Рішення

від 07.08.2024 по справі 904/2749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2749/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (смт. Царичанка, Дніпропетровська область)

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 у загальному розмірі 38 641 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 у загальному розмірі 38 641 грн. 57 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 27 060 грн. 38 коп. - пеня;

- 7 140 грн. 86 коп. - інфляційні втрати;

- 4 440 грн. 33 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки відповідача на загальну суму 127 248 грн. 64 коп., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1841/23. Позивач посилається на те, що, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 у справі №904/1841/23, з урахуванням змін, внесених постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024, відповідачем виконано лише 12.06.2024. При цьому, стягуючи основний борг у сумі 127 248 грн. 64 коп., рішенням суду у справі № 904/1841/23 стягнуто пеню за період прострочення з 14.03.2023 по 05.04.2023, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлялись та, відповідно, судом не розглядались. Враховуючи фактичне виконання рішення суду у справі № 904/1841/23 лише 12.06.2024, на підставі пункту 6.5. договору виконання робіт № 761 від 23.11.2022 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 06.04.2023 по 13.09.2023 в сумі 27 060 грн. 38 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2023 року по травень 2024 року у сумі 7 140 грн. 86 коп., а також 3% річних за період прострочення з 14.04.2023 по 11.06.2024 у сумі 4 440 грн. 33 коп.

Також позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, ухвала суду від 26.06.2024 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 26.06.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 26.06.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 27.06.2024 о 09:18 (а.с.30).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.06.2024 вважається врученою відповідачу 27.06.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.30).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 26.06.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120021988) надіслано судом 26.06.2024, зареєстровано в реєстрі 28.06.2024 та оприлюднено 01.07.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 26.06.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (27.06.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 12.07.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 07.08.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 26.07.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 26.08.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення та невиконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/1841/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення заборгованості за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 у загальному розмірі 131 257 грн. 84 коп.

За результатами розгляду вказаної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 11.10.2023, яке в подальшому було скасоване постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024, якою, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" основний борг у розмірі 127 248 грн. 64 коп., пеню у розмірі 4 009 грн. 20 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн. 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн. 00 коп.

Під час прийняття постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 по справі № 904/1841/23 були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 23.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" (замовник) укладено договір виконання робіт № 761 (далі -договір), за умовами пункту якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки замовника (далі - обладнання), зазначених в специфікації (додатку до договору), що є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти та сплатити виконавцю вартість таких робіт відповідно умовам договору;

- позивач зазначав, що на виконання умов договору у період з 08.01.2023 по 30.01.2023 він виконав роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки відповідача на загальну суму 127 248 грн. 64 коп., на підтвердження чого ним складені наступні акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг та рахунки-фактури до них:

- акт № РН-0000004 від 08.01.2023 на суму 15 066 грн. 14 коп.; рахунок № СФ-0000002 від 08.01.2023;

- акт № РН-0000005 від 09.01.2023 на суму 9 262 грн. 80 коп.; рахунок № СФ-0000004 від 09.01.2023;

- акт № РН-0000019 від 09.01.2023 на суму 4 680 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000018 від 09.01.2023;

- акт № РН-0000006 від 10.01.2023 на суму 6 300 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000009 від 10.01.2023;

- акт № РН-0000008 від 11.01.2023 на суму 7 020 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000011 від 11.01.2023;

- акт № РН-0000007 11.01.2023 на суму 5 955 грн. 97 коп.; рахунок № СФ-0000010 від 11.01.2023;

- акт № РН-00000009 від 13.01.2023 на суму 17 289 грн. 90 коп.; рахунок № СФ-0000012 від 13.01.2023;

- акт № РН-0000012 від 14.01.2023 на суму 15 186 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000016 від 14.01.2023;

- акт № РН-0000015 від 18.01.2023 на суму 5 856 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000017 від 18.01.2023;

- акт № РН-0000018 від 18.01.2023 на суму 11 215 грн. 36 коп.; рахунок № СФ-0000026 від 18.01.2023;

- акт №РІН-0000022 від 19.01.2023 на суму 7 032 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000027 від 19.01.2023;

- акт № РН-0000023 від 19.01.2023 на суму 2 940 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000028 від 19.01.2023;

- акт № РН-0000024 від 20.01.2023 на суму 2 286 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000029 від 20.01.2023;

- акт № РН-0000025 від 21.01.2023 на суму 6 998 грн. 40 коп.; рахунок № СФ-0000031 від 21.01.2023;

- акт № РН-0000027 від 30.01.2023 на суму 10 160 грн. 00 коп.; рахунок № СФ-0000032 від 30.01.2023;

- матеріалами справи підтверджено факт реального виконання позивачем робіт за спірним договором. Вказана обставина не заперечується сторонами під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції;

- строк оплати виконаних робіт на час звернення позивача до суду для відповідача настав, роботи повинні були бути оплачені ним протягом 5-ти календарних днів з дати отримання актів, тобто до 13.08.2023;

- приймаючи до уваги факт надіслання позивачем на адресу відповідача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), у останнього виникло зобов`язання з оплати виконаних робіт у розмірі 127 248 грн. 64 коп.;

- відповідно до пункту 6.5 договору за порушення терміну оплати ремонтних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,15% від суми виконаних ремонтних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ;

- у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 009 грн. 20 коп. за період з 14.03.2023 по 05.04.2023;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним;

- таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 127 248 грн. 64 коп. та пені у розмірі 4 009 грн. 20 коп.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 по справі №904/1841/23 набрала законної сили 13.05.2024, у зв`язку з чим на її примусове виконання Господарським судом Дніпропетровської області були видані накази від 19.06.2024, а саме:

1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" основний борг у розмірі 127 248 грн. 64 коп., пеню у розмірі 4 009 грн. 20 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн. 00 коп. (а.с.31);

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн. 00 коп. (а.с.32).

Як убачається з матеріалів справи, фактично, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 по справі № 904/1841/23, виконана відповідачем добровільно 12.06.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжною інструкцією № 13535 від 12.06.2024 на суму 4 009 грн. 20 коп. із призначенням платежу "добровільне виконання рішення суду від 13.05.2024 по справі №904/1841/23 за позовом ТОВ "Компанія Алліум" пеня" (а.с. 10);

- платіжною інструкцією № 13536 від 12.06.2024 на суму 2 684 грн. 00 коп. із призначенням платежу "добровільне виконання рішення суду від 13.05.2024 по справі №904/1841/23 за позовом ТОВ "Компанія Алліум" судовий збір за подання позовної заяви" (а.с. 10);

- платіжною інструкцією № 13537 від 12.06.2024 на суму 4 026 грн. 00 коп. із призначенням платежу "добровільне виконання рішення суду від 13.05.2024 по справі №904/1841/23 за позовом ТОВ "Компанія Алліум" судовий збір за подання апеляційної скарги" (а.с. 10, на звороті);

- платіжною інструкцією № 13534 від 12.06.2024 на суму 127 248 грн. 64 коп. із призначенням платежу "добровільне виконання рішення суду від 13.05.2024 по справі №904/1841/23 за позовом ТОВ "Компанія Алліум" основний борг" (а.с. 10, на звороті).

Враховуючи вказане, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем зобов`язання за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи по ремонту та технічному обслуговуванню навантажувальної техніки відповідача на загальну суму 127 248 грн. 64 коп. були порушені, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1841/23. Фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2023 у справі № 904/1841/23, з урахуванням змін, внесених постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024, відповідачем виконано лише 12.06.2024. При цьому, стягуючи основний борг у сумі 127 248 грн. 64 коп., рішенням суду у справі № 904/1841/23 стягнуто пеню за період прострочення з 14.03.2023 по 05.04.2023, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлялись та, відповідно, судом не розглядались.

Враховуючи фактичне виконання відповідачем рішення суду у справі № 904/1841/23 лише 12.06.2024, на підставі пункту 6.5. договору виконання робіт № 761 від 23.11.2022 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 06.04.2023 по 13.09.2023 в сумі 27 060 грн. 38 коп. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2023 року по травень 2024 року у сумі 7 140 грн. 86 коп., а також 3% річних за період прострочення з 14.04.2023 по 11.06.2024 у сумі 4 440 грн. 33 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням того, що у справі № 904/1841/23 було встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат "Дніпро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" заборгованості за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 у розмірі 127 248 грн. 64 коп., а також правомірність нарахування пені за прострочення оплати виконаних позивачем робіт на суму 127 248 грн. 64 коп. за період з 14.03.2023 по 05.04.2023 в сумі 4 009 грн. 20 коп., вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 по справі № 904/1841/23 у пункті 6.5. договору виконання робіт № 761 від 23.11.2022 сторони передбачили, що за порушення терміну оплати ремонтних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,15% від суми виконаних ремонтних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

При судом судом також встановлено, що у справі 904/1841/23 було стягнуто пеню лише за період з 14.03.2023 по 05.04.2023.

Враховуючи вказане, на підставі пункту 6.5. договору виконання робіт № 761 від 23.11.2022 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період прострочення з 06.04.2023 по 13.09.2023 в сумі 27 060 грн. 38 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.8), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (який не накладається на період, за який була стягнута пеня у справі № 904/1841/23 та в межах строку нарахування пені, визначеного законодавством), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 8), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 27 060 грн. 38 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, слід відзначити, що судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до формулювання частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат та 3% річних нерозривно пов`язано зі сплатою основного боргу (боржник зобов`язаний сплатити не відсотки річних та інфляційні втрати, а саме суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції а також 3 % річних від простроченої суми).

Враховуючи, що грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 904/1841/23 та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування інфляційних втрат та 3% річних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутого цим рішенням судового збору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18).

Враховуючи вказане, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2023 року по травень 2024 року у сумі 7 140 грн. 86 коп., а також 3% річних за період прострочення з 14.04.2023 по 11.06.2024 у сумі 4 440 грн. 33 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с.8 на звороті), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 8 на звороті), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 7 140 грн. 86 коп.

Як було зазначено вище, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 14.04.2023 по 11.06.2024 у сумі 4 440 грн. 33 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.8-9), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 4 440 грн. 33 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором виконання робіт № 761 від 23.11.2022 у загальному розмірі 38 641 грн. 57 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (вулиця Царичанська, будинок 168, смт. Царичанка, Дніпропетровська область, 51000; ідентифікаційний код 36710304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алліум" (вулиця Миколи Руденка, будинок 29-А, офіс 43, м.Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41051266) 27 060 грн. 38 коп. - пені, 7 140 грн. 86 коп. - інфляційних втрат, 4 440 грн. 33 коп. - 3% річних та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.08.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко