Постанова

від 26.06.2024 по справі 752/11979/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/11979/22

головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В..

провадження № 22-ц/824/5070/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону вчинення дій та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

заборонити ОСОБА_2 перекривати на свій власний розсуд на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №8000000000:79:318:060) централізоване водопостачання будинку АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії на території вищевказаної ділянки щодо обмеження чи погіршення такого водопостачання (зокрема зменшувати тиск води);

стягнути з ОСОБА_2 шкоду у сумі 3 800 грн, завдану позивачу перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , та споживачем послуги централізованого водопостачання та відповідно абонентом ПрАТ АК «Київводоканал» (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, переданій ще попереднім власникам будинку для забудови в 1948 році та одразу розподіленою між ними порівну на місцевості ще при її передачі.

Відповідач проживає у сусідньому будинку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тривалий час між його подвір`ям та подвір`ям відповідача була вільна та ніким не приватизована ділянка, шириною з ворота, по якій під землею прокладено трубу централізованого водопостачання будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці труба розгалужується на дві окремі труби, одна з яких здійснює водопостачання будинку позивача, а інша - будинку відповідача. Розгалужується цей трубопровід у спеціальному технічному колодязі, в якому також встановлено змішувач (кран), яким можливо перекривати воду. Розташування трубопроводів та колодязя зображені на схемі, яку додано до позову.

У 2002 році відповідач приватизував указану земельну ділянку з колодязем та трубопроводом, приєднавши її до свого двору і виникла ситуація, що трубопровід централізованого водопостачання його будинку та змішувач (кран), яким воду можна перекрити опинилися на території приватної власності відповідача. Факт приватизації ділянки підтверджується державним актом на право власності відповідача на земельну ділянку.

28 серпня 2022 року відповідачу щось не сподобалося у поведінці позивача і він вирішив його провчити й користуючись тим, що змішувач, яким йому можна перекрити воду знаходиться на приватній території, куди позивач доступу не має, перекрив водопостачання житла позивача, позбавивши його та його сім`ю, яка складається з дружини та дітей 6 та 1,5 років води. При цьому півторарічна дитина ще потребує постійного підмивання і якогось альтернативного джерела води позивач в своєму дворі не мав. Позивач змушений був купувати бутель та воду щоб хоч якось вийти з положення.

Після таких зухвалих дій відповідача позивач одразу викликав поліцію та написав відповідну заяву, що підтверджується безпосередньо заявою в поліцію та талоном-повідомлення єдиного обліку про дане звернення, але хоч заява і зареєстрована, усно було повідомлено, що склад злочину чи адміністративного правопорушення у діях відповідача відсутній.

Оскільки змішувач, яким перекрито водопостачання, знаходиться на території приватної власності, вони навіть не можуть туди потрапити для того, щоб хоч припинити незаконні дії відповідача.

Також позивач одразу звернувся до виконавця послуги водопостачання - ПрАТ АК «Київводоканал». Проте, відповіді надано не було.

Через 5 днів відповідач водопостачання увімкнув, однак у зв`язку з тим, що на теперішній час безперебійність водопостачання до будинку позивача залежить від волі відповідача, поведінка якого свідчить, що він може вимкнути та увімкнути воду для позивача, коли вважатиме за необхідне, і жодних законодавчих механізмів на нього впливу немає, позивач просить заборонити відповідачу перекривати на свій власний розсуд воду позивачу.

Також, позивачу завдано матеріальної шкоди внаслідок закупівлі води на суму 3 800 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача, яка пов`язана з відключенням централізованого водопостачання до його будинку та розмір завданої шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не сприяв позивачу в реалізації його процесуальних прав, фактично самоусунувся від розгляду справи в обсязі необхідному для всебічного з`ясування обставин та правильного вирішення справи, позбавив позивача можливості надати суду свої основні докази.

Ухвалою про відкриття провадження суд першої інстанції призначив до розгляду без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Але позивачем одночасно з подачею позову було подано клопотання про виклик свідків, на підтвердження обставин, на які посилався у позові.

Апелянт вказує, що позивачем та відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, однак суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні таких клопотань, чи порушив норми цивільно-процесуального законодавства.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання цієї справи зі справою № 752/5201/21 щодо оскарження законності передачі відповідача у приватну власність частини земельної ділянки, на якій знаходиться колодязь з краном, порушив норми процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні стверджує про недоведеність позовних вимог, разом з тим, сам же і позбавив позивача можливості довести свої вимоги, не надав жодної оцінки іншим доказам, які були подані до суду. В оскаржуваному рішенні надав лише оцінку зверненню до поліції, але позивачем також було долучено до позовної заяви ще й диск з відео, на якому міститься момент конфлікту після перекриття води.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Долича О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач не перекривав позивачу доступ до централізованого водопостачання. Сам факт купівлі позивачем бутильованої води не є доказом обмежень позивача або порушення його прав.

Відповідач вказує, що клопотання позивача про виклик свідків було необґрунтованим, а форма захисту не відповідною, оскільки належним та допустимим доказом постачання або не постачання води у системі централізованого водопостачання може бути тільки акт, складений підприємством, що надає таку послугу, тобто АТ «Київводоканал». Заявлені позивачем свідки не можуть бути свідками у розумінні ЦПК України, оскільки перебувають у родинних та господарських стосунках з позивачем. Заявлений позивачем свідок ОСОБА_3 фактично проживає за іншою адресою та тільки час від часу приїжджає до ОСОБА_4 .

Також відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання указаного відзиву, яке обґрунтовано тим, що копія ухвали про відкриття апеляційного провадження отримана ним 15 березня 2024 року та йому був необхідний час для підготовки відзиву та отримання доказів, що спростовують позицію позивача - характеристика відповідача з місця роботи, яка отримана ним 21 березня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття апеляційного провадження, направлена засобами поштового зв`язку, відповідачем отримана не була та повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

15 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Долич О.В. ознайомився із матеріалами справи, що підтверджується його розпискою, а 27 березня 2024 року подав відзив на апеляційну скаргу

Враховуючи викладене, клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 127 ЦПК України підлягає задоволенню апеляційним судом.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2. надійшла відповідь на відзив, у якій він посилається на необґрунтованість відзиву відповідача та вказує, що суд першої інстанції позбавив його можливості подати докази, оскільки у самому позові ОСОБА_1 посилався на те, що його позовні вимоги підтверджуються у тому числі показами свідків.

Зазначає, що твердження відповідача про недопустимість та неналежність показів свідків як засобу доказування не ґрунтується на законі. Посилання відповідача на наявність у позивача та заявлених ним свідків родинних зв`язків не підтверджується доказами.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Долича О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Доводи указаних заперечень відповідають доводам, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кожем`яченко В.В. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Долич О.В. у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Згідно з абзацом 4 частини 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на недоведеність протиправності дій відповідача, яка пов`язана з відключенням централізованого водопостачання до будинку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про допит свідків (а.с. 26).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

02 листопада 2022 року позивач звертався до суду першої інстанції із заявою про розгляд справи із повідомленням сторін, у якій він зазначив, одним із ключових доказів, якими він буде доводити обставини, на які він посилається у позові, є покази свідків, клопотання про виклик яких додано до позову (а.с. 65).

Крім того, відповідач також звертався до суду із клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 53-54).

Однак ухвалами Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотань позивача та відповідача про призначення цієї справи до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Одним з основних аспектів обґрунтованості рішення суду згідно з практики Європейського суду є необхідність продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Така позиція наведена у рішенні у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», з них випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

З матеріалів справи вбачається, що обставини, на які посилався позивач у своєму позові та які він хотів підтвердити показами свідків, клопотання про допит яких було ним заявлено, судом першої інстанції не встановлювалися, свідки допитані не було, оскільки розгляд справи був здійснений без повідомлення (виклику) учасників.

Під час розгляду справи суд мав керуватися своїм обов`язком сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму та забезпечення права особи на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 29 листопада 2002 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1024 га з кадастровим номером 8000000000:79:318:0060 по АДРЕСА_1 , у межах згідно з планом. Також в указаному акті зазначено, що указана земельна ділянка межує від Д до Е із земельною ділянкою ОСОБА_5 (а.с. 16).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року у справі № 752/2392/14-ц виділено ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 7-11).

Обставини щодо розміщення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , колодязя, у якому знаходиться трубопровід централізованого водопостачання та кран, яким можна перекрити водопостачання будинку позивача, визнані учасниками справи, а тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Допитана апеляційним судом у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якими вона має гарні відносини. 28 серпня 2022 року знаходилася на своєму подвір`ї вдома та бачила, що ОСОБА_1 пішов до стовпа, після чого вона почула суперечку між ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . ОСОБА_6 погрожував ОСОБА_1 , що він перекриє воду, після чого ОСОБА_6 заліз до колодязя та перекрив воду. ОСОБА_2 був присутній під час цього конфлікту та перекриття води його сином. На наступний день ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до поліції. Води не було 4-5 днів.

Допитана апеляційним судом у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 та проживає разом із ним. 28 серпня 2022 року вона знаходилася вдома на подвір`ї будинку разом із дітьми та чула суперечку між ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Після того як ОСОБА_7 повернулася до будинку вона виявила відсутність води у системі водопостачання. Води не було 4-5 днів.

Допитаний апеляційним судом у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У другій половині дні 28 серпня 2022 року до нього прийшов ОСОБА_1 та попросив дозволу піднятися на стовп та зняти світловий прилад. ОСОБА_1 зняв цей світловий прилад та до нього прибіг син ОСОБА_2 - ОСОБА_6 і почав сваритися з ОСОБА_1 . ОСОБА_6 пішов за огорожу, де знаходився колодязь та після цього зникла вода.

ОСОБА_3 їздив до ПрАТ «АК Київводоканал», де йому повідомили, що ремонт або відключення не проводяться та причину відсутності необхідно з`ясовувати на місці. ОСОБА_3 вказав, що вода може бути перекрита з люку, який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 . ОСОБА_3 зазначив, що він особисто звертався до ОСОБА_6 із проханням увімкнути воду, однак останній відмовив у цьому.

Відповідно до частини 1-3 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з пунктами г), е) частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частиною 1 статті 103 ЗК України визначено зміст добросусідства, відповідно до якого власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (частина 5 статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що через здійснення відповідачем перекриття водопостачання до будинку позивача на п`ять днів, він був вимушений придбати бутильовану воду на суму 3 800 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано товарний чек (а.с. 21-22).

У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19.

Показами свідків підтверджується те, що 28 серпня 2022 року водопостачання до будинку позивача перекрив син відповідача - ОСОБА_6 , шляхом перекриття крану у колодязі, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 .

При цьому свідки пояснили, що вони зверталися до ПрАТ «АК Київводоканал», де їм повідомили, що ремонт або відключення не проводяться та причину відсутності необхідно з`ясовувати на місці.

Апеляційний суд зауважує, що власником земельної ділянки, на якій розташований колодязь, у якому є доступ та можливість перекрити воло достачання до будинку його сусідів, є саме відповідач ОСОБА_2 , а не його син, а отже саме на ОСОБА_2 , до якого і заявлені позовні вимоги, законом покладено обов`язок не використовувати право власності на шкоду правам інших громадян, а крім того на відповідача поширюються правила добросусідства.

Однак, показами свідків підтверджується також те, що син відповідача ОСОБА_6 вчиняв дії щодо перекриття води у присутності та з мовчазної згоди ОСОБА_2 , який не намагався спинити такі дії свого сина.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 28 серпня 2022 року вона знаходилася вдома на подвір`ї будинку разом із дітьми та чула суперечку між ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , однак присутність під час конфлікту малолітніх дітей не призвела до зміни поведінки відповідача.

Також свідок ОСОБА_7 зазначила, що вони викликали поліцію.

При цьому апеляційний суд зауважує, що навіть виклик поліції та приїзд поліція на виклик, не призвела до зміни поведінки відповідача, який увімкнув воду лише через п`ять днів.

На особисте прохання свідка ОСОБА_3 увімкнути водопостачання син відповідача - ОСОБА_6 також відповів відмовою.

Указані обставини підтверджують протиправність поведінки ОСОБА_2 , поведінка якого не відповідала вимогам закону, зокрема пунктам г), е) частини 1 статті 91 ЗК України, частини 5 статті 319 ЦК України, що мало наслідком порушення майнових прав та інтересів позивача та спричинило заподіяння збитків, які полягають у придбанні позивачем води для себе та своєї родини: дружини та двох малолітніх дітей.

І така протиправність поведінки ОСОБА_2 , яка містить ознаки певного цинізму, не може бути спростована позитивною характеристикою із місця роботи, долученою ним до відзиву.

Заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди позивача підтверджується належними доказами та відповідачем не спростований.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди завданої перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 800 грн, а тому рішення суду в частині відмови у задоволенні цієї позовної вимоги підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про заборону ОСОБА_2 перекривати на свій власний розсуд на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №8000000000:79:318:060) централізоване водопостачання будинку АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які дії на території вищевказаної ділянки щодо обмеження чи погіршення такого водопостачання (зокрема зменшувати тиск води), апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Тобто у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18), від 11 червня 2019 року у справі № 910/15651/17 (провадження № 12-266гс18), від 25 червня 2019 року у справі № 910/16981/17 (провадження № 12-7гс19) зроблено висновок, що згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Для захисту права власності особи в порядку частини 2 статті 386 ЦК України суд повинен установити наявність реальної можливості порушення вказаного права в майбутньому внаслідок протиправного впливу іншої особи.

Зазначена правова норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Тобто умовою для захисту порушених прав позивача в порядку частини 2 статті 386 ЦК України є доведення наявність реальної можливості порушення вказаного права у майбутньому внаслідок протиправного впливу ОСОБА_2 , до якого позивачем пред`явлено цей позов.

Однак, як встановлено апеляційним судом під час допиту свідків, а також не заперечується сторонами, перекриття водопостачання до будинку позивача у колодязі здійснено не відповідачем ОСОБА_2 , а його сином - ОСОБА_6 , до якого ОСОБА_1 позовних вимог не заявлено.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині заборони відповідачу вчиняти дії щодо перекриття водопостачання до будинку позивача.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року про відмову у відшкодуванні шкоди завданої позивачу перекриттям водопостачання житла позивача - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову у цій частині, в іншій частині оскаржуване рішення - залишити без змін.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відшкодування матеріальної шкоди з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам за сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 496 грн 20 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 744 грн 30 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року в частині відшкодування шкоди завданої позивачу перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду завдану перекриттям водопостачання житла позивача за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 3 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 496 грн 20 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 744 грн 30 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська