Рішення

від 05.08.2024 по справі 320/15319/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року справа №320/15319/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу №046893 від 14.11.2023 до ТОВ ВТК «Полімерцентр».

В якості підстави позову зазначено про незгоду з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/15319/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/15319/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

07.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач пояснює, що при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у зв`язку із чим на позивача було накладено штраф. Відповідно до товарно-транспортної накладної, яка була надана перевіряючим особам, від 11.10.2023 №000243 в графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «ВТК «Полімерцентр», а тому, на переконання відповідача, саме позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.11.2023 Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Кравчуком І.О. було прийнято постанову №046893 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. до ТОВ «ВТК «ПОЛІМЕРЦЕНТР».

Зазначену постанову було прийнято виключно на підставі Акту №011216 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним 11.10.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві. Місце перевірки: м. Київ, Столичне шосе, дорога дублер в районі АЗС «Аміс», приблизно об 11 годині 30 хвилин 11.10.2023.

Під час перевірки виявлено порушення: «ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 під час вантажних перевезень, про що свідчить ТТН №0002436 від 11.10.2023 у водія відсутні документи: протокол перевірки та адаптації тахографа, а також заповнені тахокартки у кількості, передбачені ЄУТР або бланк підтвердження діяльності у разі обладнання ТЗ аналоговим тахографом».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся із відповідною скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті.

29.11.2023 позивач отримав від відповідача лист про розгляд скарги, яким в задоволені скарги було відмовлено, а постанову №046893 від 14.11.2023 р. - залишено без змін.

Не погоджуючись з накладеним штрафом спірною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем?єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 2 пункту 5 Положення Уктрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об?єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Статтею 1 Закону «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З наведеної дефініції вбачається, що перевізником є не лише ті особи, що здійснюють перевезення на договірній основі, а й ті, які, як позивач, здійснюють перевезення для власних потреб, власним коштом.

В силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною восьмою статті 53 Закону №2344-III, передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов?язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Приписами частини другої статті 48 Закону №2344-III визначені документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а саме: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, законодавством передбачено, що перелік документів, які мають бути надані до перевірки не є виключним, та може визначатися й іншими нормативними актами.

Згідно п. 3.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв?язку України від 24.06.2010 р. за №385 (далі - Інструкція №385) виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції №385 Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).

Згідно п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена УТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законодавство не містить вказівки на обов?язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати протокол перевірки та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Інструкція №385 та Положення №340, як підзаконні нормативно-правові акти лише деталізують норми закону щодо обов`язкового використання у міжнародних перевезеннях пасажирів та вантажів та добровільного використання під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів таких контрольних пристроїв фіксації робочого часу та часу відпочинку водіїв, як тахографи, і не можуть суперечити йому (закону).

Згідно зі статтею 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов?язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв?язку України від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Таким чином, законодавством передбачено вимогу до облаштування повіреним тахографом будь-якого вантажного автомобіля, вагою понад 3,5 тон.

При цьому, порядок такого облаштування передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення.

Судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної від 11.10.2023 №0002436, яка була надана співробітникам відповідача на місці під час проведення перевірки, автомобіль Мерседес номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення поліпропілену та поліетилену з міста Обухів Київської області до міста Києва, вул. Тульчинська, 6 - склад ТОВ «ВТК «ПОЛІМЕРЕНТР».

У відповідних пунктах товарно - транспортної накладної зазначено, що замовник, автомобільний перевізник та вантажоодержувач товару збігається в одній особі - ТОВ «ВТК «ПОЛІМЕРЕНТР».

Також судом встановлено, що згідно витягу з ЄДР видами економічної діяльності позивача є:

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний)

18.12 Друкування іншої продукції

22.22 Виробництво тари з пластмас

22.29 Виробництво інших виробів із пластмас

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Будь які докази, що позивач є автомобільним перевізником в матеріалах справи відсутні.

Отже, позивач не є суб?єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а здійснює перевезення вантажу для власних потреб.

З огляду на що суд дійшов висновку про відсутність передбачуваних ст. 60 Закону №2344-III підстав для застосування до ТОВ «ВТК «ПОЛІМЕРЕНТР» адміністративно-господарського штрафу згідно постанови №046893 від 14.11.2023, а тому остання підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу №046893 від 14.11.2023 до ТОВ ВТК «Полімерцентр»;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.