Ухвала

від 18.07.2024 по справі 133/1572/24

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

18.07.24 справа№ 133/1572/24

провадження № 4-с/133/6/24

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участі секретаря судових засідань Штепи В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Козятинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Акціонерного товариствакомерційний банк «Приватбанк», -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Козятинського ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м.Київ), від 23.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження №28809952, посилаючись на те що 30.12.2022 звернувшись до нотаріуса, ОСОБА_1 дізналась, що на все її нерухоме майно накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 28809952 від 23.08.2011. З відповіді відділу державної виконавчої служби їй стало відомо, що провадження відкрите на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Отримавши копію рішення суду, виявилось, що боржником є не вона, а ОСОБА_2 , яка борг вже погасила. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2011 року у справі № 2-5/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» за кредитним договором № VIKWGA 0000000731 від 24 травня 2008 року: 129 370,59 грн. заборгованості за кредитом; 36 161,39 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 1 146,53 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 9 382,27 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 9 053,04 грн. штраф; 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 186933,82 грн., на підставі якого було видано виконавчий документ, який в свою чергу стягувачем спрямовано на виконання до ВДВС.Однак за виконавчим провадженням, що відкрите на підставі даного рішення суду, боржником є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , так як вказано у рішенні суду. Заявником було пред`явлено позов до Козятинського ВДВС та АТ «КБ «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії, а саме зняти арешт з всього майна, справа №133/3494/23 у Козятинському міськрайонному суді Вінницької області, позов якого було частково задоволено, вирішено зняти арешту з всього майна, що належить ОСОБА_1 , а у частині позовних вимог до Козятинського ВДВС відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 16.05.2024 рішення скасовано, оскільки захист права на вільне володіння та розпорядження арештованим майном підлягає у інший спосіб, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця у порядку передбаченому розділом VII ЦПК України. Вважає дане рішення державного виконавця незаконним та необгрунтованим з огляду на те, що рішенням на підставі якого відкрите виконавче провадження вирішено стягнути заборгованість саме з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанк», окрім цього, вона не є стороною у вказаній справі, відповідно не може бути боржником, а тому просить визнати постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, арешт з майна зняти.

Крім того, заявник зазначила, що про існування порушення своїх прав вона дізналась 30.12.2022, тобто у день звернення до нотаріуса, з`ясувавши підстави та вчинивши всі можливі дії на збір інформації та доказів порушеного права, звернулась до суду в порядку позовного провадження. Так як рішення суду було скасовано через зазначені вище обставини, вона повторно звернулась до суду із даною заявою, а тому вважає поважними причини пропуску звернення із даною скаргою до суду та просить їх поновити.

Ухвалою суду від 02.07.2024 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст.450 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_4 у 2010 році укладала шлюб з ОСОБА_5 після чого змінила прізвище на " ОСОБА_6 ". У 2019 році уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.07.2023, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, ВП № 28809952 від 23.08.2011, державний виконавець ОСОБА_9 .

Із відповіді від 23.01.2023 № 3149/22.27-29 на адвокатський запит Козятинський відділ державної виконавчої служби у Хмільницькому районі повідомив, що відповідно до даних спецрозділу АСВП виконавче провадження № 28809952, щодо примусового виконання листа

№ 2-5, виданого 05.05.2011 Козятинським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 186933,82 грн., державним виконавцем від 10.02.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження", після цього документ на повторне виконання не надходив. Станом на 23.01.2023 виконавче провадження знищено.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2011 року у справі № 2-5/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»» за кредитним договором № VIKWGA 0000000731 від 24 травня 2008 року: 129 370,59 грн. заборгованості за кредитом; 36 161,39 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 1 146,53 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 9 382,27 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 9 053,04 грн. штраф; 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 186933,82 грн.

Відповіддю на адвокатський запит до Козятинського міськрайонного суду у Вінницькій області від 02.08.2023 № 01-28/78/2023 повідомлено, що згідно акту Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, - матеріали справи

№ 2-5/11 знищені. Відповідно до рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14.04.2011 у справі №2-5/11 сторонами є ПАТ КБ «Приватбанк» - позивач, ОСОБА_2 відповідач.

У листі від 31.08.2023 № 38443 Відділ державної виконавчої служби на звернення позивача стосовно зняття арешту з майна повідомив, що відповідно до п. 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" відсутні підстави для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Із долученої до матеріалів справи копії довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.07.2016 за № 51RB-TOC0-G65L-9E5P відомо, що ОСОБА_2 станом на липень 2016 не мала заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно зі статтею 447 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. а ч. 1 та ч. 2ст. 449 ЦПК України,скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скаржник разом із скаргою подає заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначено, що про існування порушення своїх прав вона дізналась 30.12.2022, тобто у день звернення до нотаріуса, з`ясувавши підстави та вчинивши всі можливі дії на збір інформації та доказів порушеного права, звернулась до суду в порядку позовного провадження, рішенням якого було задоволено вимогу про зняття арешту. Однак, постановою апеляційного суду дане рішення скасовано через невірно обраний спосіб захисту права на вільне володіння та розпорядження арештованим майном, а саме, боржнику необхідно звернутися до суду щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця у порядку передбаченому розділом VII ЦПК України. А тому вважає поважними причини пропуску звернення із даною скаргою до суду та просить їх поновити.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 2ст. 449 ЦПК України,пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до положень статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З точки зору закону поновлення та продовження процесуального строку - це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

З урахуванням викладено, дослідивши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на оскарження рішення та дій державного виконавця, суд встановив, що причини пропуску строку для звернення із скаргою є поважними. Відтак, строк для подання скарги підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною другою статі 17 Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) установлювалось, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб`єкти оціночної діяльності суб`єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (частини перша, друга статті 8 Закону № 606-XIV).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону № 606-XIV, заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи, що заявник не є стороною по справі №2-5/11 за рішенням якої було видано виконавчий лист, жодних доказів наявних зобов`язань зі сторони ОСОБА_3 з метою виконання вказаного судового рішення з матеріалів справи не встановлено, стягувачем не надано доказів на спростування доводів скарги, то, на думку суду, не довено наявності підстав для арешту майна скаржниці.

Таким чином, існуючий арешт на майно скаржниці є протиправним, а тому його слід скасувати.

Окрім цього, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. З таким висновком погодився Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

Також відповідно до правових висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Тому, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Згідно правових висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 27.03.2020 у справі №817/928/17, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Тому, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Щодо визнання постанови від 23.08.2011 про відкриття виконавчого провадження №28809952, прийняту державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Галяс Володимиром Олександровичем протиправною, суд зазначає наступне.

Виконавчий лист, згідно якого було відкрите дане виконавче провадження, та де боржником вказано саме ОСОБА_4 , жодною зі сторін наданий не був. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження заявником також не надано. А тому, суду не надано переконливих та достовірних доказів того, що постанова на яку скаржниця посилається, є протиправною, що вона не відповідає змісту виконавчого листа, на підставі якого була винесена. Отже, в цій чстині скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.447 -451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №28809952 від 23.08.2011.

Скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати Козятинськийвідділ державноївиконавчої службиу Хмільницькомурайоні Вінницькоїобласті Центрального міжрегіональногоУправління Міністерстваюстиції (м.Київ) зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №28809952 від 23.08.2011 Відділом державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції державним виконавцем Галяс Володимиром Олександровичем.

У задоволенні скарги в частині визнання постанови від 23.08.2011 про відкриття виконавчого провадження №28809952, прийняту державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції Галяс Володимиром Олександровичем протиправною, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Вінницького апеляційного суду з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 18.07.24