Рішення

від 17.11.2023 по справі 160/18607/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 160/18607/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності;

- визнати протиправними та скасувати дії / рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , оформлені листом, за вихідним № 1/вх/1779 від 13.06.2023р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі сімейних обставин пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 04.05.2023 звернувся з письмовою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності, у відповідності до вимог статті 23 «Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» скориставшись послугами Укрпошти, проте отримав відповідь, оформлену листом за вихідним № 1 /вх/1779 від 13.06.2023 без оформлення відповідного документу про надання відстрочки від мобілізації, тим самим фактично позивачу було відмовлено в праві скористатися його правом на відстрочку згідно чинного законодавства, в листі було зазначено, що позивач має право на відстрочку, але для отримання відстрочки від призову були встановлені додаткові умови, як проходження військово-лікарської комісії, уточнення анкетних даних та заміну тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, дані вимоги протиправні, незаконні та перешкоджають позивачеві отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому, на думку позивача, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 виражається в ненадані та неоформленні позивачеві відстрочки від призову за мобілізацією, на підставі сімейних обставин пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ненадані довідки за встановленою формою, про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправною, що стало підставою для звернення з означеним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.

За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 25.08.2023 надіслано одержувачу - ОСОБА_2 . Тобто, строк для усунення недоліків до 30.08.2023.

28.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких надано копію квитанції про сплату судового збору від 28.08.2023 №0.0.3170265662.1 на суму 1073,60 грн.

30.08.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшов оригінал вищеозначеної квитанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 27.09.2023 надіслало одержувачу - ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви 02.10.2023 направлено відповідачу засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, про що свідчать матеріали справи. Тобто, строк на подання відзиву до 17.10.2023.

Суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 17.11.2023 від відповідача відзиву та витребуваних судом доказів до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним та з 29.09.1999 року прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить наявна у матеріалах справи копія тимчасового посвідчення від 26.11.2001 №11.

Позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 із заявою від 04.05.2023, у якій просив:

- направити дану заяву до призовної комісії для прийняття рішення, про надання мені ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності, відповідності до абз.10 ч.1 стаття 23 Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- надати документи про надання йому відстрочки від призову відповідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Витяги з протоколів (рішень) засідань призовної комісії та направити на його адресу).

До заяви у якості додатків було додано: Копію паспорта на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Копію РНОКПП ОСОБА_1 ; Копію паспорта на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; Нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 ; Нотаріально засвідчене пенсійне посвідчення, серія НОМЕР_2 ; Нотаріальну засвідчену довідку акту до висновку МСЕК про наявність інвалідності III групи, серія НОМЕР_3 ; Нотаріальну засвідчену копію РНОКПП на ім`я ОСОБА_4 .

Означена заява направлена засобами поштового зв`язку на відповідно до наявної у матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано адресатом 09.05.2023.

Листом від 13.06.2023 №1/вх/1779 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 на означене звернення ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду заяви та юридичного аналізу наданих документів, Першим відділом встановлено, що відповідно до абз.10 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», заявник має право на отримання відстрочки від призову до Збройних сил України по мобілізації. Разом з тим, п.3.2 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». визначено - повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз па 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів. Між іншим звернута увагу, що за результатами вивчення матеріалів та документів особової справи офіцера запасу ОСОБА_1 встановлено, що останній з моменту перебування на військовому обліку у Верхньодніпровському РВК, а саме з 29.09.1999 року, як військовозобов`язаний який придатний до військової служби, жодного разу не проходив медичний огляд, чим порушили норми діючого законодавства України. Таким чином, враховуючи вищезазначене роз`яснено, що для отримання відстрочки від призову заявнику необхідно з`явитись до Першого відділу в зв`язку з проходженням медичної комісії, уточнення анкетних даних та заміни тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності та довідку за встановленою формою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Пунктом 11 статті 38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII; в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону № 3543-XII.

Згідно з абзацом 1 частини 1 вказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ІНФОРМАЦІЯ_1), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_1 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

З 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_1, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпункту 8 пункту 1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.19 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 4 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що порушення військовозобов`язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.

Проте, суд наголошує, що порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ІНФОРМАЦІЯ_1 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Згідно з пунктом 2 Положення №154 ІНФОРМАЦІЯ_1 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на ІНФОРМАЦІЯ_1 завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ІНФОРМАЦІЯ_1 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ІНФОРМАЦІЯ_1), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Приписами пункту 11 Положення №154 передбачено, що районні ІНФОРМАЦІЯ_1, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з використання засобів поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 04.05.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку з тим, що його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, до якої було надано відповідний пакет документів, проте листом від 13.06.2023 №1/вх/ НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 запропонував позивачу особисто з`явитись для проходження медичної комісії, уточнення анкетних даних та заміни тимчасового посвідчення військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, у листі також зазначено, що Першим відділом встановлено, що відповідно до абз.10 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 має право на отримання відстрочки від призову до Збройних сил України по мобілізації.

Отже, суд зазначає, що листом відповідач лише повідомив позивачу про необхідність особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичної комісії, уточнення анкетних даних та заміни тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. При цьому, відповідачем не було прийнято жодного рішення про надання відстрочки чи відмови у її наданні.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

При цьому, суд враховує, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

В свою чергу, лист відповідача від 13.06.2023 №1/вх/1779 є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер, однак в ній не міститься відмова у наданні відстрочки.

Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

Таким чином, за наслідком розгляду заяви позивача від 04.05.2023 відповідне рішення про відмову чи про надання відстрочки не прийнято, тобто допущено протиправну бездіяльність.

Як вже зазначалося, за наслідком розгляду заяви позивача відповідачем не прийнято відповідне рішення про відмову чи про надання відстрочки, хоча у даних правовідносинах, суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

При цьому, суд акцентує увагу, що бездіяльність полягає в не прийнятті рішення, відтак суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем вимогу «визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами пов`язаними з наявністю у дружини III групи інвалідності», а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви від 04.05.2023. Водночас, вимога в частині визнання протиправними та скасування дій / рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , оформленої листом, за вихідним № 1/вх/1779 від 13.06.2023р. не підлягає задоволенню.

Наслідком визнання протиправною бездіяльності щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви від 04.05.2023, є необхідність зобов`язати розглянути заяву позивача від 04.05.2023про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти відповідне рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 2147,20 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанцій від 20.05.2023 №0.0.3108047174.1 та від 28.08.2023 №0.0.3170265662.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.05.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно