Постанова

від 06.08.2024 по справі 643/13533/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/13533/23

Провадження № 3/643/313/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

15.12.2023 року о 02:51 год. у м. Харкові по Загородному в`їзду, буд. 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotester 6820 ARHЕ 0219». Результат огляду 2,06 проміле. З результатом згоден.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_1 адвокатМирось С.В. у судовому засіданні просив суд направити адміністративний матеріал на доопрацювання у зв`язку з порушенням складання адміністративного протоколу, оскільки:

-результати огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Drager» не відповідають дійсності, оскільки спростовуються довідкою КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», в якій зазначено що ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп`яніння;

-рапорт, який складено працівником поліції не може бути доказом, оскільки в будь-якому випадку співробітник патрульної поліції є заінтересованою особою, а також згідно з практики вищих інстанцій рапорт не є належним доказом певних обставин;

-зазначені на відеозаписі координати не відповідають тим, що вказані в адміністративному протоколі, а саме: м. Харків, в`їзд Загородний, 22;

-відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

- наявні в матеріалах справи відеозаписи не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони не є безперервними, перериваються і з їх змісту неможливо встановити всіх обставин справи;

- надані суду відеозаписи не засвідчені кваліфікованим електронним підписом, як того вимагає закон;

- оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то право скласти протокол мали працівники військової служби правопорядку, а не працівники поліції;

- в матеріалах справи відсутні докази що поліцейський, який склав протокол, мав на це відповідні повноваження;

- вказаний у протоколі час складання відрізняється від того, що вказаний на відеозаписі з боді-камер працівників поліції;

- під час складання протоколу ОСОБА_1 не були роз`яснені його процесуальні права та обов`язки;

- з відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, яка зазначені у протоколі.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2023 серії ААД № 518735, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Підписуючи протокол ОСОБА_1 зазначив «згоден»;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- даними результатів тестування ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Драгер» від 15.12.2023, відповідно до яких результат складає 2,06 проміле. Результати тестування підписані водієм ОСОБА_1 без зауважень та заперечень;

- рапортом;

- відеозаписом з боді-камер працівників поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Надаючи оцінку аргументам сторони захисту, суд зазначає наступне.

Так, як стверджує захисник, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено поліцейським роти 5 батальйону 2 УПП в Харківській області Кутняк Дмитром Андрійовичем, однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження його повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, передбаченою статтею 130, протокол мають права складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

В силу приписів п. 1 р. ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Вказаними вище положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язку додавати до протоколу документи, що посвідчують повноваження відповідного поліцейського на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У випадку наявності сумнівів у повноваженнях поліцейського ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені права звернутися з відповідним запитом до УПП в Харківській області, та у випадку наявності достатніх на те підстав оскаржити дії поліцейського ОСОБА_2 у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, доводи захисника щодо відсутності доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на складання протоколу про адміністративне правопорушення суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Також суд критично оцінює доводи захисника в частині того, що як відповідно до вказаних на відеозаписі з боді-камери працівників поліції координатів та роздруківки з картографічного веб-сервісу Google Maps складання протоколу про адміністративне правопорушення відбувалося по пр. Ювілейному у м. Харкові, що не відповідає адресі, яка зазначена у протоколі: м. Харків, Загородній в`їзд, буд. 22.

Так, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що вказане у протоколі місце складання протоколу не відповідає адресі, яка у ньому зазначена.

До того ж, ОСОБА_1 підписав протокол без зауважень та заперечень щодо викладених у ньому даних, зазначивши «згоден».

Передбаченим ч. 3 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення правом подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, ОСОБА_1 не скористався.

Відтак, у суду відсутні підставити ставити під сумнів обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Розбіжності у зазначенні часу складання протоколу «03 год. 16 хв.» з даними відеозапису є лише технічною помилкою, яка виникла в процесі налаштування відеотехніки.

Доводи захисника в частині того, що результати тестування за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6820» є недостовірними, оскільки спростовуються довідкою Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», згідно якої у ОСОБА_1 ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 2 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Вимогами п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року.

Разом з тим, згідно з роз`яснень Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", газоаналізатори марки «Drager Alkotest 6820», що вже перебувають в експлуатації, можуть і надалі експлуатуватися за умови своєчасного проведення їх періодичної перевірки та перевірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік.

Поряд з цим, з відомостей реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, який є у загальному доступі, сертифікат затвердження типу UA.TR.001 101-17, дійсний з 05.10.2017 по 05.10.2027. Цей сертифікат засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань ДП "Укрметртестстандарт" тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alcotest…», виробництва Drager Safety AG Co. KGaA Revalstra?e 1, 23560 Lubeck, Germany, зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки та придатний для застосування за умови проходження чергових перевірок з інтервалом встановленому під час затвердження для такого типу засобів вимірювальної техніки, - 1 рік.

Згідно з наявними в матеріалах справи результатами тестування (2,06 проміле) ОСОБА_1 з ними погодився і будь-яких заперечень з цього приводу не висловлював.

Вказані обставини також підтверджуються дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з боді-камери працівників поліції.

При цьому, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

03.02.2017 року наказом Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації наказом № 48 було затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у п. 28 якого зазначено Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Рішенням ХІІ сесії VІІI скликання Харківської обласної ради № 411-VIII від 20.09.2022 (https://ts.lica.com.ua/77/text/31912) припинено Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» (код ЄДРПОУ 03293557), юридична адреса: 61045 Харківська область, місто Харків, вулиця Очаківська, будинок 15, - що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110), юридична адреса: 61013 Харківська область, місто Харків, вулиця Вятська, будинок 1. Вважати Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110) правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Таким чином, виключно Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» має право проводити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Будь-яке самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я з метою огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, не відповідає нормам статті 266 КУпАП та положенням Інструкції.

Відповідно до пункту 7 розділу I, пунктів 8, 9 розділу ІІ Інструкції, саме поліцейський забезпечує доставку особи для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Таким чином, надана стороною захисту довідка не відповідає вищевказаним нормам та відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції є недійсною.

Посилання захисника на те, що всупереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, відеозапис працівниками поліції не вівся безперервно, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Так, для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Дослідивши надані відеозаписи судом встановлено, що на ньому в достатній мірі зафіксовані всі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Посилання сторони захисту на те, що наданий працівниками поліції відеозапис не засвідчений електронним цифровим підписом, а тому не може бути належним доказом у справі, судом до уваги не приймаються, оскільки Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» не поширюється на спірні правовідносини щодо надання працівником поліції відеозапису, здійсненого за допомогою технічного приладу (відеореєстратора) при фіксуванні адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Згідно зі ст. 5 цього Закону, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що відеозапис, здійснений працівником поліції за допомогою технічного приладу при фіксуванні адміністративного правопорушення не є електронний документом, а тому положення ст. 7 наведеного вище Закону щодо необхідності електронного цифрового підпису на нього не розповсюджуються.

При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Оскільки вимоги до доказів, що ставляться у провадженнях за КУпАП не містять норм, які передбачають обов`язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису, а з долученого відеозапису можливо встановити всі обставини та події, які мали місце 15.12.2023 року, суд вважає що він є належним і допустимим, а підстави для зворотного висновку відсутні.

Стосовно доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак алкогольного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп`яніння.

Таким чином, провівши зовнішній огляд ОСОБА_1 та виявивши у нього ознаки алкогольного сп`яніння поліцейські правомірно запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника в частині того, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз`яснено його прав суд оцінує критично, оскільки вони спростовуються підписом ОСОБА_1 у протоколі про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 у свою чергу не звертався до працівників поліції з проханням повторно роз`яснити йому його права, не зазначав, що права йому не зрозумілі, не заявляв клопотань про надання йому можливості скористатися правовою допомогою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту в частині того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд зазначає, що вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме даними рапорту працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. До того ж, з наданого суду відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції та оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 жодного разу не заперечив той факт, що він керував транспортним засобом.

Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.

Твердження захисника про те, що працівники поліції порушили процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки поліцейським було запропоновано пройти процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння без залучення представника управління військової служби правопорядку у Збройних силах України, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, спростовується наступним.

Так, відповідно до ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром.

Також, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та інших досліджених у судовому засіданні доказів, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинено не на території військової частини, та в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що на момент зупинки працівниками поліції водія ОСОБА_1 , останній виконував обов`язки військової служби.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження й твердження захисника про відсутність в матеріалах справи даних про відсторонення від керування транспортним засобом водія ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно рапорту поліцейського, водія було відсторонено від керування згідно статті 266 КУпАП та залишено автомобіль на місці зупинки, без порушень ПДР України.

Таким чином, автомобіль ОСОБА_1 не перешкоджав дорожньому руху, а тому у поліцейських були відсутні підстави виконувати вимоги статті 265-2 КУпАП в частині доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик.

Стосовно інших доводів захисника суд зазначає, що положеннями КУпАП не встановлено правил оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення, критеріїв їх належності, допустимості тощо.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.

Правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.

Суд враховує, що стандарт доказування у кримінальних справах є найвищим, тобто таким, що передбачає максимальні вимоги до належності та допустимості доказів.

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час вирішення даної справи враховувати загальні підходи до оцінки допустимості доказів, сформовані Верховним Судом під час розгляду кримінальних проваджень.

Як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).

Захисником під час розгляду справи не обґрунтовано, яким чином порушення, на які він посилається, призвели до порушення прав і свобод ОСОБА_1 та унеможливили їх реалізацію як під час огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і під час розгляду справи в суді.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу..

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягненнясуд,враховуючи характервчиненого правопорушеннята ступіньйого суспільноїнебезпеки -дане правопорушенняявляється грубимпорушенням правилдорожнього руху,є потенційнонебезпечним длясуспільства тастановить реальнунебезпеку учасникамдорожнього руху,загрожує їхжиттю,здоров`ю,тяжкість ймовірнихнаслідків,а такожвідомості проособуОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2.Накласти на ОСОБА_1 адміністративнестягнення увигляді штрафув розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить17000(сімнадцятьтисяч)грн.00коп. (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

3.Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

4.Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

5.У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

6.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

7.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко