Рішення

від 06.08.2024 по справі 160/12736/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 рокуСправа №160/12736/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0173240712 від 18.04.2024 та податкове повідомлення-рішення №0173330712 від 18.04.2024, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом протиправно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано та безпідставно, з огляду на те, що позивачем було надано усі наявні первинні документи щодо предмета перевірки, які підтверджують дотримання позивачем податкового законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; справу №160/12736/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

03.06.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» не здійснено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на безнадійну дебіторську заборгованість (суму недотриманих товарів, що не були використані в господарській діяльності платника), чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання на суму 204823,00 грн за грудень 2023 року. Крім того, представником відповідача вказано, що перевіркою також встановлено відсутність складання та реєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної на суму ПДВ по безнадійній дебіторській заборгованості, яка утворилася по факту здійснених ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» передплат за товари на адресу постачальникам ФГ «Лесник-М» та ФГ "Правда", по якій було сформовано податковий кредит, а тому є правомірним застосування контролюючим органом до позивача штрафної санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 3400,00 грн.

11.06.2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив контролюючого органу є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331) з 19.03.2008 зареєстроване за № №10831020000014456, як юридична особа та перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків.

Відповідно до пункту 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.69.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331)» від 20 лютого 2024 року №627-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.01.2024 №9376271957 від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 51535 697 грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету у сумі 27580 812 грн., яке визначено, з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 21.03.2024 №728/04-36-07-12/35834331.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», а саме:

1. порушення п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2023 року на суму 204823 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), в розмірі 204 823 грн. за звітний (податковий) період грудень 2023 року.

2. порушення п. 198.5 ст. 198, п.201.1 п.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті якого ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за грудень 2023 року на ПДВ в сумі 204 823,42 грн., по якому було сформовано податковий кредит на факт здійснених передплат за товари, які не були поставлені покупцю протягом терміну позовної давності.

На підставі висновків акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 21.03.2024 №728/04-36-07-12/35834331 було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2024, а саме:

- №0173240712 форми «В4» від 18.04.2024 року, відповідно до якого ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 204 823,00 грн;

- №0173330712 від 18.04.2024 року форми «ПН», відповідно до якого до ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» застосовано штраф в розмірі 5% обсягу постачання у сумі 3 400,00 грн.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень від 18.04.2024 за №0173240712 та №0173330712.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними; і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податкового кодексу України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - уразі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовлення) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

У разі, якщо платник податку - покупець здійснив попередню оплату за товари/ послуги та сформував податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від платника податку - постачальника податкових накладних та зареєстрованих в ЄРПН, але такі товари/послуги не були поставлені, то у податковому періоді, в якому заборгованість визнана безнадійною, платнику податку - покупцю необхідно нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 12.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (покупець,) та Фермерським господарством «ЛІСНИК-М» (продавець) укладено договір поставки №А2100/579 (далі - договір поставки).

За умовами п. 1.1 договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей Товар.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» на рахунок ФГ «ЛІСНИК-М» було здійснено передоплата у розмірі 808 300,00 грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не виконав зобов`язання згідно з умовами Договору поставки №А2100/579 від 12.10.2016, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів 2117493,28 грн заборгованості, в тому числі 808300,00 грн суми неповерненої попередньої оплати, 1181886,56 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 52328,76 грн пені, 15872,49 грн 3 % річних та 59105,47 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2021 у справі №908/2222/21 вирішено, зокрема, стягнути з Фермерського господарства «ЛІСНИК-М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 808 300 (вісімсот вісім тисяч триста) грн 00 коп. неповернутої суми попередньої оплати, 50 291 (п`ятдесят тисяч двісті дев`яносто одну) грн 40 коп. пені 15 872 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 49 коп. 3% річних, 59 105 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто п`ять) грн. 47 коп. інфляційних втрат солідарно з ОСОБА_1 .

Також, судом встановлено, що 30.08.2018 між ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (надалі - Покупець) та ФГ «Правда» (надалі - Продавець) був укладений та підписаний договір поставки № А 1459 (надалі - Договір поставки).

27.09.2018 року між сторонами була узгоджена та підписана Специфікація №5 до Договору поставки, згідно з якою Продавець зобов`язався поставити Покупцю насіння соняшнику, врожаю 2018 року у загальній кількості 100,00 тон +/- 10 % за ціною 10500,00 грн з ПДВ за 1 тонну.

Згідно з п.3 Специфікації № 5 до Договору поставки Покупець здійснює оплату вартості товару в розмірі 90% у вигляді передплати.

На виконання умов укладеного договору та підписаної Специфікації №5, позивачем на підставі Рахунку №8 від 28.09.2018 року, виставленого відповідачем, останньому було перераховано в якості передплати за Товар - 90 % вартості товару, що складає - 945000,00 грн.

Оскільки ФГ «Правда» в повному обсязі не виконало зобов`язання згідно з умовами Договору поставки № № А 1459 від 30.08.2018, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 705372,04 грн., з яких: 420640,50 грн. попередньої оплати, 187984,23 грн. процентів за користування коштами, 96747,31грн. неустойки, за договором поставки №А1459 від 30.08.2018 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі №922/1224/20 вирішено, зокрема, стягнути з Фермерського господарства "Правда" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» 420640,50 грн. попередньої оплати, 187984,23 грн. процентів за користування коштами, 96747,31 грн. неустойки.

Однак, у акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що у зв`язку з неотриманням товару та неотриманням грошових коштів за невідвантажений ФГ «Правда» та ФГ «ЛІСНИК-М» товар, така дебіторська заборгованість згідно з Цивільним кодексом України є безнадійною, а тому, позивачем протиправно не здійснено коригування податкового кредиту на суму безнадійної дебіторської заборгованості шляхом нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування.

Суд відхиляє такі доводи контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Безповоротною фінансовою допомогою, у відповідності до положень підпункту 14.1.257 згаданого пункту, вважається, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом, суми попередніх оплат по господарським взаємовідносин між ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» та ФГ «Правда» і ФГ «ЛІСНИК-М» стягнуто рішеннями господарських судів (рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі №922/1224/20 та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2021 у справі №908/2222/21), що виключає трактування дебіторської заборгованості, як безнадійної заборгованості по якій минув строк позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 813/5275/14.

Більш того, суд окремо зауважує, що для перевірки факту списання Товариством дебіторської заборгованості, контролюючий орган зобов`язаний був отримати від платника податку всі необхідні документи та пересвідчитись в тому, що дійсно така заборгованість була сформована та, що на момент проведення перевірки була списана.

Проте, в рамках призначеної позапланової документальної виїзної перевірки, зазначені обставини не були та не могли підлягати перевірці, оскільки не були предметом останньої.

За таких обставин у контролюючого органу відсутні будь-які докази, що свідчили б про списання позивачем безнадійної заборгованості по взаємовідносинах із контрагентами ФГ «Правда» і ФГ «ЛІСНИК-М» та відсутні підстави стверджувати про нездійснення позивачем нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на безнадійну дебіторську заборгованість (суму недоотриманих товарів, що не були використані в господарській діяльності платника), чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року на суму 204823,00 грн.

Такі висновки є передчасними та не доведеними жодними належними та допустимими доказами.

У постанові від 11.11.2021 у справі № 420/1878/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень 1.5 - 1.7, 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та потверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображенням в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць,квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням, і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Крім того, суд зазначає і про таке.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність підстав для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 204 823,00 грн, суд робить висновок про протиправність нарахування штрафної санкції, оскільки такі висновки контролюючого органу є похідними від висновків контролюючого органу про завищення позивачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення №0173240712 від 18.04.2024 та №0173330712 від 18.04.2024 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про необхідність задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Так, за змістом приписів ч. 1ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7ст. 134 КАС України).

За правилами ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ятастатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано лише: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1900 від 19.02.2019; копію посвідчення адвоката України №21/1900 від 19.02.2019; копію довіреності від 02.01.2023.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано належних в розумінніст. 73 КАС Українидоказів на підтвердження здійснення відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд робить висновок про відмову у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, від 08.05.2018 у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16 та від 24.01.2019 у справі № 716/155/17.

Крім того, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3123,35 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №12365 від 10.05.2024.

З огляду не те, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3123,35 грнпідлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (вул. Центральна. буд. 15, с. Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53264, код ЄДРПОУ 35834331) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0173240712 від 18.04.2024 та податкове повідомлення-рішення №0173330712 від 18.04.2024, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн 35 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський