Рішення

від 05.08.2024 по справі 380/11730/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 рокусправа № 380/11730/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247/8, ЄДРПОУ 43333553) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати:

1.1. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003071;

1.2. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003083;

1.3. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003132;

1.4. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 5.06.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши доводи представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

23.12.2021 між ТОВ «Лемберг 313» (покупець) та Фірмою «Рав-Поль Стефаньский» повне товариство (продавець) було укладено Контракт № 01-12 (надалі - контракт) на продаж товару.

Згідно з п.1.1 контракту, продавець передає товар, а покупець купує товар та платить за нього. За умовою п.2.1. контракту, ціна товару може бути визначена у доларах США, евро або польських злотих, і виходить із пропозиції Продавця, а за п.2.2. контракту, продавець має право змінювати ціни за час дії контракту; нові ціни маюсь силу з дати публікації прейскуранта в інтернеті, прейскурант цін розміщений за адресою www.rawpol.com/pricelist

У п.3.1. контракту вказано, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Юліанов (Польща), Інкотермс 2020. За умовами FCA Інкотермс, товар отримує покупець у місці визначеному у договорі, тобто у Юліанов (Польща). Як вбачається із Контракту № 01-12, саме в цьому місті зареєстрований та веде діяльність продавець товару - Фірма «Рав- Поль Стефаньский» повне товариство.

У пункті 3.7. контракту зазначено, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) експортна фактура, (2) специфікація на товар, (3) CMR (міжнародна автотранспортна накладна).

За пунктом 3.8. контракту визначено, що строк отримання товару становить 30 днів з моменту передоплати. У п.4.2. контракту зазначається, що строк оплати - передоплата.

У п.13.1 контракту зазначено, що строк дії контракту до 31.12.2023.

1. Позивач з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці митну декларацію 23UA209230127478U6 на суму 51029,83 пол.зл.

Одночасно, декларант до митного контролю разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надав документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021; рахунок проформа PRN0576920688161223; банківський документ про оплату товару № NJBKLNC108DNR6Y; рахунок-фактура (інвойс) FSE0044220688161223E на суму 51029,83 пол.зл.; накладну (delivery note) до рахунку-фактури (інвойс) FSE0044220688161223E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 23PL445010E3184945; калькуляція транспортних витрат від 06 грудня 2023; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) FSE0044220688161223E на суму 51029,83 пол.зл.

Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митниці позивач подав додаткові документи.

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023р., згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 85,7694 PLN;

за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 72,4148 PLN;

за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 58,1955 PLN;

за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 70,5245 PLN;

за кодом товару 6401929000 встановлена вартість за одиницю 69,2991 PLN;

за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 69,2991 PLN, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості було: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16, 22 CMR.

Позивач подав митну декларацію 23UA209230127618U3, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 6948,06 гривень та ПДВ (код 028) на суму 15285,72 гривень.

Також Львівська митниця Державної митної служби України прийняла картку відмови №UA209230/2023/003071 в прийнятті МД 23UA209230127478U6.

2. Позивач з метою митного оформлення товару подав митну декларацію 23UA209230128262U6 на суму 87355,79 пол.зл.

Одночасно, декларант до митного контролю разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надав документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021р.; рахунок проформа PRN0586820688161223; банківський документ про оплату товару № NJBKLNC608EJJFU; рахунок-фактура (інвойс) FSE0044520688161223E на суму 87355,79 пол.зл.; накладу (delivery note) до рахунку-фактури (інвойс) FSE0044520688161223E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 23PL445010E3229485; калькуляція траспортних витрат від 08 грудня 2023р.; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойс) FSE0044520688161223E на суму 87355,79 пол.зл.

Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митниці позивач подав додаткові документи.

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 14,0800 USD;

за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,0100 USD;

за кодом товару 6403911100 встановлена вартість за одиницю 13,8200 USD;

за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4500 USD;

за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 13,3200 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості було: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16, 22 CMR.

Позивач подав митну декларацію 23UA209230128329U9, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 18649,55 гривень та ПДВ (код 028) на суму 41029,04 гривень.

Також Львівська митниця Державної митної служби України прийняла картку відмови UA209230/2023/003083 в прийнятті МД 23UA209230128262U6.

3. Позивач з метою митного оформлення товару подав митну декларацію 23UA209230130197U0 на суму 113769,53 пол.зл.

Одночасно, декларант до митного контролю разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надав документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021р.; рахунок проформа PRN0591920688161223; банківський документ про оплату товару № NJBKLNC808F2CY9; рахунок-фактура (інвойс) FSE0045520688161223E на суму 113769,53 пол.зл.; накладу (delivery note) до рахунку-фактури (інвойс) FSE0045520688161223E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 23PL445010E3272158; калькуляція траспортних витрат від 14 грудня 2023р.; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойс) FSE0045520688161223E на суму 113769,53 пол.зл.

Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митниці позивач подав додаткові документи.

Львівська митниця Державної митної служби України прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 88,3712 PLN;

за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 64,7838 PLN;

за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 64,5818 PLN;

за кодом товару 6403911100 встановлена вартість за одиницю 52,0861 PLN;

за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 78,6304 PLN;

за кодом товару 6201401000 встановлена вартість за одиницю 31,8780 PLN;

за кодом товару 3926200000 встановлена вартість за одиницю 7,9696 PLN, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості було: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16, 22 CMR.

З метою якнайшвидшого митного оформлення позивачем було подано митну декларацію 23UA209230127618U3, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023р., за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 6633,74 гривень та ПДВ (код 028) на суму 14477,88 гривень.

Львівська митниця Державної митної служби України, прийняла картку відмови UA209230/2023/003132 в прийнятті МД 23UA209230130197U0.

4. Позивач з метою митного оформлення товару подав митну декларацію 23UA209230132819U0 на суму 94190,48 пол.зл.

Одночасно, декларант до митного контролю разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надав документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №01-12 від 23.12.2021р.; рахунок проформа PRN0610720688161223; банківський документ про оплату товару № NJBKLNCI08GNUUM; рахунок-фактура (інвойс) FSE0046620688161223E на суму 94190,48 пол.зл.; накладу (delivery note) до рахунку-фактури (інвойс) FSE0046620688161223E; міжнародна автотранспортна накладна (CMR); митна декларація країни відправлення 23PL445010E3372911; калькуляція траспортних витрат від 22 грудня 2023р.; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку-фактурі (інвойс) FSE0046620688161223E на суму 94190,48 пол.зл.

Відповідач заявив вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

На вимогу митниці позивач подав додаткові документи.

Львівська митниця Державної митної служби України прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості:

за кодом товару 6403400000 встановлена вартість за одиницю 13,2500 USD;

за кодом товару 6403999600 встановлена вартість за одиницю 14,4200 USD;

за кодом товару 6403911300 встановлена вартість за одиницю 13,4500 USD;

за кодом товару 6403911100 встановлена вартість за одиницю 14,3500 USD;

за кодом товару 6403911600 встановлена вартість за одиницю 13,3200 USD;

за кодом товару 6404199000 встановлена вартість за одиницю 13,2200 USD,

за кодом товару 3926200000 встановлена вартість за одиницю 2,0200 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: інші МД за 2023 рік.

Підставою для коригування митної вартості було: (1) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, (2) в калькуляції транспортних витрат відсутнє документальне підтвердження всіх витрат понесених покупцем; (3) відсутність назви, печатки перевізника у гр.16, 22 CMR.

Позивач подав митну декларацію 23UA209230132993U0, із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023, за якою було сплачено надлишок (переплату) мита (код 020) на суму 2747,12 гривень та ПДВ (код 028) на суму 6046,61 гривень.

Львівська митниця Державної митної служби України прийняла картку відмови UA209230/2023/003205 в прийнятті МД 23UA209230132819U0.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з нижченаведеним підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30.10.1947, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі № 540/2605/18, від 07.02.2023 у справі № 804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини вказаної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача. Зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 12.04.2018 у справі №820/2014/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд встановив, що позивач, подавши чотири митні декларації, визначив митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідач всупереч поданих документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023, №UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, №UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023, №UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023.

Суд встановив, що ТзОВ «Лемберг 313» разом з митними деклараціями надав відповідачеві на підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, інвойс, фактуру-проформу, пакувальні листи товару та платіжні доручення про оплату товару. Вказані документи містять усі необхідні реквізити.

При митному оформленні товарів позивач надав митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, зокрема про його ціну.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Посилання відповідача на те, що розмір транспортних витрат документально не підтверджений; в калькуляціях транспортних витрат наданих декларантом відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат; розмір транспортних витрат є на значно нижчому рівні в порівнянні з іншими транспортними витратами відповідно до кілометражу, суд вважає безпідставними, оскільки дані твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами, не зазначені інші порівняльні документи інших транспортних засобів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд встановив, що відповідач витребував абсолютно усі можливі документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України та не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

Суд дійшов висновку, що твердження Відповідача щодо наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, про те, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів, є надуманими та безпідставними.

Суд також не може оминути увагою й те, що у оскаржуваному рішенні (№UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 06.12.2023 Ns23UA209230127478U6) відповідач зазначив, що за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення: т. № 5- мд № UA209230/2022/107409 від 10.10.23, де вартість такого товару становить 14.08 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 7 - мд № UA209230/2023/124523 від 26.11.23, де вартість такого товару становить 13.01 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 8 - мд № UA209230/2023/123125 від 21.11.23, де вартість такого товару становить 13.45 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 9 - мд № UA209230/2023/104587 від 02.10.23, де вартість такого товару становить 13.32 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 10- мд № UA209230/2023/105449 від 04.10.23, де вартість такого товару становить 13.6 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 11 - мд № UA209230/2023/105449 від 04.10.23, де вартість такого товару становить 13.14 дол. США за кг. (даного виду товару).

В оскаржуваному рішенні №UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 08.12.2023 №23UA209230128262U6) джерелами інформації для коригування митної вартості слугували: т. №2 - мд № UA209230/2023/107409 від 10.10.23, де вартість такого товару становить 14,08 дол. США за кг. (даного виду товару); т. №3 - мд UA209230/2023/124523 від 26.11.23, де вартість товару становить 13,01 дол. США за кг. (даного виду товару); т. №4 - мд UA209170/2023/74149 від 20.09.23, де вартість товару становить 13,82 дол. США за кг; т. № 5 - мд UA209230/2023/123125 від 21.11.23, де вартість такого товару становить 13,45 дол. США за кг; т. № 6 - мд №UA209230/2023/104587 від 02.10.23, де вартість такого товару становить 13,32 дол. США за кг.

В оскаржуваному рішенні № UA209000/2023/10077Q/1 від 15.12.2023 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 14.12.2023 №23UA209230130197U0) джерелами інформації для коригування митної вартості слугували: т. № 2 - мд № UA209230/2023/107266 від 09.10.23, де вартість такого товару становить 14.42 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 8 - мд № UA209230/2023/126221 від 01.12.23, де вартість такого товару становить 13.25 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 9 - мд № UA209230/2023/123125 від 21.11.23, де вартість такого товару становить 13.45 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 11 - мд № UA209230/2022/026820 від 27.12.23, де вартість такого товару становить 14.35 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 12 - мд № UA209230/2023/104587 від 02.10.23, де вартість такого товару становить 13.32 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 22 - мд № UA408020/2023/071521 від 25.11.23, де вартість такого товару становить 8.08 дол. США за шт. (даного виду товару); т. № 31 - мд № UA100230/2023/023275 від 10.11.23, де вартість такого товару становить 2.02 дол. США за кг. (даного виду товару);

В оскаржуваному рішенні № UA209000/2023/10077Q/1 від 15.12.2023 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 14.12.2023 №23UA209230130197U0) джерелами інформації для коригування митної вартості слугували: т. № 2 - мд № UA209230/2023/107266 від 09.10.23, де вартість такого товару становить 14.42 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 8 - мд № UA209230/2023/126221 від 01.12.23, де вартість такого товару становить 13.25 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 9 - мд № UA209230/2023/123125 від 21.11.23, де вартість такого товару становить 13.45 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 11 - мд № UA209230/2022/026820 від 27.12.23, де вартість такого товару становить 14.35 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 12 - мд № UA209230/2023/104587 від 02.10.23, де вартість такого товару становить 13.32 дол. США за кг. (даного виду товару); т. № 22 - мд № UA408020/2023/071521 від 25.11.23, де вартість такого товару становить 8.08 дол. США за шт. (даного виду товару); т. № 31 - мд № UA100230/2023/023275 від 10.11.23, де вартість такого товару становить 2.02 дол. США за кг. (даного виду товару).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стала вказана митна декларація.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

У спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» , оскільки рішення про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023, №UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, №UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023, №UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023 підлягають скасуванню як протиправні.

Суд також встановив, що підставами для оформлення відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209230/2023/003071; №UA209230/2023/003083; №UA209230/2023/003132; №UA209230/2023/003205 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митних деклараціях.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023, №UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, №UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023, №UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023 є протиправними та підлягають скасуванню, тож сформовані на його підставі картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003071; №UA209230/2023/003083; №UA209230/2023/003132; №UA209230/2023/003205 теж є протиправними, а тому позовну вимогу про визнання їх протиправними та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 26600,00 грн суд зазначає.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги №26/12/24 від 30.05.2024, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ та адвокатом Цебак І.С.; додаток №1 до договору №12/24; звіт про надану правову допомогу від 3.06.2024 та платіжну інструкцію №1647 від 30.05.2024 на суму 12000,00 грн.

Згідно п.2 додатку №1 до договору №12/24 розмір гонорару становить 12000,00 грн за оскарження рішень митних органів щодо коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митних декларацій №UA209000/2023/100756/2, №UA209000/2023/10076282, №UA209000/2023/100770/2, №UA209000/2023/100787/2 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003071; №UA209230/2023/003083; №UA209230/2023/003132; №UA209230/2023/003205 в суді першої інстанції.

Зі змісту звіту про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано такі послуги: вивчення наданих матеріалів (документів) по 4 спірних (оскаржуваних) рішеннях митного органу; написання позовної заяви, в тому числі: розрахунок ціни позову, розрахунок розміру судового збору, підготовка правової позиції у справі, вивчення судової практики в даній категорії справ, написання позову, вивчення отриманого відзиву на позов із додатками, підготовка відповіді на відзив, всього разом на 8 год.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд відмічає, що митний орган заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про те, що позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про понесення витрат на кваліфіковану правову допомогу.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви, враховуючи якість позову, та відповіді на відзив не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката в розмірі 12000,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 3500,00 грн.

Щодо доводів відповідача про стягнення витрат, пов`язаних із наданням послуг перекладача, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Ч.5 ст.137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення витрат, пов`язаних із користуванням послуг перекладача відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2023/100756/2 від 06.12.2023, №UA209000/2023/100762/2 від 08.12.2023, №UA209000/2023/100770/2 від 15.12.2023, №UA209000/2023/100787/2 від 22.12.2023 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003071; №UA209230/2023/003083; №UA209230/2023/003132; №UA209230/2023/003205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247/8, ЄДРПОУ 43333553) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 15140,00 грн.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг ЗІЗ (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247/8, ЄДРПОУ 43333553)понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (гривень) 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович