Рішення

від 31.07.2024 по справі 931/321/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/321/24

Провадження № 2/931/157/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Наталія І. П." про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства "Наталія І. П." про розірвання договору оренди землі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, яку на підставі договору оренди від 01 жовтня 2021 року було передано у користування відповідачу, строком на 10 років.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 31 даного договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору своєчасно сплачувати орендну плату у формі та розмірі 7% від нормативно- грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції щорічно до 15.10 поточного року.

На даний час ФГ «НАТАЛІЯ І.П» не сплачено орендну плату за договором оренди землі за 2022 та за 2023 рік, що є неналежним виконанням зобов`язань.

Також йому стало відомо, що орендар - Фермерське господарство «НАТАЛІЯ І.П» без згоди орендодавця - ОСОБА_3 передавав його земельну ділянку з 01.10.2022 р. по 20.11.2023 р. в суборенду Фермерському господарству «АГРОТРЕЙД-ПСС».

Вказані обставини на думку позивача свідчать про істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 01 жовтня 2021 року.

У зв`язкуз чимпросить розірватидоговір орендиземлі б/нвід 01жовтня 2021року,об`єктомякого єземельна ділянка,площею 2,2412га,кадастровий номер0722484200:03:000:1498,укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «НАТАЛІЯ І.», зареєстрований державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. 26 жовтня 2021р., номер запису про інше речове право: 44754145. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі.

04.06.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що несплата орендних платежів відповідачем пояснюється відсутністю у відповідача реквізитів позивача. Зокрема, в договорі оренди не вказано, на які реквізити повинна бути зарахована орендна плата, позивач своїх реквізитів не надав ні при підписанні договору ні в подальшому. З метою виконання умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати представники позивача звертались до ОСОБА_3 з метою отримати його банківські реквізити. Однак відповіді на такі звернення не отримали.

Стверджує, що своїми діями позивач умисно уникав в отриманні коштів задля того, щоб у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів задля наявності підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином, ФГ «Наталія І.П» вчинило всі можливі дії для сплати орендних платежів, однак, не мало можливості здійснити виплату у зв`язку з відсутністю реквізитів позивача.

Просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що хоча договір суборенди на даний час розірваний, однак, враховуючи зазначені у позові обставини, відповідач може знову порушити умови договору оренди в майбутньому.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. В ході розгляду справи ним було долучено докази надсилання коштів відповідачу в рахунок сплати орендних платежів поштовим переказом, що повернувся неврученим відповідачу.

Договір суборенди, який було укладено відповідачем з ФГ «АГРОТРЕЙД-ПСС» щодо належної позивачу земельної ділянки, жодним чином не порушив його права в частині отримання орендної плати, цільове призначення землі не змінювалось. Крім того, даний договір суборенди розірвано 20.11.2023 року, ще до звернення позивача із позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території колишньої Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, що сторонами не заперечується.

01 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «НАТАЛІЯ І.П» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, строком на 10 (десять) років, що зареєстрований державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. 26 жовтня 2021 року, номер запису 44754145 (а.с. 12-16).

Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 31 даного договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору своєчасно сплачувати орендну плату у формі та розмірі 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції, щорічно до 15.10 поточного року.

01.10.2022 року між ФГ «НАТАЛІЯ І.П» та ФГ «АГРОТРЕЙД-ПСС» було укладено договір суборенди земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, який було зареєстровано державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. 20.06.2023 року.

Рішенням засновника ФГ «НАТАЛІЯ І.П» №8/23 від 20.11.2023 року договір суборенди земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, було розірвано, про що державним реєстратором Берестечківської міської ради Волинської області Степанюк Н.О. 12.01.2024 року було внесено відповідні зміни до реєстру (а.с. 17-23).

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

В силу положень ст. 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Щодо твердження позивача як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки систематичну несплату ФГ «НАТАЛІЯ І.П» орендної плати за 2022, 2023 роки, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 96 ЗК України передбачено, що до обов`язків землекористувачів віднесено своєчасна сплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні

судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет наявності систематичної несплати орендної плати орендарем, слід перевіряти, яким чином орендарем виконувалося зобов`язання за договором в частині виконання такої істотної умови, а саме: необхідно встановити, чи слугувала винна поведінка орендаря причиною невиконання істотної вимоги договору оренди останнім.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 388/1076/21 від 07 грудня 2022 року.

Як зазначено представником відповідача, орендарем не сплачувалася орендна плата за спірним договором внаслідок відсутності у відповідача реквізитів позивача. Проте, відповідачем 10.04.2024 року надсилались позивачу поштовим переказом через АТ «Укрпошта» грошові кошти в сумі 6900 грн як оплата за оренду земельної ділянки, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, за 2021, 2022, 2023 роки, яку ОСОБА_3 не отримав та поштовий переказ повернутий відповідачу, що підтверджується платіжними інструкціями №4988 від 10.04.2024 року та №4905732418 від 29.05.2024 року (а.с. 65-67).

Отже, суд констатує, що відповідач вчиняв дії щодо виплати орендної плати позивачу. Натомість, ОСОБА_3 , знаючи про невиконання відповідачем обов`язку по сплаті орендної плати, надіслані ФГ «Наталія І.П.» кошти не отримав, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до орендаря з питань розрахунку за користування земельною ділянкою, протягом двох років. Вимоги про стягнення такої плати перед судом позивачем також не ставиться.

Реквізитів рахунку позивача у договорі не міститься, також представником позивача не надано доказів повідомлення відповідачу таких реквізитів.

Таким чином, перевіривши спірні правовідносини на предмет наявності систематичної несплати орендної плати ФГ «Наталія І.П.», виходячи з презумпції недоведеності у судовому засіданні винної поведінка, яка є підставою для припинення таких правовідносин, шляхом розірвання договору, суд приходить до висновку, про відсутність в орендаря (ФГ «Наталія І.П.») винної поведінки, яка б слугувала причиною невиконання такої істотної умови договору.

Відтак, вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки із підстав порушення істотних умов в частині систематичної несплати орендної плати, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Щодо твердження позивача як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки - укладення відповідачем договору суборенди, без його згоди, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин у порядку забезпечення єдності судової практики дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Як встановлено судом, позивач своєї згоди на укладення договорів суборенди не надавав, вказана обставина не заперечується сторонами.

Отже, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів було встановлено, що відповідач (орендар) без згоди позивача (орендодавця) та відповідної умови у договорі оренди від 01.10.2021 року, 01.10.2022 року передав ФГ «АГРОТРЕЙД-ПСС» у суборенду належну ОСОБА_3 земельну ділянку.

Вказані дії, на думку суду, свідчать про порушення орендарем вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі», ст.93 ЗК України та умов договору оренди землі.

Проте, відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.

Зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача суб`єктивного права чи інтересу, порушення такого права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність наявному порушенню і відповідність законодавству) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь якого з означених елементів доказування для позивача зумовлює відмову у задоволені позову.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що не оспорюються сторонами, договір суборенди земельної ділянки, площею 2,2412 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:1498, було розірвано на підставі рішення засновника ФГ «НАТАЛІЯ І.П» №8/23 від 20.11.2023 року, про що державним реєстратором 15.01.2024 року було внесено відповідні зміни до реєстру. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Отже, відсутність на даний час договору суборенди землі з іншою особою свідчить про те, що станом на момент звернення позивача до суду (02.05.2024 року), умови договору оренди земельної ділянки, укладеного 01 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та ФГ «НАТАЛІЯ І.П», виконувались відповідачем без зазначеного порушення, тобто ним здійснювалось самостійне господарювання на землі, а відтак права позивача не порушені.

Згідно з вимогами ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Будь яких інших доказів щодо порушення відповідачем умов договору станом на момент звернення до суду, які могли б бути предметом розгляду, позивачем не надано.

Суд не погоджується з думкою представника позивача, що хоча договір суборенди на даний час розірваний, однак відповідач може порушити умови договору оренди землі, уклавши аналогічний договір суборенди, позаяк це є лише припущенням сторони, а такі порушення в разі їх виникнення у майбутньому, можуть слугувати предметом розгляду лише після їх настання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, тому сплачений позивачем судовий збір, до стягнення з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 8, 13, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 93, 96, 141, 152 ЗК України, ст.ст. 526, 611, 651, 773, 774, 783, 792 ЦК України, ст.ст. 5, 15, 16, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозову ОСОБА_3 до Фермерськогогосподарства "НаталіяІ.П."про розірваннядоговоруорендиземлі б/нвід01жовтня2021року,об`єктомякогоєземельна ділянка,площею2,2412га,кадастровийномер0722484200:03:000:1498,укладеногоміж ОСОБА_3 та Фермерським господарством "НАТАЛІЯ І.П.", зареєстрованого 26 жовтня 2021 року, номер запису про інше речове право: 44754145, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство "Наталія І.П.", адреса: с. Старий Загорів, вул. Ювілейна, 17, Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ - 36205709.

Повний текст рішення складено 06.08.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба