Рішення

від 24.07.2024 по справі 916/1282/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1282/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Ткаченко Л.В. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Херсонського державного аграрно-економічного університету, товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 291 418,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Херсонської окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - Міністерство) до Херсонського державного аграрно-економічного університету (далі по тексту - Університет), товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" (далі по тексту - ТОВ "Сістем електрік") про визнання недійсними додаткових угод №1 від 22.02.2021, №2 від 30.08.2021, №3 від 21.09.2021, №4 від 11.10.2021, №5 від 20.10.2021, №6 від 21.10.2021, №7 від 01.11.2021, №8 від 10.11.2021, №9 від 29.11.2021, №10 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії №014-1220 від 12.01.2021 та стягнення з ТОВ "Сістем електрік" на користь Міністерства надмірно сплачених коштів у розмірі 291 418,15 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором було наголошено, що відповідачами укладено оспорювані правочини із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" у зв`язку зі збільшенням ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 відсотків. При цьому, прокурором було наголошено, що 10 %, на які може бути збільшена ціна за одиницю товару має розраховуватись від ціни, вказаної у договорі на момент його укладення сторонами. Крім того, прокурор також стверджує про відсутність доказів на підтвердження коливання ціни на ринку на момент укладення спірних угод. Прокурором також було вказано, що Міністерство є належним позивачем за даним позовом, оскільки позивач наділений повноваженнями реагувати на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою суду від 01.04.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

18.04.2024 до суду від Університету надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач зазначає, зокрема, що оплата здійснювалась за фактично спожиту електричну енергію за показами засобів обліку електричної енергії по закінченню розрахункового періоду, а, отже, підстави вважати, що Університет недоотримав електричну енергію немає. Відповідач вказує, що закупівля електроенергії здійснювалась Університетом згідно із затвердженим планом використання бюджетних коштів на 2021 рік в межах затверджених кошторисних призначень. Так, оплата за товар (електроенергію) здійснювалась за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету. При цьому, спеціальний фонд, за рахунок якого було оплачену електричну енергію у розмірі 238 635,44 грн., формується за рахунок власних надходжень а, отже, підстави для стягнення цих коштів з ТОВ "Сістем електрік" на користь Міністерства відсутні. Університет також стверджує, що частина коштів була сплачена на рахунок іншого відповідача за надані послуги передачі електричної енергії, а, отже, дані кошти не можуть бути стягнуті на користь позивача; спірні угоди укладені сторонами з дотриманням вимог закону щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару, факт коливання ціни на ринку підтверджується належними доказами.

Крім того, Університет стверджує, що у даному спору прокурором було неправильно визначено статус Університету який має виступати позивачем за заявленими вимогами. Разом із відзивом відповідачем було зроблено заяву про застосування інституту позовної давності до вимог прокурора про визнання недійсною угоди №1 від 22.02.2021.

29.04.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує, що в результаті укладення додаткових угод №1-10 до договору вартість одиниці електричної енергії збільшилась з 2,15131 грн за 1 кВт-год до 4,60109 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, що на 113,87% більше, ніж передбачено Законом України „Про публічні закупівлі", а обсяг закупівлі зменшився на 43,55 %. Прокурор заперечує проти доводів відповідача про оплату останнім електричної енергії за рахунок власних коштів, оскільки вказане твердження суперечить вимогам договору № 014-1220 від 12.01.2021, за умовами якого джерелом фінансування є кошти державного бюджету.

Прокурором також зазначено, що оскільки в даних правовідносинах Університет є стороною договору, а також розпорядником коштів нижчого рівня, підстави для визначення навчального закладу позивачем у даному спорі відсутні. Посилання Університету про сплату коштів у розмірі 238 635,44 грн. зі спеціального фонду не підтверджено належним чином.

Посилаючись на п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, прокурор зазначає про звернення до суду з даним позовом у межах визначених цивільним законодавством строків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.5 Статуту Університету, затвердженого наказом Міністерства від 16.10.2020 №1275, Університет належить до сфери управління Міністерства.

Згідно з п. 8.4 Статуту Університету фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів:

- загального фонду на підготовку фахівців у межах державного замовлення та проведення науково-дослідних робіт;

- спеціального фонду, який формується за рахунок: доходів від надання платних освітніх послуг; надходжень від господарської діяльності, плати за орендуприміщень і майна; коштів, одержаних за підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх послуг згідно з укладеними договорами з юридичними й фізичними особами; інших доходів згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 8.8 Статуту Університету кошти, отримані Університетом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів.

План використання бюджетних коштів на 2021 рік в Університеті затверджено Міністерством 20.01.2021. Планом передбачено, що видатки на оплату електричної енергії із загального фонду складають 1 770 943,00 грн., із спеціального фонду складають 2 184 425,00 грн., всього - 3 955 368,00 грн.

12.01.2021 між Університетом (Споживач) та ТОВ "Сістем електрік" (Постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №014-1220, відповідно до п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору №014-1220 від 12.01.2021 за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування предмету закупівлі електрична енергія код ДК 021: 2015: 09310000-5 - електрична енергія. Кількість - 834500 кВт/год. Джерело фінансування закупівлі - кошти державного бюджету.

Положеннями п. 2.3 договору №014-1220 від 12.01.2021 встановлено, що обсяги закупівлі товарів (електричної енергії) можуть бути зменшені з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача.

Згідно з п. п. 5.1 - 5.2 договору №014-1220 від 12.01.2021 ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,79276 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,35855 грн., разом з ПДВ - 2,15131 грн. Загальна вартість цього договору становить 1 496 057,50 грн, крім того ПДВ - 299 211,5 0 грн., разом з ПДВ - 1 795 269,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 5.20 договору №014-1220 від 12.01.2021 порядок зміни умов договору та ціни (тарифу) на електричну енергію за вільними цінами викладено у додатку 3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Приписами п. 13.4 договору №014-1220 від 12.01.2021 встановлено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Згідно з п. 13.10 договору №014-1220 від 12.01.2021 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі".

Додатками №1, №2, №3 до договору №014-1220 від 12.01.2021 є заява-приєднання специфікація, згідно якої сума договору становить 1 795 269,00 грн., ціна за одиницю з ПДВ - 2,15131 грн., та порядок зміни умов договору.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору №014-1220 від 12.01.2021 умови договору можуть змінюватись за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ.

Згідно з п. 10 додатку №1 до договору №014-1220 від 12.01.2021 істотні умови договору можуть змінюватись у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміни ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України»; нову (змінену) ціну, застосовують з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишають незмінною до його завершення.

Листом від 26.01.2021 ТОВ "Сістем електрік" звернулось до Університету із проханням погодити підняття піни на електричну енергію до 10% згідно частини 5 статті 41 Закону України « Про публічні закупівлі» у зв`язку з підвищенням ціни на ринку електроенергії у січні місяці.

22.02.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 773 582,77 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,32072 грн. з ПДВ.

30.08.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 713 112,96 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,51751 грн. з ПДВ.

21.09.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 656 756,07 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,73354 грн. з ПДВ.

11.10.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 607 938,45 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 2,953044 грн. з ПДВ.

20.10.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 558 918,63 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,21204 грн. з ПДВ.

21.10.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №6 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 521 242,60 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,44421 грн. з ПДВ.

01.11.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №7 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 483 568,93 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,71254 грн. з ПДВ.

10.11.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №8 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 464 564,84 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,86441 грн. з ПДВ.

29.11.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №9 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 592 911,6 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить з 30.11.2021 становить 4,21523 грн. з ПДВ.

30.11.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №10 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої було внесено зміни до окремих пунктів договору, а саме: визначено, що кількість електричної енергії становить 576 571,30 кВт-год.; ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить з 01.12.2021 становить 4,60109 грн. з ПДВ.

29.12.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №11 до договору №014-1220 від 12.01.2021, згідно якої загальна вартість договору становить 1087657,14 грн.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні довідки, видані Торгово-промисловою палатою України на звернення ТОВ "Сістем електрік", щодо середньозваженої ціни електричної енергії, яка визначена та оприлюднена на сайті ДП «Оператор ринку».

Так, відповідно до довідки Торгово-промислової палати України від 22.01.2021 зміна середньозваженої ціни електричної енергії в торговій зоні на ринку «на добу наперед» (РДН ОЕС) станом на 20.01.2021 порівняно з середньозваженою ціною станом на 11.01.2021 у відсотковому вираженні становила + 5,4%. Крім того, в матеріалах справи наявні довідки про зміну середньозваженої ціни в торговій зоні станом на 02.08.2021 у порівнянні з липнем місяцем 2021 року, станом на 28.08.2021 порівняно з 12.08.2021, станом на 01.09.2021 порівняно з 28.08.2021, станом на 03.10.2021 порівняно з 01.09.2021, станом на 04.10.2021 порівняно з 03.10.2021, станом на 13.10.2021 порівняно з 04.10.2021, станом на 26.10.2021 порівняно з 13.10.2021, станом на 07.11.2021 порівняно з 09.11.2021, станом на 02.11.2021 порівняно з 28.10.2021.

При цьому, в матеріалах справи наявна інформація з вебсайту ДП «Оператор ринку», яка відображає динаміку цін за спірний період.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №014-1220 від 12.01.2021, ТОВ "Сістем електрік" було поставлено Університету електричну енергією обсягом 471 234 кВт/год., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі електричної енергії за період з січня 2021 року до грудня 2021 року /т. 1, а/с 113- 127/, на загальну суму 1 305 188,57 грн., яка згідно наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях /т. 1, а/с 128-146/ була оплачена Університетом у повному обсязі.

При цьому, грошові кошти згідно платіжних інструкцій №195 від 09.02.2021 на суму 85 148,93 грн., №286 від 16.02.2021 на суму 20 394,44 грн., №2832 від 27.12.2021 на суму 133 092,07 грн. були сплачені Університетом з рахунку, який є відмінним від рахунку, з якого оплачувались кошти за іншими інструкціями.

Відповідно до довідки Університету за №342/02-23/22 від 12.04.2024 рахунок, з якого були оплачені кошти згідно платіжних інструкцій №195, №286, №2832, відкритий по спеціальному фонду.

Наказом Міністерства №362 від 20.04.2022 Університет був тимчасово переміщений на базу Кропивницького аграрного фахового коледжу до завершення воєнного стану.

Листом від 05.02.2024 прокурор просив Міністерство інформувати про вжиття заходів з метою визнання недійсними додаткових угод до договору №014-1220 від 12.01.2021 та стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

Листом від 12.02.2024 Міністерство у відповідь на звернення прокурора повідомило, що з огляду на відсутність у Міністерства інформації щодо договору № 014-1220 від 12.01.2021 та додаткових угод до нього, заходи, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерством вжиті не були.

Разом з тим, Університет у листі від 27.11.2023 у відповідь на звернення прокурора повідомляло про укладення спірних угод з дотриманням вимог закону. При цьому, листом від 06.02.2024 Університетом у відповідь на звернення прокурора було надано розрахунок кількості поставленої електроенергії та сум оплат по кожній додатковій угоді.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Предметом заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Міністерства є вимоги до Університету, ТОВ "Сістем електрік" про визнання недійсними додаткових угод №1-10 до договору та стягнення з ТОВ "Сістем електрік" на користь Міністерства надмірно сплачених коштів у розмірі 291 418,15 грн.

Проте, як стверджує Університет, прокурором було неправильно визначено склад учасників даного процесу, оскільки Університет має виступати позивачем у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц виснувала про те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 48 постанови від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформулювала висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69))

При цьому, склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (аналогічний висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.13), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.12)).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 по справі № 904/192/22 погодилась з висновком судів попередніх інстанцій в тій частині, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину на користь позивача (Міністерства) при застосуванні запропонованої прокурором процесуальної конструкції, коли грошові кошти стягуються з відповідача-2 на користь відповідача-1, є помилковим, оскільки не відповідає положенням ГПК України, позаяк для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені кошти повинні повертатися (стягуватися) саме на користь держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Господарський суд зазначає, що у межах даної справи прокурором було правильно визначено склад учасників спору та пред`явлено даний позов в інтересах Міністерства, оскільки прокурор не може звертатись до суду в інтересах особи, яка не є органом державної влади або місцевого самоврядування, в даному випадку, навчальним закладом. Таким чином, у межах даного спору Університет має виступати відповідачем як сторона за спірними угодами.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що додаткові угоди №1-10 до договору №014-1220 від 12.01.2021 укладені з порушенням вимог чинного законодавства, що мало наслідком безпідставне перерахування коштів державного бюджету.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України „Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 25.12.2015р. (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній, на дату укладення спірних угод, далі - Закон України „Про публічні закупівлі").

Відповідно до п. 6, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Статтею 5 Закону України „Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель/спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

В силу вимог ч. 1, 4 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів ТОВ "Сістем електрік" було визначено переможцем, у зв`язку з чим, 12.01.2021 між ТОВ "Сістем електрік" та Університетом було укладено договір постачання електричної енергії №014-1220 з передбаченим обсягом електричної енергії - 834 500 кВт/год. та ціною договору у сумі 1 795 269,00 грн.

В подальшому між відповідача протягом періоду з 22.02.2021 до 30.11.2021 було укладено спірні угоди, якими збільшено вартість 1 кВт з 2,15131 грн. до 4,60109 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" (в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше, ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі", а також приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, господарський суд доходить висновку про законодавчо встановлену заборону вносити зміни до договору, в результаті яких ціна товару може збільшитись більш ніж на 10 відсотків.

Таким чином, відповідачі могли збільшити ціну за 1 кВт, вартість якого у договорі №014-1220 від 12.01.2021 становила 2,15131 грн., лише на 0,215131 грн., тобто до 2,366441 грн. Проте, в результаті укладення спірних угод ціна була поступово збільшена до 4,60109 грн. Викладене дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість доводів прокурора в частині порушення відповідачами вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод №2-10 до договору.

Поряд з цим, суд зазначає, що додатковою угодою №1 від 22.02.2021 до договору №014-1220 від 12.01.2021 сторонами було збільшено ціну за одиницю товару до 2,32072 грн., що не перевищувало 10% від ціни за одиницю товару. На вказану обставину також звертав увагу Університет.

Приписами п. 13.4 договору №014-1220 від 12.01.2021 встановлено, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору №014-1220 від 12.01.2021 умови договору можуть змінюватись за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ.

Згідно з п. 10 додатку №1 до договору №014-1220 від 12.01.2021 істотні умови договору можуть змінюватись у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміни ціни за одиницю здійснюється на таких умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України»; нову (змінену) ціну, застосовують з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишають незмінною до його завершення.

Проте, лише наявна в матеріалах справи довідка Торгово-промислової палати України від 22.01.2021 не може вважатись належним доказом на підтвердження зміни ціни, оскільки в ній порівнюється ціна за електричну енергію за дві дати.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Суд зазначає, що сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору, оскільки умовою підвищення ціни є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

З викладених обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи докладної та аналітичної інформації на предмет необхідності підвищення ціни після укладення договору, відсутність у довідці Торгово-промислової палати України від 22.01.2021 будь-якого дослідження, оскільки вказана довідка лише відображає інформацію, яка оприлюднена на сайті ДП «Оператор ринку», господарський суд доходить висновку про укладення угоди №1 від 22.02.2021 з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання угоди недійсною.

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, був неодноразово продовжений та відмінений лише з 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, якими встановлено, що строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжувалися на строк дії карантину, який діяв протягом періоду з 12.03.2020 по 30.06.2023, та на період воєнного стану, який був введений з 24.02.2022, суд зазначає, що трирічний строк для звернення до суду з даним позовом не сплинув, у зв`язку з чим, відхиляє заяву Університету про застосування інституту позовної давності.

Відповідно до п. 1.5 Статуту Університету, затвердженого наказом Міністерства від 16.10.2020 №1275, Університет належить до сфери управління Міністерства.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2024 № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

При цьому, приписами ч. 8 ст. 71 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що кошти, отримані закладом вищої освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася зокрема, положеннями ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те, що оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем-2 і відповідачем щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватись договором, позивач-2 сплатив відповідачеві вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу-2, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Таким чином, набуті ТОВ "Сістем електрік" на підставі недійсних угод державні кошти є безпідставними та мають бути повернуті державі в особі Міністерства як розпорядника коштів вищого рівня на підставі положень ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи поставку відповідачем електричної енергії обсягом 471 234 кВт/год., вартість якої має становити 1 013 770,42 грн. (471 234 * 2,15131 грн. = 1 013 770,41 грн.), доходить висновку, що сума безпідставно набутих відповідачем коштів становить 291 418,15 грн. (1 305 188,57 грн. - 1 013 770,41 грн. = 291 418,15 грн.), які мають бути присуджені до стягнення з ТОВ "Сістем електрік" на користь Міністерства, що має наслідком задоволення вимог прокурора у названій частині.

Доводи Університету про оплату частини вартості електричної енергії за рахунок власних коштів Університету, тобто за рахунок коштів спеціального бюджету судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Приписами ч. 8 ст. 71 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що кошти, отримані закладом вищої освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів.

Згідно з п. 2.1 договору №014-1220 від 12.01.2021 джерело фінансування закупівлі - кошти державного бюджету.

На підтвердження факту перерахування коштів згідно платіжних інструкцій №195, №286, №2832 із спеціального фонду, тобто за рахунок власних коштів, відповідачем було надано суду власну довідку №342/02-23/22 від 12.04.2024, у якій наявна інформація щодо рахунків у органах казначейства. Проте, за переконанням суду, видана відповідачем в односторонньому порядку довідка не може бути належним доказом на підтвердження факту оплати електричної енергії за рахунок власних коштів. Так, в цьому випадку, дана обставина мала бути підтверджена органами казначейства, у яких на обслуговуванні знаходяться рахунки відповідача.

Крім того, суд зазначає, що закупівля робіт/ послуг за рахунок коштів державного бюджету передбачає застосування процедури, визначеної Законом України „Про публічні закупівлі". Проте, суду не зрозуміло на яких підставах Університетом було сплачено вартість товару за рахунок власних коштів.

Доводи відповідача про сплату частини коштів в рахунок оплати послуг передачі електричної енергії судом також відхиляються, оскільки згідно з умовами додатку №3 до договору вартість послуг передачі включена до ціни електричної енергії.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності задоволення заявлених керівником Херсонської окружної прокуратури позовних вимог в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України шляхом визнання недійсними додаткових угод №1 від 22.02.2021, №2 від 30.08.2021, №3 від 21.09.2021, №4 від 11.10.2021, №5 від 20.10.2021, №6 від 21.10.2021, №7 від 01.11.2021, №8 від 10.11.2021, №9 від 29.11.2021, №10 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №014-1220 від 12.01.2021, укладених між відповідачами, та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 291 418,15 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів порівну відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 22.02.2021, №2 від 30.08.2021, №3 від 21.09.2021, №4 від 11.10.2021, №5 від 20.10.2021, №6 від 21.10.2021, №7 від 01.11.2021, №8 від 10.11.2021, №9 від 29.11.2021, №10 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №014-1220 від 12.01.2021, укладені між Херсонським державним аграрно-економічним університетом /73006, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Стрітенська, буд. 23; ідентифікаційний код 00493020/ та товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" /03028, місто Київ, проспект Науки, буд. 30 А, офіс 155; ідентифікаційний код 43231381/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" /03028, місто Київ, проспект Науки, буд/ 30 А, офіс 155; ідентифікаційний код 43231381/ на користь Міністерства освіти і науки України /01135, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 10; ідентифікаційний код 38621185/ надмірно сплачені кошти у розмірі 291418,15 грн. /двісті дев`яносто одна тисяча чотириста вісімнадцять грн. 15 коп./

4. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем електрік" /03028, місто Київ, проспект Науки, буд. 30 А, офіс 155; ідентифікаційний код 43231381/ на користь Херсонської обласної прокуратури /73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код 04851120/ судовий збір у розмірі 17 325,64 грн. /сімнадцять тисяч триста двадцять п`ять грн. 64 коп./.

5. Стягнути Херсонського державного аграрно-економічного університету /73006, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Стрітенська, буд. 23; ідентифікаційний код 00493020/ на користь /73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33; ідентифікаційний код 04851120/ судовий збір у розмірі 17 325,64 грн. /сімнадцять тисяч триста двадцять п`ять грн. 64 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна