Ухвала

від 05.08.2024 по справі 320/26482/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/26482/23

УХВАЛА

05 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопромбаза" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року вперше подану Головним управлінням ДПС у м. Києві апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

17 квітня 2024 року вдруге подану Головним управлінням ДПС у м. Києві апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку з тим, що останнім не сплачено судовий збір.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач втретє подало апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 липня 2024 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - апелянтом пропущено встановлений процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головним управлінням ДПС у м. Києві отримано 09 липня 2024 року о 19:25 год. в електронному кабінеті, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України - 10 липня 2024 року.

На виконання вимог цієї ухвали апелянтом до суду направлено клопотання, в якому останній просив, зокрема, поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що попри впровадження воєнного стану, звільнення працівників, карантинні обмеження та велике навантаження працівники Головного управління ДПС у м. Києві вживають всіх належних заходів, спрямоване на своєчасне оскарження рішень судів. Зауважив, що апеляційна скарга подається у межах встановленого КАС України присічного строку.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 08 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві 22 січня 2024 року о 20:44 год., тобто з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України 23 січня 2024 року. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої було 22 лютого 2024 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду через систему "Електронний суд" 15 травня 2024 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у зв`язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 14 березня 2024 року повернув Головному управлінню ДПС у м. Києві вперше подану апеляційну скаргу.

При цьому, вдруге подану Головним управлінням ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у зв`язку з не сплатою судового збору, яка доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві 18 квітня 2024 року. Тобто, відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків апеляційної скарги.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 500/2544/19.

У свою чергу, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10 червня 2021 року у справі №320/2061/20.

Відтак, на переконання суду, додана до апеляційної скарги платіжна інструкція від 27 травня 2024 року №1326 про сплату судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

До такого висновку прийшов Верховний Суд й у постанові від 22 травня 2024 року у справі №320/11906/22.

Суд звертає увагу на те, що втретє апеляційну скаргу було подано 16 травня 2024 року, тобто більш ніж через три місяці з моменту отримання копії оскаржуваного рішення, через два тижні з моменту отримання ухвали про повернення вдруге поданої апеляційної скарги, хоча й невідкладно після забезпечення сплати судового збору. Водночас, будь-яких доказів, що підтверджують вчинення апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом січня-травня 2024 року, матеріали апеляційної скарги та поданого клопотання не містять.

У свою чергу, як вже зазначалося вище, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Посилання апелянта на форс-мажорні обставини, введення воєнного стану, звільнення працівників, карантинні обмеження та велике навантаження на працівників в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень, а доказів, що форс-мажорні обставини перешкоджали протягом чотирьох місяців забезпечити сплату судового збору та подати повторну апеляційну скаргу невідкладно відповідачем не надано, по-друге, карантинні обмеження в Україні скасовані з 01.07.2023, по-третє, звільнення працівників та збільшення навантаження на працюючих не є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки така належить до суб`єктивних, а не об`єктивних причин, і свідчить про неналежну організацію роботи контролюючого органу.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 в якості підстави для поновлення процесуального строку судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як було наголошено вище, питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення були досліджені у вже згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду, яка прийнята пізніше наведеної вище постанови.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головного управління ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду від 22 січня 2024 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 620/4510/20.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст. ст. 133, 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопромбаза" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку