Ухвала

від 06.08.2024 по справі 600/3416/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

06 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3416/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05.08.2024 р. до подання позовної заяви від позивача надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Заява обґрунтована тим, що 01.08.2024 р. ОСОБА_1 був затриманий представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що відповідача проінформовано щодо наявності підстав для відстрочки від військової служби, однак працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 проігноровано вказаний факт та не надано можливості подати заяву про оформлення відстрочки. Таким чином, позивач стверджує, що наявна очевидна протиправність дій відповідача та наявні підстави для забезпечення позову. З вказаних підстав представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Представник заявника, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі. Заявник вказує, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 проігноровано факт наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не надано можливості подати заяву про оформлення відстрочки.

Перевіривши вищезазначені доводи, суд зазначає, що забезпечення позову на даній стадії у той спосіб, який визначений адвокатом у заяві про забезпечення позову, без дослідження обставин справи та доказів по справі призведе до фактичного вирішення судом спору по суті до постановлення рішення в даній справі, зокрема щодо наявності бездіяльності дій відповідача в частині вирішення питання про надання відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, що суперечить інституту забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Отже, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язана особа повинна особисто подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву (за визначеною формою) із документами, що підтверджують право на відстрочку.

Однак, представником позивача не надано суду жодного доказу на підтвердження вжиття заходів та надання документів позивачем чи представником позивача щодо повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 обставин наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також, до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем перешкод позивачу у поданні відповідної заяви про відстрочку чи відмови прийняття вказаної заяви.

Крім того, до поданої заяви про забезпечення позову не було надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо відправлення позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

До заяви про забезпечення позову представником позивача додано, зокрема, довідку військово-лікарської комісії від 01.08.2024 р. та протокол №2327 від 01.08.2024 р., складений відносно позивача, про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП. З наданих доказів вбачається, що наразі відповідачем вчиняються дії щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил ведення військового обліку, а не здійснення заходів призову його на військову службу.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача щодо неврахування відповідачем інформації про наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме роботи в Запорізькому академічному ліцеї №23, оскільки у поданому суду протоколі №2327 від 01.08.2024 р., вказано місце роботи позивача на посаді викладача фізичної культури.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суддя надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Таким чином, до заяви не було додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог в майбутньому, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд наголошує, що правомірність та оцінка спірних дій чи бездіяльності відповідача підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи, у випадку подання позову.

Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. За переконанням суду, вжиття заходів забезпечення позову може свідчити про передчасне ухвалення рішення без вирішення спору по суті. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.

Суддя Т.М. Брезіна