Постанова

від 05.08.2024 по справі 460/7/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7/24 пров. № А/857/10164/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Костопільводоканал» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 460/7/24 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Костопільводоканал» до Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя у І інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення 27.03.2024,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 27.03.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Костопільської міської ради «Костопільводоканал» (далі апелянт, позивач, КП Костопільської міської ради «Костопільводоканал») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0095070408 від 24.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказано про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками проведеної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Оскільки вказане податкове повідомлення-рішення порушує права позивача, звернувся з цим позовом до суду

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі №460/7/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість, за результатами якої скаледно акт від 26.10.2023 №9050ж5/17-00-04-08-09/22585030.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50 (з урахуванням п.п.69.2 п. 69) підрозд. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено до бюджету в установлений термін узгоджене грошове зобов`язання з податку на додану вартість за термін сплати в період з 22.04.2019 по 12.06.2023 в загальному розмірі 4894251,89 грн. Відповідальність за порушення правил сплати грошового зобов`язання протягом граничних строків передбачена ст. 124 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржене рішення від 24.11.2023, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5% та 10% у сумі 388217,41 грн.

Протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення позивач мотивує тим, що штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, дія якого неодноразового продовжувалася, не застосовуються.

27.05.2022 набули чинності зміни, що внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-ІХ в редакцію підпункту 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким передбачалося, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), не застосовуються.

Норми підпункту 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суперечать нормам п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Вказане свідчить про порушення принципу стабільності, що передбачений підпунктом 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

Крім того, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідачем порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності.

Законом України №2260-ІХ не скасовано п. 52-1 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким запроваджено звільнення від санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань під час дії карантину. Зазначена норма є самостійною підставою звільнення від відповідальності за порушення граничних строків сплати грошового зобов`язання, навіть незважаючи на зміни правового регулювання спірних правовідносин.

Оцінюючи дії відповідача в частині прийняття податкового повідомлення-рішення слідує, що останній зробив висновок, що норми п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України превалюють на нормами п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Апелянт просив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 скасувати, а позовну заяву задоволити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області, серед іншого, зазначило, що підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК) в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон №2260-ІХ) скасовано мораторій щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а відповідно норма пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану.

Звертає увагу на те, що позивач не повідомляв податковий орган про неможливість виконання ним податкового обов`язку відповідно до вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК.

Крім того, позивач не заперечує факт порушення ним строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 4894251,89 грн, самостійно задекларованих КП Костопільської міської ради «Костопільводоканал».

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано зафіксованих актом перевірки порушень, та не встановлено підстав для звільнення позивача від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за допущені порушення.

При вказаних обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Рівненській області, на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу І Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку КП Костопільської міської ради «Костопільводоканал» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання до бюджету з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт №9050/ж5/17-00-04-08-09/2258530 від 26.10.2023 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством п. 57.1 ст. 57, підпункт 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ та п. 257.5 ст. 257, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ГУ ДПС у Рівненській області 24.11.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №0095070408, яким за затримку на 1, 3, 5, 10, 13, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 30, 31, 32, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 72, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 102, 114, 115, 116, 117, 119, 121 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 4894251,89 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5%, 10% у сумі 388217,41 грн за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Своєю чергою, позивач не заперечує факту порушення строків сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 4894251,89 грн, ні розміру застосованих штрафних санкцій, у зв`язку з виявленими порушеннями.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 1 ПК України визначено, що порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (ст. 16 ПК України).

Відповідно до вимог ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) па користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (підпункт 46.1 статті 46 ПК України).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Своєю чергою, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України,).

Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19) установлено з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 52 прим.1 підрозд.10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

-порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

-відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

-порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

-цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

-обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;

-здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

-здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

-порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, нормами цієї статті передбачені санкції за порушення сплати податку на додану вартість, а пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегією суддів зі змісту акта перевірки від 26.10.2023 з`ясовано, що відповідачем зафіксовано порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 50.1 ст. 50, п. 203.2 ст. 203 ПК України/, а саме позивачем порушено терміни сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПК України

За таких обставин, з урахуванням деяких обмежень щодо застосування штрафних санкцій у період дії карантину, норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК України передбачає санкцію за порушення сплати податку на додану вартість, а тому штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у період дії карантину може бути застосованим.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану від 03.03.2022 №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова трьох місяців замінено словами шести місяців.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«…У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Таким чином, платники податку звільнені від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язків по сплаті податків і зборів, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року (дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану) та за умови подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Водночас, підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ) було введено у дію нове правило, згідно із яким платники податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Так, згідно із підпунктом 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ, з 27.05.2022 відновлено перебіг строків подання звітності та строків сплати податків та зборів.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі - Порядок №225).

Згідно із пунктами 3, 4, 6 та 7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви в довільній формі та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження пункту 7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

У матеріалах цієї справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із заявою довільної форми щодо відсутності можливості виконання податкового обов`язку.

Рішення про відсутність можливості виконання податкових обов`язків прийнятого відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225, до матеріалів справи не представлено.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду зводиться до того, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що одним із принципів податкового законодавства є принцип стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Однак, колегія суддів зауважує, що за наведеного вище правового регулювання, зокрема, можливості контролюючим органом застосовувати санкції за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати, у тому числі під час карантину, колегією суддів не встановлено порушення відповідного принципу.

Колегія суддів особливу увагу звертає на те, що позивач не заперечує факту порушення строків сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 4894251,89 грн, ні розміру застосованих штрафних санкцій, у зв`язку з виявленими порушеннями.

В іншій частині висновків, встановлених судом першої інстанції, судове рішення від 27.03.2024 не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Костопільводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №460/7/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк