Рішення

від 10.07.2024 по справі 497/2884/23

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.07.2024

Справа № 497/2884/23

Провадження № 2/497/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог Болградський відділ державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом тапросить суд ухвалити рішення про зняття арешту та заборони відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а вона дочка є спадкоємцем за законом першої черги після його смерті. З метою реалізації спадкових прав на прийняття та оформлення спадщини, спадкоємиця звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса, проте їй було повідомлено про неможливість вчинення нотаріальної дії з підстав накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 . Арешт на майно померлого накладено в рамках виконавчого провадження № 52368829 від 22.09.2016 року, відкритого на підставі виконавчого листа № 497/656/16-ц виданого 08.09.2016 року, де стягувачем є ПАТ «Приватбанк» про стягнення боргу в розмірі 24747,14 грн. Проте постановою державного виконавця від 11.12.2017 року виконавче провадження закінчено, а виконавчий документ повернуто стягувачу. Позивач вважає, що арешт майна перетворився на неправомірне обмеження права користування майном, що позбавляє її права на оформлення спадкових прав, тому звертається до суду з цім позовом.

Ухвалою судді Висоцького С.О. від 15.12.2023 року було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, про що повідомлено сторони (а.с.17,18).

20.12.2023 року позивач ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та просила зняти арешт з житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та з земельної ділянки з кадастровим номером 5122081300:01:001:0096, площею 3,3959 га. (а.с.19-20).

24.01.2024 року до суду надійшла заява начальника Болградського відділу ДВС у Болградському районі Одеської області Івашинського В.І., який повідомив, що на виконанні у Болградському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №52368829 про стягнення боргу у сумі 24747,14 грн. з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Приватбанк», яке 11.12.2017 року було завершено згідно п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ було направлено стягувачеві. Повторно виконавчий документ № 497/656/16-ц від 08.09.2016 року не надходив (а.с.34).

13.02.2024 року від представника відповідача - адвоката Яковлєвої-Ангеловської О.А., яка підтвердила свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН №1218950 від 19.01.2023 року (а.с.31) надійшли письмові пояснення (відзив), в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.39-41). Свою позицію обґрунтовує тим, що сам по собі факт позбавлення можливості позивача прийняти спадщину, не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості з померлого на користь ПАТ КБ «Приватбанк» станом на час розгляду справи не виконано. Посилається на вимоги ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV і роз`яснення, викладені у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №4 Про судову практику в справах про виключення майна з опису (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вважає, що у разі задоволення позовних вимог будуть порушені права та інтереси кредитора, а позивач обрав не вірний спосіб захисту, оскільки повинен був звернутися із позовом про визнання права власності на спірне майно у порядку спадкування і про зняття з нього арешту (а.с.39-41).

29.02.2024 року після відсторонення судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя, за заявою позивача ОСОБА_2 справу було перерозподілено для розгляду, на стадії підготовчого провадження, судді Раца В.А. (а.с.60, 61).

Ухвалою судді Раца В.А. від 06.03.2024 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.62). В подальшому 30.04.2024 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73-74).

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача - ОСОБА_5 , який підтвердив свої повноваження довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В., що зареєстрована в реєстрі за №1000 (а.с.13) надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача (а.с.71).

Представник відповідача - Яковлєва-Ангеловська О.А. надала 30.04.2024 року шляхом формування документу в системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів, позовні вимоги не визнала (а.с.76).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

В статті 41 Конституції України, зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В статті ст. 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15 травня 2013 року, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Разом з тим ст. 16 ЦК України визначає способи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, серед яких відсутній такий спосіб захисту, як скасування постановлених державним виконавцем в рамках виконавчого провадження постанов.

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2020 року, виданого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м.Одеса Лєсогоровим Д.О., зареєстровано в реєстрі за №3-414, спадкова справа № 136-Б/2019 (а.с.21) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2020 року, виданого державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м.Одеса Лєсогоровим Д.О., зареєстровано в реєстрі за №3-415, спадкова справа № 137-Б/2019 (а.с.23) на праві спільної часткової власності належить до цього часу 1/2 (1/8 +3/8) частина в житловому будинку розташованому за вдресою: АДРЕСА_1 . Своє право власності ОСОБА_3 зареєстрував у встановленому законом порядку, що підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 237633793 і №237637659 від 18.12.2020 року, номери записів 39780279, 39780712 (а.с.22, 24).

Також ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,3959, кадастровий номер 5122081300:01:001:0096, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225804651 від 28.09.2020 року, номер запису 38389606, підставою запису є рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області №946/6512/19 від 15 листопада 2019 року (а.с.25).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Болградського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івашинського В.І. 22.09.2016 року на примусове виконання відділу було прийнято виконавчий лист №497/656/16-ц, що виданий 08.09.2016 Болградським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Приват банк» суми боргу 24747,14 грн., виконавчому провадженню присвоєно номер 52368829 (а.с.26).

В рамках цього виконавчого провадження старшим державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС Шкурінським С.С. постановою від 16.12.2016 року було накладено арешт на майно ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення в розмірі 24747,14 грн., в подальшому постановою державного виконавця Шкурінського С.С. виконавчий лист передано до Болградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Постановою начальника відділу Болградського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Івашинського В.І. від 11.12.2017 року виконавчий лист №497/656/16-ц, виданий 08.09.2016 року було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто відсутність майна на яке може бути звернено стягнення (а.с.12). Як було зазначено в заяві начальника Болградського відділу ДВС Івашинського В.І. після завершення виконавчого провадження №52368829, виконавчий документ №497/656/16-ц, виданий 08.09.2016 року, повторно на виконання до відділу не надходив (а.с.34), тобто у відділі не має відкритого виконавчого провадження по якому провадяться дії з примусового виконання, до яких відноситься накладення арешту.

Боржник за виконавчим провадженням №52368829 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 16 вересня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.7), та після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на частку у житловому будинку та на земельну ділянку, на які накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.

Після його смерті щодо спадкового майна, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В. було заведено спадкову справу № 105/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74042820 від 21.09.2023 року (а.с.10).

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 виданим Болградським райвідділом ЗАГС 09 грудня 1993 року на підставі актового запису №258 від 09.12.1993 року, в якому в графі батько вказаний ОСОБА_3 (а.с.8) та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим повторно 31 серпня 2018 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису №174 від 16 грудня 2017 року (а.с.9), з якого вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб та після його реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

Обтяження до цього часу не було скасовано державним виконавцем та є діючим, що позбавляє позивача оформити свої спадкові права після смерті батька, і судом розглядаються заявлені вимоги позивача лише щодо скасування арешту майна накладеного лише в рамках виконавчого провадження № 52368829.

Згідно з ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Як вбачається зі змісту ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

При цьому, судом встановлено, що у оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку наявні перешкоди, а саме наявність не знятого арешту з нерухомого майна.

Згідно ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, вбачається, що позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 та прийняла спадщину у встановленому законом порядку, є особою права якої порушуються у зв`язку з неможливістю отримати свідоцтво на спадщину.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 05 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", встановлено, що за змістом ч.4 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи з обставин справи, позивач не може завершити процедуру оформлення спадкових прав на нерухоме майно, зважаючи на існування обтяження у вигляді арешту. Вказаний арешт не був знятий державним виконавцем, за відсутності на те підстав передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч.2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у редакції яка діяла на час виникнення зобов`язань боржника, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушуються права позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги оформити свої спадкові права, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає (суду не надано доказів наявності відкритого виконавчого провадження, тем більш на 2017 рік, час повернення виконавчого документу, у боржника ОСОБА_3 майно було відсутне, він оформив свої права власності після цього, а саме у 2020 року, в той час як обтяження продовжувало свою дію автоматично), а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття (скасування) арешту з майна.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 229, 247, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 2, 54, 59 Закону України "Про виконавче провадження" суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства КБ"ПриватБанк",третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Болградськийвідділ державноївиконавчої службиу Болградськомурайоні Одеськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Одеса)про зняттяарешту - задовольнити.

Скасувати (зняти) арешт та заборону відчуження нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , накладений Ізмаїльським міськрайонним відділом державної виконавчої служби 16 грудня 2016 року у виконавчому провадженні №52368829, а саме на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку загальною площею 3,3959 га, кадастровий номер 5122081300:01:001:0096.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца