Рішення

від 06.08.2024 по справі 400/13273/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 р. № 400/13273/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЮжноукраїнської міської ради, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002,

провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до суду з позовом до Южноукраїнської міської ради (далі відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Южноукраїнської міської ради, яка допущена у неприйнятті рішення, щодо надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства "Шелемба", на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею -6.25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; № 4820381000:06:000:0065, що знаходяться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, через не набрання достатньої кількості голосів депутатів міської ради-протиправною;

- зобовязати Южноукраїнську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства Шелебма, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; № 4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області (за межами населеного пункту, комунальної форми власності).

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не розглянув її клопотання на пленарному засіданні, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради та не прийняв рішення відповідно до ст. 118 ЗК України.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 05.07.1994 р. рішенням Арбузинської районної ради видано акт на постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства. Оскільки Земельний кодекс України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, в тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність і земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

30.11.1993 р. рішенням 17 сесії 21 скликання Арбузинської районної Ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_2 надано у постійне користування дві земельні ділянки загальною площею 50 га, що розташовані на території Іванівської сільської Ради народних депутатів. Землю надано для селянського (фермерського) господарства. Зазначене підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 05.07.94 р. серія МК.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.02.2021 р. № НВ-4811143572021 та від 24.02.21 р. № НВ-4811142652021 ці дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064 та 4820381000:06:000:0065 зареєстровані 04.11.19 р. Відділом в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.20 р. № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин (у редакції чинній станом на 08.12.2020 р.) постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до пунктів 5, 6 Додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.20 р. № 21-ОТГ земельні ділянки з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064 та 4820381000:06:000:0065 було передано з державної в комунальну власність Южноукраїнської територіальної громади Арбузинського району Миколаївської області.

Поряд з цим, згідно з абзацом третім підпункту 14 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 17.07.20 р. № 807-ІХ Про утворення та ліквідацію районів утворено у Миколаївський області Вознесенський район, у склад якого увійшла Южноукраїнська міська територіальна громада.

Відповідно до пункту 6.5 статуту фермерського господарства Шелемба (нова редакція), затвердженого рішенням Загальних зборів членів (засновників) Фермерського господарства Шелемба (протокол № 02 від 07.07.21 р.) до земель фермерського господарства належать земельні ділянки площею 50 га, які розташовані в межах Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, надані в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства засновнику господарства ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 242 від 5 липня 1994 р. з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064; 4820381000:06:000:0065.

Також, за фермерським господарством Шелемба визнано право постійного користування земельними ділянками площею 50 га з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064; 4820381000:06:000:0065, що розташовані в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.11.22 р. у справі 915/1606/21.

02.08.2021 року загальними зборами членів (засновників) фермерського господарства Шелемба (протокол № 03) прийнято рішення розпаювати земельні ділянки з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0064; 4820381000:06:000:0065, які надані ОСОБА_2 в постійне користування для створення фермерського господарства згідно державного акту, між членами фермерського господарства рівними частками по 6,25 га умовних кадастрових одиниць з метою подальшого передання у власність для ведення фермерського господарства.

09.11.2021 року позивачкою подано заяву з додатками до Южноукраїнської міської рада щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелемба», орієнтованою площею 6.25 га. умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності з межах Ізашвської сільської ради Южноукраїнської територіальної громади з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; № 4820381000:06:000:0065.

Позивачем отримано лист №20/02-34/3587 від 09.11.2021року в якому зазначено, що відповідно до її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою підготовлено проект рішення Южноукраїнської міської ради про надання дозволу громадянці України ОСОБА_1 , як члену фермерського господарства «Шелемба», на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею -6.25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; № 4820381000:06:000:0065, що знаходяться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, та винесено на розгляд 19 сесії VIII скликання Южноукраїнської міської ради, яка відбулася 23.06.21 р., але зазначений проект рішення не прийнято, у зв`язку з не набранням достатньої кількості голосів депутатів міської ради.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України, громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки, відповідачем не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 09.11.2021 року, відповідач, у даному випадку, допустив протиправну бездіяльність.

Встановлені судом обставини є підставою для задоволення позову в цій частині, але бездіяльність відповідача полягає не у неприйнятті рішення, щодо надання дозволу позивачу, а у неприйнятті взагалі рішення за результатами розгляду його заяви.

Позовна вимога про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не підлягає задоволенню, оскільки суд не може підміняти орган, уповноважений приймати відповідне рішення. Відповідач не відмовляв позивачу в наданні дозволу та не визначав підстав для такої відмови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.19 р. у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 р. у справі №360/536/17-а.

Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув заяву позивача по суті та не прийняв жодного рішення передбаченого ст. 118 ЗК України то належним способом захисту в даній справі є зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Пункт 10 ч. 2 ст. 245 КАС України надає суду право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що захист прав позивача буде забезпечено шляхом зобов`язання розглянути заяву та прийняти рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Южноукраїнської міської ради (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) щодо неприйняття за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 09.11.2021 року про надання дозволу, як члену фермерського господарства "Шелемба" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Южноукраїнську міську раду (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 09.11.2021 року про надання дозволу, як члену фермерського господарства "Шелемба" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,25 га за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами №4820381000:06:000:0064; №4820381000:06:000:0065, що знаходиться в межах території Южноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, та прийняти рішення сесії ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в наданні дозволу з наведенням підстав такої відмови.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської міської ради (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, ідентифікаційний код 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник