Рішення

від 06.08.2024 по справі 910/15426/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2024Справа № 910/15426/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер"

до Автогаражного кооперативу "Екскаваторник"

про усунення перешкод у користуванні майном,

За участі представників сторін:

від позивача: Стужук Н.В. за ордером від 21.11.2023 року серії АА № 1345292;

від відповідача: Коломієць А.П. (у порядку самопредставництва).

Вільні слухачі: ОСОБА_1.;

ОСОБА_7.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "СП "Партнер" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" (далі - відповідач) про:

- зобов`язання відповідача знести металевий ланцюг, що розташований на в`їзді на територію земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві;

- заборону відповідачу здійснювати дії щодо перекриття заїзду на територію земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві;

- зобов`язання відповідача усунути перешкоди та звільнити охоронне приміщення, розташоване на території земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві.

Ухвалою від 09.10.2023 року господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху з одночасним встановленням Приватному акціонерному товариству "СП "Партнер" строку та способу усунення її недоліків.

18.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер" від 13.10.2023 року № 119 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 23.10.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15426/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.11.2023 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 17.11.2023 року № 130 про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні 22.11.2023 року суд долучив до матеріалів справи подані позивачем докази та без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.12.2023 року.

18.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 18.12.2023 року № 14/АКО, в якій останній просив суд продовжити Автогаражному кооперативу "Екскаваторник" строк на подання відзиву на позовну заяву та відкласти підготовче засідання на іншу дату.

До початку призначеного підготовчого засідання 20.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 20.12.2023 року № 16/АКО, в якому останній просив суд витребувати у позивача оригінали рішення Виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 22.10.1991 року № 852, Виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва від 21.10.1994 року № 182, реєстраційний лист документації з землеустрою А-8297, висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, об`яву АГК "Екскаваторник", рішення від 24.07.1995 року № 229.

Крім того, до початку наведеного підготовчого засідання надійшло клопотання Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" від 20.12.2023 року № 17/АКО про долучення до матеріалів справи доказів. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене у даній справі на 20.12.2023 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 20.12.2023 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/15426/23 на 31.01.2024 року.

26.12.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" від 20.12.2023 року № 18/АКО на позовну заяву (направлений на адресу суду засобами поштового зв`язку 21.12.2023 року), в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що за змістом правовідносин, які склалися між сторонами, позивач повинен був лише виконати функції по проектуванню та забудові гаражів для членів Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" на земельній ділянці, яка була виділена для будівництва вказаного кооперативу. При цьому, ні органами державної влади, ні органами місцевого самоврядування не було прийнято рішень про передачу позивачу будь-якої частини цієї ділянки чи функцій по утриманню та експлуатації гаражів відповідача. Відповідач також зазначив, що територія земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві повністю забудована гаражними боксами, які належать на праві приватної власності членам Автогаражного кооперативу "Екскаваторник", тоді як Приватне акціонерне товариство "СП "Партнер" не надало жодних доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останнього на оплату професійної правничої допомоги у даній справі складає 30 000,00 грн.

До початку призначеного підготовчого засідання 31.01.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 26.01.2024 року № 8 на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 31.01.2024 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2024 року підготовче засідання у справі № 910/15426/23 призначено на 21.02.2024 року.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 21.02.2024 року, також не відбулося, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2024 року підготовче засідання у справі № 910/15426/23 призначено на 17.04.2024 року.

У підготовчому засіданні 17.04.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/15426/23 на 30 днів, а також про продовження відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву до 21.12.2023 року. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" від 20.12.2023 року № 16/АКО про витребування у позивача оригіналів документів та встановив відповідачу строк на подання заперечень до 25.04.2024 року. У той же час, суд відклав підготовче засідання на 25.04.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 25.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 23.04.2024 року № 42 про долучення до матеріалів справи доказів, які стосуються кримінального провадження № 12023105080001418.

25.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 23.04.2024 року № 43 про допит свідка - ОСОБА_1 .

25.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 23.04.2024 року № 45 про долучення до матеріалів справи доказів - копії скарги від 23.11.2023 року № 139 та листа Представника Президента України у Ленінградському районі м. Києва від 04.01.1994 року № 1-8-13-8.

Крім того, 25.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 23.04.2024 року № 46, в якому останній просив суд витребувати у відповідача ряд доказів.

У підготовчому засіданні 25.04.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2024 року.

29.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 22.04.2024 року № 05/АКО (направлені на адресу суду засобами поштового зв`язку 23.04.2024 року), в яких останній навів додаткові аргументи на спростування обґрунтованості позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер".

29.04.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 22.04.2024 року № 06/АКО про виклик та допит свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

27.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 21.05.2024 року № 19/АКО, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи копію листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2024 року № 055-4479, а також визнати неналежними та недопустимими подані позивачем неналежним чином засвідчені останнім докази.

28.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла письмова правова позиція позивача від 24.05.2024 року № 60 у справі № 910/15426/23.

До початку призначеного підготовчого засідання 29.05.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 28.05.2024 року № 20/АКО, в якій останній просив суд закрити провадження у даній справі, зважаючи на те, що постановою від 30.11.2022 року Верховний Суд в адміністративному провадженні № К/9901/42797/18 вже вирішив спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 року суд долучив додані позивачем та відповідачем до клопотань від 23.04.2024 року № 42, від 23.04.2024 року № 45 та від 21.05.2024 року № 19/АКО докази до матеріалів справи, а також відмовив у задоволенні клопотань сторін про виклик свідків з огляду, зокрема, на те, що за змістом положень частини 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тоді як у матеріалах справи відсутні показання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , належним чином оформлені та письмово викладені ними у відповідних заявах свідків.

Також суд відмовив у задоволенні заяви відповідача від 28.05.2024 року № 20/АКО про закриття провадження у справі з огляду на відмінність учасників справи, предмету та підстав позову в справі № 910/15426/23 та в адміністративній справі № 826/12764/16 (провадження № К/9901/42797/18) за позовом Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер" до Київської міської ради, треті особи: Автогаражний кооператив "Екскаваторник", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування рішень.

Крім того, суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання позивача від 23.04.2024 року № 46 про витребування доказів.

Разом із тим, у підготовчому засіданні 29.05.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.06.2024 року.

04.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер" від 04.06.2024 року № 69, в якому останнє просило суд зупинити провадження у даній справі. В обґрунтування означеного клопотання позивач посилався на те, що 06.06.2024 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лілеєвої Марини Михайлівни щодо внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за відповідачем права власності на спірне охоронне приміщення, розташоване на території земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві.

До початку призначеного підготовчого засідання 05.06.2024 року до суду надійшло клопотання позивача від 31.05.2024 року № 68 про долучення до матеріалів справи витягу з проектної документації та довідки від 31.05.2024 року № 67. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 05.06.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "СП "Партнер" від 04.06.2024 року № 69 про зупинення провадження у справі, оскільки положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість зупинення провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Разом із тим, зупинення провадження у справі до розгляду відповідною колегією Міністерства юстиції України скарг суб`єктів господарювання на дії державних реєстраторів (приватних нотаріусів) статтею 227 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Ухвалою від 05.06.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/15426/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 10.07.2024 року.

04.07.2024 року через систему "Електронний суд" та 05.07.2024 року на електронну адресу суду надійшли клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2024 року № 1662/7. Означений документ долучений судом до матеріалів справи.

У судових засіданнях 10.07.2024 року та 17.07.2024 року оголошувалися перерви відповідно до 17.07.2024 року та до 06.08.2024 року.

У судовому засіданні 06.08.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 06.08.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 19.07.1990 року № 625 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів" земельну ділянку площею близько 2,2 га по провулку Екскаваторному відведено Київському екскаваторному заводу для будівництва ГБК господарським способом.

Рішенням виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів від 22.10.1991 року № 852 "Про передачу функцій замовника по проектуванню та будівництву автомобільного гаража "Екскаваторщик" Малому підприємству "Партнер" функції замовника по проектуванню та будівництву автомобільного гаража "Екскаваторщик" передано малому підприємству "Партнер".

Рішенням виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва від 21.10.1994 року № 182 "Про надання дозволу МДКП "Партнер" функцій замовника на проектування та будівництво 2-х поверхових гаражів ГБК "Екскаваторщик" по пров. Екскаваторному» функції замовника на розробку проекту розширення та будівництва 2-ої черги 2-х поверхових гаражів та коригування існуючої забудови ГБК "Екскаваторщик" по провулку Екскаваторному в місті Києві надано МДКП "Партнер".

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 24.07.1995 року № 229 "Про затвердження скоригованої "Схеми розміщення в м. Києві гаражів та відкритих автостоянок для транспортних засобів індивідуальних власників на період до 2000 року" затверджено перелік земельних ділянок для будівництва гаражів та стоянок, у тому числі розміщення 1-2-х поверхових боксів МДКП "Партнер" по вулиці Екскаваторній. Пунктом 3 означеного рішення виконкомам районних Рад народних депутатів заборонено реєструвати колективи громадян з наданням їм статусу кооперативів, якщо збудовані ними гаражі або автостоянки розміщені на ділянках, не відведених у встановленому порядку.

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 09.10.1996 року № 1293 МДКП "Партнер" вирішено перереєструвати у Спільне підприємство "Партнер" у формі закритого акціонерного товариства, де засновником виступатиме Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва та трудовий колектив МДКП "Партнер", а також встановлено, що СП "Партнер" у формі закритого акціонерного товариства є правонаступником МДКП "Партнер".

У той же час, рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1107/2517 рішення від 19.07.1990 року № 625 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів" визнано таким, що втратило чинність.

Рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 01.04.2011 року № 19) Закрите акціонерне товариство СП "Партнер" змінено на Приватне акціонерне товариство СП "Партнер".

У позовній заяві Товариство посилалося на те, що на час прийняття Київською міською радою рішення від 28.12.2004 року № 1107/2517 на земельній ділянці, наданій позивачу для спорудження двоповерхових гаражних боксів, останнім за власні та залучені від інвесторів кошти був побудований 301 гаражний бокс. У той же час, за даними земельного кадастру вищенаведена земельна ділянка по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві обліковується за Товариством, яке наразі оформлює право користування на цю земельну ділянку та має розроблений проект землеустрою щодо її відведення.

Позивач також зазначав, що земельна ділянка по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві (обліковий код 75:415:001) межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (обліковий код 75:415:002), на якій розташований Кооператив. Водночас, незважаючи на те, що земельна ділянка по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві (код 75:415:001) обліковується за Товариством, і на цій ділянці знаходиться майно позивача (будівельні матеріали), 12.07.2023 року представники Кооперативу самовільно та протиправно перекрили в`їзд на ділянку по провулку Екскаваторному, 37-б, повісивши залізний ланцюг, а також захопили охоронне приміщення та силоміць виставили охоронця Товариства, який перебував на робочому місці.

З огляду на вчинені Кооперативом правопорушення, Товариство 12.07.2023 року склало відповідний акт № 2 та 14.07.2023 року звернулося до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12023105080001418), а також вирішило звернутися до господарського суду міста Києва з даним позовом про зобов`язання відповідача знести металевий ланцюг, усунути перешкоди та звільнити охоронне приміщення та заборону Кооперативу здійснювати дії щодо перекриття заїзду на територію земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За умовами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі.

За частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статі 319 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року в справі № 924/1220/17.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Слід зазначити, що землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності на праві постійного користування чи на умовах оренди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 93, частин 1, 2 статті 116, частини 1 статті 123 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку про те, що після прийняття Київською міською Радою народних депутатів рішення від 19.07.1990 року № 625 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів" документами, що засвідчують право землекористування позивача на земельну ділянку по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві відповідно до положень Земельного кодексу України, є відповідне рішення Київської міської ради про передачу такої земельної ділянки у користування, договір оренди земельної ділянки або державний акт на право постійного користування чи право власності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте належних доказів, які в установленому законом порядку підтверджують факт виникнення на існування у Товариства станом на 12.07.2023 року та на час розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/15426/23 прав землекористування земельною ділянкою по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві, позивачем надано суду не було.

Посилання Товариства на висновки, викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року в справі № 910/31893/15, не свідчать про наявність правових підстав для задоволення його вимог у справі № 910/15426/23, з огляду на таке.

При ухваленні вищенаведеної постанови від 21.07.2016 року в справі № 910/31893/15 (якою рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року № 910/31893/15 скасовано та прийнято нове судове рішення про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (у попередній редакції) в частині позову Товариства до Ради про визнання незаконним та скасування рішення від 17.02.2015 року № 121/986 і Дозволу від 10.06.2015 року № ДОЗ-0016, а також про зобов`язання Кооперативу усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою по провулку Екскаваторному, 37-б у м. Києві (код: 75:415:001) шляхом знесення шлагбауму, який встановлено Кооперативом на земельній ділянці по вулиці Екскаваторній, 37-а (код: 75:415:002)), апеляційний господарський суд виходив з того, що заїзд до земельних ділянок Товариства та Кооперативу можливий лише однією дорогою. Судом були враховані посилання Товариства на те, що керівництво Кооперативу поставило на дорозі перед заїздом на територію земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б шлагбаум, тим самим повністю перекривши проїзд та позбавивши Товариство можливості потрапити на територію земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б та продовжувати будівництво другої черги двоповерхових гаражів на зазначеній земельній ділянці. На підтвердження встановлення шлагбауму, Товариство при розгляді справи № 910/31893/15 посилалося на Акт Департаменту земельних ресурсів від 03.12.2015 року № 65/08.

Відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи № 910/31893/15 правовстановлюючих документів Кооперативу, які посвідчують право власності на земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Екскаваторна, 37-а (код: 75:415:002), а також зважаючи на те, що встановлення шлагбауму на зазначеній земельній ділянці, який у разі його закриття є перешкодою для проїзду на територію земельної ділянки (код: 75:415:001) на провулку Екскаваторному, 37-б, яка обліковується за Товариством, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість відповідних вимог Товариства до Кооперативу в справі № 910/31893/15 та наявність підстав для їх задоволення.

У той же час, судом встановлено, що 17.02.2015 року Київською міською радою прийнято рішення № 121/986 про надання Кооперативу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Екскаваторній, 37-а у Святошинському районі міста Києва, орієнтовною площею 2,37 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва), у власність для експлуатації та обслуговування гаражних боксів згідно з планом-схемою.

10.06.2015 року видано дозвіл на розроблення документації із землеустрою № ДОЗ-0016, згідно з яким: його видано АГК "Екскаваторник", адреса земельної ділянки: м. Київ, Святошинський район, пров. Екскаваторний, 37б, орієнтовний розмір 1,12 га, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування гаражних боків, вид права на землю: оренда на 5 (п`ять) років.

Не погоджуючись з означеним рішенням та виданим дозволом, Товариство зверталося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 17.02.2015 року № 121/986 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автогаражному кооперативу "Екскаваторник" на вул. Екскаваторній, 37-а у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражних боксів" та визнання незаконним і скасування дозволу Ради від 10.06.2015 року № ДОЗ-0016 на розроблення документації із землеустрою. В обґрунтування означеного позову Товариство посилалося на протиправність рішень Ради та порушення такими рішеннями прав Товариства як забудовника земельної ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 року в справі № 826/12764/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 року та постановою Верховного Суду від 30.11.2022 року (адміністративне провадження № К/9901/42797/18), у задоволенні позову Товариства до Ради відмовлено. При ухваленні означеної постанови від 16.02.2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення № 121/986 та видаючи дозвіл № ДОЗ-0016, Рада діяла у межах повноважень та без порушення прав Товариства, враховуючи, що в останнього відсутні права землекористувача на земельну ділянку по провулку Екскаваторному, 37-б у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищенаведеною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 року в справі № 826/12764/16, яка в установленому законом порядку набрала законної сили, встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 19.07.1990 року № 625, земельну ділянку площею близько 2,2 га по провулку Екскаваторному відведено Київському екскаваторному заводу для будівництва ГБК господарським способом.

Аналогічні обставини встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 06.03.2014 року в справі № 910/25269/13 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Товариства про зобов`язання вчинити дії. Зокрема, господарським судом у справі № 910/25269/13 встановлено, що із наявного у матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству для експлуатації та обслуговування індивідуальних гаражів і будівництва тунелю для в`їзду та виїзду автотранспорту у пров. Екскаваторному, 37-б у Святошинському районі, складеного Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації", та доданих до нього документів вбачається, що будівництво спірного майна (гаражних боксів по пров. Екскаваторному, 37-б у місті Києві) здійснено Товариством на відведеній у встановленому порядку для цієї мети земельній ділянці, за наявності відповідних документів, що надають право здійснювати будівельні роботи, а саме: дозволів та погоджень органів, що виконували функції Інспекції до її створення, зокрема, Головного архітектурно-планувального управління та Управління державного архітектурно-будівельного контролю, та на підставі розробленого ДКПК "Київпроект", скорегованого "УкрНДІтранспроект", погодженого 11.11.1992 року містобудівною радою міста Києва (протокол № 111) проекту. Тобто, правові підстави вважати спірне майно (гаражні бокси по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві) самочинним будівництвом, у розумінні положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, відсутні.

У рішенні від 06.03.2014 року в справі № 910/25269/13 господарський суд міста Києва зазначив, що із наданої Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" інформації підтверджується, що станом на день прийняття рішення спірний об`єкт будівництва - 2-га черга 1-2 поверхових боксів по провулку Екскаваторному, 37-б у Святошинському районі міста Києва, налічує 300 гаражних боксів, які зареєстровані на праві власності за різними фізичними особами.

Тобто, Товариство, маючи право землекористування на земельну ділянку по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві, виступало замовником будівництва гаражів, та згодом після їх будівництва передало їх на користь фізичних осіб, які, у свою чергу, оформили право власності на гаражі, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці.

Разом із тим, як було зазначено вище, рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 року № 1107/2517 рішення від 19.07.1990 року № 625 "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів" визнано таким, що втратило чинність, внаслідок чого право землекористування Товариством спірною земельною ділянкою (по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві) припинилося.

При ухваленні постанови від 16.02.2017 року в справі № 826/12764/16 Окружний адміністративний суд міста Києва також врахував наявний у матеріалах цієї справи лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 24.11.2016 року № 9-26-0.21-13802/2-16, за змістом якого до регіонального фонду документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, створеного відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1553, копії документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: провулок Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі в м. Києві, та з обліковим кодом 75:415:001, не передавались.

Документи, що посвідчують право власності/користування земельною ділянкою на території міста Києва з обліковим кодом 75:415:001, у тому числі за адресою провулок Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, не реєструвались.

Станом на теперішній час відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на території міста Києва за адресою провулок Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі, у тому числі з обліковим кодом 75:415:001, та рішення Ради про передачу її у власність/користування фізичним та юридичним особам, в Головному управлінні Держгеокадастру у місті Києві відсутні.

Додатково повідомлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) на земельну ділянку за вищевказаною адресою не видавалася.

Крім того, згідно з листом державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20.09.2016 року № 9688/10/26-57-12-03-38, за результатами проведеної звірки витягу Державного земельного кадастру станом на 05.05.2016 року, за Товариством на території Святошинського району міста Києва значаться земельні ділянки за адресою: пр. Корольова, площею 1,1089 га, пров. Екскаваторний, 37-б, площею 1,1242 га, вул. Купріна, 4-а, площею 0,3042 га. Право користування на ділянки, кадастрові номери 75:005:003, 75:415:001, 75:741:004, не оформлено.

Крім того, за змістом листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2024 року № 055-4479 згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту та даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності "Містобудівний кадастр м. Києва", містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по провулку Екскаваторному, 37-б у Святошинському районі місто Києва не надавалися.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження оформлення позивачем у встановленому законом порядку права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Позивачем не надано й доказів, що свідчать про актуальну наявність у нього права забудови спірної земельної ділянки, оформлення відповідних дозвільних документів та знаходження на цій ділянці придбаних Товариством будівельних матеріалів.

Наведені обставини спростовують обґрунтованість вимог Товариства у справі № 910/15426/23.

Слід зазначити, що у пред`явленому в рамках справи № 910/15426/23 позові Товариство просило суд, зокрема, зобов`язати відповідача усунути перешкоди та звільнити охоронне приміщення, розташоване на території земельної ділянки по провулку Екскаваторному, 37-б у місті Києві.

Разом із тим, у матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лілеєвої Марини Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.09.2018 року індексний № 43149516 право колективної власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю, пост охорони № НОМЕР_2, ряд № НОМЕР_1 по провулку Екскаваторний, 37-б в АГК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " загальною площею 7,2 м2 зареєстровано за Кооперативом (з відкриттям відповідного розділу в Реєстрі). Факт перебування на час розгляду даної справи будівлі посту охорони по провулку Екскаваторний, 37-б у місті Києві на балансі відповідача додатково підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Кооперативу від 19.12.2023 року № 00052-Д.

Докази, які свідчать про наявність за вищенаведеною адресою інших охоронних приміщень, у матеріалах справи відсутні.

Судом враховано факт звернення позивача до Міністерства юстиції України зі скаргою від 02.05.2024 № 53 на рішення від 24.09.2018 № 43149516 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лілеєвої Марини Михайлівни щодо державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (пост охорони), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

У той же час судом також взято до уваги, що наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2024 року № 1662/7 (розміщеним у мережі Інтернет за посиланням: https://minjust.gov.ua/files/general/2024/06/25/20240625140740-68.pdf, копія якого наявна у матеріалах справи) вищенаведену скаргу позивача залишено без розгляду по суті, зважаючи на подання цієї скарги особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням не порушено.

Інші посилання позивача на наявність правових підстав для задоволення його вимог також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволення вимог Товариства.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

Окрім того, господарський суд при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при правовій кваліфікації спірних відносин.

Витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на оплату професійної правничої допомоги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на Товариство та компенсації останньому не підлягають.

Що стосується понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останнього на оплату професійної правничої допомоги у даній справі складає 30 000,00 грн., а представник Кооперативу в судовому засіданні 06.08.2024 року вказав, що відповідні докази на підтвердження розміру означених судових витрат будуть подані у порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Автогаражного кооперативу "Екскаваторник" на професійну правничу допомогу на 14.08.2024 року о 16:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 8.

3. Зобов`язати Автогаражний кооператив "Екскаваторник" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.08.2024 року.

Суддя В.С. Ломака