Рішення

від 05.08.2024 по справі 363/2253/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"05" серпня 2024 р. Справа № 363/2253/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

05 серпня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличева М.Б., секретаря Василенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Сервіс Еліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2019 року по 31.03.2024 року в розмірі 30 194,56 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, у якій представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зірка Сервіс Еліт» заборгованість по оплаті за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2019 року по 31 березня 2024 року в розмірі 30 194,56 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та сплачений гонорар за надання правової допомоги у розмірі 6600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Зірка Сервіс Еліт» є управителем багатоквартирного будинку та балансоутримувачем розташованого будинку АДРЕСА_1 , забезпечує управління, утримання будинку та прибудинкової території, виконує договірні зобов`язання з власниками квартир по забезпеченню належних умов проживання та отримає платню. Позивач здійснює свою діяльність з наступних підстав: 10.02.2016 року між ТОВ «Еліт Фасад» та Позивачем укладений договір на утримання житлового будинку і прибудинкової території за вказаною адресою. З метою утримання житлового будинку і прибудинкової території в належному стані, забезпечення дотримання інтересів власників та мешканців квартир Позивачем укладені договори з Вишгородським МКП «Водоканал» про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, КП Управляюча компанія «Вишгородської міської ради» про вивіз твердих побутових відходів, ТОВ «ДЦ «Теспо», ПП «Рассвет-Інвест», ТОВ «Юстас Еліт» щодо надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, ПАТ «Київобленерго» про продаж електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київгаз» про надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання та газового обладнання. Власником квартири АДРЕСА_2 з 03.07.2019 є відповідач - ОСОБА_1 . Після виникнення право власності, відповідач здійснював оплату за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території несистематично та в неповному обсязі. Тобто відповідач обізнаний в тому, що за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території потрібно сплачувати кошти позивачу, щоб вчасно вивозили сміття, щоб на прибудинкової території здійснювали прибирання, щоб належним чином здійснювалась постачання електричної енергії, води, газу, щоб працював ліфт. На час подання позовної заяви - відповідач має заборгованість по оплаті за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2019 р. по 31.03.2024 року в розмірі 30 194,56 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2024 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, 05.08.2024 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому на позовних вимогах наполягає, просив розглянути справу без його участі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, крім того повідомлявся через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, своїм правом на подання відзиву не скористався, а тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

05.08.2024 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 10.02.2016 року між ТОВ «Еліт-Фасад» та ТОВ «Зірка сервіс еліт» укладено договір на утримання житлового будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , предметом якого є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання житлового будинку і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових і нежитлових приміщень. Метою Договору - забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання (а.с. 22-24).

Відповідно до пункту 7 вказаного Договору, його укладеного на 5 років, набуває чинності з дня його підписання та за згодою сторін може бути продовжений. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, то він продовжується на наступний термін (пункт 8 Договору).

Додатковими угодами №1 від 10.02.2021 року, №2 від 18.02.2022 року, № 3 від 20.02.2023 року, № 4 від 20.02.2024 року до договору на утримання житлового будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 від 10 лютого 2016 року, який укладено між ТОВ «Еліт-Фасад» та ТОВ «Зірка сервіс еліт», продовжено строк дії Договору на утримання житлового будинку і прибудинкової території до 21 лютого 2025 року (а.с. 25-28).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 373828338 від 11.04.2024 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 з 03.07.2019 на підставі договору дарування, серія та номер: 481, виданий 03.07.2019, видавник: Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорока В.О. (а.с. 29-30).

Актом взаємних розрахунків за період з серпня 2019 року по вересень 2024 року між ТОВ «Зірка Сервіс еліт» та ОСОБА_1 , станом на 31.03.2024 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 30194,56 гривень (а.с. 31-33).

Також, про наявність заборгованості відповідача перед позивачем свідчить довідка про стан заборгованості споживача за отримані послуги за період з 1 серпня 2019 року по 31 березня 2024 року, згідно якої за вказаний період нараховано - 33714,93 гривень, сплачено - 4714,55 гривень, а отже загальна сума заборгованості складає 30194,56 гривень (а.с. 34).

Між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем обов`язку із сплати за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які виникли на договірних засадах та регулюються Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України, ЖК України тощо.

Так, за змістом статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно визначення у частині першій статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №2189-VIII) виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (стаття 6 Закону №2189-VIII).

Статтею 8 Закону №2189-VIII передбачено права і обов`язки виконавців комунальних послуг та управителів, при цьому, за згодою сторін договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком також може бути передбачено інші права та обов`язки управителя багатоквартирного будинку.

Частиною першою статті 9 Закону №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина перша статті 10 Закону №2189-VIII).

Статтею 12 Закону №2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №2189-VIII управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний, зокрема: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

При цьому обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на їх споживача, який є власником майна за яким надаються послуги, або особою, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги за такою адресою.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення відповідача, як споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідна позиція викладене у постанові КГС від 21 квітня 2020 року (справа №910/7968/19).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідач, не маючи зауважень щодо якості наданих позивачем послуг, погодившись з тарифами, частково виконав свій обов`язок щодо сплати вартості наданих комунальних послуг, при цьому суду не надано доказів щодо неналежного надання позивачем послуг з утримання будинку, або їх відсутність взагалі, та про наявність звернень відповідача з цього питання до позивача, або ж, що ним, як співвласником у багатоквартирному будинку, чи іншими особами співвласниками, ініціювалося проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку для вирішення питань щодо управління будинком.

Так, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417-VIII) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Статтею 1 Закону №417-VIII визначено, що співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 9 Закону №417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 7 Закону №417-VIII, співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно із статтею 12 Закону №417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором про надання комунальної послуги визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (стаття 8 Закону №417-VIII).

Відповідачем, з часу оформлення права власності щодо нерухомого майна у 2019 році, сплачувались платежі за житлово-комунальні послуги на підставі рахунків, виставлених позивачем, що свідчить про визнання його управителем будинку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, Позивач, будучи належним чином уповноваженим на надання послуг з утримання на утримання житлового будинку і прибудинкової території, а відповідач є співвласником багатоквартирного будинку, маючи у власності квартиру АДРЕСА_2 з 03.07.2019 року, та, згідно норм чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги, а Позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Судом встановлено, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання по наданню послуг. Доказів протилежного, зокрема, ненадання відповідачу послуг, надання неякісних послуг тощо, судом не встановлено.

Оскільки, відповідач належним чином зобов`язання по оплаті за послуги утримання будинку та прибудинкової території, не виконав, за період з 01 серпня 2019 року по 31 березня 2024 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 30 194,56 грн., які підлягають стягненню на користь позивача, а тому позов необхідно в цій частині задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка сервіс еліт» задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3028 гривень сплачений ним судовий збір за подання позову.

Що стосується вимоги про стягнення гонорару за надання правової допомоги, то суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таку правову позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача був наданий лише Договір № 30/04-24 від 30.04.2024 року про надання правничої допомоги ( а.с. 39). Матеріали справи не містять ні детального опису робіт (наданих послуг), ні документів, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні.

Керуючись статями 11, 15, 16, 319, 322, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, ЦК України, статями 151, 179 ЖК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 141, 174, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 364 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Сервіс Еліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2019 року по 31.03.2024 року в розмірі 30 194,56 грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Сервіс Еліт» заборгованість по оплаті за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2019 року по 31 березня 2024 року в розмірі 30 194,56 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Сервіс Еліт» судовий збір у розмірі 3 028,00 гривні.

В іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зірка Сервіс Еліт» ( код ЄДРПОУ 39166715, юридична адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Глібова, 43)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Баличева М.Б.