Рішення

від 05.08.2024 по справі 620/6695/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/6695/24

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, у несвоєчасному наданні відповіді на запит ОСОБА_1 на інформацію від 08 квітня 2024 року - протиправною;

-визнати бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, у не наданні ОСОБА_1 запитуваної інформації на запит від 08 квітня 2024 року протиправною;

-зобов`язати ліквідаційну комісію Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в п`ятиденний строк надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у запиті від 08 квітня 2024 року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 07.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області надав до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що у зв`язку з тим, що у своєму запиті позивач просив повідомити про підстави розголошення інформації та нормативно правові акти, якими регламентовані вчинені дії, отриманий запит розглянуто ліквідаційною комісією УМВС України в Чернігівській області, як заяву (клопотання) у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь від 19.04.2024 вих. № 120.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації», вимоги статті 20 якого, зобов`язують розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом, в якому просив повідомити про підстави розголошення інформації та нормативно правові акти, якими регламентовані вчинені дії (а.с. 4).

Листом від 19.04.2024 № 120 Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області, повідомила, що відповідь на запит сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Чернігівській області щодо надання витягу з наказу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України надано ліквідаційною комісією виключно в рамках діючого законодавства України, зокрема Законів України «Про захист персональних даних» та «Про інформацію», інших нормативно-правових актів. Зазначено, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про національну безпеку України» Міністерство внутрішніх справ України, в складі якого знаходиться ліквідаційна комісія, та Національна поліція відносяться до складу сектору безпеки і оборони України, відповідно приймають участь у заходах по відсічі збройної агресії російської федерації. На підставі зазначеного, більш детальні відомості щодо листування між сектором контролю за обігом зброї ГУНП в Чернігівській області та ліквідаційною комісією надати на Вашу адресу неможливо, оскільки це може призвести до розголошення відомостей, що в свою чергу може завдати істотної шкоди належному виконанню завдань державними органами щодо забезпечення публічної безпеки і порядку (громадського порядку), припинення та розкриття кримінальних правопорушень (а.с. 5)

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина 3 статті 3 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI.

За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 2939-VІ, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VІ, встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частина перша статті 20 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що по-перше, розпорядник повинен володіти інформацією на момент отримання запиту, по-друге, така інформація повинна знаходитись на певному матеріальному носію.

Отже термін «публічна» стосується інформації, що в той чи інший спосіб на законних підставах опинилася у розпорядників. Це може бути як інформація ними створена в процесі реалізації повноважень, так і інформація яку вони отримали від інших суб`єктів чи, наприклад, від органу правонаступником якого вони стали.

Щодо «відображеності інформації на матеріальному носію» то з цього приводу висловився Вищий адміністративний суд України у своїй Постанові Пленуму «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29 вересня 2016 року.

У п. 9.1 Постанови суд роз`яснив, що «збереженість на матеріальних носіях як головна властивість інформації означає, що вона повинна бути викладена у письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі та зафіксована відповідно на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві… Із цієї властивості випливає, що на момент виникнення правовідносин щодо неї публічна інформація повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом діяльності. Закон не регулює відносин зі створення публічної інформації; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї…».

Закон № 2939-VI визначає запит як «прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні». Також установлено, що запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Оформлення запиту може бути довільним (тобто посилання на цей Закон або вживання терміну «запит» не є обов`язковим).

Закон № 393/96-ВР передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які можуть містити різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо).

Оскільки правовідносини стосовно звернень громадян і запитів на інформацію регулюються різними законами, то й процедурам їх розгляду властиві певні відмінності.

Суть запиту зводиться до прохання надати інформацію, якою володіє розпорядник. Закон № 2939-VI надає право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації (зокрема, шляхом проведення аналітичної роботи). Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією.

Інші вимоги або прохання (визнати чи підтвердити юридичний статус, поновити порушене право, притягти порушника до відповідальності тощо) необхідно розглядати відповідно до Закону № 393/96-ВР. Унаслідок їх розгляду при наданні відповіді на звернення може створюватися нова інформація.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини 1,2 статті 6 Закону № 2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 2939-VІ відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація, зокрема, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Під «внутрівідомчою службовою кореспонденцією» слід розуміти будь-який документ, створений посадовою (службовою) особою суб`єкта владних повноважень та адресатом якого є інша особа чи структурний підрозділ цього суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на даний час, в розумінні Закону України «Про оборону України», Закону України «Про національну безпеку» та відповідних підзаконних актів, Міністерство внутрішніх справ України до складу якого входить Національна поліція та територіальні органи системи МВС України (ЛК УМВС) є складовою сектору безпеки та оборони, за таких обставин запитувана інформація, що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію є службовою, а її надання може призвести до розголошення відомостей, що у свою чергу може завдати істотної шкоди належному виконання завдань вище зазначеним органам державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення (запит) ОСОБА_1 від 08.04.2024 була надана письмова відповідь відповідачем від 19.04.2024 за вих. №120, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Чернігівській області діяла в межах чинного законодавства України, а тому відсутні підстави у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності у не наданні позивачу запитуваної інформації на запит від 08.04.2024.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області в п`ятиденний строк надати запитувану інформацію у запиті, оскільки є похідною від першої.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (пр-т. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 08592365).

Суддя В.В. Падій