Рішення

від 23.07.2024 по справі 759/18899/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18899/23

пр. № 2/759/1630/24

23 липня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Яковлєвої С.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської гімназії східних мов №1 (м.Київ, вул.Львівська,25), Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, 6А) про скасування наказу та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить скасувати наказ директора Київської гімназії східних мов №1 Проскури О.І. №29-к від 20.06.2023 р. та стягнути недоотриману суму заробітної плати за період простою. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на порушення відповідачем процедури оголошення простою. Позивач зазначає, що навчальний рік було завершено та з 26.06.2023 р. вона перебувала у десятиденній відпустці. Разом із цим, 29.06.2024 р. відповідачем в усній формі було повідомлено їй про запровадження простою у зв`язку з відсутністю роботи у вчителя японської мови під час літніх канікул. Окрім того, у порушення процедури відповідачем не оформлено акт простою, де зафіксовано причини, які зумовили призупинення роботи, не надано жодного документу, який би пояснював заборону приступити до роботи після закінчення відпустки. Незважаючи на запровадження простою позивач продовжувала виконувати свої професійні обов`язки. У подальшому позивачу стало відомо, що юридичною підставою для простою вказано ст. 34 КЗпП, що суперечить обставинам справи, оскільки пропозицій щодо переведення її на іншу роботу від директора не надходило, ні в усній, ні в письмовій формі. За час просто позивачу нараховувались кошти, передбачені ст.113 КЗпП без преміювання. Оскільки підстави для оголошення простою відсутні, з відповідача слід стягнути недоотримані нарахування за цей період.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2023 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.10.2023 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.01.2024 р. до суду надійшов відзив у якому відповідач - директор Київської гімназії східних мов №1 заперечує проти порушення процедури та порядку умов запровадження простою. Необхідність запровадження простою була зумовлена проведенням у гімназії ремонтних робіт, що фактично призупинили роботу закладу освіти. Так як всі працівники перебували у цей період у відпустці, а позивач свою відпустку використала повністю - їй було оголошено простій. З відповідним наказом позивача було ознайомлено у день його видачі, але остання відмовилась ставити свій підпис про ознайомлення з наказом і отримувати копію наказу у зв`язку із незгодою з ним.

02.07.2024 р. у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_4 , яка повідомила, що 20.06.2024 р. директором гімназії видано наказ, яким позивача відправлено на простій у зв`язку з проведенням у закладі освіти ремонтних робіт та використання позивачем усіх днів відпустки. З вказаним наказом позивача було ознайомлено у цей же день, однак вона відмовилась його підписувати та отримувати, внаслідок чого було складено відповідний акт.

23.07.2024 р. свідок ОСОБА_5 повідомила, що із наказом про простій позивача ознайомлено шляхом надання оригіналу наказу, однак вона відмовилась ставити на ньому свій підпис про ознайомлення. Підставою для запровадження простою стало проведення ремонтних робіт у гімназії. У кого з вчителів були невикористанні дні відпустки, ті брали відпустку, щодо решти запроваджували простій. Позивач використала всі дні відпустки, так як супроводжувала учнів у навчальній поїздці до Японії, тому щодо неї оголошено простій.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримують та просять задовольнити, вказуючи на відсутність законних підстав для оголошення простою та прийняття спірного наказу.

У судовому засіданні представник Київської гімназії східних мов №1 адвокат Яковлєва С.А. заперечує проти позовних вимог, посилаючись на законність підстав для прийняття спірного наказу та відсутність доказів про порушення процедури оголошення простою.

Заслухавши доводи сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

І. Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно наказу директора Київської гімназії східних мов №1 від 23.05.2023 р. №12-т «Про надання щорічної відпустки педагогічним працівникам за 2023 р.» ОСОБА_1 визначено період відпустки з 26.06.2023 р. по 05.07.2023 р. (10 днів).

Наказом директора Київської гімназії східних мов №1 Проскури О.І. №29-к від 20.06.2023 р. «Про оголошення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Київської гімназії східних мов №1 у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗпП, ОСОБА_1 , вчителю японської мови Київської гімназії східних мов №1 оголошено простій не з вини працівника з 06 липня 2023 року з оплатою простою у розмірі 2/3 посадового окладу. Під час простою ОСОБА_1 звільнено від обов`язку бути присутньою на відділеному робочому місці і на робочому місці в гімназії.

У подальшому наказом №29/1-к від 20.06.2023 р. «Про доповнення до п.1 Наказу №29-к від 20.06.2023 р. «Про оголошення простою» у зв`язку з технічними помилками в Наказі №29-к від 20.06.2023 р. «Про оголошення простою» доповнено п.1 Наказу №29-к від 20.06.2023 р. наступним: «до моменту відновлення організаційних і технічних умов для господарської діяльності Київської гімназії східних мов №1 у повному обсязі.»

20.06.2023 р. складено акт №1 про відмову вчителя японської мови ОСОБА_1 ознайомитися з наказом від 20 червня 2023 року №29-к «Про оголошення простою».

З приводу оголошення наказу №29-к від 20.06.2023 р. «Про оголошення простою» позивач зверталась зі зверненнями та скаргами до управління освіти Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації.

Як вбачається з пояснювальної записки начальнику управління освіти Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації на звернення вчителя японської мови ОСОБА_1 щодо простою, директор Київської гімназії східних мов №1 від 03.10.2023 р. повідомляє, що у зв`язку з довготривалими канікулами, обстрілами м.Києва, постійними блекаутами та неможливістю виконання обов`язків у гімназії, у січні 2023 р. весь педколектив мав можливість використати частину щорічної відпустки, а потім перебувати на простої. Учитель ОСОБА_1 використала частину щорічної відпустки в період з 02 по 15 січня 2023 р., а з 16 по 20 січня на простої. З 26.06.2023 р. по 05.07.2023 р. ОСОБА_1 відправлено у щорічну основну відпустку терміном на 10 календарних днів (залишок щорічної основної відпустки). У зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Київської гімназії східних мов 31 у повному обсязі під час воєнного стану ОСОБА_1 з 06.07.2023 р. було відправлено у простій без фізичної присутності на робочому місці в гімназії та на віддаленому робочому місці. Фізична присутність педагогічних працівників у цей період на робочому місці була нераціональною у зв`язку із підготовкою корпусу до нового навчального року, початком капітальних ремонтних робіт в укритті та на 4 поверсі закладу освіти. 21 серпня 2023 р. простій з вчителем японської мови ОСОБА_1 припинено.

Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи вбачається нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у період її перебування на простої.

Наказом директора Київської гімназії східних мов №1 Проскури О.І. №49-к від 14 серпня 2023 р. щодо ОСОБА_1 , вчителя японської мови припинено простій з 21 серпня 2023 р.

ІІ. Правові підстави та мотиви з яких виходить суд.

Щодо визнання наказу незаконним.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Поняття простою викладено у статті 34 КЗпП України, де визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Наведене узгоджується із висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі N 210/5853/16-ц (провадження N 61-46703св18).

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Простій може застосовуватись роботодавцем як до підприємства (установи, організації) в цілому так і до окремих його структурних підрозділів, або певних працівників.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві", простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 20 жовтня 2021 року у справі N 428/11543/19 провадження N 61 -8681 св21) дійшов висновку, що виходячи з підстав, а саме: незаконності виведення в простій та відсторонення від трудового процесу, суду для правильного вирішення справи на виконання завдань цивільного судочинства потрібно встановити: чи дійсно мали місце відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, які зумовлюють призупинення роботи, тобто простій. При виведені позивача у простій, чи була можливість у роботодавця відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 КЗпП України перевести позивача за її згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою.

Отже, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій.

Законодавством не встановлено чітких умов (підстав) оголошення простою на конкретному підприємстві. Також не встановлено і жодних обмежень, тому вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об`єктивних обставин, які мають бути суттєвими.

Так, обов`язкова умова - наявність обставин, які спричинили повну зупинку роботи підприємства або його структурних підрозділів.

Суд дає оцінку обґрунтованості та законності прийнятого рішення відповідно до його змісту. В оскаржуваному наказі зазначено про те, що простій викликаний відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності гімназії у повному обсязі під час воєнного стану.

Суд вважає, що відповідач порушив процедуру щодо введення простою, оскільки відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України підстави для оголошення простою, тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Доводи відповідача про наявність підстав для простою у зв`язку із проведенням у закладі освіти ремонтних робіт, при не однаковому підході до визначення працівників щодо простою, без доведеності необхідності застосування вказаного простою до конкретного працівника, зокрема позивача, суд вважає незаконним. Відповідачем не доведено ні періоду виконання ремонтних робіт, ні їх обсяг, який би впливав на неможливість нормального функціонування навчального закладу.

Простій є винятковим випадком у процесі виробництва (діяльності підприємства), коли працівник з об`єктивної причини тимчасово не має можливості виконувати свої трудові функції.

Суд також відхиляє посилання гімназії на введення воєнного стану як на підставу запровадження простою щодо деяких працівників. Важливо усвідомлювати, що самої по собі дії правового режиму воєнного стану в Україні недостатньо для оголошення простою, якщо підприємство може продовжувати нормально функціонувати.

Використання ОСОБА_1 усіх днів відпустки не може бути підставою для запровадження щодо неї простою.

Щодо стягнення недоотриманої заробітної плати.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Так, згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 21 Закону України "Про оплату праці" визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Встановлено, що з 06.07.2023 р. по 21.08.2023 р. ОСОБА_1 відсторонено від роботи внаслідок незаконно запровадженого простою під час якого позивач отримувала заробітну плату у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

При цьому, суду не надано ні розрахунків недоотриманої заробітної плати, ні доказів встановленого посадового окладу, ні розрахунку середньоденного заробітку, що позбавляє суд самостійно визначити недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі N 6-32цс13.

Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає в тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 червня 2020 року у справі N 658/3048/17.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у даній справі позивачем надано докази отримання значно меншого розміру заробітної плати в період оголошеного щодо нього простою, що також і не заперечується відповідачем, ніж отримувана нею заробітна плата до такого простою, то суд доходить висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час оголошення простою.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за позовною вимогою про визнання незаконним і скасування наказу у розмірі 1073 грн 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43 Конституції України, ст. 34, 113 КЗпП, ст. 12,13,76-81,89,133,141, 259, 263, 274-279,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської гімназії східних мов №1 (м.Київ, вул.Львівська,25), Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, 6А) про скасування наказу та стягнення заробітної плати, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Київської гімназії східних мов №1 від 20.06.2023 р. №20-к «Про оголошення простою», стягнувши з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації код ЄДРПОУ: 37498536 (03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, 6А) недоотриману суму заробітної плати за період простою.

Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації код ЄДРПОУ: 37498536 (03148, м.Київ, вул.Якуба Коласа, 6А) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова