Рішення

від 05.08.2024 по справі 915/319/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Справа № 915/319/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Сурикової І.А.,

представник відповідача: Онищенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія",

до відповідача: Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України,

про: стягнення 13940261,02 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України 13940261,02 грн боргу за спожиту у грудні 2023 року по договору №46/16/1 від 05.10.2023 електричну енергію.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2024.

Відповідач у відзиві підтверджує, що протягом грудня 2023 року він дійсно спожив по спірному договору №46/16/1 від 05.10.2023 електричної енергії на суму 13940261,02 грн, однак при цьому, Миколаївському КЕУ не були виділені відповідні бюджетні асигнування в розмірі 13940261,02 грн, внаслідок чого можливості своєчасного та повного розрахунку за взятими зобов`язаннями фактично не існувало.

При цьому, відповідач вказує, що Миколаївське КЕУ не може визнати позовні вимоги ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», через те, що Інструкцією з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №744 від 20.12.2016, встановлена пряма заборона щодо визнання позовів.

26.04.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 29.04.2024 підготовче засідання було призначено на 27.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2024. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

08.07.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 08.07.2024 розгляд справи призначено на 05.08.2024.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 05.08.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, та Миколаївським Квартирно-експлуатаційним управлінням, як споживачем, укладено договір №46/16/1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався постачати споживачу електричну енергію ДК 021-2015:09310000-5 - Електрична енергія впродовж строку дії договору, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору (п.2.1 Договору).

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору, строк (термін) поставки (передачі) товару: з 09.10.2023 до 31.12.2023 включно. Місце поставки (передачі) товару - об`єкти споживача, перелік яких наведено у додатку №1.

Відповідно до п.13.1 Договору, такий договір набирає чинності з дати підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) та скріплення їх підписів печатками, і діє до 31.12.2023. В частині розрахунків даний договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. В частині зобов`язань постачальника здійснювати постачання електричної енергії споживачу, цей договір набирає чинності з моменту зміни оператором системи розподілу реєстрів точок комерційного обліку споживача на постачальника, а саме з 09.10.2023.

Відповідно до заяв-приєднань до спірного договору операторами системи розподілу, з якими споживач уклав договори про надання послуг з розподілу, є АТ «Миколаївобленерго» та ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс» відповідно до точок комерційного обліку.

Згідно даних комерційного обліку наданих ОСР - АТ «Миколаївобленерго» відповідачем за грудень 2023 року спожито електричної енергії в обсязі 2386839 кВт/год.

Згідно даних комерційного обліку наданих ОСР - ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс» відповідачем за грудень 2023 року спожито електричної енергії в обсязі 1211 кВт/год.

Таким чином, загальний обсяг спожитої відповідачем у грудні 2023 року електричної енергії за всіма точками обліку складає 2388050 кВт/год.

Підпунктом 1 п.6.2 Договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору) встановлений спосіб оплати: післяплата (по факту споживання). Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його сплати: надається постачальником для споживача за повний календарний місяць, до 5 числа наступного за звітним. Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію виключно на підставі акту приймання-передачі та виставленого постачальником рахунку впродовж 60 календарних днів з моменту погодження акту приймання-передачі та отримання виставленого постачальником рахунку, та при умові наявності фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків, згідно ст.ст.23,46,48,59 Бюджетного кодексу України.

На підставі таких даних операторів системи розподілу між сторонами спірного договору 31.12.2023 складено та підписано без жодних зауважень акт про прийняття-передавання товарної продукції (електричної енергії) у обсязі 2388050 кВт/год на суму 13940261,02 грн

Також, позивачем сформований та виставлений відповідачу рахунок №46/16/12/1 від 28.12.2023 на оплату спожитої по спірному договору у грудні 2023 року електричну енергію на суму 13940261,02 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та визнаються відповідачем у відзиві.

Суд вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що всупереч умов Договору відповідачем не здійснена оплата за спожиту у грудні 2023 року електроенергію в сумі 13940261,02 грн.

Відповідач вказує, що протягом грудня 2023 року він дійсно спожив по спірному договору №46/16/1 від 05.10.2023 електричної енергії на суму 13940261,02 грн, однак при цьому, Миколаївському КЕУ не були виділені відповідні бюджетні асигнування в розмірі 13940261,02 грн, внаслідок чого можливості своєчасного та повного розрахунку за взятими зобов`язаннями фактично не існувало.

Стосовно таких доводів відповідача, суд вказує, що ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У п.26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (п.п.48 та 40 рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах №911/4249/16, №906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №920/724/17, від 05.06.2018 у справі №915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов`язку оплати спожитої у грудні 2023 року по договору №46/16/1 від 05.10.2023 електричної енергії, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 13940261,02 грн у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" 13940261,02 грн основного боргу та 167283,14 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 07.08.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва