинку, документів на земельну ділянку свідчить про те, що передача майна відбулась.

Пунктом 13 договору передбачено, зокрема, що у відповідності до ст.ст. 182, 334 ЦК України право власності на зазначений житловий будинок підлягає державній реєстрації та виникає у покупця з моменту такої реєстрації; право власності на земельну ділянку виникає у покупця згідно зі ст.125 Земельного кодексу України з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до п.18 цього договору, продавець та покупець після ознайомлення з проектом цього договору гарантують один одному та іншим особам, що:

- за своїм змістом він повністю відповідає їх волевиявленню;

- вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки;

- договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі;

- договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину;

- ціна продажу, зазначена у пункті 1 цього договору, відповідає їх дійсним намірам і попереднім домовленостям;

- вони не обмежені у праві укладати правочини;

- вони не визнані в установленому порядку недієздатними (повністю або частково);

- вони не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, не перебувають під впливом лікарських та наркотичних засобів, психотропних речовин;

- вільне володіння українською мовою дозволяє кожному з них правильно зрозуміти зміст цього договору;

- своїми підписами під цим договором сторони підтверджують факт повного розрахунку за проданий житловий будинок та земельну ділянку та відсутність у них будь-яких претензій фінансового характеру один до одного.

Договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 30 червня 2010 року за № 4004964, про що свідчить відповідний витяг (т.1, а.с.69).

На укладення договору законним представникам (батькам) малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - надано згоду органом опіки та піклування (рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 12 травня 2010 року № 39, т.1, а.с.95).

Державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок і земельну ділянку за ОСОБА_4 здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 30 червня 2010 року (т.1, а.с.32)

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі ч.4 ст.207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.209, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 182 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу) передбачалось, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 334 ЦК України (у редакції, що діяла на момент укладення спірного правочину) передбачалось, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Оскільки спірний договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів у день його укладення 30 червня 2010 року (т.1, а.с.69), посилання позивача на порушення порядку державної реєстрації права власності не грунтується на вимогах закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно" від 04 липня 2012 року № 5037-VI запроваджено функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 01 січня 2013 року.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, особа, яка до 1 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Таким чином, реєстрація права власності відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після початку функціонування цього реєстру не протирічить законодавству та не свідчить про приховування законними представниками відповідача факту укладення спірного договору, зважаючи на те, що вказаний договір був зареєстрований відповідно до законодавства.

Отже, посилання позивача щодо непроведення державної реєстрації нерухомого майна, яке було предметом оскаржуваного договору, не грунтуються на вимогах закону.

Згідно з ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Посилання позивача на невідповідність правочину внутрішній волі продавця належними та допустимими доказами не доведені.

Так, з довіреності, виданої ОСОБА_5 29 серпня 2008 року (т.1, а.с.181) вбачається, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_17 бути її представником з усіх без винятку питань, пов"язаних з продажем житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Пунктом 18 спірного договору сторони підтвердили, що їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що її мати ОСОБА_1 довідалась про продаж будинку після смерті бабусі, ОСОБА_5 , коли звернулась за спадщиною. Бабуся свідкові не повідомляла про продаж будинку, вона не вміла читати, не писала, приблизно з 75 років мала поганий зір, так як розрізняла людей за голосами, за неї розписувався дідусь, на вибори не ходила - до неї приїжджали.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що мати позивача працювала з нею разом, та коли її призначили старшою, відмовилась від посади, зіславшись на неграмотність, казала, що у школі не вчилася; за неї розписувався у документах бригадир ОСОБА_19 ; ОСОБА_5 не могла читати і писати, листи їй читав чоловік, та свідок також читала їй листи свого сина на її прохання. Про продаж будинку свідкові невідомо, але ОСОБА_5 проживала у ньому до смерті.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що зі слів позивача та своєї померлої матері знає, що ОСОБА_5 була неграмотна.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що ОСОБА_5 була неграмотна, за послуги завжди платив її чоловік, але чи вміла вона розписуватися та чи знала букви, свідкові невідомо. ОСОБА_5 просила сусідів щось прочитати, посилаючись, що не знає. ОСОБА_5 до смерті проживала у своїй хаті.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що продаж будинку обговорювався у сім"ї, у тому числі і свідок казала про це позивачу ще до смерті ОСОБА_5 , а тому позивач не могла не знати про укладення договору; її колишня свекруха ОСОБА_5 сама знімала показники лічильника, вчила з дітьми уроки, оформлювала пенсію, користувалась телефоном, вимірювала собі тиск та самостійно вибирала лікарські засоби (таблетки) для вживання, окуляри не носила.

На підтвердження того, що ОСОБА_5 була неграмотна, позивачем також надані копії відомостей на видачу зарплати робочим винрадгоспу "Росія" за березень 1969 року, де у графі "розписка про одержання" рядку " ОСОБА_21 " стоїть підпис " ОСОБА_22 ", за квітень 1969 року, де у графі "розписка про одержання" рядку " ОСОБА_21 " стоїть підпис " ОСОБА_9 ", за липень 1969 року, де у графі "розписка про одержання" рядку " ОСОБА_21 " стоїть підпис " ОСОБА_9 ", за лютий 1979 року, де у графі "розписка про одержання" рядку " ОСОБА_21 " стоїть підпис невідомої особи (т.1, а.с.127-137).

Разом з тим, позивачем не доведено, що підпис " ОСОБА_9 " у відомостях за квітень та липень 1969 року виконано іншою особою, а не спадкодавцем, та й саме посилання на те, що за отримання заробітної плати замість ОСОБА_5 підписувались інші особи саме у зв"язку з її неписьменністю, оскільки, як вбачається з наданих позивачем копій відомостей, підписання про отримання заробітної плати іншими особами здійснювалось і за інших працівників, так як рядки з різними прізвищами отримувачів містять візуально однакові підписи.

Показання свідка ОСОБА_15 про неграмотність ОСОБА_5 суд оцінює критично, так як свідок зазначила, що їй невідомо, чи вміла ОСОБА_5 розписуватися та чи знала букви.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що її мати ОСОБА_1 довідалась про продаж будинку після смерті бабусі, ОСОБА_5 , коли звернулась за спадщиною. Бабуся свідкові не повідомляла про продаж будинку, вона не вміла читати, не писала, приблизно з 75 років мала поганий зір, так як розрізняла людей за голосами, за неї розписувався дідусь, на вибори не ходила - до неї приїжджали.

Показання свідка ОСОБА_13 про те, що мати позивача відмовилась від посади, зіславшись на неграмотність, не можуть свідчити про неписьменність ОСОБА_5 , так як поняття "неграмотність" є більш широким, ніж "неписьменність", та може використовуватися також як ознака відсутності відповідної освіти чи знань; у цій частині та у частині показань свідка зі слів померлої ОСОБА_5 про те, що вона у школі не вчилася, є показаннями з чужих слів та у зв"язку зі смертю ОСОБА_5 не можуть бути перевірені у судовому засіданні, а тому на підставі ч.2 ст.90 ЦПК України є недопустимими; інші надані свідком відомості, у тому числі про те, що за ОСОБА_5 розписувався у документах бригадир ОСОБА_19 та що читали їй інші особи, а також повідомлені свідком ОСОБА_18 відомості про те, що її бабуся не вміла читати, не писала, за неї розписувався дідусь, не є безумовним підтвердженням неписьменності ОСОБА_5 .

Суд зважає також на те, що показання свідка ОСОБА_14 грунтуються на відомостях, наданих їй позивачем та померлою особою, а тому на підставі ч.2 ст.90 ЦПК України не можуть бути визнані допустимими, та на те, що свідок ОСОБА_18 як донька позивача не є незаінтересованою особою щодо спірного майна, а тому критично відноситься до її показань.

Суд враховує, що, крім пояснень свідка ОСОБА_20 , посилання позивача на неписьменність ОСОБА_5 спростовуються підписом ОСОБА_5 у офіційних документах, зокрема, паспорті громадянина України (т.1, а.с.96), довіреності (т.1, а.с.181), погосподарській книзі за 2001-2005 роки (т.1, а.с.169), договорі про відкриття рахунку у АКБ "Укрсоцбанк" (т.1, а.с.170-175), договорі купівлі-продажу цінних паперів (т.1, а.с.176), записом у погосподарських книгах про наявність у неї початкової освіти (т.1, а.с.24, 26 на зв., 28, 31).

Посилання позивача на поганий зір ОСОБА_5 та відповідні пояснення свідка ОСОБА_18 суд вважає суб"єктивним, оціночним, та за відсутності відомостей про причини поганого зору (захворювання чи ушкодження очей, короткозорість, далекозорість тощо), наявності довідок медичної установи за місцем проживання померлої, що під час її перебування на обліку психічних порушень, порушень з боку системи зору не спостерігалось - т.1, а.с.163-164), пояснень свідка ОСОБА_20 , з врахуванням вище зазначених встановлених судом обставин щодо підписання ОСОБА_5 документів після 2000 року, така обставина не є доведеною.

Посилання позивача на неотримання ОСОБА_5 коштів за продане майно спростовується змістом оспорюваного договору, у якому продавцем підтверджено отримання таких коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1 , з 30 квітня 1974 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , користувалась комунальними послугами та пільгами зі сплати земельного податку, інших осіб за цією адресою зареєстровано не було (т.1, а.с.13), що сторонами не оспорюється.

Відповідач та її батьки проживають у сусідньому будинку ( АДРЕСА_1 ) (т.1, а.с.177).

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, використання проданого будинку із земельною ділянкою для проживання попереднього власника, яка була рідною бабусею малолітньої на час укладення спірного договору ОСОБА_4 , та який знаходиться поряд з будинком, де проживають відповідач та її батьки, не протирічить змісту набутого відповідачем права власності на придбаний будинок, та не може свідчити про фіктивність укладеного правочину.

При цьому продовження користування ОСОБА_5 комунальними послугами та оплата за їх надання не суперечить змісту її права користування будинком і земельною ділянкою після їх продажу відповідачу.

Як вбачається з квитанції від 05 грудня 2018 року (т.1, а.с.165), законним представником на той час неповнолітнього відповідача виконано обов"язок по сплаті земельного податку.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом укладеного договору, продавець передала продані житловий будинок та земельну ділянку у власність покупця, яка набула права власності на майно відповідно до законодавства України, а покупець (її законні представники) прийняли майно та сплатили за нього обумовлену грошову суму, що посвідчено підписами сторін договору.

Таким чином, виходячи з викладеного, підстави вважати договір фіктивним судом не встановлені.

Щодо позовної давності

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давністьзастосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №910/18560/16від 04 грудня 2018 року зазначила, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Оскільки у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним відмовлено по суті, питання позовної давності судом не досліджується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Березанський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Орган опіки та піклування Березанської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк Ольга Борисівна, про встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: