Постанова

від 31.07.2024 по справі 2-110/1529/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 2-110/1529/12

провадження № 61-1483св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області (правонаступник Білгород-Дністровська районна державна адміністрація),

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (правонаступник Державна інспекція архітектури та містобудування України),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Національного природного парку «Тузловські лимани» та Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І. від 14 грудня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, що розташована на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , ними було досягнуто домовленості щодо будівництва нежитлової будівлі (магазину), розташованої на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. Згідно умов вказаного договору ОСОБА_4 повинна була поставляти будівельні матеріали, а позивач займатися будівництвом нерухомості. Згідно пункту 3.1. договору, у випадку неналежного виконання однією із сторін взятого на себе зобов`язання іншій стороні переходить право власності на зазначене приміщення. Після укладення договору сторони належно виконували умови договору про спільну діяльність, однак пізніше ОСОБА_4 почала порушувати умови договору, не поставляючи будівельні матеріали, чим змусила позивача взяти на себе її зобов`язання за договором. На теперішній час позивач фактично за свій рахунок закінчив будівництво обумовлене договором об`єкту нерухомості, тому друга сторона за договором не має заперечувати про передачу йому у власність цієї нежитлової будівлі. ОСОБА_1 вважає, що за ним може бути визнано право власності на спірну будівлю, оскільки його будівництвом не порушуються права та інтереси інших осіб, як того вимагає частина п`ята статті 376 ЦК України. Нежитлова будівля знаходиться у задовільному стані і може експлуатуватись за функціональним призначенням, крім того, земельна ділянка, на якій побудована зазначена вище нерухомість, була виділена йому Татарбунарською районною державною адміністрацією в строкове платне користування, саме для будівництва цієї нежитлової будівлі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за ОСОБА_1 може бути визнано право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку «Тузловські лимани» та заявою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації про приєднання до апеляційної скарги на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року - закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалене судове рішення не завдає Національному природному парку «Тузловські лимани» шкоди, що виражається у несприятливих для нього наслідках, не залучення його до участі у справі не порушує його права на доступ до суду, тому суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки вказаної особи та у неї відсутнє право на апеляційне оскарження вказаного судового рішення й перегляд остаточного рішення судом першої інстанції за вказаною апеляційною скаргою за заявою про приєднання до апеляційної скарги були би грубим втручанням у принцип остаточності рішення суду.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи аргументів касаційних скарг

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної адміністрації 24 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що будівництво спірного нерухомого майна (бази відпочинку), право власності на яке за рішенням суду визнано за ОСОБА_1 , відбулось у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, територія якої відповідно до проекту створення національного природного парку віднесена до Національного природного парку «Тузловські лимани». Таким чином, помилковими є висновки апеляційного суду про те, що Татарбунарський районний суд спірним рішенням від 06 січня 2012 року не вирішував питання про права та обов`язки Національного природного парку «Тузловські лимани».

Представник Національного природного парку «Тузловські лимани» - адвокат Карташов А. Г. 26 січня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що земельна ділянка на якій розташовано спірне нерухоме майно входить до складу земель Національного природного парку «Тузловські лимани», а відтак ОСОБА_1 звертаючись до суду із цим позовом, мав залучити Національний природний парк «Тузловські лимани» в якості третьої особи. Також вказує, що про існування таких обставин, зокрема перебування в оренді земельної ділянки та здійснення будівництва нерухомого майна, яке є предметом спору, Національному природному парку «Тузловські лимани» стало відомо лише 19 січня 2021 року з листа Одеської обласної прокуратури, в якому повідомляється, що ОСОБА_1 здійснив будівництво нерухомого майна на орендовані земельній ділянці та зареєстрував за собою право власності на нього, на підставі судового рішення, та в подальшому здійснив відчуження даного майна на користь третіх осіб, порушивши при цьому права та інтереси Національного природного парку «Тузловські лимани», що є підставою для апеляційного оскарження.

Узагальнені доводи аргументів відзивів на касаційні скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шараг О. В. 28 березня 2024 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Національного природного парку «Тузловські лимани», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду від 14 грудня 2023 року без змін. Зазначає, що Національний природний парк «Тузловські лимани» не підтвердив жодного факту, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього порушені, що є окремою підставою для закриття апеляційного провадження.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шараг О. В. 04 квітня 2024 року подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду від 14 грудня 2023 року без змін. Зазначає, що апеляційна скарга Національного природного парку «Тузловські лимани» стосувалась не вирішення питання про захист прав та інтересів Одеської обласної адміністрації в інтересах якої виступає Одеська обласна прокуратура, а у власних інтересах, вказуючи на наявність порушених прав та інтересів Національного природного парку «Тузловські лимани» прийнятим 06 січня 2012 року рішенням суду. Зміст касаційної скарги Одеської обласної прокуратури також вказує на те, що метою касаційного оскарження є захист прав та інтересів саме Національного природного парку «Тузловські лимани», що прямо протирічить положенням Закону України «Про прокуратуру». При цьому, орган прокуратури жодним чином не пояснює, підстави своєї участі в межах даного провадження, та не обґрунтовує яким чином постанова суду від 14 грудня 2023 року порушує саме інтереси держави та ким чином оскарження в касаційному порядку вплине на інтереси держави.

Узагальнені доводи аргументів додаткових пояснень по справі

Державна інспекція архітектури та містобудування України 07 травня 2024 року подала до Верховного Суду додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що позивачем до суду не надано і матеріали справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду. Крім того у позивача відсутні, як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

ОСОБА_3 10 травня 2024 року подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги Одеської обласної прокуратури, відповідно до яких остання вважає, що у Одеської обласної прокуратури відсутні будь-які повноваження щодо подання касаційної скарги на оскаржувану постанову Одеського апеляційного суду у даній справі, за відсутності самого факту апеляційного оскарження прокуратурою рішення Татарбунарського районного суду у даній справі. Прокурор не зазначає в касаційній скарзі на підставі якої норми права представляє інтереси особи, яка навіть не залучена до справи в будь-якому процесуальному статусі, і повноваження якої (Одеської обласної адміністрації) жодним чином не зазначені ні в касаційній скарзі, ні в будь-якому іншому процесуальному документі. Крім того зазначає, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомості, ніколи не входила до території Національного природного парку «Тузловські лимани», що підтверджується даними Державного земельного кадастру, а також відомостями органів державної влади.

ОСОБА_3 24 травня 2024 року подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги Національного природного парку «Тузловські лимани», у якій зазначає, що документи, на які посилається останній в якості входження земельної ділянки з кадастровим номером 5125000000:01:003:0012 до меж Національного природного парку «Тузловські лимани» є неналежними та недопустимими у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-110/1529/12 за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури та витребувано цивільну справу з Татарбунарського районного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-110/1529/12 за касаційною скаргою Національного природного парку «Тузловські лимани».

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що копією розпорядження Татарбунарської райдержадміністрації Одеської області № 378/А-2010 від 14 жовтня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_1 було надано в дострокову оренду терміном на 20 років, земельну ділянку загальною площею 0,15 га для розміщення рекреаційного комплексу на території 1-го км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.

Згідно довідки виданої Татарбунарським бюро технічної інвентаризації вбачається, що вартість нежитлової будівлі в с. Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, складає 6 302 грн.

Наявність спірної будівлі підтверджується копією технічного паспорту на нежитлову будівлю (магазин) в с. Лебедівка татарбунарського району Одеської області.

З висновку про технічний стан нежитлової будівлі-магазину, розташованої за адресою: 1-й км Піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області вбачається, що будівля знаходиться в задовільному технічному стані та придатна для подальшої експлуатації за своїм функціональним призначенням відповідно до будівельних, санітарних та протипожежних норм.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Національний природний парк «Тузловські лимани», як особа яка не брала участі у справі, в апеляційному порядку оскаржило рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на нежитлову будівлю, розташовану на території 1-го км піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області. До апеляційної скарги Національного природного парку «Тузловські лимани» на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 січня 2012 року приєдналася Одеська обласна прокуратура, яка діяла в інтересах держави в особі Одеської обласної адміністрації.

Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку «Тузловські лимани», до якої приєдналася Одеська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, з тих підстав, що права природного парку та держави оскаржуваним судовим рішенням не порушені, оскільки земельна ділянка на якій збудовано спірну будівлю не входить до меж національного природного парку.

Так, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Касаційний суд зауважує, що пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України поширюється лише на осіб, які не брали участі у справі та не поширюється на учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон) до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - національні природні парки.

Національний природний парк «Тузловські лимани» утворений на території Татарбунарського району Одеської області відповідно до Указу Президента України від 01 січня 2020 року за №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани» (далі - Указ).

Цим Указом до території Національний природний парк «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу, з яких: 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря, 1705,169 га земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас) та 25 843 га земель, з яких, 3233,18 га земель запасу та 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні ДІ «Саратське лісове господарство», 21186,03 га земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське), 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря, шириною 200 метрів.

Відповідно до Положення про Національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07 вересня 2011 року № 320 (далі - Положення) загальна площа парку становить 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей та Бурнас), що надаються парку в постійне користування і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу, 541 гектара земель, що перебувають у постійному користуванні ДПІ «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, Будури, Мартаза, Магалевське, Малий Сасик , Джаншейське) та 882,79 гектара прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу Парку без вилучення.

Відповідно до акту приймання-передачі територій під охорону проведення першочергових природоохоронних заходів Національного природного парку «Тузловські лимани» від 13 грудня 2011 року, відповідно до якого Національний природний парк «Тузловські лимани» отримав під охорону території загальною площею 27865 гектарів земель державної власності.

Зі змісту Проекту створення Національного природного парку «Тузловські лимани», розробленого ДП «ОНДПІЗ» національний природний парк «Тузловські лимани» розташовано на півдні Татарбунарського району, в який входять о. Солоне, о. Бурнас, о. Алібей, о. Хаджидер, о. Карачаус, о. Будури, о. Шагани, о. Джантшейське та їх прибережна захисна смуга. Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське.

Отже, вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське входить до території природо-заповідного фонду без виключення: ??як відрізок Причорноморської піщаної коси довжиною у два кілометри, яка повністю ходить складу території НПП «Тузловські лимани», ??та як прибережна захисна смуга озера (лиману) Бурнас.

Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське, як і водоохоронна зона озера Бурнас були зарезервовані до заповідання природного парку «Тузловські лимани» ще згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 01 жовтня 1993 року №496-XXI «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області». На вказане рішення та обсяг визначених ним територій міститься посилання і у пояснювальній записці Проєкту створення Національного природного парку «Тузловські лимани».

Зважаючи на викладене вбачається, що усі землі піщаної коси від с. Лебедівка входять до складу Національного природного парку «Тузловські лимани» були зарезервовані до заповідання у складі природного парку «Тузловські лимани» ще у 1993 році, а площа земель державної власності, зазначена у графічний та текстовій частинах проєкту є незмінною.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», яка має назву «Визначення режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду» Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

3 метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, яким є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, наказом від 21 січня 2022 року №48 затверджено Проєкт організації території національного природного парку «Тузловські лимани», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів i об`єктів (далі Проєкт).

Відповідно до вказаного Проєкту (як і в указі Президента України від 01 січня 2010 року за № 1/2010 та Проєкті створення НПП «Тузловські лимани) зазначено, що до території національного природного парку «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 га земель державної власності, у тому числі 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря.

Також у таблиці 1.39 Проєкту «Інформація про землекористувачів та землевласників, земельні ділянки яких включені до складу території національного природного парку «Тузловські лимани» без вилучення з користування» містяться відомості про включення до території Парку земельної ділянки, площею 0,1495 га, кадастровий номер 5125000000:003:0012, на якій знаходиться спірне будівництво.

Також в силу пункту 1.1 Положення про національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №109 від 31 серпня 2020 (далі - Положення), Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Територія Парку є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи. Парк розташований на території Татарбунарського району Одеської області.

Згідно пункту 1.9. Положення межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани».

Одеський апеляційний суд не надав належну оцінку зазначеним обставинам справи, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність особливого природоохоронного статусу земельної ділянки, яка розташована на 1-му км Піщаної коси Чорного моря, на якій розміщено спірне нерухоме майно, та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Природного національного парку «Тузловські лимани», до якої приєдналася Одеська обласна прокуратура в інтересах Одеської обласної адміністрації.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права заслуговують на увагу.

Разом із тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що у Одеської обласної прокуратури відсутні будь-які повноваження щодо подання касаційної скарги на оскаржувану постанову Одеського апеляційного суду у даній справі, оскільки прокурор не зазначає в касаційній скарзі на підставі якої норми права представляє інтереси особи, яка навіть не залучена до справи в будь-якому процесуальному статусі, і повноваження якої (Одеської обласної адміністрації), з огляду на таке.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із касаційною скаргою, Прокурор зазначив, що в результаті вивчення питання наявності підстав для представництва держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища ним було встановлено порушення вимог чинного законодавства України під час використання ОСОБА_1 земельної ділянки на території піщаної коси Татарбунарського району Одеської області, що, за ствердженням Прокурора, входить до складу Національного природного парку "Тузловські лимани".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Також, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 0, 1495 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для розміщення рекреаційного комплексу для відпочиваючих зареєстровано право державної власності.

Ураховуючи, що земельна ділянка водного фонду, на якій розташована спірна нежитлова будівля, належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, належним розпорядником такої земельної ділянки є Одеська обласна державна адміністрація.

За таких обставин, Прокурор обґрунтовано визначив в касаційній скарзі від імені держави суб`єкта владних повноважень Одеську обласну державну адміністрацію, як орган, до компетенції якого віднесено розпорядження спірною земельною ділянкою.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласної прокуратурою до Одеської обласної державної адміністрації направлено лист від 24 лютого 2021 року № 15/3/1-224 вих-21.

Одеською обласною державною адміністрацією листом від 15 березня 2021 року № 2210/3/02-46/2360/2-21 поінформовано, що про винесення Татарбунарським районним судом Одеської області рішення від 06 січня 2012 року у справі № 2-110/1529/12 обласній державній адміністрації стало відомо з листа прокуратури.

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вижила, що відповідно до вимог статей 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вступу прокурора у розгляд цієї справи, зокрема, і шляхом подання заяви про приєднання до апеляційної скарги та поданням відповідної касаційної скарги в особі зазначеного уповноваженого органу державної влади.

Оскільки висновки апеляційного суду про відсутність особливого природоохоронного статусу земельної ділянки, на якій збудовано спірний об`єкт нерухомості, є передчасними, то з висновками суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку «Тузловські лимани» до якої приєдналася Одеська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, погодитись неможливо.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національного природного парку «Тузловські лимани» та Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов