Рішення

від 05.08.2024 по справі 340/2653/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2653/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 160717,81 грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 562,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2023 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 160717,81 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 562,52 грн, яку позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Представником відповідача суду подано відзив на позовну заяву за яким позовні вимоги не визнаються повністю з огляду на те, що у ТОВ «Перемога» починаючи з 25.05.2018 по 12.03.2024 працювала на посаді енергетика особа з інвалідністю 3 групи ОСОБА_1 . Наказом від 19.04.2023 ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 20.04.2023 на час проходження військової служби, без збереження заробітної плати. Разом з тим, повивач не надав суду докази, з яких можна було б встановити, яким чином позивач дійшов висновку про невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивачем суду подано відповідь на відзив, у якому просив відмовити у прийняті відзиву, а позовні вимоги задовольнити.

Рух справи:

Суддя ухвалою від 29.04.2024 залишила без руху позовну заяву Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді від 13.05.2024 суддя продовжила позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви на десять днів. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв.

У період з 18.06.2024 року по 05.07.2024 року, з 11.07.2024 року по 12.07.2024 року, з 22.07.2024 року по 26.07.2024 року суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога" з 10.03.2000 зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як роботодавець у Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Позивач стверджує, що за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем відповідачу обрахована сума адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з таких даних щодо відповідача:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 26 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 4178663,10 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 160717,81 грн.,

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 160717,81 (а.с.6).

Також позивач розрахував відповідачу суму пені, яку останньому необхідно сплатити за прострочену кількість днів несплати санкцій (ця кількість днів становить - 7), яка складає 562,52 грн.

Як зазначає позивач, оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку не сплачено, це стало підставою його звернення до суду для стягнення зазначених сум у примусовому порядку.

Представника відповідача адвокат Сааді Р.М. із вказаним розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не погоджується. Стверджує, що у ТОВ «Перемога» починаючи з 25.05.2018 по 12.03.2024 працювала на посаді енергетика особа з інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_1 , про що позивачу добре відомо. За 2018-2022 роки позивач не мав до відповідача претензій. Наказом від 19.04.2023 ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 20.04.2023 на час проходження військової служби, без збереження заробітної плати. Як на переконання представника відповідача, товариство впродовж 2023 року виконало норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а тому не виникало обов`язку у відповідності до статті 19 Закону України "Про основи соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні" подання звітності за формою №3-НП. Ураховуючи вищезазначене відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, вказаний спір стосується стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18.10.2022) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Після змін внесених Законом 2682-IX від 18.10.2022 року частину третьою статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".

Зміни набрали чинності 06.11.2022 року.

Тобто, після 06.11.2022 року уже не було обов`язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінились.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону 2682-IX від 18.10.2022 року) Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки, як зазначає позивач, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в встановлений законом строк самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте ним, в розмірі 160717,81 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" (далі - Інструкція), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

В пункті 2.1 Інструкції визначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції №286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов`язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, і до цих працівників не входять особи, які виконують державні або громадські обов`язки, зокрема особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу. При цьому за ними зберігається місце роботи і посада, проте не зберігається середній заробіток.

Суд убачає що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2023 році становила 26 осіб. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю (4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).

З матеріалів справи, суд установив що наказом директора ТОВ «Перемога» №5 «К» від 25.05.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботі в товариство на посаду енергетика на повний робочий день (а.с.40).

Відповідно до дубліката посвідчення Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (з дитинства) 2 групи, а з 01.06.2011 року особою з інвалідністю (з дитинства) 3 групи, інвалідність встановлено довічно.

Наказом директора ТОВ «Перемога» №16 «К» від 19.04.2023 ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 20.04.2023 на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, без збереження середнього заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (а.с.42).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 (як особу, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації) впродовж 2023 року відповідач продовжував включати до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу товариства, за ним у 2023 році зберігалось робоче місце та посада, однак грошове забезпечення він отримував за місцем служби.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2023 році виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно у 2023 році у відповідача був відсутній обов`язок подавати звітність про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, оскільки у відповідача впродовж спірного періоду була працевлаштована особа з інвалідністю.

ОСОБА_1 лише у березні 2024 року звільнився з товариства за власним бажанням відповідно до наказу директора ТОВ №8 «К» від 12.03.2024 (а.с.41).

У відповідності до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 90, 242-246, 250, 251, 255, 257, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 22217312) до товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (с. Новогригорівка-Друга, Долинський район, Кіровоградська область, 28541; код ЄДРПОУ 30848402) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Копію рішення суду надіслати сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК