Рішення

від 05.08.2024 по справі 640/23694/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року № 640/23694/21

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" про скасування дозволу та містобудівних умов та обмежень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - позивач-2) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" про скасування дозволу та містобудівних умов та обмежень, в якому просить:

- скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № ІУО13201125692 від 25 листопада 2020 року про надання дозволу на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Березняківська 29 у м. Києві з цільовим призначенням земельної ділянки комунальної форми власності "Іншої комерційної діяльності" як такого, що суперечить вимогам законодавства в сфері містобудівної діяльності;

- скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - MU01:0260-2689-4970-2639 №529 від 2018-06-22 року видані ТОВ "Європейські інженерні системи" (22965130) на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:90:140:0045 по вул. Березняківська 29 у м. Києві.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято до свого провадження адміністративну справу. Справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що на вул. Березняківська 29 у м. Києві товариством з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" здійснюється незаконне будівництво всупереч вимогам чинного законодавства та висновкам державних органів регуляторної діяльності в сфері будівництва, за відсутності громадських слухань та в порушення інших нормативно правових актів.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про правомірність надання дозволу на будівництво на спірній земельній ділянці та вказав про дотримання вимог нормативно правових актів у сфері містобудування під час прийняття оскаржуваного рішення.

Третьою особою подано письмові пояснення, в яких зазначено про законність ведення робіт на земельній ділянці 8000000000:90:140:0045 по вул. Березняківська 29 у м. Києві, а тому, вважає, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

Також, третьою особою подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій представником зазначено про пропуск позивачами строку звернення до суду з позовною заявою.

Дослідивши подану заяву, перевіривши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є рішення № ІУО13201125692 від 25 листопада 2020 року про надання дозволу на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки комунальної форми власності "Іншої комерційної діяльності" та Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - MU01:0260-2689-4970-2639 №529 від 2018-06-22 року видані ТОВ "Європейські інженерні системи" (22965130) на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:90:140:0045 по АДРЕСА_1 .

У свою чергу, на стадії вирішення питання про прийняття справи до провадження судом було досліджено питання щодо строків звернення до суду з даним позовом та встановлено відсутність пропуску звернення позивача до суду, з огляду на наступні обставини.

Позивачі, обґрунтовуючи строк звернення до суду, у позовній заяві зазначили, що про наявність порушеного права їм стало відомо з відповіді Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 04.08.2021 №10.54-50-3401ВИХ-21 про наявність кримінального провадження.

Таким чином, з огляду на вказані обставини можна встановити, що про підстави для звернення до суду позивачі дізналися на початку серпня 2021 року, та, звертаючись до суду 25.08.2021 (відповідно до відмітки про реєстрацію позовної заяви), останніми не пропущено встановлений строк звернення до суду.

Разом з тим, до суду від третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вказано, що даний спір не є спором між позивачами та відповідачем, а фактично є приватно-правовим спором, позовні вимоги в якому спрямовані до ТОВ "Європейські інженерні системи".

Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, з`ясуванню підлягає підстава та обставини, за яких виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У межах даної адміністративної справи позивачами оскаржуються до суду рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт та Містобудівні умови та обмеження, які, у розумінні КАС України, є актами індивідуальної дії. Тобто, як суб`єктний склад, так і предмет спору відповідає вимогам щодо юрисдикційності такого спору, яка передбачена у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, так і ознакам публічно-правового спору, наведених у статті 4 КАС України.

Суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Натомість, виходячи з аналізу підстав позову, судом не встановлено, що даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер.

З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.06.2018 №529 замовнику будівництва - Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (код ЄДРПОУ 22965130, м. Бровари, вул. Черняхівського, 21-а, квартира 239) видано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом" на земельній ділянкці за адресою: вулиця Березняківська, 29 у Дніпровському районі, з цільовим призначенням земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:140:0045, загальною площею 0,3630 га): для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного будинку, згідно з договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2004 №66-6-00195.

У подальшому, на підставі рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.11.2020 №ІУ013201125692 Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" видано дозвіл на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Березняківська, 29 у Дніпровському районі м. Києва".

Вважаючи, що Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.06.2018 №529, та рішення № ІУО13201125692 від 25 листопада 2020 року про надання дозволу на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 видані протиправно, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Приписами статті 26 Закону №3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Статтею 37 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (далі - Порядок №466) встановлює, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Пунктом 27 Порядку №466 встановлено, що дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Згідно пункту 28 Порядку Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Судом встановлено, що ТОВ «Європейські інженерні системи» звернулось до ДАБІ України з заявою для отримання дозволу на виконання будівельних робіт із відповідним пакетом документів.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією 25.11.2020 прийнято рішення про видачу Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУО13201125692 на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045.

Частина четверта статті 37 Закону №3038-VI визначає, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Пунктом 29 Порядку №466 встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

За правилами пункту 30 Порядку №466 підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Наведені підстави для відмови у видачі дозволу є вичерпними.

Судом не встановлено, що під час видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт на "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки комунальної форми власності "Іншої комерційної діяльності" існували підстави для відмови, визначені Законом №3038-VI.

Таким чином, з аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт на "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки комунальної форми власності "Іншої комерційної діяльності" виданий правомірно.

Крім того, суд звертає увагу, що в якості відповідача позивачами визначено Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом вище, рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт № ІУО13201125692 на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 прийнято Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (т. 2, а.с. 15).

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. При цьому пунктами 2 та 3 постанови визначено затвердити Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається, та ліквідувати Державну інспекцію містобудування.

15.09.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №960 "Питання Державної інспекції архітектури та містобудування", пунктом 1 якої встановлено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування (далі - ДІАМ) повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 2 цієї постанови передбачено визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, у тому числі, постанову Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України". Відповідно до пункту 3 ця постанова набирає чинності з 15.09.2021.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження утворення територіальних органів Державної інспекції архітектури та містобудування" від 15.09.2021 №1088-р постановлено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій щодо утворення територіальних органів Державної інспекції архітектури та містобудування як структурних підрозділів апарату зазначеної Інспекції за переліком згідно з додатком. Згідно з Переліком територіальних органів Державної інспекції архітектури та містобудування утворено управління ДІАМ в 23 областях України, окрім міста Києва та Київської області.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів №671 від 19.08.2015 (в редакції від 16.09.2021) органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та продовжують здійснювати повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю після початку здійснення відповідних повноважень та виконання відповідних функцій Державною інспекцією архітектури та містобудування.

Відповідно до пункту 1 Примірного Положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі орган держархбудконтролю). Орган держархбудконтролю з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", є підконтрольним Державній інспекції архітектури та містобудування України.

За інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України, дійсно з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування України.

Отже, 16.09.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України розпочала здійснення повноважень як орган державної влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

З системного аналізу положень законодавства вбачається, що ДІАМ та його структурні підрозділи є правонаступниками ДАБІ та її структурних підрозділів, відповідно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй ухвалі від 11.09.2023 у справі №320/2982/20.

Варто відзначити, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є структурним підрозділом ДІАМ, оскільки відповідно до Положення "Про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради" (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2014 №1550, Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Позивачами не визначено в якості відповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України або його структурних підрозділів, позовних вимог до останніх не заявлено.

При цьому, пред`явлення вимоги до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №926/2353/18 та від 18.12.2018 у справі №902/672/16.

Оскільки в частині вимог щодо оскарження рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт позивачем визначено неналежного відповідача, наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення № ІУО13201125692 від 25 листопада 2020 року про надання дозволу на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045 "Будівництво офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Березняківська 29 у м. Києві з цільовим призначенням земельної ділянки комунальної форми власності "Іншої комерційної діяльності".

Щодо вимог про скасування містобудівних робіт та обмежень, суд зазначає наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з підпунктом 9 пункту «а» частини першої Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

На підставі пункту 8 частини першої статті Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з положеннями статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог допроектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Щодо твердження позовної заяви, що за даними Містобудівного кадастру Києва, частина земельної ділянки 8000000000:90:140:0045 знаходиться у санітарно-захисній зоні, що унеможливлює здійснення житлової забудови на ній, суд зазначає наступне.

В оскажуваних містобудівних умовах та обмеженнях враховано, що ділянка проектування потрапляє в зону забруднення грантів Цезієм-137, в санітарно-захисну зону від промислових об`єктів та від залізнилі та відповідно враховані вимоги додатку №4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19.06.1966р. для визначення розміру та особливостей правового режиму СЗЗ в залежності від виду обєкта та виду інтенсивності його діяльності.

Також відповідачем зазначено про виконання інженерної підготовки і захист території у відповідності до розділу 9 ДБН 360-92**.

Отже, складні інженерно-технологічні умови передбачають проведення експертизи проекту в частині мічності, надійності та довговічності будинків і споруд згідно з вимогами частини четвертої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Суд звертає увагу, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження містять всі необхідні дані, визначені чинним законодавством в сфері регулювання містобудівної діяльності.

Так, відповідно до абзацу 7 частини першої статті 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Крім того, пунктом 4 вищевказаних містобудівних умов і обмежень передбачено врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце реконструкції.

Доводи щодо незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:140:0045 по АДРЕСА_1 спростовуються доданою до позовної заяви Інформацією з Державного земельного кадастру щодо вказаної ділянки. З вказаної інформації вбачається, що зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової і громадської забудови.

При цьому, відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №460/2596/20, земельна ділянка, надана особі в користування на праві оренди і яка за цільовим призначенням належить до земель житлової і громадської забудови може використовуватись як для житлової забудови так і для розміщення громадських будівель.

Беручи до уваги викладені норми законодавства, з`ясувавши викладені в заявах по суті справи обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши їм об`єктивну оцінку, суд дійшов висновку, що спірні містобудівні умови та обмеження прийняті в порядку, в межах та у спосіб, що визначені вимогами чинного законодавства, а отже є правомірним.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У рішенні Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) №18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду щодо оскарження Містобудівних умов та обмежень та рішення про надання дозволу на будівництво, зазначила про те, що вона є членом Громадської організації "Давайте разом", на підтвердження чого до матеріалів долучено довідку від 10.08.2021 №3.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2024 у справі №420/18539/22 зазначив, що громадська організація може звернутися до суду у разі, якщо такі повноваження передбачені статутними документами або законодавчими нормами.

Частиною четвертою статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Під час розгляду справи позивачем-1 не надано до суду Статуту Громадської організації "Давайте разом", що свідчить про недоведеність наявності повноважень у вказаної організації на звернення до суду щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у сфері будівництва.

Суд враховує, що положення оскаржуваних рішень, як актів індивідуальної дії, обов`язково мають розповсюджуватися на позивача-1, як члена громадської організації.

Однак, жодних доказів на підтвердження порушених прав позивача-1 оскаржуваними рішеннями матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що позовна заява не містить обґрунтувань щодо порушеного права позивача-2.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність порушеного права позивачів внаслідок прийнятих оскаржуваних рішень.

У свою чергу, відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №1840/3226/18.

Крім того, суд зазначає, що Містобудівні умови та обмеження та рішення про надання дозволу на будівництво, як правові акти індивідуальної дії, породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Оскаржувані рішення є правовими актами ненормативного характеру, тобто актами індивідуальної дії, які стосуються виключно визначених у них суб`єктів, а тому вони не порушують прав позивачів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 802/233/16-а, від 27.06.2018 у справі № 814/104/17, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування Містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.06.2018 №529, та рішення № ІУО13201125692 від 25 листопада 2020 року про надання дозволу на будівництво на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:90:140:0045.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу статі 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" про про скасування дозволу та містобудівних умов та обмежень відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.