Рішення

від 05.08.2024 по справі 606/1404/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1404/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради (ОТГ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (ОТГ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Теребовлянська державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ним право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких 2/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/3 частина, як за членом колишнього колгоспного двору.

В обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , та станом на 1991 рік в ньому проживали та були зареєстровані: його дружина ОСОБА_3 , його син ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами. За життя ОСОБА_2 заповіту не складав.

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, зокрема на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами. За життя ОСОБА_3 заповіту не складала.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом спадщину після смерті ОСОБА_3 . пряйняв.

Позивач отримати в нотаріальних органах свідоцтво про право на спадщину за законом не може через те, що даний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами зареєстрований за колгоспним двором.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до суду для визнання права власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 за рішенням суду.

Ухвалою суду від 27.06.2024 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільської області (ОТГ) в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник Теребовлянської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилась, проте подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до вимог частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За вказаних обставин, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до копій довідок №16/8/08/301 від 10.06.2024, №16/8/08/300 від 10.06.2024, №16/8/08/302 від 10.06.2024, виданих Теребовлянською міською радою Тернопільської області, копії погосподарської книги, домогосподарство, яке знаходиться в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору та станом на 15.04.1991 головою двору був ОСОБА_2 і з ним проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_3 - дружина. Дочка ОСОБА_4 вибула з даного будинковолодіння з 07.03.1991 у с.Лозівка.

Станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який постійно проживав та був зареєстрований у житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - син.

Станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована у житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_5 - його дружина (невістка померлої), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - його дочки (онуки померлої) (а.с.8-10,14).

Із копії довідки Теребовлянського бюро технічної інвентаризації слідує, що станом на 31.12.2012 житловий будинок по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору з 4-х членів, головою якого був ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності, виданого Теребовлянською районною радою на підставі рішення №305 від 11.12.1989. Право власності зареєстровано Тернопільським ООБТІ 20.02.1990, записано в реєстраційну книгу за №118 (а.с. 27).

За даними технічного паспорту, виготовленого 29.01.2024 ФОП ОСОБА_8 житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , має загальну площу 106,1 кв.м. (а.с.21-23)

Відповідно до висновку про вартість майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , виданого оцінювачем ОСОБА_9 станом на 07.06.2024 становить 274600,00 грн (а.с.15-20)

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею четвертою Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК УPCP 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно частини другої статті 120 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 належав до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 належало по 1/3 частки житлового будинку кожному.

ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб у с.Довге Теребовлянського району Тернопільської області і після його реєстрації останній присвоєно прізвище « ОСОБА_11 », що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 25.09.1963 (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Довге, Теребовлянського району, Тернопільської області та його батьками є ОСОБА_2 - батько та ОСОБА_3 - мати (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Довжанської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Деренівка Теребовлянського району, Тернопільської області (а.с.11).

Заповіту ОСОБА_2 за життя не склав. Після його смерті відкрилась спадщина, яку успадкували його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , які проживали з ним на час його смерті.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області України, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Деренівка Теребовлянського району, Тернопільської області (а.с.13).

Заповіту ОСОБА_3 за життя не склала. Після її смерті відкрилась спадщина, яку успадкував її син ОСОБА_1 , який проживав та був зареєстрований з нею на час її смерті.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої Теребовлянською державною нотаріальною конторою за № 345/02-14 від 05.06.2024, вбачається, що при розгляді документів, а саме: свідоцтва про смерть, довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 14.02.2024 за № 25, було встановлено, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 зареєстрований за колгоспним двором, який складається з чотирьох членів, головою якого є ОСОБА_2 . Також встановлено, що 01.07.2011 була заведена спадкова справа за №392, за заявою спадкоємця за законом сина спадкодавця ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , інші спадкоємці не звертались. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкової справи не заведено (а.с.28).

Згідно прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP 1963 року.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до правовідносин щодо спадкування після його смерті застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу УРСР (далі ЦК УРСР) в редакції 1963 року.

Згідно статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно із статтями 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до правовідносин щодо спадкування після її смерті застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України) 2003 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до частини першої статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що право позивача має бути захищено у судовому порядку шляхом визнання права власності на майно.

За умовами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів частини 1 статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Пунктом 1 частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи вищенаведене, права позивача підлягають судовому захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких 2/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/3 частина, як за членом колишнього колгоспного двору.

Керуючись статтями 4, 12, 200, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради (ОТГ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Теребовлянська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких: 2/3 частини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 1/3 частина, як за членом колишнього колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: Теребовлянська міська рада Тернопільської області (ОТГ), код ЄДРПОУ - 04058456, місцезнаходження: вулиця Кн.Василька, 104а, місто Теребовля, Тернопільська область;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Теребовлянська державна нотаріальна контора Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Кн.Василька, 108, м. Теребовля, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 02900570.

Повний текст рішення суду складено 05 серпня 2024 року.

Суддя А.В.Мельник