Постанова

від 26.06.2024 по справі 755/4981/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/4981/21

головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.

провадження № 22-ц/824/1856/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», Акціонерного товариства «Банк Січ», треті особи: Міністерство юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єременко Людмила Олексіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕВІНС ПРАЙМ», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про скасування рішень державних реєстраторів та записів про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому, з урахуванням нової редакції позовної заяви (а.с. 75-92 т. 1), просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 серпня 2018 року, індексний номер - 42452955;

скасувати запис про право власності № 27407198 на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку № № 1, 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4 (чотири), № № І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № № І, ІІ першого поверху, з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2018 року, індексний номер - 42534276;

скасувати запис про право власності № 27483280 на нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку № № 1, 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4 (чотири), № № І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № № І, ІІ першого поверху, з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувати з чужого незаконного володіння Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку № № НОМЕР_1 , 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4, № № І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № № І, ІІ першого поверху, з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що в одноосібній власності позивача перебувало вказане нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 08 грудня 2010 року.

08 серпня 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Грицай Н.В. право власності на нерухоме майно зареєстроване за ПАТ «БАНК СІЧ» на підставі іпотечного договору № 106.

27 липня 2018 року на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918 приватним виконавцем внесено до державного реєстру запис № 27239196 про обтяження указаного нежитлового приміщення.

Внесення до реєстру обтяження про арешт майна позивача станом на 08 серпня 2018 року було чинним і ця інформація містилася у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень».

Позивач вказує, що належне йому нерухоме майно незаконно вибуло з його власності на підставі неправомірних реєстраційних дій державного реєстратора Грицай Н.В., оскільки ним не здійснено належного пошуку запису про обтяження майна і реєстраційні дії вчинені за наявності у державному реєстрі обтяження нерухомості.

Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17, позивач вказує, що наявність у Державному реєстрі прав запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Враховуючи норми Порядку № 1127 від 25 грудня 2015 року та Порядку № 1141 від 26 жовтня 2011 року державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій в першу чергу повинна була здійснити пошук відомостей про обтяження майна за його реєстраційним номером, зазначеним в іпотечному договорі, а в разі відсутності даних, за іншими параметрами - адресою об`єкта, ПІБ власника та ін.

Натомість пошук був здійснений лише за ідентифікаційним кодом позивача, що не відображає інформації у спеціальному розділі, архівних та інших складових Державного реєстру прав.

Не було здійснено пошуку відомостей про обтяження за жодним із основних ідентифікаторів, що значно звузило обсяг пошукової інформації та призвело до її невідповідності.

Наведені факти встановлені постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у справі № 755/16537/18.

14 серпня 2018 року згідно з рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Єременко Л.О. право власності на нежитлове приміщення зареєстроване за КзВОА «Аргостейдж Холдінг ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 серпня 2018 року № 720.

Позивач, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, зазначає, що спірне нежитлове приміщення вибуло із його власності поза межами його волі, внаслідок вчинення неправомірних реєстраційних дій, а в подальшому за договором купівлі-продажу майно перейшло до останнього набувача КзВОА «Аргостейдж Холдінг ЛТД», тому право позивача як законного володільця підлягає захисту шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано від Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» на користь ОСОБА_1 нежилі приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1, 2, 3 (один, два, три) з № 1 (один) по № 11 (одинадцять) (групи приміщень № 4 (чотири), №№ І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 (один) по № 24 (двадцять чотири) (групи приміщень № 5 (п`ять), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 6 (шість), №№ І, ІІ першого поверху, з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 7 (сім), з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 8 (вісім), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 9 (дев`ять) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 11 350 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що майно вибуло з власності позивача поза його волею шляхом здійснення несанкціонованого втручання у дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та подальшого відчуження банком нерухомості за договором купівлі-продажу, при тому, що банк не мав права відчужувати майно не будучи його власником в розумінні вимог законодавства України.

Неналежним та неефективним способом захисту є вимоги позивача про визнання рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) про державну реєстрацію права власності за ТзВОА «Аргостейдж Холдінг ЛТД» протиправним та його скасування, а також скасування відповідного запису про право власності, внесеного на виконання зазначеного рішення, адже аналогічно до судової практики стосовно правочинів, установивши обставину вибуття майна з володіння власника поза його волею відповідно до положень статті 388 ЦК України, суд має витребувати таке майно в останнього власника без необхідності заявлення та задоволення додаткових позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Компанія з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не виконав умови кредитного договору та АТ «Банк Січ» направило йому численні вимоги про усунення порушень. Позивач не реагував на вказані вимоги та на підставі іпотечного договору (із застереженням) іпотекодержатель здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності на іпотечне майно, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Зазначене унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення зазначеної норми, не врахував, що реєстрація права власності в Державному реєстрі за АТ «Банк Січ» проведена саме на підставі іпотечного договору, укладення якого не заперечує позивач. Тож висновок суду першої інстанції про відсутність права власності у АТ «Банк Січ» внаслідок не вчинення реєстратором запису є помилковим.

Реєстраційні дії вчинені і запис до реєстру внесено особою, яка мала доступ до реєстру. АТ «Банк Січ» не несе відповідальності за дії чи бездіяльність, що вчинені реєстраторами. Натомість оскаржуване рішення фактично покладає на відповідачів матеріальну відповідальність за неправомірні дії третіх осіб, які жодним чином не вливають на існуюче право, набуте на підставі договору.

Укладення позивачем іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок майна є безспірним підтвердженням наявності волевиявлення позивача на перехід права власності на майно у випадку невиконання ним умов договору.

Позивач не виконав своїх обов`язків за договором та знав про правові наслідки і його згода на внесення запису про право власності за АТ «Банк Січ» не вимагається.

Тож АТ «Банк Січ» законно набув право власності та користуючись правами власника продав майно апелянту, тож позивач не має права вимагати повернення майна.

На порушення норм статті 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав жодної оцінки наданим апелянтом доказам, ухвалив рішення, яке ґрунтується виключно на дослідженні вироку стосовно реєстратора і його показань.

У вироку Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №12022000000001131 зазначено про відсутність потерпілих від такого злочину осіб. Зазначене підтверджує відсутність порушених прав позивача внаслідок дій реєстратора. При цьому позивач не заявив цивільний позов у кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність порушених прав та наявності у нього збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що встановивши що рішення державним реєстратором Грицай Н.В. не приймалось та нею не вносились, записи про право власності банку на спірне нерухоме майно, суд дійшов помилкового висновку, що АТ «Банк Січ» не набув право власності на спірне нерухоме майно, а відтак не мав права на його подальше відчуження, адже згідно зі статтею 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У матеріалах справи наявні докази неодноразового направлення позивачу вимог про усунення порушень, а також докази їх направлення, які були подані разом із клопотанням від 10 квітня 2023 року та яким не надано жодної оцінки судом.

Судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення зазначеної норми, не враховано, що реєстрація права власності у Державному реєстрі за АТ «Банк Січ» проведена саме на підставі Іпотечного договору, укладення якого не заперечує позивач.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Отже висновок суду першої інстанції про відсутність права власності у АТ «Банк Січ» внаслідок не вчинення реєстратором запису є помилковим.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Кур`ян К.І. надійшли відзиви на апеляційні скарги Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Січ», у яких вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Також 12 березня 2024 року представником позивача через засоби поштового зв`язку направлено клопотання про продовження строку на подання указаних відзивів до 27 березня 2024 року, яке обґрунтовано тим, що про надходження повістки та копій ухвал про відкриття апеляційного провадження позивач дізнався 11 березня 2024 року, а його представнику - адвокату Кур`ян К.І. указані документи передані 12 березня 2024 року.

Частиною 2 статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до статті 127 ЦПК України підлягає задоволенню апеляційним судом.

Представники Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» - адвокати Воробйов О.В., Швець К.О. у судовому засіданні уточнили вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кур`ян К.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Від представника Міністерства юстиції України - Башук Ю.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю головних та провідних спеціалістів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у розгляді інших справ, розгляд яких призначено на 26 червня 2024 року.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Із заяви представника Міністерства юстиції України - Башук Ю.О. вбачається, що причиною її неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а їх неявка також не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів, дійшла висновку про таке.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 12 серпня 2013 року між ПАТ «Банк Січ» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення прибудованого офісного блоку №№ 1, 2, 3 (один, два, три) з № 1 (один) по № 11 (одинадцять) (групи приміщень № 4 (чотири), №№ І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 (один) по № 24 (двадцять чотири) (групи приміщень № 5 (п`ять), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 6 (шість), №№ І, ІІ першого поверху, з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 7 (сім), з № 1 (один) по № 28 (двадцять вісім) (групи приміщень № 8 (вісім), з № 1 (один) по № 7 (сім) (групи приміщень № 9 (дев`ять) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 (в літ. Б) (а.с. 28-36 т. 1).

Вказаний іпотечний договір укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 104/13 від 12 серпня 2013 року (з наступними змінами), укладеним між ПАТ «Банк Січ» і ТОВ «Телесистеми України» (пункт 1.1 іпотечного договору).

Відповідно до розділу 5 іпотечного договору сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі достроково, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором шляхом позасудового врегулювання спору, зокрема шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 5.4 цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог банку (іпотекодержателя) здійснюється в будь-який з наведених у цьому пункті способів, в тому числі в позасудовому порядку шляхом набуття банком (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 5.4.3 цього договору свідчить про те, цей договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 1.8 договору іпотеки передбачено одночасне з його нотаріальним посвідченням накладення заборони відчуження предмету іпотеки до припинення дії цього договору на підставі заяви іпотекодержателя за рахунок іпотекодавця.

12 серпня 2013 року така заборона на нерухоме майно зареєстрована, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 14 серпня 2018 року № 134258589 (а.с. 19 т. 1).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у порядку забезпечення позову накладено арешт зокрема на спірні нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46-47 т. 1).

Постановою приватного виконавця Кісельової В.В. від 27 липня 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі № 755/10918/18 про арешт майна (а.с. 48 т. 1).

Постановою приватного виконавця Кісельової В.В. від 27 липня 2018 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 накладено арешт на майно, а саме: нежитлове приміщення прибудованого офісного блоку № № 1, 2, 3 з № 1 по № 11 (групи приміщень № 4 (чотири), № № І, ІІ, ІІІ підвалу з № 1 по № 24 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № № І, ІІ першого поверху, з № 1 по № 28 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 9) (в літ. Б), загальною площею 2431,20 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50 т. 1).

27 липня 2018 року на виконання указаної ухвали суду у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем внесено до державного реєстру запис № 27239196 про обтяження нежитлового приміщення, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 27 липня 2018 року № 132414597 (а.с.21 т. 1).

08 серпня 2018 року державним реєстратором Грицай Н.В. (Київська філія Комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації») здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки у вигляді спірного нежилого приміщення загальною площею 2431,2 кв.м. за АТ «Банк Січ» у порядку звернення стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного договору від 12 серпня 2013 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42452955 від 08 серпня 2018 року (а.с 18 т. 1).

14 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Компанією з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 серпня 2018 року № 720 (а.с. 13 т. 1).

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року у справі № 755/10918/18 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду, скасовано заходи забезпечення позову (арешт майна) застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року.

ОСОБА_1 у своєму позові заявлено позовні вимоги про:

визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів від 08 серпня 2018 року (реєстрація права власності на іпотечне майно у позасудовому порядку) та 14 серпня 2018 року (реєстрація права власності на підставі договору купівлі-продажу), скасування записів про право власності;

витребування спірного майна з чужого незаконного володіння Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» на користь позивача.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що:

під час прийняття рішення про реєстрацію права власності державний реєстратор не здійснила пошуки відомостей у Державному реєстрі прав про наявні обтяження за всіма можливими параметрами;

державний реєстратор вчинила реєстраційні при наявності в Державному реєстрі речових прав обтяження щодо предмету іпотеки (а.с. 87 т. 1).

У подальшому позивачем заявлене клопотання про долучення доказів - вироку Святошинського районного суду міста Києва від 16 грудня 2022 року у справі № 759/17035/22 (а.с. 63 т. 4).

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що підставою позову є незаконна перереєстрація права власності спірного нежитлового приміщення за АТ «БАНК СІЧ», а в подальшому на Компанію з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД». Неправомірність реєстрації права власності спірного нерухомого майна за банком, а також те, що майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею підтверджується, зокрема указаним вироком про визнання Грицай Н.В. винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частини 2 статті 361 КК України. Цим вироком суду встановлено, що фактично ніколи ніяких реєстраційних дій як державний реєстратор вона не вчиняла, оскільки неправомірно отриманий нею флеш-носій з ключем державного реєстратора та паролем, в період з 19 по 26 травня 2018 року вона передала третій особі, отримавши за це грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подавалася у встановленому цивільним процесуальним законодавством заява про зміну підстав позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування записів про право власності, суд першої інстанції виходив з того, що Грицай Н.В. , як державний реєстратор, не приймала 08 серпня 2018 року (як і в будь-яку іншу дату) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно спірного нежитлового приміщення, ці дії здійснені іншою не встановленою особою, а тому рішення про державну реєстрацію та запис про право власності банку на майно є такими, що не приймались та відповідно не здійснювались, державної реєстрації переходу права власності від позивача до банку не відбулося.

Вимоги позивача про визнання такого рішення незаконним та скасування відповідного рішення і запису про право власності визнані судом першої інстанції неналежним способом захисту.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 264 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позовна заява не містить аргументів про те, що державний реєстратор не вчиняла оспорюваних реєстраційних дій, позивач підстав позову не змінював, ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом сторона позивача таких доводів не наводила.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що акти локальної дії індивідуального характеру - оспорювані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 серпня 2018 року є нікчемними у силу закону і у суду немає потреби встановлювати їх відповідність або невідповідність закону.

При цьому судом першої інстанції не надано оцінку доводам, які зазначені у позові, а саме: вчинення реєстраційних дій відносно іпотечного майна за наявності зареєстрованого обтяження відносно такого майна.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише відповідачами у межах задоволених позовних вимог (витребування майна із чужого незаконного володіння), однак така вимога є похідною від вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності.

Судом першої інстанції фактично не надано оцінку законності оскаржуваним рішенням державного реєстратора, а лише зазначено, що рішення про державну реєстрацію та запис про право власності банку на майно від 08 серпня 2018 року є таким, що не приймалося, що крім того не відноситься до підстав позову, на які посилався ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не скасовано оспорюване рішення державного реєстратора Грицай Н.В. від 08 серпня 2018 року, то таке по теперішні час є чинним.

Також є чинним оспорюване рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. 14 серпня 2018 року про подальший перехід права власності на спірне нерухоме майно до Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД».

Встановлені у межах указаної справи обставини щодо наявності обвинувального вироку відносно державного реєстратора відносно здійснення оспорюваних реєстраційних дій не визначені законом як підстава вважати, що такі дії (реєстрація права власності) є нікчемними або такими, що не вчинялися та відповідно не мають юридичної сили, як про це зазначив суд першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції при вирішенні питання щодо витребування майна із чужого незаконного володіння першочергово мало бути перевірено законність здійснення державної реєстрації права власності відносно спірного майна з урахуванням підстав позову ОСОБА_1 .

Наявність долученого до матеріалів справи вироку суду відносно державного реєстратора автоматично не свідчить про незаконне вибуття майна із володіння позивача, оскільки підставою внесення записів про право власності за АТ «Банк Січ» є невиконання кредитного зобов`язання, забезпеченого іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Наявність чинних записів про право власності на спірне майно, які оспорюються позивачем у цій справі, є безумовною перешкодою для витребування майна із володіння останнього набувача на користь позивача.

Апеляційний суд зауважує, що частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, яка переглядається, відповідачі у своїх апеляційних скаргах посилаються на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність права власності у АТ «Банк Січ» внаслідок не вчинення реєстратором, оскільки судом має бути встановлена підстава набуття права власності, а сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Переглядаючи справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач вимог про визнання іпотеки припиненою не заявляє, не спростовує невиконання кредитних зобов`язань за договором, який забезпечено іпотекою.

Відповідно до умов укладеного ним іпотечного договору, який позивачем не оспорено ані в цілому, ані в частині, пунктом 5.4 передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтю 37 Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 у своєму позові посилається на те, що його права порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за банком та внесення записів за останнім про державну реєстрацію права власності, не заперечуючи права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання, що спричинило наявність заборгованості.

Однак задоволення позову в частині витребування спірного майна на користь позивача за наявності чинних та не скасованих судом записів державного реєстратора про перехід права власності на таке майно до АТ «Банк Січ» та у подальшому до Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», а також без оспорення права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, матиме наслідком юридичну невизначеність у відносинах власності.

Пунктом 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.

Тобто з моменту звернення АТ «Банк Січ» стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтю 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, іпотека вважається припиненою.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині витребування іпотечного майна на його користь, суд першої інстанції фактично залишив іпотеку у стані припинення, оскільки жодним чином не вирішив питання про набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки, та лише витребував у нового власника майна на користь позивача іпотечного майна за наявності невиконаних кредитних зобов`язань, які забезпечені іпотекою.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду цієї справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд не може на порушення принципу диспозитивності самостійно відшукувати підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка ніким із учасників не оскаржується.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а тому з позивача на користь Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» та АТ «Банк Січ» слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» задовольнити.

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати з ухваленням нового судового рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД», Акціонерного товариства «Банк Січ» про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Компанії з відповідальністю обмеженою акціями «Аргостейдж Холдінг ЛТД» судовий збір за подання апеляційної скарги судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17 025 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Січ» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17 025 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 05 серпня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська