Ухвала

від 31.07.2024 по справі 914/670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2024 Справа № 914/670/24

За позовом: Галицької обласної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі

позивача 1: Львівської обласної ради, м Львів

позивача 2: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача: Львівської обласної організації Національна спілка архітекторів України, м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Комунального підприємства Львівської обласної ради Нерухомість та майно, м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди майна та зобов`язання відповідача повернути Комунальному підприємству Львівської обласної ради Нерухомість та майно орендоване майно

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Смітюх С.В.

За участю представників:

від прокуратури: Мацюра Я.Р. прокурор;

від позивача 1: Гриновець О.Б. представник;

від позивача2: Буюклі В.О. - представник;

від відповідача: Шеремета М.Д. голова організації; Седлецький І.Г. представник;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2 (в режимі відеоконференції): Тимкович І.О. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Галицької обласної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної ради та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, до відповідача: Львівської обласної організації Національна спілка архітекторів України про визнання недійсним договору оренди майна, укладеного Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівською обласною організацією Національна спілка архітекторів України та зобов`язання відповідача повернути Комунальному підприємству Львівської обласної ради Нерухомість та майно орендоване майно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2024 відкрито загальне позовне провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача1: Комунальне підприємство Львівської обласної ради Нерухомість та майно та Міністерство культури та інформаційної політики України.

03 квітня 2024 року від третьої особи 1 надійшли пояснення, в яких зазначено, що КП Нерухомість та майно не є стороною спірного договору, а є лише балансоутримувачем майна. Тому підприємство просило розглянути спір відповідно до чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позов, заперечуючи доводи прокуратури ствердив, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» такий має право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону; вартість орендної плати встановлено відповідно до рішення Львівської обласної ради № 1013 від 12.03.2020 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 28.04.2015 № 1353 «Про встановлення орендної плати для громадських організацій, суспільно-культурних товариств, часописів, видавництв та книготорговельних підприємств», орендна плата встановлена в розмірі 1 грн за 1 кв.м. за місяць (без ПДВ); щодо укладення договору без визначення ринкової (оціночної) вартості об`єкта, зазначив, що не може відповідати за дії позивачів щодо належного виконання ними своїх обов`язків та вимог чинного законодавства; також звернув увагу, що відповідно до додатку № 1 до рішення Львівської обласної ради від 29.09.2020 № 1086 «Про оренду майна спільної власності територіальних громад області» у предметі примірного договору зазначено: «ринкова/балансова вартість майна», тобто не встановлена обов`язковість зазначати саме ринкову вартість. Крім того, відповідач ствердив, що на теперішній час прокуратура не має права представляти інтереси держави в особі позивачів через відсутність порушення прав комунальної власності та за наявності підстав неефективності такої оренди, у зв`язку з чіткою визначеністю діючого законодавства щодо таких відносин суб`єктів господарювання. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Позивач 1 у поясненнях виклав хронологію договірних стосунків позивача 2 та відповідача і звернув увагу, що оскаржуваний договір є продовженням договору оренди від 28.12.2019 шляхом викладення такого в новій редакції на основі примірного договору оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад області; також послався на приписи частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», стверджуючи про можливість укладення договору без аукціону; в договорі оренди від 28.12.2019 вартість оренди визначена станом на 30.11.2019 і становила 16 836 010, 00 грн без ПДВ згідно із звітом про незалежну (експертну) оцінку, і в договорі оренди від 15.02.2022 балансова вартість майна станом на 01.01.2021 становить 1 927 703, 74 грн, яка визначена на підставі довідки балансоутримувача; договір оренди від 15.02.2022 є продовженням договору від 28.12.2019, відтак балансова вартість за кожним договором встановлена на момент строку дії договорів; стосовно відсутності істотної умови щодо необхідності забезпечення відповідачем збереження пам`ятки культурної спадщини (її частини), зазначив, що 20.12.2023 укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 47-АА-23 Департаментом архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації та відповідачем у справі; також повідомив про погодження Міністерством культури та інформаційної політики України листом від 26.01.2024 охоронного договору, а листом від 20.02.2024 погодив позивачу 2 передачу в установленому порядку частини пам`ятки строком до 31.12.2025 в оренду шляхом укладення договору з відповідачем. Позивач 1 просив врахувати пояснення при винесенні рішення.

Позивач 2 подав суду аналогічні пояснення, як і позивач 1.

Третя особа 2 у поясненнях підтвердила погодження передачі в оренду спірного майна; зауважила, що Львівською обласною державною адміністрацією або органом охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації не подавались до Міністерства відомості про порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини стосовно спірного об`єкта та не надавались відповідні акти візуального обстеження для вжиття Міністерством заходів, що свідчить або про порушення законодавства таким органом, або про незначний характер порушень, що були самостійно виправлені відповідачем. Зауважив, що до Міністерства не надходили відомості про передачу орендованого майна в суборенду; вважає, що відсутні порушення з боку відповідача пам`яткоохоронного законодавства при набутті майна в оренду; окремо зауважив, що саме позивачами не вжито заходи щодо збереження об`єкта культурної спадщини, зокрема, не укладено охоронний договір на пам`ятку. Тому третя особа 2 заперечила щодо задоволення позову в частині, що стосується порушення відповідачем пам`яткоохоронного законодавства при укладенні договору.

Прокуратурою подано суду письмові пояснення, в яких зазначено, що позовна вимога позивача 2 про визнання недійсним договору оренди покликана присікати допущені порушення актів цивільного законодавства, а також інтересів держави і суспільства при передачі відповідачу в оренду пам`ятки культурної спадщини національного значення, а позовна вимога позивача 1 про повернення орендованого приміщення спрямована на захист права володіння, користування та розпорядження власника майна своїм майном, яке передане в оренду з порушенням чинного законодавства, а також порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідач подав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки беручи до уваги обставини виникнення спору та предмета позову, позивачем у справі повинна бути Львівська обласна рада, а відповідачами дві сторони договору.

Прокуратура у запереченнях щодо залишення позову без розгляду ствердила про бездіяльність позивачів по захисту інтересів держави, оскільки вони знали та повинні були знати про порушення, мали повноваження для їх захисту, але не звернулись до суду з відповідним позовом. Крім того, прокуратура зазначила про спільні права та обов`язки позивачів стосовно спірного приміщення, оскільки таке є комунальною власністю.

У судовому засіданні 31.07.2024 відповідач підтримав клопотання про залишення позову без розгляду. Однак суд дійшов висновку, що таке клопотання доцільно розглянути під час розгляду справи по суті.

Прокурор, представники позивачів, відповідача та третьої особи 2 не заперечили щодо закриття підготовчого провадження.

Третя особа 2 у судове засідання явку представника не забезпечила.

За приписами статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку з вирішенням усіх питань, зазначених у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, закінченням строку підготовчого засідання, суд оголошує про закриття підготовчого провадження та призначає розгляд справи по суті.

Крім того, суд задоволив усне клопотання третьої особи 2 про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Керуючись статтями 177, 183, 185, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 21.08.2024 об 11:30 год. Засідання відбудеться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 10.

2. Надати представнику третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Міністерства культури та інформаційної політики України Тимкович І.О. можливість взяти участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

3. Учасникам справи забезпечити явку представників.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Галамай О.З.