Рішення

від 05.08.2024 по справі 580/5431/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року справа № 580/5431/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Линдюка С.С. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

30.05.2024 адвокат Линдюк С.С. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» (18021, м.Черкаси, вул.Володимира Великого, 29/2; код ЄДРПОУ 44926857 ) (далі позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.5А; код ЄДРПОУ 44096797) (далі відповідач) про:

визнання протиправними і скасування рішення, оформленого листом від 23.02.2024 №10496/6/10-36-04-12 про відмову в реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році;

зобов`язання відповідача зареєструвати його, як платника єдиного податку четвертої групи, на 2024 рік.

Додатково просив вирішити питання судових витрат.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно та всупереч закону відмовив у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році. Повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 50000,00грн. На даний час позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00грн, докази чого будуть подані у строк та спосіб, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України. Сума попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу складає 50000,00грн.

Ухвалою від 04 червня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі. Вказану ухвалу відповідач отримав 04.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

25.06.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що позивач не дотримався норми п. 291.4. ст.291. Податкового кодексу України у зв`язку з чим, керуючись вимогами п. 299.6 Податкового кодексу України, прийнято рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку четвертої групи у 2024 році, яке направлено листом від 23.02.2024 року №10496/6/10-36-04-12. Позивач не надав суду документального підтвердження щодо розрахунку надання послуг адвокатом та їх вартості в розмірі 50000,00грн. Просив врахувати судову практику.

02.07.2024 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскільки діяльність позивача пов`язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції, і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату - отримання врожаю готової сільгосппродукції, вказана діяльність цілком відповідає змісту виробництва ним сільськогосподарської продукції. При цьому, оскільки позивач самостійно (безпосередньо) здійснював таку діяльність, то отримана в її результаті продукція є сільгосппродукцією власного виробництва такого підприємства. Стверджує, що здійснив усі етапи вирощування (обробіток ґрунту, посів, підживлення рослин, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю тощо) та збору продукції, що робить підприємство товаровиробником сільськогосподарської продукції із часткою більше 80%, що відповідає критеріям. Відтак у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році.

Ухвалою від 05.08.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з даними Виписки з ЄДРПОУ позивач зареєстрований як юридична особа з 20.03.2023. Основний вид економічної діяльності « 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

20.02.2024 позивач направив відповідачу податкову декларацію для розгляду питання щодо реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році. До податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (звітна) №9033951796 від 19.02.2024 додав:

відомості про наявність земельних ділянок №9033951838 від 19.02.2024;

розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання №9033951807 від 19.02.2024;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9033916132 від 19.02.2024;

відомості про наявність земельних ділянок №9033948838 від 19.02.2024;

розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання №9033948853 від 19.02.2024.

13.03.2024 позивач отримав лист №10496/6/10-36-04-12 від 23.02.2024 відповідача, у якому він повідомив, що позивач не дотримався норми п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України. Вказав, що відповідно до листа від 20.02.2024 №13559/6 позивач придбав незавершене виробництво посівів рослинницьких культур в липні 2023 року. Посіви започатковані іншим підприємством ТОВ "Добробут" (код 30886977) до моменту оформлення прав оренди на земельні ділянки (у період з травня 2023 року до листопада 2023 року). Вказане свідчить, що реалізована сільськогосподарська продукція вирощувалася та оброблювалася не на власних (орендованих) земельних ділянках. Реалізований товар позивачем за попередній 2023 рік не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва у розумінні понять підп.14.1.234, 14.1.235 ст.14 ПК україни та відповідно не може бути включений в розрахунок частки сільськогосподарськоо товаровиробництва за попередній 2023 рік. Тому, керуючись п.299.6 Кодексу, відмовив у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році. Додатково вказав, що податкова декларація та додані до неї документи, подані позивачем, який не набув статусу платника єдиного податку і не відповідають діючій системі оподаткування, відповідно до норм ст.48, 49 Податкового кодексу України вважаються неподаними.

25.04.2024 позивач подав Державній податковій службі України скаргу на протиправні дії відповідача, в якій просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене вказаним вище листом, та зобов`язати зареєструвати позивача, як платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.

Рішенням від 14.05.2024 №14016/6/99-00-06-03-06 Державна податкова служба України залишила без розгляду вказану вище скаргу позивача та повернула її у зв`язку з порушенням 10-ти денного строку оскарження рішення відповідача від 23.02.2024 №10496/6/10-36-04-12.

Тому позивач звернувся в суд із позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Розділом XIV цього Кодексу (статті 291-300).

За приписами п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п.п.299.2, 299.3 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Пунктом 299.4 ст.299 ПК України визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом відповідної заяви або відомостей у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до п.299.5 ст.299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Згідно з п.299.6. ст.299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже, законодавством визначено обов`язок відповідача, у разі навності однієї зі вказаного вище (виключного) переліку підстав відмовити у реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку, прийняти рішення про аку відмову. У цьому контексті суд урахував, що лист не має ознак рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не має владного припису.

Відповідач за результатом розгляду пакету документів позивача повідомив позивача листом про відмову йому у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році, яке оформив листом від 23.02.2024 №10496/6/10-36-04-12. Підставою відмови у реєстрації зазначив недотримання норми п.291.4 ст.291 ПК України. У рішенні також зазначив, що реалізована позивачем сільськогосподарська продукція вирощувалася та оброблювалася не на власних (орендованих) земельних ділянках. Крім того, у зв`язку з придбанням незавершеного виробництва в іншого підприємства (в т.ч. посівів та внесення засобів захисту рослин) реалізований товар підприємством за попередній 2023 рік не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва у розумінні понять пп. 14.1.234 та пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України та, на думку податкового органу, не може бути включений в розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній 2023рік. Водночас рішення владно-управлінського характеру з цього приводу відповідач не приймав, чим порушив встановлений законом спосіб дій у заявлених спірних правовідносинах.

Згідно з п.291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: першу групу, другу групу, третю групу та четверту групу.

Так, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Відповідно до п.291.5-1 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

суб`єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

суб`єкти господарювання, діяльність яких згідно з КВЕД-2010 відноситься до класів 01.47 (розведення свійської птиці), 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів) та 10.12 (виробництво м`яса свійської птиці);

суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства, які експортуються цими підприємствами, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва та/або придбаних плодів, ягід, винограду, меду, за умови що такі придбані плоди, ягоди, виноград, мед мають виключно українське походження, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб`єкта господарювання);

суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Докази вказаних обставин, що унеможливили би реєстрацію позивача таким платником, щодо позивача відсутні.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування врегульовано ст.298 ПК України.

Згідно з п.298.8 ст.298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.9 цієї статті.

Відповідно до підп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Суд установив, що 20.02.2024 позивач звернувся до відповідача з податковою звітністю для розгляду питання реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи на 2024 рік та надав йому податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (звітна) №9033951796 від 19.02.2024, відомості про наявність земельних ділянок №9033951838 від 19.02.2024, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання №9033951807 від 19.02.2024, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9033916132 від 19.02.2024, відомості про наявність земельних ділянок №9033948838 від 19.02.2024, розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання №9033948853 від 19.02.2024.

Відсутні відомості щодо подання позивачем звітної податкової декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - за місцем розташування такої земельної ділянки. Водночас цим фактам відповідач оцінки не надавав.

Щодо обгрунтування відповідачем відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році суд урахував.

Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Підпунктом 14.1.262 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Підпунктом 14.1.33-1. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що власна сільськогосподарська продукція - сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари), що підпадає під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається, виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї продукції - власником, орендарем або користувачем на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, або на давальницьких умовах.

Також, підпунктом 14.1.234 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Згідно з підп.298.8.3 п.298.8 ст.298 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від:

реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Врахувавши вказані вище норми ПК України, суд дійшов висновку, що віднесення отриманої продукції до сільськогосподарської продукції власного виробництва пов`язане як із властивостями цієї продукції (належність певній групі УКТ ЗЕД), так і зі способом створення такої продукції. Так, сільськогосподарська продукція власного виробництва має бути отримана за допомогою певних засобів виробництва - власних або орендованих потужностей (площ земельних ділянок). Водночас, положеннями глави 1 розділу XIV ПК України, що безпосередньо стосуються спрощеної системи оподаткування, дещо розширено перелік земель, врожай із яких зараховується до сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Таким чином, перебування особи у статусі платника єдиного податку 4 групи є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений п. 291.4 ст. 291 ПК України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку.

Оскільки діяльність позивача пов`язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату - отримання врожаю готової сільгосппродукції, вказана діяльність цілком відповідає змісту виробництва ним сільськогосподарської продукції. При цьому, оскільки позивач самостійно (безпосередньо) здійснював таку діяльність, то отримана в її результаті продукція є сільгосппродукцією власного виробництва такого підприємства.

Тому, виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилань відповідача, що продукція, яка вирощена на земельних ділянках, до яких позивач мав доступ відповідно до умов договорів купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві, та які не потребують державної реєстрації, не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва, а, відповідно, така продукція не повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника єдиного податку.

З метою реєстрації статусу платника єдиного податку четвертої групи позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок. На підтвердження факту користування земельними ділянками для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції позивач надав відповідачу повідомлення за формою № 20-ОПП про взяття земельних ділянок в оренду та суборенду. Земельні ділянки, взяті в оренду та суборенду, зареєстровані в Державному реєстрі нерухомих прав. Відомості про наявність договорів оренди та суборенди землі по ТОВ «СВІЯНА» від 20.02.2024 року №21 також надані контролюючому органу.

Згідно з розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, поданим позивачем для підтвердження статусу платника єдиного податку, загальна сума отриманого доходу (рядок 2) склала 20694963,48грн, скоригований дохід (рядок 4) 20694963,48 грн, а частка доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки - 11282795,83 грн (рядок 1), або 88,34% (рядок 5).

Суд також урахував, що вказані вище норми ПК України, у т. ч. п.291.4 ст.291 ПК України, на який відповідач послався у листі, не містяь такої підстави для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку, як придбання незавершеного виробництва в іншого підприємства (у т.ч. посівів та внесення засобів захисту рослин), а також те, що реалізована позивачем сільськогосподарська продукція почала вирощуватися не на власних (орендованих) земельних ділянках. Відтак відповідач протиправно відмовив позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році вказаним вище листом та не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Зокрема, маючи статус суб`єкта владних повноважень, не прийняв рішення, як акт владно-розпорядчого характеру за результатом розгляду вказаного вище пакета документів позивача. Сам по собі лист безпосередньо заявленого права позивача не порушує, внаслідок чого відсутні підстави для визнання його протиправним і скасування. Натомість протиправною є дія відповідача щодо оформлення листом відмови у реєстрації позивача платником вказаної системи оподаткування.

Зважаючи на відсутність серед наданих суду доказів подання позивачем відповідачу звітної податкової декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - за місцем розташування такої земельної ділянки, та не дотримання відповдіачем порядку способу дій у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зареєструвати його, як платника єдиного податку четвертої групи, на 2024 рік передчасна та задоволенню не підлягає. Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов`язати відповаідача повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, пакет документів позивача, поданий ним для розгляду питання щодо реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році, та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цьому рішенні.

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 29.05.2024 №987 в сумі 3028,00 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, згідно з ч.3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову половина суми.

Щодо професійної правничої допомоги адвоката.

У позовній заяві представник позивача адвокат Линдюк С.С. зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 50000,00грн. На даний час позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00грн, докази чого будуть подані у строк та спосіб, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України. Сума попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу складає 50000,00грн.

До позовної заяви представник позивача додав копію ордеру серії СА №1083498 на надання правничої (правової) допомоги позивачу.

Належні, достовірні та допустимі докази сплати позивачем вказаної вище суми на рахунок зазначеного вище адвоката відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач подав клопотання про відсутність підстав для стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 50000,00грн у зв`язку з відсутністю документального підтвердження щодо розрахунку надання послуг адвокатом та їх вартості в розмірі 50000,00грн.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд врахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана та подана через систему «Електронний суд» вказаним вище адвокатом. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права.

Водночас позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00грн чи 50000,00грн, не надав попереднього розрахунку витрат на такі послуги. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі 04.06.2024. Пунктом 2 ч.5 ст.246 КАС України встановелний обов`язок суду зазначити в резолютивній частині рішення про розподіл судових витрат.

Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» (код ЄДРПОУ 44926857).

Визнати протиправною дію Головного управління ДПС у Київській області (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.5А; код ЄДРПОУ 44096797) щодо оформлення листом від 23.02.2024 №10496/6/10-36-04-12 відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» в реєстрації платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.5А; код ЄДРПОУ 44096797) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, пакет документів, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» (18021, м.Черкаси, вул.Володимира Великого, 29/2; код ЄДРПОУ 44926857) для розгляду питання щодо реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році, та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням викладених судом мотивів у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.5А; код ЄДРПОУ 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЯНА» (18021, м.Черкаси, вул.Володимира Великого, 29/2; код ЄДРПОУ 44926857) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою в сумі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний. 05.08.2024.