Рішення

від 05.08.2024 по справі 904/1589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1589/24

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс", м. Дніпро

про стягнення

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Пучка В.А.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Пономарьов В.Д.

вільний слухач: Новосьолов С.С.

ПРОЦЕДУРА.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс", в якому просить суд стягнути штраф за договором поставки № 23/1916-МТР від 11.09.2023 у розмірі 160 533, 80 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази надсилання на адресу відповідачу позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).

18.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" надійшов відзив та зустрічна позовна заява, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" грошову суму у розмірі 339 840, 04 грн, з яких: заборгованість за договором поставки № 23/1916-МТР від 11.09.2023 у розмірі 209 614, 33 грн, пеня на суму боргу, відповідно до п. 7.4. договору поставки № 23/1916-МТР від 11.09.2023 у розмірі 112 007, 37 грн, 3% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 9 184, 80 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 033, 54 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 04.06.2024.

23.05.2024 від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 24.05.2024 клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1589/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

29.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство ТЕХНОЕКС надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву за первісним позовом.

30.05.2024 від Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

04.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ТЕХНОЕКС» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за зустрічним позовом.

В судове засідання 04.06.2024 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 04.06.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.06.2024.

Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 23.07.2024.

16.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс" надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача за зустрічною позовною заявою від 04.07.2024.

Протокольною ухвалою від 23.07.2024 в засіданні оголошено перерву до 05.08.2024.

В судове засідання 05.08.2024 з`явились представники сторін.

В ході судових засідань 23.07.2024 та 05.08.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 05.08.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача за первісним позовом викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" за договором поставки № 23/1916-МТР в частині своєчасної поставки товару.

Позиція відповідача за первісним позовом викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях

Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що Додатковою угодою №1 до Договору №23/191б-МТР від 11.09.2023 були внесені зміни щодо істотних умов договору про закупівлю в частині зменшення обсягів закупівлі, що у свою чергу вплинуло на зменшення загальної суми Договору поставки.

Крім зміни загальної суми Договору поставки, Сторони виклали у нових редакціях Специфікацію (Додаток 1 до Договору поставки) та Технічну специфікацію (Додаток 2 до Договору поставки), встановивши у Додатку 1 орієнтовний плановий графік поставки щодо кожного із видів Товару.

Проте, строк поставки Товару залишився незмінним - протягом 90 календарних днів з моменту отримання передоплати 25%.

Відповідач виконав умови Договору поставки та поставив позивачу у зазначений в Додатку 1 Товар на загальну суму 3 826 798, 92 грн, факт поставки Товару підтверджується видатковими накладними.

Позиція позивача за первісним позовом викладена у відповіді на відзив

Позивач за первісним позовом не погоджується з викладеними обставинами у відзиві зазначаючи, що додатковою угодою № 1 до Договору сторони, виклавши Додаток № 1 до Договору, узгодили плановий графік поставки щодо кожної із позицій Товару, який позивач зобов`язаний був передати відповідачу.

При цьому, у пункті 1 Додатку №1 до Договору також було зазначено, що строк поставки: згідно Додатку № 2.

Проте, строк поставки Товару, що міститься у пункті 1 Додатку № 1 до Договору застосовується сторонами щодо поставки Товару, відносно якого в специфікації був відсутній графік поставки.

На думку позивача за первісним позовом, при поставці Товару, перелік якого міститься у Специфікації (Додаток №1) Сторони повинні були керувались графіком поставки Товару, що був зазначений у Специфікації (Додаток №1).

Позиція позивача за зустрічним позовом викладена у зустрічній позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" за договором поставки № 23/1916-МТР від 11.09.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Позиція відповідача за первісним позовом викладена у відзиві на позовну заяву

В заперечення відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ним не було своєчасно оплачено 209 614, 33 грн, у зв`язку з відсутністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН.

Тобто до моменту реєстрації зазначеної податкової накладної ПАТ «Укрнафта» було позбавлене права на включення сум податку на додану вартість у розмірі 209 614, 33 грн до податкового кредиту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

11.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" (далі Постачальник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі Покупець, відповідач, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір поставки № 23/1916-МТР (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Деталі трубопроводів відповідно до коду ДК 021:2015: 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (надалі за текстом - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору, його невід`ємною частиною (надалі - «Специфікація»).

Загальна сума Договору становить 3 999 999, 60 грн (три мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 60 коп), у тому числі ПДВ (20%) - 666 666, 60 грн (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 60 коп.) (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що авансовий платіж в розмірі 25 (двадцяти п`яти) % вартості Товару здійснюється Покупцем після надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання Постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) Постачальника.

Подальші розрахунки здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) або акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній окремій партії Товару у разі партійної поставки (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору.

Приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункти 5.3 5.4 договору)

Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 7.4 договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11.1 договору).

Відповідно до пункту 14.9 Договору поставки зміни або розірвання Договору вчиняються шляхом укладання додаткових угод та набирають чинності з моменту укладання цих додаткових угод, окрім випадків, передбачених Договором.

11.09.2023 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 23/1916-МТР від 11.09.2023, відповідно до якої Сторони дійшли взаємної згоди викласти Додаток 1 та Додаток 2 до Договору в новій редакції.

Також Сторони погодили викласти пункт 3.2 договору у такій редакції: «Загальна сума Договору становить 3 826 798, 92 грн. (три мільйони вісімсот двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 92 коп), у тому числі ПДВ (20%) - 637 799, 82 грн (шістсот тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 82 коп.).

Всі інші умови Договору Сторони залишили без змін.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявний додаток № 1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.08.2023) до Договору № 23/1916-МРТ від 11.09.2023 Специфікація Додаток № 1 та «Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару», який виходячи із змісту Договору та додаткової угоди № 1 є додатком № 2 до Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 11.09.2023.

Додатком до додаткової угоди № 1 є Специфікація, якою сторони встановили кількість, ціну та плановий графік поставки товару.

Сума договору становить 3 826 798, 92 грн, у тому числі ПДВ (20%) 637 799, 82 грн.

Додаткові відомості про товар:

1.1 Тара і упаковка згідно Додатку № 2;

Комплектність товару згідно Додатку № 2;

Гарантійні умови згідно Додатку № 2;

Додаткові умови: згідно Додатку № 2;

Місце поставки: згідно Додатку № 2;

Строк поставки: згідно Додатку № 2;

Умови поставки: згідно Додатку № 2.

Додатком № 2 до Специфікації (Додатку № 1) додаткової угоди № 1 є «Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару», в якому визначено:

Умови поставки: DDP- згідно з «ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)».

Умови оплати:

Авансовий платіж в розмірі 25 (двадцяти п`яти) % вартості Товару здійснюється Покупцем після надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором, протягом 10 (Десяти) календарних днів з дати надання Постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури) Постачальника.

Банківська гарантія повернення авансового платежу надається Постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про початок виконання Договору.

Подальші розрахунки здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дата підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) або акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній окремій партії Товару у разі партійної поставки.

Строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту отримання передоплати 25%.

03.10.2023 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" попередню оплату в сумі 956 699, 73 грн без ПДВ, що становить 25 % вартості всього Товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 55579УГ23 від 03.10.2023.

Таким чином, останнім днем поставки Товару за умовами Договору поставки є 01.01.2024 (90 календарних днів з моменту отримання передоплати 25%).

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" поставляло Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" Товар партіями на загальну суму 2 870 099, 19 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 1533 від 03.11.2023 на суму 41 008, 56 грн, дата підписання покупцем Товару - 08.11.2023;

- № 1560 від 10.11.2023 на суму 482 885, 28 грн, дата підписання покупцем Товару - 17.11.2023;

- № 1561 від 10.11.2023 на суму 84 626, 04 грн, дата підписання покупцем Товару - 16.11.2023;

- № 1585 від 16.11.2023 на суму 620 857, 44 грн, дата підписання покупцем Товару - 17.11.2023;

- № 1584 від 16.11.2023 на суму 982 676, 16 грн, дата підписання покупцем Товару - 27.11.2023;

- № 1583 від 16.11.2023 на суму 2 332, 20 грн, дата підписання покупцем Товару - 17.11.2023;

- № 1672 від 11.12.2023 на суму 164 721, 60 грн, дата підписання покупцем Товару - 12.12.2023;

- № 1681 від 12.12.2023 на суму 157 808, 16 грн; дата підписання покупцем Товару - 19.12.2023;

- № 1680 під 12.12.2023 на суму 260 500, 92 грн, дата підписання покупцем Товару - 25.12.2023;

- № 1691 від 18.12.2023 на суму 36 920, 88 грн, дата підписання покупцем Товару - 08.01.2024;

- № 1690 від 18.12.2023 на суму 520 421, 64 грн, дата підписання покупцем Товару -08.01.2024;

- № 1709 від 20.12.2023 на суму 1 17 891, 60 грн, дата підписання покупцем Товару -25.12.2023;

- № 1710 від 20.12.2023 на суму 354 348, 44 грн, дата підписання покупцем Товару - 25.12.2023.

На думку, Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відповідач за первісним позовом порушив строки поставки Товару, у зв`язку з чим на підставі п. 7.1. Договору, позивачем за первісним позовом нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" штраф у розмірі 160 533, 80 грн, з яких за порушення строку до 30 днів в розмірі 86 128, 44 грн та за порушення строку 30 днів і більше в розмірі 74 405, 36 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" зазначає, що постачальник не виконав своєчасно своїх зобов`язань з оплати товару. Тому продавець, посилаючись на умови пункту 7.4 договору, звернувся до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення суми основного боргу в розмірі 209 614, 33 грн, пені в розмірі 112 007, 37 грн, 3 % річних в розмірі 9 184, 80 грн та інфляційні втрати в розмірі 9 033, 54 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо первісних позовних вимог

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування га відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає1 покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Гака обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів вилається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСІІЛ юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. ANDOTHERSv. SWHDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загальною права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом" ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена і рахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20. від 31.03.2021 у справі № 923/875/19. від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, шо розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких с відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження №12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св 18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, с договори та інші правочини. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" здійснило поставку Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" товару на суму 2 870 099, 19 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Для прийняття обґрунтованого та законного рішення по цій справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару суду насамперед слід встановити, кінцевий строк поставки товару.

Згідно з пунктом 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору, його невід`ємною частиною (надалі - «Специфікація»).

Додатком № 2 до Специфікації в редакції додаткової угоди № 1 встановлено, що строк поставки товару: протягом 90 календарних днів з моменту отримання передоплати 25%.

Отже, положення Договору про строк поставки Товару Сторони не змінювали, крім того в договорі чітко було встановлено, що строк поставки протягом 90 календарних днів, що було погоджено сторонами в додатку № 2 від 11.09.2024 «Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару», про що свідчать підписи та печатки сторін.

03.10.2023 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс" попередню оплату в сумі 956 699, 73 грн без ПДВ, що становить 25 % вартості всього Товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 55579УГ23 від 03.10.2023.

Таким чином, останнім днем поставки Товару за умовами Договору поставки є 01.01.2024 (90 календарних днів з моменту отримання передоплати 25%).

Здійснивши перерахунок штрафу, суд зазначає, що за видатковими накладними № 1533 від 03.11.2023, № 1560 від 10.11.2023, № 1561 від 10.11.2023, № 1585 від 16.11.2023, № 1584 від 16.11.2023, № 1583 від 16.11.2023, № 1672 від 11.12.2023, № 1681 від 12.12.2023, № 1680 під 12.12.2023, № 1709 від 20.12.2023, № 1710 від 20.12.2023 товар був поставлений у строк обумовлений договором.

За видатковими накладними №№ 1690, 1691 від 18.12.2023 з порушенням строку на 6 днів (період прострочення з 02.01.2024 до 07.02.2024).

При визначенні періодів прострочення строку поставки товару суд врахував положення ст. 253 Цивільного кодексу України, щодо початку перебігу строку з наступного дня після відповідної календарної дати, та що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який стягується штрафна санкція.

Отже, товар за видатковою накладною № 1690 від 18.12.2023 на суму 520 421, 64 грн та за видатковою накладною № 1691 від 18.12.2023 на суму 36 920, 88 грн був поставлений покупцю з порушення строків поставки, обумовлених договором, і таке порушення строків складало до 30 днів.

Тому, враховуючи положення пункту 7.1 договору про застосування штрафу 5 % за прострочення до 30 днів, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню частково в розмірі 27 867, 13 грн. В частині стягнення в розмірі 132 666, 67 грн слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог

Щодо суми основного боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 37 517, 73 грн підтверджується матеріалами справи.

Умовами договору строк оплати не визначений, проте виходячи з положень ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області була подана Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс" через систему «Електронний суд» 10.04.2024, про що свідчить штемпель на титульній сторінці позовної заяви, і на день подачі позову заборгованість за договором становить 209 614, 33 грн.

Після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс" до суду з даним позовом, Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" були надані докази оплати залишку боргу в сумі 209 614, 33 грн, що становить спірну суму заявленого до стягнення основного боргу, а саме копією платіжної інструкції № 27388УГ24 від 28.05.2024.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі сума спірного основного боргу відповідача перед позивачем сплачена в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Як на тому наголошено у пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз`яснення пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), зважаючи на відсутність будь-яких роз`яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс" в сумі 209 614, 33 грн була сплачена Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" після звернення позивача до суду з даним позовом.

У зв`язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" вищенаведеної суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 7.4 договору).

У зв`язку з несвоєчасною оплатою Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" вартості поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноекс" заявив вимогу про стягнення пені в розмірі 112 007, 37 грн грн за загальний період прострочення 09.12.2023 по 09.05.2024 (за кожною накладною окремо).

В Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10 грудня 2019 року в пунктах 6.28 та 6.29 зроблено висновок проте, що "за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня."

З огляду на вищевикладене, у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 904/4156/18 від 10 грудня 2019 року зроблено висновок про те, що: можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань за договором має бути встановлена в договорі; строк нарахування пені сторонами може бути встановлений в договорі більше шести місяців; розмір пені в договорі може бути встановлено сторонами, проте, вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, правова позиція Верховного Суду у справі № 904/4156/18 підтверджує неможливість нарахування пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ за порушення строків розрахунків.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку про те, що беручи до уваги положення ст. 343 ГК України та ст. ст 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" стягненню підлягає пеня в сумі 91 377, 08 грн. В частині стягнення пені в сумі 20 630, 29 грн суд відмовляє.

Щодо сум 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 184, 80 грн за загальний період з 09.12.2023 по 09.05.2024 та інфляційних втрат у розмірі 9 033, 54 грн за аналогічний період.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 9 184, 80 грн та інфляційних втрат у розмірі 9 033, 54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За приписом пунктом 4 частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена позивачем за зустрічним позовом при поданні зустрічної позовної заяви сума судового збору в розмірі 2 935,63 грн підлягає поверненню позивачеві за ухвалою суду в разі подання ним відповідного клопотання, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 209 614, 33 грн.

Тому судовий збір за подання первісного позову в розмірі 420, 51 грн пропорційно задоволеним вимогам, слід покласти на Приватне акціонерне товариство Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Техноекс", а витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Публічне акціонерного товариства "Укрнафта" у розмірі 1 534, 87 грн.

Позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом заявили вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче-підприємство «Техноекс» (49008, м. Дніпро, вул. Литовська, буд. 1, оф. 2; ідентифікаційний код 31540641) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штраф в розмірі 27 867, 13 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 420, 51 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 209 614, 33 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче-підприємство «Техноекс» (49008, м. Дніпро, вул. Литовська, буд. 1, оф. 2; ідентифікаційний код 31540641 пеню в розмірі 91 377, 08 грн, 3% річних у розмірі 9 184, 80 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 033, 54 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 534, 87 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.08.2024.

Суддя В.І. Ярошенко