Постанова

від 06.08.2024 по справі 420/23486/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 серпня 2024 року

справа № 420/23486/21

адміністративне провадження № К/990/26945/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (колегія у складі суддів - Бітов А.І., Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.)

у справі №420/23486/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1424196 гривень, з яких за податковим зобов`язанням - 1139357 гривень, за штрафними фінансовими санкціями - 284839 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, позивач звернув увагу на те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, та покладає на платника податків додатковий обов`язок по оплаті грошового зобов`язання на користь Державного бюджету України.

При цьому Товариство звернуло увагу на те, що договори позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Папус стар» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус ІКС-1»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ газ сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Наяда-сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Артс білдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Правіс тайм», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Підприємство «Євробуд» в перевіряємому періоді укладені для досягнення мети господарської діяльності позивача, для отримання послуг та товару та відповідають вимогам законодавства та підтверджені первинними документами та податковим обліком, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Посилання податкового органу в акті перевірки щодо здійснення контрагентами позивача господарської діяльності поза межами правового поля, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок контрагентів позивача, та на ланцюг правовідносин контрагентів з іншими особами (їх контрагентами), припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства позивач вважає необґрунтованими і не доведеними.

Крім того, як вказує Товариство, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Платник не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом було допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Так само доводи щодо відсутності у контрагентів основних засобів, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність джерела походження продукції, відсутності фізичної можливості доставки товару зі складу постачальника на склад покупця не заслуговують уваги, оскільки вони самі по собі не спростовують реальності господарських операції між позивачем та його контрагентами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року в частині, що перевищує суму 82955 гривень за податковим зобов`язанням з податку на додану вартість, та суму за штрафними санкціями 20738,72 гривень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №420/23486/21, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Одеського окружного адміністративного суду та з П`ятого апеляційного адміністративного суду.

24 липня 2024 року справа №420/23486/21 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу №6341-п від 01 вересня 2021 року та направлень від 17 вересня 2021 року працівниками Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» щодо дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2021 року.

За результатами перевірки складений акт від 25 жовтня 2021 року № 23054/15-32-07-02/33656758 яким встановлено порушення Товариством підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 , пункту 44.1 статті 44 , пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.15 та 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 139 357 гривень.

Дане заниження згідно акту перевірки відбулось по наступним операціям:

Завищення задекларовано показника у рядку 10.1 Декларації на суму 10734 гривень відбулось по податковим накладним виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус ІКС-1» (нова назва Товариства з обмеженою відповідальністю «Папуас стар») №8 від 18 грудня 2018 року та №11 від 29 січня 2019 року за надання рекламних послуг.

Зокрема в акті перевірки податковий орган вказав на неможливість підтвердити взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Папус стар», оскільки відсутня можливість визначення об`єму, кількості та найменування наданих рекламних послуг ТОВ «Будмарин» та можливість надання рекламних послуг ТОВ «Папус стар».

Враховуючи вищенаведене та у зв`язку з неможливістю прослідкувати ланцюг постачання рекламних послуг, податковий орган в акті перевірки дійшов до висновку, що «не можливо підтвердити взаємовідносини з ТОВ «Папуас стар» в придбанні якого тютюнові вироби в асортименті, а подальша реалізація рекламних послуг на ТОВ «Будмарин» та структурної енергозберігаючої добавки Sasobit, кукурудзи 3 класу, адгезійної добавки, апарату водонагрівального 100л., клапану 3-ходового для центрального опалення д15 мм з електроприводом, рекламні послуги, клапану вуглового R705К, крану шарового прохідного сальникового муфтового д.15 мм, профілю гнутого металевого CD, сифону для зливу води, труб поліпропіленових для внутрішньої каналізації д.50мм., рукавичок (нітріл) L (1 пара) рукавичок (нітрил) XL (1 пара), рукавичок (нітріл) М (1пара), налагодження АСКОЕ, оренди Бурової установки Вauer BG-36».

Завищення задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 9560 гривень відбулось по податковій накладній виписаній Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ газ сервіс» від 15 березня 2019 року №47 за продаж фанери ФСФ лам 1250х2500х21мм.

В акті перевірки наголошено на тому, що за усною домовленістю ТОВ «Будмарин» придбало у ТОВ «Чорноморськ газ сервіс» фанеру ФСФ ламіновану 1250х2500х21мм. Розрахунки проводились у безготівковій формі.

В акті перевірки зазначається, що ТОВ «Чорноморськ газ сервіс» в свою чергу придбало фанеру у ТОВ «Дрім вей транс», ТОВ «Дрім вей транс» в свою чергу придбало фанеру у ТОВ «Альфа стар транс», ТОВ «Альфа стар транс» придбало фанеру у ПП «Азимут 07», ПП «Азимут 07» придбало фанеру у ТОВ «Альфа стар транс». За даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку (форма 1-ДФ) наданих до податкових органів за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2021 року на підприємстві працювало в середньому 5 осіб. Операції ТОВ «Чорноморськ газ сервіс» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. За результатом аналізу податкової інформації щодо ТОВ «Чорноморськ газ сервіс» за звітні періоди декларування податку на додану вартість з 01 березня 2017 року по 31 березня 2019 року у зв`язку з встановленням відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Чорноморськ газ сервіс», відсутності первинних документів не можливо підтвердження реальності господарських операцій.

Завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 408333 гривень відбулось по податковим накладним виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Наяда -сервіс» від 28 лютого 2020 року №5, від 21 лютого 2020 року № 4, від 14 лютого 2020 року №3, від 10 лютого 2020 року №1, від 20 липня 2020 року №6, від 20 липня 2020 року №7, від 31 липня 2020 року №10, від 31 липня 2020 року №13, за виконання комплексу монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область Лиманський район, с.Крижанівка вул. Марсельська.

Зокрема в акті перевірки вказано, що ТОВ «Наяда-сервіс» придбавало комплекс монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область Лиманський район, с.Крижанівка вул. Марсельська у контрагентів-постачальників ТОВ «Лентінс», ТОВ «Рекорд ПРО», ТОВ «Трілогс» та не придбавало будь-яких інших робіт, та одночасно, самостійно, без залучення субпідрядників не могло здійснити вищеназвані роботи (послуги), які пов`язані з комплексом монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область Лиманський район, с.Крижанівка вул. Марсельська , а також у зв`язку з тим, що операції з придбання (здійснення) та реалізації цих робіт (послуг) передбачає обсяг трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями, придбання ідентифікованих матеріалів, які визначені в актах виконаних робіт.

Завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 37945 гривень відбулось по податковим накладним виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТС Білдінг» від 14 лютого 2020 року №1, від 17 січня 2020 року №2, за гідроізоляцію фундаменту на будівництві багатосекційного багатоповерхового житлового будинку за адресою: Одеська область Лиманський район, с.Крижанівка вул. Марсельська.

Окрім іншого в акті зазначено, що у ТОВ «АРТС Білдінг» відсутні трудові ресурси в достатній кількості необхідних для виконання робіт за договором підряду 01 жовтня 2019 року №01-10/19 на виконання «Гідроізоляція фундаменту на будівництві багатосекційного багатоквартирного житлового будинку адресою: Одеська область Лиманський район, с.Крижанівка вул. Марсельська. Згідно відомості про нарахування заробітної плати у січні 2020 року працювала 1 особа, та у лютому 2020 року - 1 особа. Із вказаних працівників значиться: директор. Згідно наданих актів приймання виконаних робіт на виконання умов договору підряду від 31 січня 2020 року та 29 лютого 2020 року за вказаний період відсутня позначка щодо залучення третіх осіб (субпідрядників).

Таким чином, як вказав податковий орган, договори про надання будівельних робіт між підприємствами не спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником ТОВ «Будмарин», а лише для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість за визначений період.

Завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 66789 гривень відбулось по податковій накладній виписаній Товариством з обмеженою відповідальністю «Правіс тайм» від 25 листопада 2020 року №62 за портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500-Н насипом 141,3 тон.

Згідно акту перевірки, у зв`язку з неможливістю прослідковування ланцюгу постачання послуг (портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш -500-Н насипом), не можливо підтвердити взаємовідносини позивача з ТОВ «Правіс тайм»

Податковий орган в акті перевірки звернув увагу на те, що не прослідковується ланцюг придбання портландцементу ПЦ ІІ/А-Ш -500-Н насипом у кількості 141,3 га також відсутні відомості щодо транспортування товару з м.Коростень до м.Одеси, а саме: перевізник товару, товарно-транспортні накладні, найменування машини, причипу, водії, госномери та інше.

Завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 47971 гривень відбулось по податковим накладним виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Підприємство «Євробуд» (нова назва «Вольгем») від 09 жовтня 2018 року №3, від 01 жовтня 2018 року №1, від 01 жовтня 2018 року №2 за влаштування цементної стяжки.

В акті перевірки наголошено на тому, що чисельність ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд» за жовтень 2018 року становила 4 особи. Чисельність та матеріально-технічні ресурси ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд», не мали можливість виконати влаштування цементної стяжки у кількості 1201,62 кв.м. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд» придбало роботи по влаштуванню цементної стяжки у жовтні 2018 року у ТОВ «Моздол».

Податковий орган дійшов до висновку, що у ТОВ «ВБ Підприємство «Євробуд» вбачається відсутність: фізичних, технічних та технологічних можливостей, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання; походження устаткування, техніки тощо, у зв`язку з чим неможливо встановити факт здійснення господарської операції. У зв`язку вищевикладеним перевіркою неможливо встановити реальність господарських операцій та підтвердити фактичне виконання робіт наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу будівельних робіт, місця надання.

Також позивачем завищення задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на суму 72221 гривень, відбулось по податковим накладним виписаним у лютому 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Енітек компані» за виконання монтажу систем внутрішнього водопроводу і каналізації.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 424 196 гривень, в тому числі 1 139 357 гривень основний платіж, та штрафні санкції у розмірі 284 839,00 гривень з яким позивач не погодився та оскаржив його до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬК ГАЗ СЕРВІС», то суд першої інстанції оцінивши документи надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмарин» на підтвердження реальності господарських операцій, відхилив зауваження відповідача щодо відсутності письмового договору на придбання фанери між сторонами, оскільки до договору поставки за загальним правилом не встановлена спеціальна форма (крім поставок товарів, для яких іншими законами передбачена обов`язкова письмова форма, зокрема, коли йдеться про договори поставки за державним замовленням).

Суд наголосив, що сторони вправі укладати такі договори і у тій формі, в якій вони домовились це зробити. При цьому, система оподаткування та правового статусу суб`єкта господарювання значення не мають. Якщо ж договір поставки укладається на тривалий час з циклічністю постачання товарів (робіт, послуг), то така поставка має бути зафіксована письмово. Якщо поставка одноразова - усна форма договору не виключається та відповідає умовам частини першої статті 206 Податкового кодексу України.

Крім того, надавши оцінку документам наданим позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Наяда-сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТС Білдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Правіс Тайм», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Підприємство «Євробуд», суд першої інстанції наголосив на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Суд вказав, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень, тому вказані вище доводи контролюючого органу не можуть бути покладені в основу судового рішення як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції вказав, що платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Суд наголосив на тому, що надані Товариством в ході податкової перевірки документи підтверджують фактичне проведення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки вони розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Водночас відповідач не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що щодо встановленого перевіряючими суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 72221 гривень у лютому 2018 року по господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енітек компані», то позивач у позовній заяві жодного обґрунтування вимог та доказів на підтвердження реальності господарської операції та неправомірності донарахування відповідачем податкового зобов`язання на дану суму суду не надав, а тому позов в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 72221 гривень та суми штрафних санкцій від неї 25% у розмірі 18055 гривень 25 копійок задоволенню не підлягає.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус ІКС-1» (ТОВ «Папуас стар»), суд наголосив на тому, що з документів за відсутності укладеного між сторонами письмового договору взагалі не можливо встановити, які саме рекламні послуги надавались: виготовлення реклами та у якому вигляді та кількості, або розповсюдження реклами та яким способом та де, чи проведення рекламних акцій, їх вигляд, кількість та їх зв`язок з господарською діяльність позивача. Надані суду позивачем фото рекламних буклетів не дають відповідь на вказані питання, та не є тим доказом який це доводить. Так само відсутні акти прийому-передачі буклетів від замовника до виконавця чи навпаки з зазначенням їх кількості, в разі їх розповсюдження, та й акти виконаних робіт не розкривають зміст проведеної операції (наданої послуги).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції наголосив на наступному.

Матеріали справи не містять первинних документів про кількість та найменування наданих рекламних послуг ТОВ "Папус стар" (ТОВ "Глобус ІКС-1"), що позбавляє можливість колегії суддів встановити ланцюг постачання послуг.

Більш того, в матеріалах справи також відсутній укладений між сторонами письмовий договір, а тому не можливо встановити, які саме рекламні послуги надавались: виготовлення реклами та у якому вигляді та кількості, або розповсюдження реклами та яким способом та де, чи проведення рекламних акцій, їх вигляд, кількість та їх зв`язок з господарською діяльність позивача. Колегія суддів вказує, що додані до матеріалів справи фото рекламних буклетів не дають відповідь на вказані питання, та не є тим доказом який це доводить. Так само відсутні акти прийому-передачі буклетів від замовника до виконавця чи навпаки з зазначенням їх кількості, в разі їх розповсюдження.

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Чорноморськ газ сервіс", суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що відповідно податкової інформації від 17 грудня 2019 року №232/15-32-05-01/41183923 ТОВ "Чорноморськ газ сервіс" відсутнє за податковою адресою, що позбавляє можливість встановити наявність у вказаного товариства: трудових ресурсів для придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), кваліфікованих фахівців для здійснення ремонту, монтажу, будівельних та проектних робіт, необхідних спеціальних знань (фаху) працівників, високого рівня їх оплати праці. Матеріали справи не містять докази на спростування вказаних обставин.

Операції ТОВ "Чорноморськ газ сервіс" не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З огляду на викладене, а саме неможливості встановлення ланцюга постачання товару, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Чорноморськ газ сервіс".

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Наяда-сервіс" суд апеляційної інстанції вказав на те, що на виконання вимог договору між позивачем та ТОВ "Наяда-сервіс", останнє придбавало комплекс монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська у контрагентів-постачальників ТОВ "ЛЕНТІНС", ТОВ "РЕКОРД ПРО", ТОВ "ТРІЛОГС".

З аналізу контрагентів-постачальників ТОВ "ЛЕНТІНС", ТОВ "РЕКОРД ПРО" та ТОВ "ТРІЛОГС" судом встановлено, що матеріали справи не містять відомості щодо фізичних, технічних та технологічних можливостей вказаних товариств, наявності кваліфікованого персоналу, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю робітників для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання, походження устаткування, техніки тощо. При цьому, не встановлено факт залучення субпідрядних організацій для виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, у зв`язку з чим неможливо встановити факт здійснення господарських операцій.

Більш того, згідно додатку 4 Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 04 лютого 2021 року №7556, від 29 квітня 2020 року №3883 та від 01 лютого 2021 року №5576 вказані товариства відповідають п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

З огляду на викладене, суд наголосив на тому, що відсутня можливість підтвердити реальність здійснення операцій з постачання робіт ТОВ "ЛЕНТІНС", ТОВ "РЕКОРД ПРО" та ТОВ "ТРІЛОГС" по ланцюгу постачання послуг, а саме: комплекс монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська на виконання умов договору генерального підряду від 17 січня 2017 року №17/01/17, укладеного між позивачем та ТОВ "Наяда-сервіс".

Відтак, договори про надання будівельних робіт між підприємствами не є спрямованими на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмарин", а лише для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість за визначений період.

Під час дослідження господарських правовідносин позивача з ТОВ "Артс білдінг" суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у даному товаристві у 1 кварталі 2020 року працювала за трудовим договором (контрактом) 1 особа (директор ОСОБА_1 , яка підписувала звіт як бухгалтер). Інформація за ознакою доходу із кодом 157 "Дохід виплачений самозайнятій особі" взаємовідносини не визначені. У податковій звітності відсутні дані щодо придбання товару (послуг) у інших суб`єктів господарської діяльності. Згідно наданих Актів приймання виконаних будівельних робіт на виконання умов договору підряду від 31 січня 2020 року та 29 лютого 2020 року за вказаний період відсутня позначка щодо залучених третіх осіб (субпідрядників).

Проаналізувавши інформацію про ТОВ "Артс білдінг", суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність у нього фізичних, технічних та технологічних можливостей, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання, - походження устаткування, техніки тощо.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, ставлять під сумнів здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Артс білдінг", оскільки неможливо підтвердити фактичне виконання робіт наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки.

Під час дослідження правовідносин позивача з ТОВ "Правіс тайм" суд наголосив на тому, що походження товару Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом по ланцюгу постачання до ТОВ "Правіс тайм" не прослідковується.

При цьому суд звернув увагу на те, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВБ Підприємство "Євробуд" (ТОВ "Вольгем"), суд вказав на відсутність в останнього фізичних, технічних та технологічних можливостей, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання, походження устаткування, техніки тощо, у зв`язку з чим неможливо встановити факт здійснення господарської операції.

Таким чином, на думку суду, ТОВ "ВБ Підприємство "Євробуд" (ТОВ "Вольгем") проводила діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди іншим особам з метою штучного формування податкового кредиту.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вказану підставу касаційного провадження, відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції винесено рішення без врахування правових позицій, викладених у постановах Верховного суду та які мали бути враховані судом згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: у постановах Верховного суду від 11 березня 2020 року у справі № 826/5678/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 815/2417/16, від 28 грудня 2021 у справі № 808/5072/14, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року у справі № 826/25442/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, від 15 березня 2023 року у справі № 640/19369/21, від 27 квітня 2022 року у справі №540/2833/19, від 28 грудня 2021 року у справі № 808/5072/14 та від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

Також представник позивача вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

У касаційній скарзі Товариство акцентує увагу на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» не має відповідати за дотримання (недотримання) його контрагентами загальних правил бухгалтерського обліку, господарської діяльності та податкової дисципліни.

Одночасно, як наголошує позивач, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та ТОВ "Папуас стар" (ТОВ "Глсюус ІКС-1"), ТОВ "Чорноморськ газ сервіс", ТОВ "Наяда-сервіс", ТОВ "Артр білдінг", ТОВ "Правіс тайм", ТОВ "ВБ Підприємство "Євробуд" щодо постачання товарів - були визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податковий орган не наділений правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки зі своїх припущень. Що взагалі, залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Товариство наголошує, що контрагенти позивача на момент виконання договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні. Наявність або відсутність у контрагентів найманих працівників не впливає на наявність або відсутність у них товару, який поставлявся Позивачу. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивач звернув увагу на те, що судом апеляційної інстанції не досліджено комплексу доказів, необхідного для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, порушено вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, що призвело до неправильного вирішення справи та неповного дослідження відповідних доказів.

Окрім іншого, Товариство у касаційній скарзі наводить обставини справи, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено судом апеляційної інстанції, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них порівнюючи висновки постанов з правовідносинами, які виникли у цій справі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з абзацу «а» пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

За приписами статті 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

У справі №420/23486/21 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року в повному обсязі.

Відтак саме визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення рішення є предметом позову у цій справі.

Ознайомившись зі змістом податкового повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року та розрахунку доданого до нього, Суд дійшов до висновку, що позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1424196 гривень, з яких за податковим зобов`язанням - 1139357 гривень, за штрафними фінансовими санкціями - 284839 гривень.

Суд наголошує на тому, що позовні вимоги не містять застереження щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення у меншій сумі, ніж визначено цим рішенням.

З аналізу акту перевірки №23054/15-32-07-02/33656758 від 25 жовтня 2021 року вбачається, що перевіркою встановлено порушення Товариством підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 , пункту 44.1 статті 44 , пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.15 та 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 1 139 357 гривень.

Зі змісту адміністративного позову Суд вбачає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю висновків податково органу при перевірці взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Папуас Стар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ газ сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Наяда-сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТС Білдінг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Правіс Тайм», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Підприємство «Євробуд».

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що, по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, в акті перевірки, податковим органом встановлено:

- завищення задекларовано показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 10 734 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ "Глобус ІКС-1" (ТОВ "Папуас стар");

- завищення задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 9 560 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин ТОВ "Чорноморськ газ сервіс";

- завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 408 333 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ "Наяда-сервіс";

- завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 37 945 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ "АРТС Білдінг";

-завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 66 789 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ "Правіс тайм";

- завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації на загальну суму 47 971 гривень, яке виникло в результаті взаємовідносин з ТОВ "ВБ Підприємство "Євробуд" (нова назва "Вольгем").

Відтак в межах взаємовідносин з вказаними контрагентами вбачається завищення позивачем задекларованого показника у рядку 10.1 Декларації (а відтак і завищення податкового кредиту з податку на додану вартість) на загальну суму 581 332 гривні.

Вказане свідчить про те, що фактично в адміністративному позові Товариство обґрунтовує протиправність спірного рішення податкового органу в частині збільшення податкового зобов`язання на 581 332 гривні, тоді як в спірному рішенні податкове зобов`язання становить 1139357 гривень.

При цьому суди попередніх інстанцій враховуючи доводи адміністративного позову, приймаючи спірні рішення, дослідили взаємовідносини позивача лише з контрагентами зазначеними в позовній заяві.

Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення не навів жодного обґрунтування в частині правомірності/протиправності спірного рішення в частині збільшення податкового зобов`язання на суму 558 025 гривень.

Суд першої інстанції приймаючи рішення не навів жодного обґрунтування в частині правомірності/протиправності спірного рішення в частині збільшення податкового зобов`язання на суму 485804 гривень. Варто звернути увагу на те, що суд першої інстанції встановив завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 72221 гривень по господарській операції з ТОВ «Енітек компані». Проте суд відмовив в задоволенні позову в цій частині з огляду на те, що у позовній заяві жодного обґрунтування вимог та доказів на підтвердження реальності господарської операції та неправомірності донарахування відповідачем податкового зобов`язання на дану суму суду позивач не надав.

З огляду на вказане, Суд наголошує на тому, що приймаючи рішення по суті, суди попередніх інстанцій не дослідили в повному обсязі правопорушення покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Суд наголошує, що перед тим як перейти до встановлення обставин у справі, суди повинні в першу чергу встановити відповідність предмету позову його підставам.

У цій справі заявляючи вимогу про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №27758/15-32-07-02 від 12 листопада 2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1424196 гривень, з яких за податковим зобов`язанням - 1139357 гривень, за штрафними фінансовими санкціями - 284839 гривень, позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення податкового органу в частині збільшення податкового зобов`язання на 581 332 гривні.

Суд наголошує на тому, що у цій справі суди попередніх інстанцій зобов`язані надати Товариству можливість привести у відповідність підстави позовних вимог з предметом позову, і вирішувати спір саме в межах заявлених позовних вимог.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання кожної з угод, які мають свої особливості, з якими пов`язане донарахування спірного податкового зобов`язання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки таким обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційних скарг є частково обґрунтованими.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, встановити відповідність підстав позову з предметом позову, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №420/23486/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк