Постанова

від 05.08.2024 по справі 761/20486/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/20486/23 головуючий у суді І інстанції Сіромашенко Н.В.

провадження № 22-ц/824/9411/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС», поданою представником - адвокатом Білоусом Генадієм Миколайовичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2023 року, через систему «Електронний суд», до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» про стягнення грошових коштів, у якому позивач просив суд:

стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 12 817,73 грн., з яких: 6200,00 грн. - сума боргу, 2 975,26 грн. - інфляційне збільшення, 542,47 грн. - 3 % річних, 3 100,00 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» уклали Договір №0912/19-01 про розподіл майнових прав на службовий твір. За Договором позивач зобов`язувався розробити та передати відповідачу Службовий твір та отримати винагороду за це.

Позивач належним чином розробив та передав відповідачу службовий твір, що підтверджується Актом №1 до Договору №0912/19-01 від 09 червня 2020 року. Згідно з п. 4 Акту винагорода за передання (відчуження) майнових прав на Твір складає 6 200,00 грн. Однак така винагорода не була оплачена відповідачем, що порушує умови договору.

Оскільки відповідач добровільно відмовляється виконувати грошове зобов`язання, позивач з метою захисту своїх майнових прав та інтересів звернувся до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 12 817,73 грн., з яких: 6200,00 грн. - сума боргу, 2 975,26 грн. - інфляційне збільшення, 542,47 грн. - 3% річних, 3 100,00 грн. - пеня. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 073,60 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» - адвокат Білоус Геннадій Миколайович 14 березня 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Зазначає, що відповідачу в порушення приписів ст. 190 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження у справі не направлялася, як і копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, чим позбавлено можливості захищатися від пред`явленого позову в установленому законом порядку та спосіб.

Відповідач не визнає позову в повному обсязі і вважає заявлені позовні вимоги такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, збудованими на голослівних припущеннях позивача, які не підтверджені у встановленому законом порядку.

Вважає, що надані позивачем документи засвідчують лише факт існування між Технічним директором (працівником) ОСОБА_1 і ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМО» договору про створення працівником Службового твору у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання між автором і роботодавцем та передачі його роботодавцеві ( комп`ютерна програма « програмний продукт з інтеграції візової системи щодо роботи з біометричними даними»).

При цьому, пунктом 5.1 Договору №0912/19-01 від 09 грудня 2019 року перебачено, що Роботодавець за розробку Службового твору (Комп`ютерної програми «Спеціалізоване програмне забезпечення національної системи біометричної верифікації та ідентифікації осіб, скорочено СПЗ НСБВІ) та авторський нагляд за створення Твору, у разі залучення третіх осіб, сплачує Працівникові (Директору технічному ОСОБА_1 ) заробітну плату згідно штатного розпису у строки згідно Положення про систему та оплату праці працівників.

Наданими доказами не підтверджуються обставини не виплати працівникові разової винагороди у розмірі 1 (одного) окладу згідно штатного розпису, що діяв на час підписання Акту, протягом 30 днів з дати передачі Твору.

Разова винагорода, яка підлягала виплаті на користь ОСОБА_1 визначена у п.4 Акту прийому-передачі Службового твору та передачу (відчуження) майнових прав дорівнювала 6200 (шість тисяч двісті) гри., при утриманні податків ШДФО 18%. військовий збір 1,5% - загальна сума утримань - 1 209,00 грн.) Таким чином, сума до виплати дорівнювала 4 991,00 грн.

Позивачем не підтверджено визначеними ЦПК України засобами доказування факту існування з боку ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМО» заборгованості в розмірі 4 991,00 грн. у вигляді одноразової сплати винагороди за передачу майнових прав на службовий Твір.

Згідно з банківською відомістю зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» за період з 20 січня 2020 року по 28 грудня 2020 року (ПАТ АБ «Приватбанк») працівникові ОСОБА_1 у жовтні 2020 року виплачено заробітної плати: 2 683,33 грн. - 15 жовтня 2020 року, 4 316,67 грн. - 28 жовтня 2020 року. Винагорода у розмірі 5 635 грн. за договором виплачена 28 жовтня 2020 року.

Загалом, директору технічному ОСОБА_1 у жовтні 2020 року нараховано 14 000,00 грн., а виплачено - 12 635,00 грн. Виплати позивачу також підтверджуються розрахунковими відомостями ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» за жовтень 2020, та Довідкою ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» про відсутність заборгованості по оплаті праці станом на 28 лютого 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС», поданою представником - адвокатом Білоусом Генадієм Миколайовичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» про стягнення грошових коштів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

29 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костишена Вікторія Леонідівна подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Звернула увагу, що апелянт посилається на період за жовтень 2020 року, зазначає суми заробітної плати: за 15 жовтня 2020 року - 2 683,33 грн., за 28 жовтня 2020 року - 5 635 грн., при цьому не обґрунтовує чому акцентує увагу на даному періоді, адже відповідно до Акту від 09 червня 2020 року, оплата за твір має бути проведена в 30-денний термін. До того ж, апелянт зазначає суми, що не співпадають з тими сумами, що містить відомість. Відомість, що подана до апеляційної скарги за жовтень 2020 року містить інші суми: за 15 жовтня 2020 року - 2 683,33 грн., а за 28 жовтня 2020 року - 9 951,67 грн.

При цьому, апелянт стверджує, що одна з цих виплат є винагородою за Договором №0912/19-01 від 02 грудня 2019 року. Та даний документ не є доказом виплати одноразової винагороди, лише заробітної плати. ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» надано до матеріалів справи Розрахункові відомості про зарахування заробітної плати ОСОБА_1 , як працівникові ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» та не надано доказів виплати разової винагороди за п. 5.2. Договору №0912/19-01.

Звертає увагу, що поняття «заробітна плата» та «винагорода» є різними термінами.

Крім того, вважає, що апелянт не обґрунтував причини неможливості подання долучених до апеляційної скарги доказів до суду першої інстанції, тому вони не можуть бути прийняті судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» уклали Договір №0912/19-01 про розподіл майнових прав на службовий твір. За вказаним Договором позивач зобов`язувався розробити та передати відповідачу Службовий твір та отримати винагороду за це.

Позивач розробив та передав відповідачу Службовий твір, що підтверджується Актом №1 до Договору № 0912/19-01 від 09 червня 2020 року.

Згідно з п. 4 даного Акту, винагорода за передання (відчуження) майнових прав на Твір складає 6 200,00 грн.

Згідно наданого стороною позивача розрахунку загальний розмір заборгованості за невиконання умов договору становить 12 817,73 грн., з яких: 6200,00 грн. - сума боргу, 2 975,26 грн. - інфляційне збільшення, 542,47 грн. - 3 % річних, 3 100,00 грн. - пеня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач розробив та передав відповідачу Службовий твір, згідно Договору №0912/19-01 від 09 червня 2019 року, тим самим виконав свої зобов`язання, однак відповідач оплату за цивільно-правовим договором не здійснив, доказів протилежного не надав.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про авторське права та суміжні права» авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або цивільно- правовим договором між автором і роботодавцем. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Стаття 1113 ЦК України визначає, що за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Предметом договору про передання майнових прав не можуть бути об`єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладання договору. Умови договору про передання майнових прав інтелектуальної власності на інший строк, ніж визначено законом, або що погіршують становище творця відповідного об`єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, чи обмежують право творця на створення інших об`єктів, є нікчемними. Укладення договору про передання майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше. Майнові права інтелектуальної власності переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено договором або законом. Майнові права інтелектуальної власності, набуття яких відповідно до положень цього Кодексу чи іншого закону пов`язується із їх державною реєстрацією, переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту такої державної реєстрації.

В частині першій статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розділом 5 укладеного між сторонами 09 грудня 2019 року договору №0912/19-01 про розподіл майнових прав на службовий твір передбачено, що роботодавець зобов`язується за розробку Службового твору (Комп`ютерної програми) та Авторський нагляд за створенням твору, у разі залучення третіх осіб, виплачувати працівникові заробітну платню згідно штатного розпису у строки згідно Положення про систему та оплату праці працівників. За передання (відчуження) майнових прав на твір роботодавець зобов`язується виплатити працівникові разову винагороду у розмірі 1 (одного) окладу згідно штатного розпису, що діяв на час підписання Акту. Виплата проводиться протягом 30 днів з дати передачі твору (підписання Акту).

Установлено, що позивач розробив та передав відповідачу Службовий твір, про що сторони 09 червня 2020 року підписали відповідний Акт №1, тим самим виконав свої зобов`язання.

Пунктом 4 Акту №1 до Договору № 0912/19-01 від 09 червня 2020 року визначено, що винагорода за передання (відчуження) майнових прав на твір складає 6 200,00 грн. Утримання податків (ПДФО 18%, військовий збір 1,5%) із винагороди складає 1 209,00 грн.

За умовами підпункту 6.3 Договору № 0912/19-01 про розподіл майнових прав на службовий твір, у випадку порушення строку розрахунку, вказаного в пункті 5.2 цього Договору, Роботодавець виплачує працівнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем умови договору щодо оплати винагороди за передання (відчуження) майнових прав на авторський твір (комп`ютерна програма) у погодженому сторонами розмірі та строки не виконано.

При цьому, посилання апелянта на неповноту судового розгляду та процесуальні порушення, вищевказаних висновків не спростовують, отже, не можуть бути визнані підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).

Таку можливість місцевий суд забезпечив, надавши можливість сторонам надати докази і обґрунтування.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 3-4 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Звертаючись до суду з позовом через систему «Електронний суд» представник позивача долучила до позовної заяви Опис вкладення у цінний лист №0105494707833 про направлення ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) позовної заяви з додатками (а.с. 19).

За даними рекомендованого поштового повідомлення №0600226602876 представник ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 02 жовтня 2023 року.

Наведене свідчить, що відповідач будучи обізнаним про розгляд справи місцевим судом, не звертався з клопотанням щодо долучення до справи доказів, а також не обґрунтував та не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони не були подані відповідачем до суду першої інстанції, отже не були предметом дослідження.

Поряд з цим, суд першої інстанції визначаючи суму невиплаченої позивачу винагороди, не звернув уваги на те, що пунктом 4 Акту №1 до Договору № 0912/19-01 від 09 червня 2020 року передбачено відрахування з неї обов`язкових платежів у вигляді ПДФО та військового збору у загальному розмірі 1 209,00 грн.

Таким чином, фактичний розмір невиплаченої позивачу винагороди становить 4 991,00 грн.

За наведених обставин, апеляційний суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, а також пені:

Інфляційне збільшення за період з 10 липня 2020 року по 09 червня 2023 року становить 2 432,02 грн = 4 991,00 грн x 1.48728040 - 4 991,00 грн;

3% річних за період з 10 липня 2020 року по 09 червня 2023 року становить 436,69 грн = (4 991,00 грн x 3 % x 175 : 366 : 100) + (4 991,00 грн x 3 % x 890 : 365 : 100);

Пеня за період з 10 червня 2022 року по 09 червня 2023 року становить 2 495,50 грн = 4 991,00 грн x (2 x 25,00 : 365) x 365 днів : 100.

Таким чином, з ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 підлягала стягненню заборгованість в загальному розмірі 10 355,21 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і не може бути залишене без змін, а підлягає зміні шляхом зменшення суми грошових коштів, стягнутих з ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 з 12 817,73 грн. до 10 355,21 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (19,22 %), з відповідача ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (80,78%) за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 867,25 грн., а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 309,52 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 557,73 грн.(867,25 - 309,52)

Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС», подану представником - адвокатом Білоусом Генадієм Миколайовичем - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» на користь ОСОБА_1 грошових коштів з 12 817,73 грн. до 10 355 (десять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 21 копійка, з яких: 4 991,00 грн. - сума боргу, 2 432,02 грн. - інфляційне збільшення, 436,69 грн. - 3 % річних, 2 495,50 грн. - пеня.

Змінити розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАН СИСТЕМС» (код ЄДРПОУ 33447399, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 557 (п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 73 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова