Ухвала

від 05.08.2024 по справі 361/7540/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7540/24

Провадження № 2-о/361/347/24

05.08.2024

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

05 серпня 2024 року м. Бровари

суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Бражник Н.М., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років батьком.

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою та просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Бражник Н. М.

Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, суд дійшов наступного висновку.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений уст.315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Спір про право необхідно розуміти як певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.

Із матеріалів поданої заяви, суд встановив, що відповідно до акту обстеження місця проживання від 08 липня 2024 року ОСОБА_1 проживає у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , їх спільним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ними проживає його син від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У заяві ОСОБА_1 зазначив, що з червня 2024 року сам виховує та утримує сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який бажає проживати з ним.

Мати його сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 виїхала до Французької Республіки, не займається його вихованням, не бере участі у його утриманні, засоби зв`язку з нею відсутні, подальше вирішення з нею питань щодо утримання та оплати навчання дитини неможливе.

Метою встановлення даного факту є оформлення документів необхідних для отримання соціальної допомоги, як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення питань щодо місця проживання, перебування, навчання дитини, а також отримання заявником відстрочки від призову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на обставини справи слід дійти висновку про те, що вимога про встановлення факту того, що заявник виховує та утримує дитину не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій (бездіяльності) матері дитини, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ, зокрема про позбавлення батьківських прав, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

При цьому слід звернути увагу, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку із невиконанням, не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

При цьому, слід зазначити, що питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.

Згідно із ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Підставою позбавлення батьківських прав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, обставини цієї справи, мету подання заяви про встановлення факту виховання дитини, суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не є вимогами, які пов`язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України, тому у відкритті провадження у справі з огляду на п.1ч.1ст. 186 ЦПК України необхідно відмовити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 258 261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, про встановлення факту самостійного виховання дитини до 18 років батьком.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Бражник