Рішення

від 07.08.2024 по справі 139/483/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/483/24

Провадження № 2/139/191/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 серпня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю:

прокурора Яровик І.А.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Курилівці Агро», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

УСТАНОВИВ:

06 лютого 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права приватної власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку за цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236, площею 2,3005 га, яка розташована на території Конищівської сільської ради (тепер - Мурованокуриловецької селищної ради) Мурованокуриловецького (тепер - Могилів-Подільського) району Вінницької області. Підставою для реєстрації права власності стало розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації від 13 грудня 2018 року № 453 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

15 березня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 на підставі договору оренди б/н від 21 лютого 2019 року між ТОВ «Агрофірма Рубанський» (на даний час - ТОВ «Курилівці Агро») та ОСОБА_1 зі строком дії до 31.12.2029 з правом пролонгації та передачі в піднайм (суборенду).

Вважаючи, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення за українським законодавством не могла надаватися у власність іноземцю, а тому на підставі ч. 2 ст. 145 ЗК України підлягає конфіскації, 13 червня 2024 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з позовом про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 шляхом конфіскації.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 642581 від 14.06.2024, у ньому відсутня інформація щодо зареєстрованого в Україні місця проживання ОСОБА_1 .

В той же час, разом з позовом до суду надано інформацію УДМС України у Вінницькій області та Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України, з яких слідує, що рішення про встановлення, оформлення, набуття громадянином ОСОБА_1 належності до громадянства України не приймалося, інформація про його зареєстроване місце проживання в Україні, а також щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відсутня, але є інформація про оформлення на його прізвище 14.07.1987 паспорта громадянина колишнього СРСР. За інформацією Мурованокуриловецької селищної ради ОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_1 до 20.03.1997 і вибув до м. Нягань Тюменської області рф.

Ухвалою від 14 червня 2024 року (а.с. 39-40) позовну заяву прийнято до розгляду суду і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Курилівці Агро».

20 червня 2024 року на електронну адресу суду надійшли пояснення юридичної особи, в інтересах якої подано позов (а.с. 45-46), в яких зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області при вирішенні справипокладається на суд.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року (а.с. 58) підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до суду не з`явився, просив судові засідання проводити без його участі (а.с. 46).

Відповідач до суду викликався шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 71). До суду відповідач не з`явився, не повідомив про причину неявки, відзиву суду не подав.

Залучена до участі у справі третя особа, будучи належним чином повідомленою про час і місце підготовчого засідання (а.с. 70), до суду свого представника не направила і не повідомила причину неявки.

Прокурор Яровик Ірина Віталіївна висловила думку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи і просила ухвалити в справі заочне рішення.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи за відсутності учасників, які в судове засідання не з`явилися. Оскільки в даній справі одночасно існують умови, встановлені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила його задовольнити зазначивши, що відповідач, який є громадянином російської федерації, набув у власність на території України земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження № 453 від 13.12.2018 голови Мурованокуриловецькою РДА, зареєстрував право приватної власності на дану земельну ділянку 06 лютого 2019 року і продовжує володіти цією земельною ділянкою станом на сьогодні. Такі факти не відповідають вимогам ч. 5 ст. 22 ЗК України та положенням ч. 1 ст. 145 ЗК України про те, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. За таких обставин прокурор вважає, що слід застосувати положення ч. 2 ст. 145 ЗК України про те, що у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані стороною позивача докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації від 13 грудня 2018 року № 453 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (а.с. 23) набув у власність земельну ділянку площею 2,3005 га з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишньої Бахтинської сільської ради, а тепер - Мурованокуриловецької селищної ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 382392205 від 11.06.2024 (а.с. 17-18) право власності зареєстровано за ОСОБА_1 06 лютого 2019 року. В Державному реєстрі речових прав також міститься актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди цієї земельної ділянки. Так, відповідно до цих відомостей, 15 березня 2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 на підставі договору оренди б/н від 21.02.2019 року між ОСОБА_1 (в його інтересах діяв ОСОБА_3 ) та ТОВ «Агрофірма Рубанський».

Згідно інформації Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 12 червня 2023 року № 11-22/96 01 березня 2023 року ТОВ «Агрофірма Рубанський» змінила найменування на ТОВ «Курилівці Агро» (а.с. 32).

Із зазначеної вище інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 є актуальною і станом на теперішній час.

Відповідно до листа УДМС України у Вінницькій області № 0501.5-193/05.2-24 від 10.01.2024 (а.с. 26) інформацією стосовно проживання громадянина ОСОБА_1 на території України та зокрема належності до громадянства України Управління ДМС у Вінницькій області не володіє.

Листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України № 61-5795/6-24 від 03.06.2024 (а.с. 27) стверджується, що рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, набуття громадянства України ОСОБА_1 в установленому порядку не приймалося, інформацію щодо його зареєстрованого місця проживання, а також оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 не встановлено. Однак, за інформацією Управління ДМС України у Вінницькій області на ім`я ОСОБА_1 14.07.1987 було оформлено паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації Мурованокуриловецької селищної ради № 02-13/1490 від 15.04.2024 (а.с. 28), ОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_1 до 20.03.1997 і вибув до м. Нягань Тюменської області рф.

Крім того, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 382392205 від 11.06.2024 ( а.с. 17-18), відомостями щодо сторін договору оренди землі від 21 лютого 2019 року б/н ( а.с. 24-25) стверджується, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, документований паспортом № НОМЕР_2 , виданим відділенням УФМС росії по Свердловській області в Режевському районі 03.03.2015, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319 і 321 ЦК України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Згідно ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За приписами ч. 1 ст. 181 ЦК України земельні ділянки належать до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території України, то на неї поширюється дія права України.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 374 ЦК України до суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) віднесено, в тому числі, іноземців та осіб без громадянства. Так, відповідно до частин 2 і 4 цієї норми, іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону; права та обов`язки таких суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

За приписами ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише у разі прийняття спадщини.

Частиною 5 ст. 22 ЗК України встановлено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

а) громадяни України;

б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та /або держава, та /або територіальні громади;

в) територіальні громади;

г) держава.

Частиною 3 ст. 130 ЗК України встановлено, що порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Необхідність позбавлення відповідача права власності на вказану земельну ділянку (шляхом її конфіскації) виникла у зв`язку з порушенням вимог статті 130 ЗК України, зокрема, забороною іноземцям набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особо має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У частині 1 ст. 145 ЗК України закріплено правило про те, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

В разі невиконання вимог закону про відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк настають наслідки, передбачені ч. 2 ст. 145 ЗК України, а саме: у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 17-18), відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 лютого 2019 року, номер відомостей про право власності 30230058. Отже, в строк до 06 лютого 2020 року у відповідності до вимог ч. 1 ст. 145 ЗК України ОСОБА_1 зобов`язаний був відчужити вказану земельну ділянку. Однак, як слідує із актуальних відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 продовжує володіти, і на сьогоднішній день вона перебуває в оренді на підставі відповідного договору.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянином рф, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст. 145 ЗК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до частини 4 статті 145 Земельного кодексу України, позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Як слідує із інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-1977/2-23 від 28.04.2023 (а.с. 30), через відсутність фінансування витрат ГУ по сплаті судового збору ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати, а тому клопоче про представництво держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області саме прокуратурою.

Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, якою відповідач незаконно володіє, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України,). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позову до суду (а.с. 35).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 181, 319, 321, 346, 374 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 125, 130, 140, 145 ЗК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» з кадастровим номером 0522880400:05:001:0236, площею 2,3005 га, яка розташована на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Вінницької обласної прокуратури (м. Вінниця, вул. Монастирська,33, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, рахунок: НОМЕР_4 , ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана іншими учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - особа, в інтересах якої заявлено позов: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, юридична адреса: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, код ЄДРПОУ: 39767547.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий відділенням УФМС росії по Свердловській області в Режевському районі 03.03.2015, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , російська федерація.

Третя особа: ТОВ «Курилівці Агро», юридична адреса: селище Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Соборна, 151, код ЄДРПОУ: 35353973.

Суддя: