Рішення

від 07.08.2024 по справі 905/270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.2024р. Справа №905/270/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49602, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719)

до відповідача: Комунального закладу "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області (87503, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Захисників України, буд. 92, код ЄДРПОУ 23031476)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунального закладу Департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія Департаменту освіти" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, буд. 27-А; код ЄДРПОУ 26319242)

про стягнення 49 423,30 грн., з яких: 36 578,54 грн. - заборгованість, 2122,32 грн. - 3% річних, 10 722,44 грн., -

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального закладу "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення 49 423,30 грн., з яких: 36 578,54 грн. - заборгованість, 2122,32 грн. - 3% річних, 10 722,44 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №1043 від 11.02.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 36 578,54 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 2122,32 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 10 722,44 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/270/24, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальний заклад Департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія Департаменту освіти".

Судом встановлено, що місцезнаходження відповідача та третьої особи (Донецька область, м.Маріуполь) є тимчасово окупована територія.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована з 05.03.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.

Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відправлення поштової кореспонденції до м. Маріуполь не здійснюється у зв`язку з тимчасовою окупацією, внаслідок чого повідомлення відповідача та третьої особи про рух та розгляд справи відбувалося шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Докази такого повідомлення наявні в матеріалах справи.

Про хід розгляду справи відповідач та третя особа також могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, ухвала суду направлялась відповідачу та третій особі на электрону пошту, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - постачальник), Комунальним закладом "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області (далі - покупець) та Комунальним закладом Департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія Департаменту освіти" (далі - платник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1043 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу Постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.

За змістом п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію СРV за ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Загальний обсяг постачання 79 349 кВт*год.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію визначається в комерційній пропозиції постачальника. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 3,40 грн./кВ.*год з ПДВ. Загальна вартість договору становить 269 786 грн. 60 коп. (двісті шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 60 коп.) з урахуванням ПДВ, в т.ч. ПДВ - 44 964 грн 43 коп. (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири грн.43 коп.) у тому числі з них:

- кошти місцевого бюджету: 48 786 грн. 60 коп. (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 60 коп.) з урахуванням ПДВ, в т.ч. ПДВ 8131 грн. 10 коп. (вісім тисяч сто тридцять одна грн. 10 коп.)

- кошти відшкодування орендарів: 221 000 грн. 00 коп. (двісті двадцять одна тисяча грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 36 833 грн. 33 коп. (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять три грн.. 33 коп.),

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергії суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інших не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляється постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

У разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (п. 5.9 договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п.1. п. 6.2 договору).

Згідно п.п 2 п. 7.2 договору постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ, цим договором та додатками до нього (пп. 2 п. 6.2 договору).

Відповідно до п.9.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Споживач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника «Бюджет 2021» (фактична з розподілом).

Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії. Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 10-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Рахунок формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет» з моменту реєстрації споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних. В таких випадках рахунок споживач отримує у відповідному енергоофісі постачальника не пізніше наступного дня після закінчення розрахункового періоду.

У разі не отримання споживачем рахунку в енергоофісі постачальника, або у сервісі «Особистий кабінет» в зазначені строки, постачальник направляє рахунок на ел. адресу споживача, зазначену у заяві-приєднанні або розміщену на офіційному сайті веб-споживача (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення постачальником ел.листа). У разі відсутності інформації про ел. адресу споживача, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом, поштою (в такому випадку датою отримання рахунку споживачем вважається дата особистого вручення, що підтверджується підписом споживача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується споживач.

Пунктом 4.4 Комерційної пропозиції передбачено, що рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Пунктом 6.1 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі, якщо споживач порушив терміни оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, до дати повної оплати, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Відповідно до п.9.1.Комерційної пропозиції Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2021, якщо інший строк не узгоджено сторонами в додаткових угодах або іншій документації, згідно якої споживачем здійснювалась закупівля електричної енергії. Договір в частині взаєморозрахунків діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч.6 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.9.2.Комерційної пропозиції).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплаті рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (п. 13. 1 договору).

Вищезазначений договір з додатками підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку електричної енергії відповідачу у січні 2022, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) у січні 2022 року в обсязі 6195 кВт/год. на суму 36 578,54 грн. з ПДВ.

Одночасно позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за січень 2022 на суму 36 578,54 грн. з ПДВ. Акт та рахунок за січень 2022 року підписані та скріплені печаткою з боку підприємства позивача.

В підтвердження направлення цих документів відповідачу позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 25.01.2024 про їх направлення на електронну поштову скриньку відповідача - Mariupol-School69@ukr.net.

Також позивачем на електронну адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за спожиту електроенергію за січень 2022 на суму 36 578,54 грн., а також нарахованих на вказану суму штрафних санкцій, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки плату за спожиту електричну енергію відповідачем не здійснено, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем Договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачу поставлено електричної енергії за договором у січні 2022 року в обсязі 6195 Вт/год. на суму 36 578,54 грн. з ПДВ. Факт отримання послуг з постачання електричної енергії за спірний період відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.

Також позивачем було складено та підписано рахунок за спожиту електроенергію за січень 2022 на суму 36 578,54 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Виходячи з наведеного та беручи до уваги особливості визначення обсягів споживання, передбачених положенням та умовами договору, кількість спожитої електричної енергії в обсязі 6195 кВТ*год є підтвердженою даними оператора розподілу, інформація якого є пріоритетною для здійснення розрахунків за договором.

Відповідно до п.п.4.21, 4.29 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Умовами спірного договору (п. 5.7) передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. За умовами комерційної пропозиції (п. 4.1) оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 10-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

За поясненнями позивача, рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії та акт прийняття передавання товарної продукції (електроенергії) сформовано відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у відповідності до вимог п.п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, главою 9.14 Розділу ІХ, главою 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені акт та рахунок за спожиту електричну енергію за січень 2022 позивачем направлені відповідачу на його електронну поштову скриньку, яка вказані у реквізитах споживача у заявці-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Доказів повідомлення позивача про зміну чи неактуальність адреси електронної поштової скриньки відповідача для комунікацій матеріали справи не містять.

За викладених обставин, за висновком суду, позивачем вчинено дії з направлення означених документів відповідачу.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.2 ст.53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.

Таким чином, оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.

У заяві-приєднання оператором системи розподілу вказано АТ ДТЕК «Донецькі електромережі».

Щодо обсягів розподіленої електричної енергії за визначений позивачем період суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

Пунктом 9 вказаного Положення, передбачено, що обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:

1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року № 716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;

2)обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються: з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення); приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;

3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.

В матеріалах справи наявна копія листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/16312-вих від 27.10.2023, згідно якого фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачу Комунальний заклад "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 23031476) за період січень 2022 року складає 6195 кВт*год.

Відповідно до п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При здійсненні нарахувань позивачем використано інформацію про спожиті Відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР (оператор системи розподілу), дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Згідно пункту 9.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну.

Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

Враховуючи наведене, беручи до уваги лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/16312-вих від 27.10.2023, суд вважає доведеним споживання відповідачем обсягу електричної енергії, вказаного у актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2022.

Доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду під час розгляду справи не надано.

Як вже зазначалося, умовами спірного договору (п. 5.7) передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. За умовами комерційної пропозиції (п. 4.1) оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 10-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений протягом 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а саме за січень 2022 року - не пізніше 14.02.2022.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу електричної енергії за договором у січні 2022 року на суму 36 578,54 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2022.

Факт отримання від позивача послуг з боку відповідача за вищевказаним договором під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано.

Сплату заборгованості за спожиту за вказаний період електричну енергію в сумі 36 578,54 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1043 від 11.02.2021 щодо оплати спожитої електричної енергії в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 36 578,54 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 2122,32 грн. за період з 19.02.2022 по 25.01.2024 та інфляційні нарахування за період з березня 2022 по грудень 2023 в сумі 10 722,44 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2122,35 грн. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3% в межах заявленої суми 2122,32 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 10 704,33 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Комунального закладу "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунального закладу Департаменту освіти міської ради "Централізована бухгалтерія Департаменту освіти", про стягнення 49 423,30 грн., з яких: 36 578,54 грн. - заборгованість, 2122,32 грн. - 3% річних, 10 722,44 грн. - інфляційні нарахування, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Маріупольський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа-ліцей інформаційних технологій" №69 Маріупольської міської ради Донецької області (87503, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Захисників України, буд. 92, код ЄДРПОУ 23031476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49602, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719) заборгованість в сумі 36 578,54 грн., 3% річних в сумі 2122,32 грн., інфляційні втрати в сумі 10 704,33 грн., судовий збір в сумі 2421,51 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2024.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман