Постанова

від 07.08.2024 по справі 912/335/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м.Дніпро Справа № 912/335/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 (суддя Поліщук Г.Б.) у справі №912/335/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг"

до відповідача Приватного підприємства "Сервісінвест"

про стягнення 42 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг" звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Сервісінвест" 42000,00 грн безпідставно набутих коштів. Позовна заява мотивована односторонньою відмовою позивача, на підставі ч.4 ст.849 ЦК України, від договору №29 на розробку проектної документації, укладеного 29.06.2021 сторонами у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі №912/335/24 в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на користь Приватного підприємства "Сервісінвест" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 8.2 договору №29 від 29.06.2021 визначено, що одностороння відмова від договору не допускається. Договір може бути розірвано тільки за взаємною згодою сторін або згідно з діючим законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У вказаній нормі право односторонньої відмови замовника від договору підряду кореспондується з обов`язком замовника виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

У п. 4.8 договору сторони узгодили складання двостороннього акту про фактичне виконання робіт у разі припинення робіт за вказівкою Замовника. Вказаний акт є підставою для оплати протягом 5 банківських днів фактично виконаних робіт.

Сторонами не надано до суду доказів складання такого акту. Як вбачається з листа від 23.01.2024, надісланого позивачем на адресу відповідача, позивач повідомив про односторонню відмову від договору, розірвання даного договору в односторонньому порядку та вимогу про повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42000,00грн.

Наведене свідчить про недотримання позивачем п. 4.8 договору та приписів ч.4 ст.849 ЦК України.

В матеріалах справи №912/119/23 міститься Робочий проект "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область", чим підтверджується часткове виконання відповідачем робіт за договором №29 від 29.06.2021.

Таким чином, одностороння відмова ТОВ "Гранторг" від договору підряду є неправомірною.

За приписами ч.1 ст.1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу стягнення коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи висновок господарського суду щодо неправомірності односторонньої відмови від договору підряду, відсутні підстави стверджувати про припинення зобов`язання за договором на вимогу однієї із сторін. Відповідно, кошти в сумі 42000,00грн, перераховані позивачем відповідачу в якості авансу за договором підряду, не можна вважати безпідставно набутим майном.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

Правило ч. 4 статті 849 ЦК України встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору (постанова Верховного Суду від 25.02.21 року у справі № 904/7804/16).

Тобто, матеріальний закон покладає на замовника обов`язок вчинити активні дії щодо виплати підрядникові плату за виконану частину роботи, однак не встановляє строки та порядок виконання цього обов`язку. Відповідач не звертався з вимогою щодо оплати Позивачем вартості виконаної частини роботи чи відшкодування збитків.

Оскільки, на підставі Договором №29 на розробку проектної документації від 29 червня 2021 року Позивачем Відповідачеві завдання на проектування та вихідні дані не передавалися, то і будь-які роботи за завданням Позивача не виконувалися Відповідачем.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує про відсутність з його сторони будь-яких неправомірних дій, щодо Позивача.

ПП "Сервісінвест" жодного разу не відмовилось від прийнятих на себе зобов`язань по договору № 29 від 29.06.2021 року і не відмовляється на сьогоднішній день.

Листами № 08/1 від 08.06.2022 року, № 22 від 03.08.2022 року та № 02 від 23.01.2024 року ПП «Сервісінвест» пропонувало ТОВ «Гранторг» або надати всі необхідні документи для завершення робіт по Договору, або прийняти виконане по договору № 29 від 29.06.2021 року за актом приймання - передачі та оплатити частину виконаної роботи.

Але, ТОВ «Гранторг» ігнорує вимоги ПП «Сервісінвест» не зважаючи на те, що виплата частини виконаної роботи та відшкодування збитків є невід`ємною частиною умов односторонньої відмови від договору Замовником відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України на яку посилається позивач..

Більше того, ТОВ «Гранторг», ще до звернення до суду з позовом у справі № 912/119/23, листом від 30.06.2022 року за вих. № 278/06-22 вже відмовлялось від договору № 29 від 29.06.2021 року в односторонньому порядку та вимагало повернути аванс в розмірі 42000 грн.

Тобто лист від 23.01.2024 року, який ТОВ "Гранторг" направило на адресу ПП «Сервісінвест» про односторонню відмову від договору № 29 від 29.06.2021 року та вимогу щодо повернення 42000 грн. авансу, яким обґрунтовані позовні вимоги у справі № 912/335/24, не перший з боку Позивача і був предметом дослідження в якості доказу у справі № 912/119/23.

Таким чином, наявність договору № 29 від 29.06.2021 року між ТОВ «Гранторг» та ПП «СЕРВІСІНВЕСТ» виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №912/335/24. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №912/335/24.

13.05.2024 матеріали справи №912/335/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі №912/335/24. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

29.06.2021 Приватним підприємством "Сервісінвест" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (Замовник) укладено договір №29 на розробку проектної документації (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул.Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область.

Результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 Договору є проектна документація, відповідно до завдання на проектування (Додаток 2).

Згідно з п. 1.3 Договору Замовник зобов`язується надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.

У відповідності до п.п. 1.4, 1.5 Договору Замовник зобов`язується прийняти проектну документацію та оплатити її у відповідності до розділу 2 даного Договору. Виконавець зобов`язується виконати згідно будівельних норм та у вказаний строк роботи, визначені в п. 1.1 Договору. Строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених п. 1.3 Договору.

Загальна вартість робіт по договору визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) і складає 84000,00грн.

Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору зобов`язується здійснити авансовий платіж у розмірі 42000,00грн, що складає 50% від загальної вартості робіт (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 4.8 договору визначено, що у випадку припинення робіт за вказівкою Замовника сторони повинні в 15-денний строк скласти двосторонній акт про фактичне виконання частини роботи станом на дату прийняття рішення про недоцільність продовження робіт. Акт про фактичне виконання частини роботи, підписаний представниками обох Сторін, є безумовною підставою для сплати Замовником фактично виконаних Виконавцем робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів із дні підписання зазначеного Акту.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача 42000,00грн авансу, що підтверджується платіжним дорученням №226 від 08.07.2021. Відповідач не заперечує отримання даних коштів.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Гранторг" до ТОВ "Сервісінвест" про розірвання договору №29 від 29.06.2021 та стягнення 42000,00грн збитків.

Листом вих.№292/01-24 від 23.01.2024 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову ТОВ "Гранторг" від договору №29 на розробку проектної документації від 29.06.2021 та розірвання даного договору в односторонньому порядку та повідомив про вимогу повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42000,00грн.

Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді.

Листом №02 від 23.01.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією надати всі необхідні документи, визначені договором №29 від 29.06.2021 для завершення робіт по ньому або прийняти виконане за актом приймання-передачі в строк не пізніше 7 днів від дати отримання цього листа.

Вказаний лист позивачем залишено без відповіді.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і у ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитків, завданих розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (п. 32)).

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі № 922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (постанова КГС ВС від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17).

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18).

Як вбачається, усі учасники цієї справи № 912/335/24 були учасниками у справі № 912/119/23, а тому факти, встановлені в межах зазначеної справи є преюдиційними для суду, що розглядає цю справу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 року у справі № 912/119/23, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року встановлені наступні обставини:

«…Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи.

29.06.2021 Приватним підприємством "Сервісінвест" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (Замовник) укладено договір №29 на розробку проектної документації (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул.Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область.

Результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 Договору є проектна документація, відповідно до завдання на проектування (Додаток 2).

Згідно з п. 1.3 Договору в редакції, наданій до матеріалів справи позивачем, Замовник зобов`язується надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.

У відповідності до п.п. 1.4, 1.5 Договору Замовник зобов`язується прийняти проектну документацію та оплатити її у відповідності до розділу 2 даного Договору. Виконавець зобов`язується виконати згідно будівельних норм та у вказаний строк роботи, визначені в п. 1.1 Договору. Строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених п. 1.3 Договору.

Загальна вартість робіт по договору визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) і складає 84000,00грн.

Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору зобов`язується здійснити авансовий платіж у розмірі 42000,00грн, що складає 50% від загальної вартості робіт (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 3.1.3 Договору визначено обов`язок Замовника передати Виконавцю необхідні вихідні дані для виконання проектної документації.

Позивач наполягає на тому, що у відповідності до п. 1.3 Договору передав відповідачеві копії договору про надання послуг питного водопостачання №1/856 від 04.10.2019, договору №301000049 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020 та договору №10-301000049 про постачання електричної енергії споживачу від 10.07.2020. Крім того, платіжним дорученням від 08.07.2021 №226 позивач сплатив на рахунок відповідача 42000,00грн. авансового платежу за Договором. Проте відповідачем роботи з розробки робочого проекту у встановлений Договором строк виконані не були.

Відповідачем до відзиву на позов додано власну редакцію договору №29 від 29.06.2021, укладеного сторонами у справі.

У відповідності до п. 1.3 Договору в редакції відповідача Замовник зобов`язується надати Виконавцю необхідні дані для виконання проектних робіт по переліку: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови на інженерні мережі, геологічні вишукування тощо.

Інші умови договору відповідають редакції договору, наданій до матеріалів справи позивачем.

16.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№275/05-22, яким, враховуючи втрату через порушення строків виконання робіт економічної доцільності подальшої співпраці, просив повернути сплачений авансовий платіж в розмірі 42000,00грн.

У відповідь на вказаний лист 08.06.2022 відповідач повідомив, що Замовником, всупереч умовам п. 1.3 Договору не надано Виконавцю необхідні дані для виконання проектних робіт по переліку: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови на інженерні мережі, геологічні вишукування тощо. Не зважаючи на ненадання Замовником жодної інформації, передбаченої п. 1.3 Договору Виконавцем самостійно було розроблено архітектурно-будівельну частину та технологічні рішення. Проте відсутність наданих Замовником вихідних даних унеможливила виконання умов Договору в повному обсязі.

Листом від 30.06.2022 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та звернувся з вимогою відшкодувати збитки в розмірі сплаченого авансу, а саме: 42000,00грн. протягом семи днів з дати одержання даного листа.

В свою чергу, листом від 03.08.2022 відповідач наголошує на невиконанні п. 1.3 Договору саме позивачем та пропонує позивачеві прийняти виконане за договором (архітектурно-будівельну частину та технологічні рішення).

До відзиву на позов відповідачем додано Робочий проект "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область".

Проаналізувавши встановлені судом обставини та доводи сторін у справі, господарський суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір №29 від 29.06.2021 є договором підряду на проектні та пошукові роботи, отже спірні правовідносини регламентуються положеннями § 1, 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Позов ТОВ "Гранторг" про розірвання договору підряду та стягнення з відповідача збитків у розмірі суми коштів, сплачених в якості попередньої оплати, обґрунтовано положеннями ч.2 ст.849 ЦК України, з посиланням на відмову замовника від договору підряду у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у встановлений строк.

Приписами ч.2 ст.849 ЦК передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч.4 ст.849 ЦК замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Аналіз ст.837, ч.2, 4 ст.849 ЦК дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №922/2982/18, від 21.10.2019 у справі №916/3009/17).

Разом з цим Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2019 у справі №911/1433/18 дійшов висновку, що оскільки положення частин 2, 4 ст.849 ЦК містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст. 849 ЦК у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може "виправдовуватись" безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини четвертої. Обставини наявності або відсутності порушення умов договору підряду зі сторони підрядника мають безпосереднє значення для правильного вирішення судами спорів про визнання недійсною відмови замовника від договору підряду в порядку ч.2 ст.849 ЦК та підлягають з`ясуванню судами у вирішенні таких спорів. Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст.849 ЦК є різними.

Згідно з п. 1.2 договору №29 від 29.06.2021 результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 договору, є проектна документація відповідно до Завдання на проектування (додаток 2).

Як вже зазначено господарським судом, сторонами не надано до суду додаток 2 до договору - Завдання на проектування та вказано на відсутність такого документа у обох сторін.

У відповідності до ст.888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Зважаючи на наведене, оскільки замовником завдання на проектування не передано підряднику, у підрядника не виникло обов`язку приступати до виконання робіт.

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п. 1.3 договору №29 від 21.06.2021 як в редакції позивача, так і в редакції відповідача. Так позивачем не надано до суду доказів передання відповідачеві необхідних даних для виконання проектних робіт.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано копії договору про надання послуг питного водопостачання від 04.10.2019, договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.07.2020, та договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.07.2020. Проте належні докази на підтвердження своєчасного надання копій вказаних договорів відповідачу в матеріалах справи відсутні.

З наведеного слідує, що обставини несвоєчасного виконання підрядником обов`язків за договором не підтверджуються наявними матеріалами справи. Відповідно, у замовника не виникло право відмови від договору підряду та відшкодування збитків, передбачене ч.2 ст.849 ЦК України.

У відповідності до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 8.2 договору №29 від 29.06.2021 визначено, що одностороння відмова від договору не допускається. Договір може бути розірвано тільки за взаємною згодою сторін або згідно з діючим законодавством України.

Зважаючи на недоведення позивачем факту істотного порушення договору з боку відповідача, позовна вимога про розірвання договору №29 від 29.06.2021 не підлягає задоволенню…»

Згідно з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 судом встановлено відсутність обов`язку відповідача приступати до виконання робіт за договором у зв`язку з не переданням йому позивачем завдання на проектування та, як наслідок, відсутність істотного порушення договору з боку відповідача. Вищенавдеене слугувало підставою господарському суду відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору.

В матеріалах справи №912/119/23 міститься Робочий проект "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область", чим підтверджується часткове виконання відповідачем робіт за договором №29 від 29.06.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№292/01-24 від 23.01.2024 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову ТОВ "Гранторг" від договору №29 на розробку проектної документації від 29.06.2021 відповідно до ч.4 ст. 849 ЦК України та розірвання даного договору в односторонньому порядку та повідомив про вимогу повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42000,00грн (а.с. 10).

В свою чергу листом №02 від 23.01.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією надати всі необхідні документи, визначені договором №29 від 29.06.2021 для завершення робіт по ньому або прийняти виконане за актом приймання-передачі в строк не пізніше 7 днів від дати отримання цього листа (а.с.43).

Застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини четвертої статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

Замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувати своє право на односторонню відмову від договору на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/16684/19.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, про недоведеність позовних вимог Позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі №912/335/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України :

1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати, понесені апелянтом на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, колегія судді не здійснює новий розподіл судових витрат, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі №912/335/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі №912/335/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус