Рішення

від 06.08.2024 по справі 440/4685/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4685/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо необхідності проведення своєчасного повного фактичного розрахунку при звільненні з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки за період з 10.04.2021 по 22.03.2024 розрахунку зі мною при звільненні з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення за 183 календарні дні в сумі 67 766,73 грн (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість гривень 73 коп.).

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 23.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позов обґрунтований тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №440/11600/21 відповідачем проведено її виплату лише 22.03.2024. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за 183 календарні дні в сумі 67 766,73 грн.

13.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обставини справи, встановлені судом

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2021 №71 старшого солдата ОСОБА_1 , водія пожежної обслуги, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №3-РС від 25.02.2021 у запас за підпунктом другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №440/11600/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, та, крім іншого, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, із урахуванням раніше виплаченої суми.

Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №440/11600/22 нараховано та виплачено 22.03.2024 ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у розмірі 83 966,08 грн, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.04.2021 по 22.03.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульований порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення виплати позивачу індексації 22.03.2024) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Висновки щодо правозастосування

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №440/11600/21 було встановлено факт того, що позивача звільнено з військової служби 10.04.2021 та при звільненні не проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на загальну суму 83966,08 грн; відповідачем як роботодавцем була допущена бездіяльність, що полягала у невиплаті позивачу належної до сплати суми індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на загальну суму 83 966,08 грн виплачено позивачу лише 22.03.2024 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №440/11600/21.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З огляду на те, що при виплаті 22.03.2024 індексації грошового забезпечення в сумі 83 966,08 грн відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд доходить висновку про наявність передбачених цієї нормою підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.04.2021, по останній день затримки розрахунку при звільненні - 22.03.2024 включно, але не більш як за шість місяців.

Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку зі звільненням проведено виплатою на виконання рішення суду 22.03.2024, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців відповідно до вимог статті 117 КЗпП - 183 календарних дні.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 .02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Так, абзацами першим - третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з матеріалами справи судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 370,32 грн, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2024 №43.

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 67 768,56 грн (370,32 грн х 183 календарних дні).

Щодо аргументу відповідача про пропуск строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.

Початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що днем, коли у військової частини виникає обов`язок нарахувати та виплатити військовослужбовцю середнє грошове забезпечення за час затримки у виплаті індексації є день фактичного розрахунку.

Отже, з дня зарахування на банківські рахунки позивача (22.03.2024) суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №440/11600/22 почав перебіг місячний строк для звернення до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оскільки, відповідні виплати нараховані позивачу 26.03.2021, а з позовом до суду позивач звернувся 18.04.2024, суд констатує, що строк звернення позивачем не пропущено.

Беручи до уваги вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 10.04.2021 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 22.03.2024 включно.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 67 768,56 грн (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень п`ятдесят шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков