Рішення

від 23.07.2024 по справі 286/538/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/538/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької міської ради, комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду і просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що вона отримала в 1991 році для проживання квартиру АДРЕСА_1 , як працівник Житомирської обласної психіатричної лікарні. Вона була зареєстрована в квартирі з 30 серпня 1991 року, де по даний час зареєстрована та проживає. В подальшому дане житлове приміщення було передано їй у власність. Жодного рішення про це не зберіглося.

Згідно виписки з погосподарської книги №3 від 02.03.2023 с. Прилуки Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 особовий рахунок 0114 відкрито на неї і квартира належить їй на праві власності. Житловий будинок по АДРЕСА_2 на балансі в Овруцькій міській раді не перебуває.

Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 04.11.2011 №276 комунальне некомерційне підприємство «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради було припинено шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. Комунальне некомерційне підприємство «Житомирська обласна психіатрична лікарня» знаходиться у стані припинення. За інформацією голови комісії з припинення комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради житловий будинок по АДРЕСА_2 в передавальному акті, затвердженому рішенням Житомирської обласної ради від 16.06.2022 №394, не рахується та будь-які правовстановлюючі документи на даний житловий будинок у комісії відсутні. Крім того, з листа Житомирської обласної ради вбачається, що будинок не перебуває у переліку об`єктів, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Житомирської області, затвердженому рішенням Житомирської обласної ради від 25.06.2020 №1966 «Про затвердження переліків та реєстру щодо об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області». Жодних документів щодо прийнятого рішення про передачу їй квартири у власність так само немає.

Даною квартирою вона постійно розпоряджається з 1991 року, тобто на даний час вже тридцять три роки. В квартирі вона зареєстрована, сплачує комунальні послуги та інше. На сьогоднішній день вона продовжує проживати у вказаній квартирі, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить поточний та капітальний ремонт. Документального підтвердження права приватної власності на вказану квартиру вона не має, але квартира не знаходиться і у власності інших осіб. Тому вона вважає, що у зв`язку з добросовісним, безперервним володінням чужим майном у неї виникло право власності на вказаний об`єкт за набувальною давністю.

Відзиви на позовну заяву відповідачами до суду не надано.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, пояснила, що вона з 1991 року працювала в Житомирській обласній психіатричній лікарні №2. У 1993 році, місяць не пам`ятає, їй лікарня виділила 2 кімнати в житловому будинку АДРЕСА_2 , як службове житло. Дві кімнати залишалися зачиненими. В 1995 році виділили ще ті дві кімнати. Сім`я її складалася з 4-х чоловік: вона, чоловік та двоє синів. З 2022 року вона в лікарні не працює, так як її виділення закрили, а працівників скоротили. Вона ще до скорочення зверталася, щоб оформити житло, але їй сказали, що на нього немає документів. У сільській раді на балансі будинок не перебуває, по погосподарському обліку не значиться. Чоловік в неї помер і на даний час в будинку зареєстровані та проживають вона із сином. Весь цей час вона з сім`єю утримували житло в належному стані, сплачували за комунальні послуги. В другій частині ніхто не проживає давно і вона практично розвалюється.

Відповідачем комунальним підприємством по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради надано письмове пояснення на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 04.11.2011 №276 комунальне некомерційне підприємство «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради припинено шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

Відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 16.06.2022 №394 «Про затвердження передавального акта комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради» відповідач прийняв на себе всі зобов`язання вищевказаного підприємства, як правонаступник щодо майна, прав та обов`язків. Однак, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 в передавальному акті не рахується. Будь-які правовстановлюючі документи на даний житловий будинок у комісії відсутні.

Представник відповідача - Овруцької міської ради в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.

Відповідачем комунальним підприємством по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради надано клопотання, в якому останній просить справу слухати у відсутність їх представника за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, вислухавши пояснення позивача, показання свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

В ч.ч.9, 11, 13, 14 постанови №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення ст.ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.03.2024 у справі № 462/2756/18 Верховний Суд зазначив, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 15.11.2022 у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22) та від 15.06.2023 у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23)

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , тобто позивач, з 02.11.1991 по 12.10.2020 працювала в другій Житомирській обласній психіатричній лікарні, про що свідчить копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.07.1988 (а.с. 42-47).

З довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-625 від 14.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 з 01.11.1992 року по даний час (а. с.10).

З виписки з погосподарської книги №20-359 від 02.03.2023 вбачається, що згідно з погосподарської книги №3 особовий рахунок 0114 за 2016-2023 роки квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Рік побудови - 1949 (а. с.7).

Довідка виконавчого комітету Овруцької міської ради №20-609 від 11.04.2023 свідчить, що ОСОБА_1 , 1970 року народження, дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 . До складу її сім`ї входить син ОСОБА_2 , 1992 року народження (а.с.8).

Виписка з погосподарської книги, видана виконавчим комітетом Овруцької міської ради 14.04.2023№20-624, підтверджує, що згідно відомостей погосподарської книги №3 особовий рахунок НОМЕР_2 по Руднянському старостинському округу №20 по АДРЕСА_3 , будинок на балансі Овруцької міської ради не перебуває (а.с.9).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вони з ОСОБА_4 працювали у Житомирській обласній психіатричній лікарні. Світлана вийшла заміж і їй, як працівнику лікарні, було виділено житло в АДРЕСА_2 . Коли саме вона не пам`ятає, десь у 1991 1993 роках. Всім, кому потрібно було житло з медичного персоналу, його виділяли на той час, як службове житло. Їй теж було виділено квартиру, яку вона приватизувала. Чому не приватизувала позивач вона не знає. Можливо тому, що була санітаркою, а не медичним працівником. Вони проживають по сусідству і вона знає, що ОСОБА_5 постійно живе у вказаній квартирі. Жила сім`єю з чоловіком та 2-ма синами. На даний час чоловік її помер, один син проживає в м. Житомир, а інший з нею.

Свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_7 житло отримала від роботи, живе в ньому постійно десь з 1991 року. Будинок був в не дуже доброму стані і вона разом з чоловіком і дітьми його ремонтували. Він, як сусід, їм допомагав.

Листом Житомирської обласної ради від 04.07.2023 №С-39е було повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 04.11.2011 №276 комунальне некомерційне підприємство «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради припинено шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради. За інформацією голови комісії з припинення комунального некомерційного підприємства «Житомирська обласна психіатрична лікарня» Житомирської обласної ради, житловий будинок по АДРЕСА_2 , в передавальному акті, затвердженому рішенням Житомирської обласної ради від 16.06.2022 №394 не рахується та будь-які правовстановлюючі документи на даний житловий будинок у комісії відсутні.

Вказаний житловий будинок не перебуває у переліку об`єктів, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Житомирської області, затвердженому рішенням Житомирської обласної ради від 25.06.2020 №1966 «Про затвердження переліків та реєстру щодо об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» (а.с.6).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме, щодо житлового будинку АДРЕСА_2 також свідчить, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні (а.с.17).

Копія технічного паспорту підтверджує, що замовником технічної інвентаризації на квартиру АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , тобто позивач (а.с. 11-16).

Відтак, позивач не може документально оформити право власності на житловий будинок, яким фактично володіє з 1993 року.

Оскільки, в судовому засіданні достеменно встановлено, що позивач вселилася в житловий будинок на законних підставах, які в подальшому відпали; подальше володіння є безтитульним, тобто фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу; володіє ним відкрито і безперервно більше 10 років: з 1993, тобто фактично близько 31 року та близько 23-х років, починаючи з 1 січня 2001 року (перебіг строку згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК); спірне житло не має іншого власника, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості станом на 30.01.2024 свідчить, що оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 складає 131 644 грн. 58 коп. (а.с. 15-16).

Судовий збір позивачем сплачено в сумі 1316 грн. 44 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка проживає по АДРЕСА_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 05.08.2024.