Ухвала від 24.07.2024 по справі 754/26193/23

№754/26193/23

№3/755/2439/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2024 року з Управління патрульної поліції у м. Києві до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 499810, ОСОБА_2 , 04 грудня 2023 року, о 23 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по пр-ту Червоної Калини (пр-ту В.Маяковського), на перехресті пр-ту Воскресенського (бул. Перова), не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем «Renault Logan», д/н НОМЕР_2 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Зокрема, ОСОБА_2 залишила місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила п. 2.10 а Правил дорожнього руху України.

Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 499809, ОСОБА_1 , 04 грудня 2023 року, о 23 годині 50 хвилин, керувала автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , у м. Києві, по вул. І. Микитенка, 5, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилася, тобто, порушила п. 2.5 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 категорично свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала та пояснила, що 04.12.2023 року, вранці, її двоюрідний брат ОСОБА_3 попросив надати йому в користування її автомобіль «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , що вона й зробила. Далі, 04.12.2023 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, до неї в гості приїхала її подруга ОСОБА_4 і вони з останньою відпочивали у неї вдома. Після чого, ближче до комендантської години, до неї зателефонував брат та попросив, щоб вона вийшла до нього на вулицю, де він їй віддасть ключі від автомобіля, оскільки він поспішає та його чекає таксі, так як не встигає до 24 години ночі. Коли брат передав їй ключі від автомобіля та поїхав, вона відкрила автомобіль, щоб перевірити, чи всі документи були на місці і в цей час, до неї під`їхали працівники поліції та повідомили, що за участю її автомобіля відбулася ДТП, на що вона заперечила, так як взагалі не керувала автомобілем. Зазначила, що безпосередньо при працівниках поліції вона відразу ж зателефонувала брату, повідомили про приїзд працівників поліції та вимагала у нього пояснень, чому він їй нічого не повідомив, а її звинувачують у тих діях, які вона не вчиняла. Пояснила, що вся розмова відбувалася за участі поліції, це все зафіксовано на відео, яке долучено до матеріалів справи, однак, ніхто на її пояснення не реагував, а почали її звинувачувати, що саме вона спричинила ДТП та керувала в алкогольному стані, хоча це не відповідало дійсності та не спростовується відеозаписом.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадько О.О. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, яке мотивував тим, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , зокрема, даний факт не підтверджується і долученим до матеріалів справи відеозаписом, що виключає склад інкримінованих останній адміністративних правопорушень.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 04.12.2023 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, вона приїхала в гості до своєї подруги ОСОБА_1 , де вони з останньою відпочивали у неї вдома та вживали алкогольні напої. Після чого, уже в пізній час, ОСОБА_1 зателефонував її двоюрідний брат ОСОБА_3 та попросив останню вийти на вулицю й забрати ключі від її автомобіля, що вона й зробила. Далі, ОСОБА_1 довго не поверталася додому, а коли повернулася, то повідомила, що працівники поліції склали відносно неї протоколи про адміністративне правопорушення, звинуватили її у спричиненні ДТП та керуванні автомобілем у стані сп`яніння, хоча це не відповідало дійсності, так як у вечері вони разом були вдома у ОСОБА_1 і остання ніяким чином не могла керувати транспортним засобом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1 . Так, 04 грудня 2023 року, зранку, від попросив у ОСОБА_1 у тимчасове користування її автомобіль «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , щоб поїхати у своїх особистих справах, на що сестра погодилась. Далі, коли він вже дуже пізно, ближче до комендантської години, їхав назад до сестри ( ОСОБА_1 ), щоб повернути їй автомобіль, то по пр-ту Воскресенському (бул. Перова) за його участі дійсно відбулася ДТП, однак, він, у зв`язку з пізнім часом дуже поспішав, покинув місце пригоди та приїхавши під будинок сестри, зателефонував останній, щоб та вийшла на вулицю і забрала ключі від автомобіля, оскільки він сильно поспішає та викликав собі таксі, це було близько 00 години 00 хвилин, однак, не повідомив її про ДТП. У подальшому, через малий проміжок часу, йому зателефонувала ОСОБА_1 та почала його сварити за те, що він її не попередив про те, що вчинив ДТП, а в неї виникли проблеми. Зокрема, ОСОБА_1 зазначала, щоб він повернувся, повідомив все працівникам поліції, однак, з пізнім часом, він не повернувся та поїхав на таксі додому у с. Погреби. Крім того, зауважив, що ДТП сталася саме з його вини, всі протоколи відносно ОСОБА_1 складено незаконно, так як остання в той день та вечір взагалі не керувала транспортним засобом.

Крім того, у судовому засіданні було переглянуто відеозапис, що долучений працівниками поліції до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , захисника Осадька О.О., свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як роз`яснено в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Зокрема, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Однак, усупереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що особа керувала автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинила ДТП та залишила місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Так, відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисником - адвокатом Осадьком О.О. надано послідовні та логічні пояснення, викладені вище, що не викликають сумніву щодо їх достовірності, тому суд бере їх до уваги, оскільки, угодуються з матеріалами справи.

Крім того, у судовому засіданні свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було підтверджено той факт, що 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 взагалі не керувала автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , а автомобіль брав у користування двоюрідний брат останньої ОСОБА_3 (свідок). Зокрема, ОСОБА_3 пояснив, що коли він їхав назад до сестри, щоб повернути їй автомобіль, то по пр-ту Воскресенському (бул. Перова) за його участі відбулася ДТП, однак, він, не дочекавшись працівників поліції, покинув місце пригоди.

Так, згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Відповідно до ч. 1 розділу VII вищезазначеної інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції.

Як вбачається з переглянутого у судовому засіданні відеозапису із нагрудної камери поліцейського, то він починається з моменту, коли працівники поліції підходять до припаркованого біля будинку автомобіля «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , де знаходиться ОСОБА_1 , якій повідомляють, що вона скоїла ДТП, поїхавши з місця пригоди, і на її автомобілі наявні пошкодження, на що остання заперечила, зазначивши, що вона взагалі не керувала транспортним засобом, а автомобіль брав у користування її брат ОСОБА_3 і вона вийшла на вулицю до автомобіля, щоб забрати в останнього від нього ключі. Далі, працівники поліції почали пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, однак, остання, зазначила, що вона не була водієм та автомобілем не керувала. У свою чергу, ОСОБА_1 відразу зателефонувала своєму брату ОСОБА_3 , щоб запитати, чому він не повідомив їй, що потрапив на її автомобілі в ДТП, через що у неї виникли проблеми, оскільки, забираючи з автомобіля документи, до неї підійшли працівники поліції та звинувачують її, що вона вчинила адміністративні правопорушення. У подальшому, працівники поліції, не беручи до уваги пояснень ОСОБА_1 , склали відносно неї протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП. Зокрема, ОСОБА_1 у протоколах про адміністративні правопорушення також зазначила, що з порушеннями не згодна.

Таким чином, вказаний вище відеозапис не містить, а ні моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mitsubishi Colt», д/н НОМЕР_1 , а ні моменту його зупинки, що в свою чергу, спростовує обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення та не спростовує пояснення ОСОБА_1 , захисника Осадька О.О., свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , надані останніми у судовому засіданні.

У зв`язку з викладеним, слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, тобто була водієм, що дає підстави вважати, що в діях останньої відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що "…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)" (справи "Малофєєв проти Росії", рішення від 30.05.2013 року та "Карелін проти Росії", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

З огляду не викладене вище, суд зазначає, що оскільки діючим Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено закриття провадження у зв`язку з невстановленістю достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, то в даному випадку, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Осадька О.О., свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , надані у судовому засіданні, необхідно провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Так, п. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Зокрема, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 122-4, 124, 130, 245, 247, 251-252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП - закрити, на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: