Ухвала

від 02.08.2024 по справі 755/12423/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12423/24

Провадження №: 2/755/7049/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території.

Вивчивши матеріли позовної заяви разом з долученими до неї додатками на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив адресу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території - АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідно до наданої інформації ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період з 18 жовтня 1988 року по 22 вересня 2021 року та знятий з реєстраційного обліку в зв`язку зі смертю.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, серед іншого, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Таким чином, з наведеного вбачається, що дана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі коли відповідач (боржник) на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.

В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням права, свобод та інтересів третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №183/4229/14-ц.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 Цивільного кодексу України та частини другої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 Цивільний процесуальний кодексу України).

Діючим цивільно-процесуальним законодавством не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла.

Правонаступництво у разі смерті фізичної особи у порядку статті 55 Цивільного процесуального кодексу України можливе шляхом залучення правонаступника, а не заміни відповідача, лише за умови, що фізична особа померла після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі.

Отже, дана норма підлягає застосуванню в разі коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність та помер після відкриття провадження у справі, а цивільна справа, стороною якої на час пред`явлення позову є померла особа, розглядатися не може.

На момент відкриття провадження у справі відповідач значився померлим, його цивільна правоздатність і дієздатність припинились. Суд дійшов висновку про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з її смертю, яка настала до подачі позовної заяви. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 185/998/16-ц та від 18.12.2019 року у справі № 127/328/17.

Отже, якщо фізична особа - відповідач у справі помер до подання позову, а права і обов`язки померлого переходять до його спадкоємців чи іншої особи, позивач повинен подати позов безпосередньо до його спадкоємців чи іншої особи.

Разом з тим, суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки позов пред`явлено до відповідачів, як до солідарних боржників у зобов`язанні стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, що, у свою чергу, порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення статті 49 Цивільного процесуального кодексу України щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.

За вказаних обставин, відкриття провадження у цивільній справі за відсутності у відповідача цивільної процесуальної дієздатності свідчить про неправомірність виникнення цивільного процесу та відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо, серед іншого, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи підстави та предмет позову, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у цивільній справі, оскільки суду стало відомо про смерть відповідача ОСОБА_2 до відкриття провадження по справі, тобто цивільна правоздатність відповідача відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України припинилась до звернення позивача з позовом до суду, тому захист прав позивача має здійснюватись шляхом пред`явлення позову з аналогічними вимогами та обраним способом захисту з визначеним складом відповідачів, з урахуванням потенційних спадкоємців майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 186, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шамо 10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за внесками на утримання будинку та прибудинкової території.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

С у д д я